Постанова

від 31.01.2024 по справі 626/274/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Харків

справа № 626/274/22

провадження № 22-ц/818/244/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Красноградського районного суду Харківської області від 25 вересня 2023 року ухвалене у складі судді Гусара П.І., -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в у дійсній цивільній справі.

Заява обґрунтована тим, що під час ухвалення рішення Красноградського районного суду Харківської області від 16.11.2022 не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу про стягнення яких адвокатом було заявлено до ухвалення судового рішення та надано відповідні докази.

Додатковим рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 25.09.2023 заяву представника відповідачів про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 , витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн 00 коп та на користь ОСОБА_2 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн 00 коп.

Додаткове рішення мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається, що в справі відповідач ОСОБА_2 сплатила 4000,00 грн за надані послуги на правничу допомогу адвокату Пілігріму П.О., а відповідач ОСОБА_3 сплатила 8000,00 грн за надані послуги на правничу допомогу тому самому адвокату, тобто відповідачами заявлені окремі різні за розміром суми за правничу допомогу, при цьому з матеріалів справи вбачається, що обсяг роботи адвоката з представництва в суді першої інстанції був однаковим для кожного з відповідачів, відповідно логічним і справедливим було б визначення загальної суми гонорару із його розподілу в рівних частинах на кожного з відповідачів.

Не погодившись з додатковим рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в ухваленні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у цивільній справі № 626/274/22 було винесено 16.11.2022, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу була подана представником відповідачів адвокатом Пілігрімом П.О. на початку січня 2023 року, тобто було пропущено 5-денний строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, для подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, клопотання про поновлення пропущеного строку адвокатом не заявлялося, отож суд повинен був залишити її без розгляду.

18.12.2023 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій представник просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін додаткове рішення суду першої інстанції.

У відзиві представник зазначив, що ОСОБА_1 добровільно сплачено на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на оплату професійної правничої допомоги за вказаним додатковим рішенням.

Також у відзиві представник відповідачів просив стягнути судові витрати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на правову допомогу в апеляційному провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам додаткове рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1ст. 382 ЦПК Україниу резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Красноградським районним судом Харківської області було винесено рішення від 16.11.2022, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 01.11.2022 подав до суду заяву про стягнення судових витрат відповідачів (т.1 а.с. 87), докази понесених судових витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 подала до суду 01.09.2022 (т.1 а.с. 61-66) та ОСОБА_3 01.09.222 року (т.1 а.с. 71-72).

На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідачів надано:

-копію Договору №01-1208/22 від 12.08.2022 року з ОСОБА_2 (т.1 а.с. 62);

-копію Додаткової угоди №1 до договору №01-1208/22 від 12.08.2022 року, відповідно до якої визначено розмір гонорару за надану правову допомогу у розмірі 4000,00 грн (т.1 а.с. 63);

-копію квитанції до прибуткового касового ордеру №151 від 12.08.2022 року про сплату 4000,00 грн ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №01-1208/22 від 12.08.2022 року (т.1 а.с. 64);

-копію Договору №01-1108/22 від 12.08.2022 року з ОСОБА_3 (т.1 а.с. 55);

-копію Додаткової угоди №1 до договору №01-1108/22 від 11.08.2022 року, відповідно до якої визначено розмір гонорару за надану правову допомогу у розмірі 8000,00 грн (т.1 а.с. 71);

-копію квитанції до прибуткового касового ордеру №150 від 12.08.2022 року про сплату 8000,00 грн ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги №01-1108/22 від 11.08.2022 року (т.1 а.с. 72).

З огляду на зазначене , що заява про ухвалення додаткового рішення та докази понесених витрат були подані відповідачами в строки передбачені положенням статті 141 ЦПК України, тому суд законно та обґрунтовано ухвалив додаткове рішення у справі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції відповідачами надано копії договору про надання правової допомоги №01-1502/23 від 15.02.2023, додаткової угоди №2 до договору №01-1502/23 від 15.02.2023, договору про надання правової допомоги №02-1502/23 від 15.02.2023, додаткової угоди №2 до договору №21-1502/23 від 15.02.2023, ордер.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі Закон № № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно даних квитанції Укрпошта від 15.12.2023 на адресу ОСОБА_1 був направлений відзив на апеляційну скаргу представника відповідачів, що містить заяву про відшкодування витрат на правову допомогу понесених ними в суді апеляційної інстанції. Проте заперечень щодо не співмірності заявлених витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи від ОСОБА_1 не надійшло.

Враховуючи викладене вище з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно стягнути по 15000 грн понесених витрат на правничу (правову) допомогу у зв`язку із розглядом апеляційної скарги.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Красноградського районного суду Харківської області від 25 вересня 2023 року- залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( РОНКПП НОМЕР_2 ) ) витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , (РОНКПП НОМЕР_3 ) витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 1500 ( одна тисяча п`ятсот) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 січня 2024 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук