Рішення

від 25.09.2023 по справі 626/274/22

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/274/22

Провадження № 2-др/626/4/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2023 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді, у відсутності сторін, заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Пілігріма Пілігріма Петра Олександровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Красноградським районним судом Харківської області ухвалено рішення від 16.11.2022 року по цивільній справі №626/274/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Пілігріма П.О. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі №626/274/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В заяві зазначено, що в рішенні Красноградського районного суду Харківської області від 16.11.2022 року не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу про стягнення яких ним було заявлено до ухвалення судового рішення та надано відповідні докази.

Від представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Пілігріма П.О. 26.06.2023 року до суду надійшла письмова заява в якій просить заяву про ухвалення додаткового рішення розглянути без його участі та без участі відповідачів.

Від ОСОБА_3 21.09.2023 року до суду надійшла заява в якій просить провести розгляд справи, який призначений на 21.09.2023 року на 15:00 год. без її присутності. Заяву про стягнення з неї витрат на правову допомогу повністю не визнає.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Красноградським районним судом Харківської області було винесено рішення від 16.11.2022 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - відмовлено.

Представник відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Пілігрім П.О. 01.11.2022 року подав до суду заяву про стягнення судових витрат відповідачів (а.с. 87), докази понесених судових витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 подала до суду 01.09.2022 року (а.с. 61-66) та ОСОБА_2 - 01.09.222 року (а.с. 71-72).

За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом невирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного Закону).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд звертає увагу, що позивач подала до суду заяву в якій не визнає заяву про стягнення з неї витрат на правову допомогу, не обґрунтовуючи своє не визнання.

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідачів надано:

-копію Договору №01-1208/22 від 12.08.2022 року з ОСОБА_1 (а.с. 62);

-копію Додаткової угоди №1 до договору №01-1208/22 від 12.08.2022 року, відповідно до якої визначено розмір гонорару за надану правову допомогу у розмірі 4000,00 грн (а.с. 63);

-копію квитанції до прибуткового касового ордеру №151 від 12.08.2022 року про сплату 4000,00 грн ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №01-1208/22 від 12.08.2022 року (а.с. 64);

-копію Договору №01-1108/22 від 12.08.2022 року з ОСОБА_2 (а.с. 55);

-копію Додаткової угоди №1 до договору №01-1108/22 від 11.08.2022 року, відповідно до якої визначено розмір гонорару за надану правову допомогу у розмірі 8000,00 грн (а.с. 71);

-копію квитанції до прибуткового касового ордеру №150 від 12.08.2022 року про сплату 8000,00 грн ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №01-1108/22 від 11.08.2022 року (а.с. 72).

Верховний Суд у своїй постанові від 12.02.2022 у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268, від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У зв`язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається, що в даній справі відповідач ОСОБА_1 сплатила 4000,00 грн за надані послуги на правничу допомогу адвокату Пілігріму П.О., а відповідач ОСОБА_2 сплатила 8000,00 грн за надані послуги на правничу допомогу тому самому адвокату, тобто відповідачами заявлені окремі різні за розміром суми за правничу допомогу, при цьому з матеріалів справи вбачається, що обсяг роботи адвоката з представництва в суді першої інстанції був однаковим для кожного з відповідачів, відповідно логічним і справедливим було б визначення загальної суми гонорару із його розподілу в рівних частинах на кожного з відповідачів.

З урахуванням вище викладеного, а також враховуючи конкретні обставини справи, усталену практику з розгляду таких спорів, обсяг наданої адвокатом правової допомоги обом відповідачам по даній справі, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що вартість послуг на праву допомогу надану ОСОБА_2 є завищеною та підлягає зменшенню до суми 4000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 141,258-259, 263-265, 268, 270, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Пілігріма Петра Олександровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №626/274/22 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РОНКПП НОМЕР_2 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РОНКПП НОМЕР_3 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя