Постанова

від 22.09.2023 по справі 922/1095/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2023 року м. Харків Справа №922/1095/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» (вх.№1169Х від 15.06.2023) та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Борохі» (вх.№1190Х від 16.06.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 у справі №922/1095/23 (м. Харків, суддя Прохоров С.А., повний текст рішення складено 24.05.2023),

за позовом Приватного підприємства «Борохі», м. Харків,

до Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій», смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Борохі» (далі - позивач) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» (далі - відповідач) 60 616,00 грн заборгованості за договором №03/04-20 від 03.04.2020 року, 22 498,22 грн інфляційних та 3 642,87 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» на користь Приватного підприємства «Борохі» 50 616,00 грн основної заборгованості, 22 498,22 грн інфляційних втрат, 3 542,61 грн 3% річних, 2 680,90 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В задоволенні позову в частині стягнення 100,26 грн 3% річних відмовлено. Закрито провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн основної заборгованості. Ухвалено видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Приватне акціонерне товариство «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося частково та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 по справі №922/1095/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 40616,00 грн основної заборгованості, судові витрати розподілити згідно ГПК України, в решті позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт - ПрАТ «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» посилається на наступне:

- станом на дату прийняття оскаржуваного рішення 24.05.2023 заборгованість відповідача перед позивачем склала 40 616,00 грн, а не 50 616,00 грн, як було зазначено у резолютивній частині рішення;

- суд першої інстанції помилково посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 29.09.2009 по справі №37/405, оскільки у вказаній справі йшлося про здійснення попередньої оплати «на підставі рахунків-фактур», а згідно приписів п.2.5. договору поставки №03/04-20 від 03.04.2020 розрахунки за даним договором проводяться покупцем «після отримання рахунку на оплату товару»; докази отримання відповідачем рахунку на оплату відсутні;

- оплата товару в момент його передачі покупцеві не була предметом домовленостей між сторонами та не передбачена укладеним між ними договором поставки №03/04-20 від 03.04.2020;

- у позивача не виникло обов`язку поставляти товар без отримання попередньої оплати та він міг утриматися від його поставки до отримання коштів відповідно до умов укладеного договору, проте самостійно, на власний ризик прийняв рішення про зміну умов оплати, поставивши товар відповідачеві, не узгодивши інших термінів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» (вх.№1169Х від 15.06.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 у справі №922/1095/23 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне підприємство «Борохі» з вказаним рішенням суду першої інстанції також не погодилося частково та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити ПП «Борохі» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 по справі №922/1095/23; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 по справі №922/1095/23 в частині стягнення із Відповідача на користь Позивача 5 000,00 грн витрат Позивача на правову допомогу; прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву представника Позивача про відшкодування витрат, які Позивач має понести у зв`язку із отриманням правничої допомоги, у повному обсязі, стягнувши із Відповідача на користь Позивача 15 000,00 грн витрат Позивача на правову допомогу.

В обґрунтування своєї позиції по справі ПП «Борохі» зазначає, що у даному випадку розмір гонорару адвоката, визначений сторонами договору про надання правничої допомоги, є фіксованим. Відповідно до висновків Верховного суду (викладених у постановах від 07.09.2021 у справі №910/5998/20; від 12.05.2021 у справі №235/4969/19, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 09.04.2019 у справі №826/2689/15) надані представником Позивача послуги, та витрачений на надання послуг час, не залежать ані від їх обсягу, ані від складності справи. Представник Відповідача, в свою чергу, під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу, не повинен доводити ані обґрунтованості витраченого часу, ані ринкової вартості наданих за договором послуг. А тому у випадку встановлення умовами договору про надання правничої допомоги фіксованої винагороди за надання послуг по справі, для вирішення питання про покладення цих витрат на відповідача по справі, не має значення складність спору між позивачем та відповідачем.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2023, для розгляду справи суддею доповідачем визначено суддю Гетьмана Р.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Склярук О.І., Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1095/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. Копію цієї ухвали надіслано скаржнику та Господарському суду Харківської області.

27.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1095/23 (вх.№7463).

В строк, наданий судом, від апелянта - Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» надійшла заява (вх.№7481 від 28.06.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2023. Зокрема, апелянтом надано докази доплати судового збору у належному порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» (вх.№1169Х від 15.06.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 у справі №922/1095/23. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 поновлено Приватному підприємству «Борохі» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/1095/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Борохі» (вх.№1190Х від 16.06.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 у справі №922/1095/23. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Об`єднано апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» (вх.№1169Х) та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Борохі» (вх.№1190Х) в одне апеляційне провадження. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.

Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Про відкриття апеляційних проваджень та розгляд апеляційних скарг в порядку письмового провадження сторони повідомлялись шляхом надсилання копій ухвал від 29.06.2023 рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Ухвали, направлені на адресу позивача (трекінг Укрпошти 6102272435234) вручені останньому 12.07.2023; відповідачу (трекінг Укрпошти 6102272435242) вручені 10.07.2023.

Крім того, згідно картки обліку вихідних документів №1798 від 30.06.2023; №1799 від 30.06.2023 копії ухвал суду направлялись на електронні адреси, зазначені представниками сторін, як контактні, про що в системі «Діловодство спеціалізованого суду» наявні відомості про успішне доставлення електронних листів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційних скаргах доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2020 між ПП «Борохі» (далі - Позивач) та ПрАТ «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» (далі - Відповідач) укладений договір поставки №03/04-20 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця будівельні матеріали цемент в кількості згідно до видаткових накладних і ціна якого вказується у Специфікаціях та або рахунках на оплату, що є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Продавець поставляє Покупцю товар окремими партіями.

Право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Продавця до Покупця з моменту прийому-передачі товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Датою отримання Покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної (п.1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума Договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим Договором у період його дії.

Згідно з п. 2.3 Договору, оплата продукції відбувається на умовах 100% передплати, якщо інше не обумовлене у Специфікаціях.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що розрахунки за даним Договором проводяться Покупцем після отримання рахунку на оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі наданого Продавцем рахунку упродовж 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на відповідну партію товару (п.2.6. Договору).

Покупець зобов`язаний оплатити товар, на умовах, передбачених даним Договором (п.4.2.3 Договору), а Продавець має право на отримання вартості товару у встановленій кількості (п.4.3.1. Договору).

На виконання умов договору 01.06.2021 Позивачем відвантажено Відповідачу продукцію вартістю 67 770,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000048 та товарно-транспортною накладною.

Зазначені видаткова та товарно-транспортна накладні підписані представниками сторін.

Проте, відповідач, всупереч умовам Договору станом на 22.03.2023 сплатив вартість поставленої продукції частково, в розмірі 7 154,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача з 01.06.2021 по 22.03.2023. Тому станом на 22.03.2023 заборгованість відповідача складає 60 616,00 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем за період з 01.06.2021 по 27.02.2023 також нараховані до стягнення 22 498,22 грн інфляційних втрат та 3 642,87 грн 3% річних.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару до дати поставки виникає як згідно умов договору, так і в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару, а тому відповідач був зобов`язаний сплатити за поставлений товар не пізніше (одночасно) його поставки позивачем. З урахуванням часткових оплат вартості товару в процесі розгляду справи, суд зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення 40 616,00 грн основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Водночас, оскільки відповідачем додатково було сплачено позивачеві 10 000 грн після подання позову до суду та після подання заяви позивача про зменшення позовних вимог від 25.04.2023, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю. Перевіряючи арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який надано позивачем до матеріалів справи, судом встановлено, що його нарахування здійснені позивачем за період з 01.06.2021 (тоді як прострочення відповідача почалося з 02.06.2021), а тому здійснивши перерахунок суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3 542,61 грн 3% річних та 22 498,22 грн інфляційних втрат. Враховуючи заперечення відповідача стосовно розміру заявлених до розподілу судових витрат на правничу допомогу та клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами у справі укладено договір поставки №03/04-20 від 03.04.2020, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця будівельні матеріали цемент в кількості згідно до видаткових накладних і ціна якого вказується у Специфікаціях та або рахунках на оплату, що є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з Договором, оплата продукції відбувається на умовах 100% передплати на підставі наданого Продавцем рахунку упродовж 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на відповідну партію товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу продукцію вартістю 67 770,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000048 від 01.06.2021 та товарно-транспортною накладною від 01.06.2021. Вказані накладні підписані представниками сторін без зауважень.

Обставини поставки товару у вказаному обсязі та сумі не заперечуються відповідачем.

Проте, ПрАТ «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» станом на дату подання позову було сплачено лише 7 154,00 грн, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 60 616,00 грн.

Також позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою заборгованості в сумі 10 000,00 грн за платіжними дорученнями №4048 від 29.03.2023 на суму 5 000,00 грн, №4051 від 10.04.2023 на суму 5 000,00 грн.

Вказана заява була прийнята судом першої інстанції та продовжено розгляд справи з її урахуванням, а саме стягнення з відповідача 50 616,00 грн заборгованості за договором №03/04-20 від 03.04.2020 року, 22 498,22 грн інфляційних та 3 642,87 грн 3% річних.

Крім того, в подальшому, відповідачем були здійснені платежі на загальну суму 10 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №4057 від 24.04.2023 на суму 5 000,00 грн та №4080 від 09.05.2023 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем додатково було сплачено позивачеві 10 000,00 грн (за платіжними дорученнями №4057 від 24.04.2023 на суму 5 000,00 грн та №4080 від 09.05.2023 на суму 5 000,00 грн) після подання позову до суду та після подання заяви про зменшення позовних вимог, за відсутності заперечень сторін стосовно вказаної оплати, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином сума непогашеної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить 40 616,00 грн, що не оспорюється сторонами.

Колегія суддів зазначає, що з мотивувальної частини рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 40 616,00 грн та закриття провадження в частині стягнення 10 000,00 грн основної заборгованості. Проте, в резолютивній частині рішення суд першої інстанції вказав про стягнення основної заборгованості у розмірі 50 616,00 грн та закриття провадження в частині стягнення 10 000,00 грн. Таким чином, зазначення судом в резолютивній частині про стягнення 50 616,00 грн є помилковим.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта - ПрАТ «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій», що сума основної заборгованості, яка підлягає стягненню у даній справі становить 40 616,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 22 498,22 грн інфляційних втрат та 3542,61 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отриманий товар, позивач має право нараховувати на суму боргу річні та інфляцію.

Проте, відповідач заперечує прострочення оплати, а відповідно і право позивача на стягнення річних та інфляційних втрат. В обґрунтування своєї позиції ПрАТ «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» зазначає, що внаслідок односторонньої зміни позивачем умов поставки, передача товару відповідачеві відбулася без його попередньої оплати. В матеріалах справи відсутні докази пред`явлення позивачем до відповідача вимоги про сплату заборгованості за видатковою накладною №РН-0000048 від 01.06.2021 року, а отже строк виконання зобов`язання щодо оплати за такий товар не настав до моменту пред`явлення позову до суду.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив попередню оплату, однак прийняв товар від позивача без будь-яких застережень щодо строків його оплати, тобто не відмовився від виконання зобов`язання. Вказане підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №РН-0000048 від 01.06.2023.

В подальшому, відповідач не звертався до позивача з приводу узгодження порядку та строків оплати товару.

Отже, своїми діями відповідач погодився на поставку товару без передоплати та повинен був своєчасно виконати свій обов`язок з оплати цього товару.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачає, що строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений спеціальною нормою права ч.1 ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, враховуючи, що договором №03/04-20 від 03.04.2020 встановлено порядок оплати у вигляді 100% передоплати, яку відповідачем здійснено не було, наявність у відповідача зобов`язання сплатити за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Оскільки відповідач не оплатив поставлений 01.06.2021 року товар в день його прийняття та підписання видаткової накладної №РН-0000048, прострочення виконання ним грошового зобов`язання розпочалось з 02.06.2021.

Проте, з наданого розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснені за період з 01.06.2021, тоді як прострочення відповідача почалося з 02.06.2021.

Здійснивши перерахунок заявлених сум за період з 02.06.2021 по 27.02.2023 суд зазначає, що сума інфляційних втрат не відрізняється від заявленої позивачем та становить 22 498,22 грн, однак розмір 3% річних становить 3 542,61 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 22 498,22 грн інфляційних втрат, 3 542,61 грн 3% річних та відмови в задоволенні позову в частині стягнення 100,26 грн річних, у зв`язку з невірним розрахунком.

Також відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що позивач в односторонньому порядку змінив порядок оплати за договором, поставивши товар без попередньої оплати. З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Пунктом 1.3. Договору №03/04-20 визначено, що право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Продавця до Покупця з моменту прийому-передачі товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної.

Як вже було встановлено судом, матеріали справи містять підписану обома сторонами видаткову накладну №РН-0000048 від 01.06.2021. Тобто, відповідач не здійснив попередню оплату, однак прийняв товар від позивача без будь-яких застережень щодо строків його оплати, тобто не відмовився від виконання зобов`язання. Факт поставки товару не заперечується і самим відповідачем під час судового розгляду. А тому відсутні підстави для висновку про односторонню зміну умов договору.

Стосовно твердження відповідача про те, що навіть за умови зміни сторонами строків оплати товару, така оплата має відбуватися з урахуванням п. 2.5. договору поставки № 03/04-20 від 03.04.2020 року після отримання рахунку на оплату, однак доказів отримання відповідачем рахунку позивача матеріали справи не містять, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки товар отриманий відповідачем 01.06.2021, що вже було встановлено судом на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, відповідно до оформленої і підписаної в тому числі зі сторони відповідача видаткової накладної, в якій є посилання на договір №03/04-20 від 03.04.2020 та зазначено суму переданого позивачем і отриманого відповідачем товару, був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар.

Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється після отримання рахунку на оплату, однак з огляду на поставку товару без попередньої оплати та прийняття її відповідачем, відповідно до положень статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується після прийняття товару, а не рахунку.

Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач неодноразово здійснював розрахунки за договором №03/04-20 від 03.04.2020, що свідчить про його обізнаність із платіжними реквізитами позивача.

Таким чином, доводи апелянта щодо оплати товару тільки після отримання рахунку спростовуються вищевикладеним та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 13.03.2023, укладений між АБ «Бігдан Олексій» та ПП «Борохі»; Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 13.03.2023; Акт виконаних робіт від 26.04.2023 за Договором про надання правової допомоги від 13.03.2023.

Відповідно до п.1.1 Договору про надання правової допомоги від 13.03.2023 Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надати Клієнту за винагороду необхідну правову допомогу з питань стягнення у судовому порядку заборгованості Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» перед Клієнтом за договором поставки.

Пунктом 3.11 Договору встановлено, що визначення розміру винагороди (гонорару), який сплачується Клієнтом на користь Бюро, умови, строки, порядок розрахунків, Сторони обговорюють в додатку до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору.

Додатком №1 до Договору про надання правової допомоги від 13.03.2023 у п.1.2 визначено, що під час розгляду справи місцевим судом Бюро надає наступні послуги: збір та правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, надання консультацій та висновків, що стосуються спору; складання, подання позову, додатків до нього; складання, подання відповіді на відзив на позов, інших процесуальних документів (за потреби); представництво Клієнта під час розгляду спору місцевим господарським судом (за потреби).

Згідно з п.1.3. Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 13.03.2023 сторони домовилися, що гонорар (винагорода) Бюро за надання послуг, визначених п.1.2 додатку, складає 15 000, 00 грн.

Пунктом 1.4 вказаного Додатку №1 сторони домовилися, що визначений п.1.3 цього Додатку гонорар є фіксованим та не залежить від переліку наданих Бюро послуг, зазначеному в Акті виконаних робіт, складеному згідно умов цього Договору.

Відповідно до п.2.1. вказаного Додатку №1 за наслідками надання зазначених у п.1.1 Додатку послуг, Бюро складає Акт виконаних робіт та направляє його для підписання Клієнту.

Відповідно до поданого акту виконаних робіт від 26.04.2023 Бюро виконало, а Клієнт прийняв наступні послуги за Договором:

- надання консультацій та висновків, що стосуються справи (3 години);

- складання, подання позову, додатків до нього (3 години);

- складання, подання відповіді на відзив на позов (4 години).

Сторони дійшли згоди про розмір часу Бюро, витраченого на надання правничої допомоги у кількості 10 (десять) годин.

Згідно з п.п.1.3, 1.4 Додатку №1 до Договору вартість наданих послуг (гонорар) складає 15 000,00 грн, які клієнт зобов`язується сплатити в строк 60 (шістдесят) календарних днів із дати підписання Акту, але не пізніше ніж в строк 10 (десять) календарних днів із дати набрання чинності рішення місцевого господарського суду.

З огляду на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує на те, що заявлені у даній справі до стягнення 15 000,00 грн витрат є надмірними, тобто не відповідають ціні позову та перевищують навіть 25% від суми існуючої заборгованості; не відповідають складності справи, яка не є складною та ухвалою суду від 27.03.2023 визнана малозначною; не співмірні з часом витраченим на надання таких послуг, з огляду на розгляд цієї справи судом без виклику сторін.

Суд першої інстанції зазначив, що заявлені витрати у сумі 15 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становлять надмірний тягар та суперечить принципу розподілу таких витрат. З огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача до 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, враховуючи заперечення відповідача щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, апеляційний господарський суд, зазначає що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, вказана справа не містить завеликий об`єм документів, не передбачає здійснення складних розрахунків тощо.

А тому суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає в повній мірі критерію розумної необхідності таких витрат з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та без проведення судового засідання; ціну позову; визнання основної заборгованості відповідачем; обсяг матеріалів справи.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного констатує, що обґрунтованими, співмірними із складністю справи, такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, врахувавши вимоги ст. ст. 126, 129 ГПК України, є витрати у сумі 5000,00 грн.

Водночас ПП «Борохі» в апеляційній скарзі зазначило про те, що у випадку встановлення умовами договору про надання правничої допомоги фіксованої винагороди за надання послуг по справі складність спору між позивачем та відповідачем не має значення для вирішення питання про покладення цих витрат на відповідача по справі. З такими доводами апелянта колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як було зазначено вище, згідно з Договором про надання правової допомоги від 13.03.2023, Додатку №1 до Договору від 13.03.2023, Акту виконаних робіт від 26.04.2023 вбачається, що визначений сторонами гонорар є фіксованим та не залежить від кількості витраченого адвокатом часу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 вказала, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в обґрунтування заперечень про стягнення витрат на правничу допомогу посилався, зокрема, на неспівмірність заявлених вимог з ціною позову та складністю справи. Висновки суду про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу також ґрунтуються на встановлених обставинах щодо складності справи, яка не є складною та ухвалою суду від 27.03.2023 визнана малозначною, та з урахуванням того, що спірні правовідносини стосуються поставки товару за однією накладною та не потребують значного дослідження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ПП «Борохі» не спростовують правильності та обґрунтованості висновків суду про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» та зміни рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2023.

Доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «Борохі» не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 15.11.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27.07.2023 №3275-ІХ).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.248 ГПК України.

Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.4 ч.1, ч.4 ст.277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Борохі» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2023 у справі №922/1095/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новопокровський завод залізобетонних конструкцій» (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Островського, 10, код ЄДРПОУ 30614042) на користь Приватного підприємства «Борохі» (61030, м. Харків, вул. Джерельна, 59, код ЄДРПОУ 23323792):

- 40 616,00 грн основної заборгованості,

- 22 498,22 грн інфляційних втрат,

- 3 542,61 грн 3% річних,

- 2 330,79 грн судового збору,

- 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В задоволенні позову в частині стягнення 100,26 грн 3% річних відмовити.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн основної заборгованості.»

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.09.2023.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян