Рішення

від 31.03.2023 по справі 752/9095/16-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/9095/16-ц

Провадження № 2/752/54/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.03.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», Науково-виробнича фірма «Стромкомплект» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними правочинів,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним в частині покупця Попередній договір, укладений 26.06.2015 року Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1324, визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_1 ; визнання частково недійсним, в частині покупця, договору купівлі-продажу цінних паперів № 227БВ108, укладений 30.06.2015 р. між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 , визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_1 ; визнання частково недійсним, в частині покупця, договору купівлі-продажу цінних паперів №226БВ108, укладеного 30.06.2015 р. між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 , визнання покупцем за вказаним договором ОСОБА_1 ; визнання частково недійсним, в частині інвестора, Договору № 34-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості від 30.06.2016 р., укладеного між НВФ «Страмкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_2 , визначивши інвестором за вказаним договором ОСОБА_1 ; визнання частково недійсним в частині інвестора Договір № 35-Ф-ГС про участь у будівництві об`кту нерухомості від 30.03.2016 р., укладеного між НВФ «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_2 , визначивши інвестором за договором ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 08.10.1987 р. сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак, з березня 2015 року стосунки подружжя суттєво погіршилися, вони перестали вести спільне господарство та фактично припинили шлюбні відносини. Відповідач постійно перебувала на території Республіки Кіпр.

Позивач зазначає, що в червні 2015 року з міркувань оптимізації оподаткування власного доходу від здачі в оренду та можливого продажу цього та іншого належного йому нерухомого майна за належні йому особисті кошти придбав цінні папери, які оформив на ім`я відповідачки для примирення та можливого поновлення стосунків.

Так, було укладено наступні правочини:

-26.06.2015 р. між НВФ «Стромкомплект» у формі ТОВ та позивачем, який діяв від імені ОСОБА_2 , Попередній договір купівлі-продажу машиномісць, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1324, за яким вартість машиномісць становила 1687500 гривень;

-30.06.2015 р. укладено договір № 34-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості та Договір купівлі-продажу цінних паперів № 226БВ108.

Загальна вартість цінних паперів на дату підписання Договору складала 2097496,68 гривень, які позивач зазначає він сплатив власними коштами

-30.06.2015 р. укладено Договір № 35-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості та Договір купівлі-продажу цінних паперів № 227БВ108 від 30.06.2015 р., за яким вартість цінних паперів на дату підписання договору складала 1927824,24 гривні, які позивач зазначає він сплатив самостійно.

Позивач посилається на те, що всі зазначені спірні договори він уклав у власних інтересах, вів переговори про їх укладання, підписав їх та сплатив особистими коштами вартість об`єктів в загальному розмірі 5712820,92 гривні, хоча право власності було оформлено на відповідача з метою оптимізації власного доходу.

Оспорювані договори в частині покупця позивач просить визнати недійсними з огляду на їх удаваність, оскільки саме він мав намір придбати об`єкти нерухомості, сплатив власні кошти, узгоджував істотні умови договорів.

30.06.2016 р. на підставі ухвали судді Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Роз`яснено право відповідачу подати письмові заперечення.

Ухвалою від 21.07.2016 р. судом до участі у справі залучено треті осіб без самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», Науково-виробнича фірма «Стромкомплект» у формі ТОВ.

01.07.2017 р. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 31.05.2017 р. справа передана судді Колдіній О.О. та прийнята до провадження.

13.09.2018 р. позивачем подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої він просить залучити до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», Науково-виробнича фірма «Стромкомплект» у формі ТОВ в якості співвідповідачів, а також просить:

- визнати недійсним Попередній договір, укладений 26.06.2015 року Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1324;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 227БВ108, укладений 30.06.2015 р. між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №226БВ108, укладений 30.06.2015 р. між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 , визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним Договору № 34-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості від 30.06.2016 р., укладений між НВФ «Страмкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним в частині інвестора Договір № 35-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості від 30.03.2016 р., укладений між НВФ «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_2

19.06.2020 р. судом закрито підготовче провадження.

11.02.2021 р. позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача в судові засідання.

На підставі ухвали Київського апеляційного суду від 15.06.2021 р., ухвала Голосіївського районного суду м.Києва від 11.02.2021 р. скасована, справа повернута для продовження судового розгляду.

Представник позивача в ході судового розгляду підтримав заявлені вимоги та обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд його задовольнити, посилаючись на удаваність оспорюваних правочинів, оскільки нерухомо майно було придбано виключно за кошти позивача, а лише оформлено на відповідача, він займався підбором об`єктів, погоджував умови договрів, вів всі перемовини. Представник відповідача зазначає, що відповідач не мала доходів для сплати за об`єкти інвестування, а після розірвання шлюбу у незаконний спосіб намагалась відчужити спільне майно подружжя.

В подальшому, представник позивача не з`являвся в судові засідання, про місце і час їх проведення повідомлявся належним чином, доказів на підтвердження поважності причин неявки не надавав, в зв`язку з чим суд вважав за можливе завершити розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача заперечувала проти заявлених вимог, просила суд у їх задоволенні відмовити, зазначаючи на те, що є вже два рішення суду між тими ж сторонами, якими встановлено дійсність укладених правочинів, і такі обставини не потребують доказуванню. Крім того, представник відповідача зазначив, що між сторонами тривають спори щодо поділу майна подружжя, і майно за оспорюваними договорами є предметом поділу.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Як визначено п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Саме волевиявлення є важливим зовнішнім проявом будь-якої укладеної правочину. Волевиявлення має бути спрямоване на досягнення відповідного юридичного наслідку в результаті укладення будь-якого правочину.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ході судового розгляду встановлено, що з 08 жовтня 1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року.

28 грудня 2011 року ОСОБА_2 видала на ім`я ОСОБА_1 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук О. С., зареєстровану в реєстрі за № 2266, згідно з якою уповноважила ОСОБА_1 бути її представником у всіх без винятку установах, з усіх питань, що її стосується.

06 червня 2015 року між ТОВ НВФ «Стромкомплект» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), від імені якої діяв ОСОБА_1 на підставі довіреності від 28 грудня 2011 року, було укладено попередній договір купівлі-продажу машиномісць, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1324.

Відповідно до пункту 1.1 указаного договору купівлі-продажу машиномісць сторони зобов`язалися в строк до 26 червня 2016 року на умовах і в порядку, встановлених цим попереднім договором, укласти договори купівлі-продажу машиномісць за будівельним номером: АДРЕСА_1 , проектною площею 21,69 кв. м, № 65, проектною площею 15,67 кв. м, № 52, проектною площею 22,40 кв. м, розташованих на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу на АДРЕСА_2 .

Згідно з пунктом 2.2 попереднього договору загальна вартість машиномісць на момент його укладення становила 1 687 500 грн, у тому числі ПДВ - 281 250 грн, що за курсом, встановленим АТ «Укрбудінвестбанк», еквівалентно 75 000 доларів США.

Пунктом 2.3 указаного договору передбачено, що визначена у пункті 2.2 попереднього договору вартість об`єкта нерухомості сплачується покупцем авансом, протягом двох робочих днів з моменту укладення попереднього договору, та заліковується в якості повної оплати вартості об`єкту нерухомості за основним договором.

Відповідно до квитанції від 26 червня 2015 року № 40719 ОСОБА_1 вніс готівку у розмірі 1689187,50 грн на поповнення поточного рахунку відповідача ОСОБА_2 та цього ж дня ці кошти платіжним дорученням на суму 1 687 500 грн перераховано як аванс за машиномісця № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 згідно з попереднім договором від 26 червня 2015 року.

У вказаній квитанції платником зазначено ОСОБА_2 ч/з ОСОБА_1

30 червня 2015 року між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 , в особі її представника - ОСОБА_1 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 28 грудня 2011 року, було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів № 226БВ108 № 227БВ108.

Крім того, 30 червня 2015 року між ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності від 28 грудня 2011 року, та ТОВ НВФ «Стромкомплект» було укладено договори про участь у будівництві об`єкта нерухомості № 34-Ф-ГС та № 35-Ф-ГС.

Згідно з пунктом 1.1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 30 червня 2015 року № 226БВ108, довіритель продає за участю повіреного, а покупець купує такі цінні папери: облігації цільові забезпечені у кількості 6317 шт., договірна вартість одного цінного паперу складає 332,04 грн, загальна договірна вартість цінних паперів (сума договору) складає 2 097 496,68 грн, номер лоту 187.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору загальна вартість цінних паперів на дату підписання цього договору становить 2 097 496,68 грн.

Згідно з пунктом 1.1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 30 червня 2015 року № 227БВ108, довіритель продає за участю повіреного, а покупець купує такі цінні папери: облігації цільові забезпечені у кількості 5 806 шт., договірна вартість одного цінного паперу складає 332,04 грн., загальна договірна вартість цінних паперів (сума договору) складає 1 927 824,24 грн, номер лоту 188.

Відповідно до пункту 2.1 указаного договору загальна вартість цінних паперів на дату підписання цього договору складає 1 927 824,24 грн.

Як вбачається з квитанції від 30 червня 2015 року № 43477, ОСОБА_1 вніс готівку в розмірі 4 030 477 грн на поповнення поточного рахунку відповідача ОСОБА_2 та ці кошти цього ж дня було перераховано як безготівкову оплату вартості іменних цільових облігацій за договором купівлі-продажу цінних паперів № 226БВ108 платіжним дорученням від 30 червня 2015 року № 43478 на суму 2 097 496,68 грн та за договором купівлі-продажу цінних паперів № 227БВ108 платіжним дорученням від 30 червня 2015 року № 43479 на суму 1927824,24 грн відповідно.

У зазначених квитанціях платником зазначено ОСОБА_2 .

Дані обставини встановлені в ході розгляду справи № 752/25074/17за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», Науково-виробнича фірма «Стромкомплект» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними окремих частин правочину, а отже в силу положень ч.4 ст.82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Звертаючись до суду, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просить :

- визнати недійсним Попередній договір, укладений 26.06.2015 року Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1324;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 227БВ108, укладений 30.06.2015 р. між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №226БВ108, укладений 30.06.2015 р. між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 , визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним Договір № 34-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості від 30.06.2016 р., укладений між НВФ «Страмкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним в частині інвестора Договір № 35-Ф-ГС про участь у будівництві об`кту нерухомості від 30.03.2016 р., укладений між НВФ «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_2 .

Як на підставу недійсності оспорюваних правочин останній зазначає на їх удаваність, оскільки саме він за власні кошти купував нерухоме майно, а відповідач не мала будь-яких доходів, він укладав договори, погоджував їх істотні умови, обирав об`єкти, однак оформив на праві власності дані об`єкти на відповідача з метою оптимізації оподаткування.

Положеннями статті 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частини перша, третя статті 238 ЦК України).

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Удаваним є правочин, що вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони правочину. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Отже, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину.

Така позиція викладена в Постанові Об`єднаної палати КЦС Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини щодо недійсності оспорюваних позивачем правочинів з підстав його удаваності і обставини, про які позивач зазначає, як на підставу для задоволення позову, були предметом дослідження судами у справі № 752/25074/17.

Згідно з постановою Київського апеляційного суду від 07.06.2018 р. ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову про визнання оспорюваних правочинів недійсними в частині покупця, заявленого з тих же підстав, що і у даній справі, та встановлено, що останній не довів факт укладення оспорюваних правочинів в частині покупця, а саме, що вони укладались позивачем в своїх інтересах, а не інтересах сім`ї, за власні кошти та з метою оптимізації оподаткування власного доходу.

В даній справі позивач посилається на ті ж обставини та аналогічні докази, які вже були оцінені судами.

Інших доказів позивачем не надано суду.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач в ході судового розгляду не довів належними, достатніми доказами удаваність оспорюваних правочинів, а отже підстав для визнання їх недійсними суд не вбачає, з огляду на що позов не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», Науково-виробнича фірма «Стромкомплект» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними правочинів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя