Постанова

від 25.09.2023 по справі 911/2541/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа№ 911/2541/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023

у справі № 911/2541/22 (суддя: Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп"

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення боргу в сумі 190 125,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору №380-21 від 12.10.2021 року в частині повернення суми забезпечення виконання договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/2541/22 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення боргу в сумі 190 125,00 грн відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що після складання акта огляду та повернення продукції № 14 від 09.11.2021 року, представник позивача партію товару забрав, а поставка товару належної якості була здійснена позивачем з порушенням встановленого договором строку, що підтверджується актом приймання - передавання товару для перевезення, який долучений до матеріалів справи.

Наголосив, що відповідно до п. 7.7 договору, відповідач не повертає забезпечення виконання договору в повному обсязі у разі невиконання (неналежного виконання) позивачем умов договору в разі порушення ним строку поставки товару на 10 днів і більше та/або якості поставленого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 190 125,00 грн. суми гарантійного платежу, на переконання суду першої інстанції, є безпідставною та такою, що задоволенню судом не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Артіс плюс груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/2541/22 скасувати повністю та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції, ухваливши рішення, не з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема скаржник зазначає про те, що відповідач мав право здійснити відбір зразків проб, товар залишити на території військової частини на відповідальне зберігання та здати проби до незалежної акредитованої лабораторії Державної служби із питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Зауважує, що сам факт передачі якісного товару за тими самими документами, що і первинна поставка, не підтверджує обставин поставки апелянтом неякісного товару. Наголошує на доказах, зокрема на протоколі випробувань, які, на переконання позивача, підтверджують обставини поставки якісного товару. Зауважує, що відповідач жодної претензії щодо неякісного товару на адресу позивача не направляв та у встановлений законом термін не звернувся до суду, а лише безпідставно утримує грошові кошти апелянта.

Крім того, скаржником заявлено клопотання про здійснення розгляду справи в суді апеляційної інстанції за участі представника апелянта.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 апеляційна скарга у справі № 911/2541/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 911/2541/22 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2541/22.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 03.07.2023, надійшли матеріали справи № 911/2541/22.

07.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що скаржник, в тому числі й «мовчазною згодою», визнав поставку продукції неналежної якості, а тому подальше твердження позивача в межах данного спору про якісність товару не відповідають принципу заборони суперечливої поведінки. Наголошує, що органолептичні показники продукції, яка доставлялась скаржником до військової частини НОМЕР_2 (товароотримувач), могли бути виявлені саме під час приймання продукції. Крім того зауважує, що сторонами було дотримано процедуру прниймання товару, а саме - був присутній представник скаржника, повноваження якого підтверджувались довіреністю. Вказує на те, що позивач не звертався до відповідача з вимогами провести експертизу спірного товару, а лише здійснив його заміну, про що свідчить акт приймання-передавання товару для перевезення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/2541/22; відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп" про здійснення розгляду справи в суді апеляційної інстанції за участі представника апелянта; справу № 911/2541/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Учасники справи про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/2541/22 повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Копія ухвали Північного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі направлялась на адресу позивача, однак конверт з копією ухвали повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (п. 11 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 115, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач належним чином повідомлений про розгляд поданої ним апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, подане позивачем клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні залишено без задоволення, а ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.10.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Артіс плюс груп» (далі - позивач) та військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) був укладений договір №380/21 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу картоплю продовольчу (код 03210000-6), якість, кількість, асортимент і ціна якої вказана в специфікації та технічному завданні (далі - товар), а відповідач зобов`язувався товар прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 5.1 договору, відвантаження та доставка товару до відповідача (товароодержувача) проводиться на підставі документів оформлених відповідачем з подальшим його перевезенням в місця визначені специфікацією, проводиться за рахунок коштів (або транспортом) позивача в строки, передбачені п 5.2 цього договору.

Згідно з п. 5.2 договору, поставка товару за цим договором здійснюється відповідно до заявки відповідача в термін до 01.11.2021 року. Заявка відповідача подається шляхом надсилання її на електронну пошту позивача, зазначену в договорі, а саме: artis080119@ukr.net. Доказом отримання заявки вважається лист-підтвердження направлений на електронну пошту відповідача @dpsu.gov.ua про отримання заявки від позивача протягом однієї робочої доби. У разі відсутності такого листа, доказом отримання позивачем заявки відповідача вважається лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера).

До матеріалів справи долучена копія заявки на постачання №701/284 від 12.10.2021 року щодо поставки товару позивачем відповідачу до 01.11.2021 року.

Після звернення позивача до відповідача з листом щодо продовження строку поставки товару, відповідач направив позивачу лист №701/2535 від 03.11.2021 року про коригування строку поставки до договору від 12.10.2021 р. №380-21 та встановлення строку поставки товару до 30.11.2021 року.

Відповідно до п. 4.1 договору, платником та одержувачем товару за цим договором є відповідач (товароодержувач).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за товар, що поставляється проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 45 календарних днів за умови здійснення доставки товару до товароодержувачів.

Згідно з п. 4.5 договору, товар, що поставляється позивачем, оплачується відповідачем за попередньо узгодженою обома сторонами ціною відповідно до підпункту 3.2 цього договору.

Відповідно до п. 5.5 договору, зокрема, датою прийняття та передачі у власність товару вважається дата вказана уповноваженою особою відповідача та представника позивача при отриманні товару в акті приймання-передачі товару на перевезення.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна сума договору складає: 3 802 500,00 грн. (три мільйони вісімсот дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.), у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту ПДВ - 20%): 633 750,00 грн.

Відповідно до специфікації до договору від 12.10.2021 р. №380-21, яка є додатком 1 до договору від 12.10.2021 р. №380-21, загальна сума договору складає 3 802 500,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору, якість товару, що поставляється позивачем повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид товару та технічному завданню (додаток 3). Разом з товаром позивач в обов`язковому порядку повинен передати відповідачу документи на всю партію, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі забезпечують їх простежуваність, відповідно до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме: декларація виробника (якісне посвідчення) та експертний висновок (протокол досліджень), завірені позивачем, відповідно до вимог чинного законодавства у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2015р. № 1000/5. Строк придатності товару повинен відповідати строку визначеному у ГОСТ та/або ДСТУ та/або ТУ У на цей вид товару і становити не менше 80% від терміну зберігання даного виду товару з дня поставки його на склад відповідача (товароодержувача).

Відповідно до п. 5.7.1 договору, при поставці кожної партії товару, відповідач (товароодержувач) проводить обов`язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається позивачем. Обов`язкова перевірка включає в себе перевірку безпечності та окремих показників якості - за зовнішнім виглядом, органолептичними показниками, відповідність маркування (етикетування, пакування, тощо) товару, що постачається відповідно до умов цього договору, відповідність транспортних засобів, що використовуються для транспортування товару за цим договором, відповідно до вимог ст. 44 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та іншим нормативно-правовим документам.

При перевірці доставленого товару та у разі виявлення представниками відповідача (товароодержувача) порушень вимог щодо якості та безпечності, або маркування, або тари, або упаковки, встановлених вимогами нормативних документів (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), відомості про такі порушення зазначаються в акті огляду та повернення товару (додаток 4), який є невід`ємною частиною цього договору. Вищезазначений акт складається у 3-ох примірниках, які підписуються представниками відповідача (товароодержувача), що здійснювали перевірку, а також представником позивача. У разі відмови представника позивача від підписання та отримання примірника акту, - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника відповідача (товароодержувача), та в подальшому такий акт протягом 3 (трьох) календарних днів, надсилається позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, що вважається належним доказом ознайомлення позивача з вищезазначеним актом.

Якщо під час проведення перевірки, за вимогою відповідача (товароодержувача), виникає потреба підтвердження якості товару лабораторним шляхом, зразок такого товару відбирається комісією відповідача (товароодержувача), за участі позивача (представника позивача) та у відповідності до вимог чинного законодавства і направляється до уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження (випробовування) для цілей державного контролю (далі - уповноважена лабораторія), яку визначає відповідач та узгоджує з позивачем (представником позивача), для проведення лабораторних досліджень. Такими уповноваженими лабораторіями можуть бути лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

При встановленому порушенні вимог щодо якості за результатом лабораторного дослідження, навіть за одним з показників якості, позивач протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись з листом до відповідача (товароодержувача) щодо проведення повторного відбору зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості та направити до уповноваженої лабораторії, яку визначає відповідач за узгодженням з позивачем (представником позивача). Результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились за зверненням позивача. У разі відсутності у визначений термін звернення позивача про проведення повторного відбору зразків (проб), остаточними є результати первинних досліджень.

Пунктом 11.10 договору встановлено, що відповідач повертає забезпечення виконання договору, внесеної позивачем суми, яка дорівнює 5 відсоткам ціни цього договору, після повного належного виконання всіх його умов у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», але не пізніше, ніж протягом п`яти банківських днів з моменту подання позивачем запиту про повернення забезпечення. У разі добровільної несплати позивачем пені, передбаченої п. 7.3 цього договору, відповідач утримує розмір пені з суми забезпечення виконання договору, внесеної позивачем, та повертає решту забезпечення позивачу.

Згідно з п. 7.7 договору, відповідач не повертає забезпечення виконання договору в повному обсязі у разі невиконання (неналежного виконання) позивачем умов договору в разі порушення ним строку поставки товару на 10 днів і більше та/або якості поставленого товару.

При порушенні позивачем строку поставки товару до 10 днів та у разі добровільної несплати ним пені, передбаченої п.7.3 цього договору, відповідач має право утримати розмір пені з суми забезпечення виконання договору, внесеної позивачем, решта забезпечення повертається позивачу встановленим порядком.

Сплата пені, збитків, нанесених неналежним виконанням умов договору, не є підставою для повернення забезпечення виконання договору.

Судом встановлено, що 11.10.2021 року позивачем був сплачений відповідачу гарантійний платіж у сумі 190 125,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, копія якої долучена до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, після поставки ним товару відповідачу, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повернення забезпечення, на виконання умов договору №1 від 13.12.2021 року.

У відповіді №701/3147 від 23 грудня 2021 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для повернення гарантійного платежу, у зв`язку з порушенням позивачем умов договору щодо якості товару.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 190 125,00 грн. суми гарантійного платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання ( ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Колегією суддів встановлено, що 09.11.2021 року комісією в складі: підполковника, - М. Шевченка; підполковника, - О. Алєксєєва; старшого лейтенанта м/с, - С. Аврамчука; старшого прапорщика, - Л. Герман, в присутності представника позивача, - водія Малеша Ю.Ю., було встановлено, що якість картоплі продовольчої, поставленої позивачем відповідачу, на виконання умов договору №380-21 від 12.10.2021 року, не відповідає вимогам органолептичних показників, визначених технічними завданнями, про що складений акт №14 огляду та повернення продукції від 09.11.2021 року.

До матеріалів справи представником позивача долучений оригінал вищевказаного акта із зауваженнями представника позивача, - водія Малеша Ю.Ю.

За твердженнями представника відповідача, вищевказані зауваження не були внесені представником позивача під час складання акта огляду та повернення продукції №14 від 09.11.2021 року, оскільки вони відсутні в примірнику відповідача та не були засвідчені сторонами у встановленому законом порядку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи акти огляду та повернення продукції, колегія суддів встановила, що надана відповідачем належним чином засвідчена копія акта № 14 від 09.11.2021 не містить жодних зауважень представника позивача.

При цьому, доданий позивачем до позовної заяви примірник згаданого акта містить певні пояснення, але не зазначено прізвища та підпису особи, яка їх надавала, а також дати надання таких пояснень.

Крім того, наявність нібито зауважень представника позивача на акті огляду та повернення продукції жодним чином не спростовує доводи відповідача щодо відсутності вимог про проведення експертизи чи скарг зі сторони ТОВ «Артіс плюс груп» після повернення відповідачем поставленого товару у зв`язку із його неналежною якістю.

На підтвердження заявлених вимог, представником позивача до матеріалів справи долучена копія протоколу випробувань №2010 від 11.10.2021 року, копія адвокатського запиту №106 від 10.09.2022 року, відповідь №67 від 16.09.2021 року. З відповіді вбачається, що фізична особа - підприємець Деркач О.В. підтверджувала наявність залишків картоплі згідно з декларацією виробника №0204/0503 від 11.10.2021 року (дата виготовлення: вересень 2021 року) від партії 130 000,00 кг та яка досліджувалась, згідно з протоколом випробувань №2010 від 11.10.2021 року і поставлялась військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та іншим військовим формуванням.

Колегія суддів погоджуєтсья з висновком місцевого господарського суду про те, що із наданих представником позивача документів неможливо встановити, зразки якої саме картоплі відбирались та піддавались дослідженню, результати якого містяться в протоколі випробувань №2010 від 11.10.2021 року.

Крім цього, відповідно до п. 2.3 договору, зокрема, на вимогу відповідача (товароодержувача) проведення експертизи щодо якості поставленого товару в акредитованих лабораторіях проводиться за рахунок коштів позивача.

Доводи скаржника про те, що відповідач не здійснив відбір зразків проб та не здав їх до незалежної акредитованої лабораторії Державної служби із питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, колегією суддів оцінюється критично, оскільки відповідні дії, згідно умов договору, є правом, а не обов`язком військової частини у разі поставки товару неналежної якості.

Як вже зазначалось раніше, пунктом 5.7.1 договору встановлено, що при поставці кожної партії товару, відповідач (товароодержувач) проводить обов`язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається позивачем. Обов`язкова перевірка включає в себе перевірку безпечності та окремих показників якості, зокрема, за зовнішнім виглядом та органолептичними показниками. За результатами такої перевірки й було складено відповідний акт огляду та повернення продукції від 09.11.2021.

Колегія суддів повторно звертає увагу на те, що після складання акта №14 огляду та повернення продукції від 09.11.2021 року, представник позивача, - водій Малеш Ю.Ю., вищевказану партію товару забрав. А вже поставка товару належної якості була здійснена позивачем 12.11.2021 року, що підтверджується актом приймання - передавання товару для перевезення, який долучений до матеріалів справи.

При цьому, відповідно до п. 7.7 договору, відповідач не повертає забезпечення виконання договору в повному обсязі у разі невиконання (неналежного виконання) позивачем умов договору в разі порушення ним строку поставки товару на 10 днів і більше та/або якості поставленого товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїї про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 190 125,00 грн. суми гарантійного платежу є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Посилання сторін на правові позиції судів апеляційниї інстанцій колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, обставини справ, в яких судами апеляційних інстанцій були прийняті рішення, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх правових позицій, є відмінними від обставин даної справи.

Колегія суддів наголошує, що у частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням наведеного та оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем доведено обставини поставки товару неналежної якості, що виключає повернення суми забезпечення виконання договору ,у той час як позивачем доказів на спростування вказаних обставин надано не було.

При цьому судовою колегією враховано, що ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10.05.2011, пункт 58).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, ухваливши рішення, не з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/2541/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/2541/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2023 у справі № 911/2541/22 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіс плюс груп".

4. Справу № 911/2541/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран