Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/18319/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2023Справа № 910/18319/20 (910/7440/23)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрил-Груп" (03142, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 36 А, ідентифікаційний номер 40388243) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чипиженко Євгена Віталійовича ( 61064, м. Харків, а/с 2750)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Логістик" (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 90, ідентифікаційний номер 25430291)

про визнання недійсним правочину та зобов`язання повернути кошти у розмірі 175 000,00 грн.

в межах справи №910/18319/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (61125, м. Харків, вул. Катерининська, 46, ідентифікаційний номер 21194014)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрил-Груп" (03142, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, 36 А, ідентифікаційний номер 40388243)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засіданя Судак С.С.

Представники сторін:

позивач - Чипиженко Є.В.,

від відповідача - Гулько О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/18319/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрил-Груп".

До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрил-Груп" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чипиженко Євгена Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Логістик" про визнання недійсним Договору №18/06/20 від 18.06.2020 та зобов`язання повернути кошти у розмірі 175 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.06.2023.

15.06.2023 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Логістик" на позовну заяву.

20.06.2023 до Господарського суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзиву.

27.06.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.06.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 26.07.2023.

29.06.2023 до суду надійшли пояснення по справі від позивача.

26.07.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення по справі від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрил-Груп" арбітражного керуючого Чипиженка Є.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/18319/20 (910/7440/23) та призначено справу до розгляду по суті на 13.09.2023.

У судовому засіданні 13.09.2023 позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2020 між ТОВ «Фармдрайв» (теперішня назва - ТОВ «Акрил-Груп»), як покупцем, та ТОВ «Скай Логістик», як постачальником, укладено Договір поставки № 18/06/20 згідно умов якого Постачальник зобов`язується поставити у зумовлені Договором строки Покупцеві товари, визначені у рахунках-фактурах та видаткових накладних, а Покупець - прийняти вказаний товар і розрахуватись з постачальником на умовах даного договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору, предметом поставки за Договором є товари народного споживання, найменування, кількість, ціна та асортимент яких визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних Постачальника, які є невід`ємною частиною Договору.

Поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Інкотермс), основним місцем завантаження є м.Одеса, вул. Моторна,6 (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 7.1 договору ціна на товари, що постачаються Постачальником вказується в товарних накладних та у прайс-листку Постачальника. На підставі цих цін Сторони формують замовлення та видаткові накладні на кожну партію товару.

Відповідно до п. 7.4. Договору, ціна товару, який входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується Стронами у Видатковій накладній на поставку партії товару.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії Договору.

Покупець здійснює оплату Товару за цим договором протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 8.1 договору).

За змістом пункту 8.5. Договору, попередня оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури, виписаного Постачальником відповідно до погодженого Сторонами асортименту, кількості, ціни та вартості товару.

Відповідно до пункту 8.6. Договору, оплата поставленого товару за Договором здійснюється Покупцем виключно в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

До вказаного договору укладено графік виконання сторонами Договору поставки № 18/06/20 від 18.06.2020.

На виконання умов Договору в період з 06.07.2020 по 26.08.2020 відповідачем здійснено поставку товару партіями на загальну суму 1 442 304 грн., про що сторонами складено та підписано: видаткову накладну № 73 від 06.07.2020, товарно-транспортну накладну № 73 від 06.07.2020 на суму 149 760 грн.; видаткову накладну № 77 від 13.07.2020, товарно-транспортну накладну № 77 від 13.07.2020 на суму 138 240 грн.; видаткову накладну № 78 від 16.07.2020, товарно-транспортну накладну № 78 від 16.07.2020 на суму 105 984 грн.; видаткову накладну № 90 від 07.08.2020, товарно-транспортну накладну № 90 від 07.08.2020 на суму 172 800 грн.; видаткову накладну № 91 від 10.08.2020, товарно-транспортну накладну № 90 від 10.08.2020 на суму 172 800 грн.; видаткову накладну № 94 від 17.08.2020, товарно-транспортну накладну № 94 від 17.08.2020 на суму 167 040 грн.; видаткову накладну № 95 від 20.08.2020, товарно-транспортну накладну № 95 від 20.08.2020 на суму 178 560 грн.; видаткову накладну № 100 від 25.08.2020, товарно-транспортну накладну № 100 від 25.08.2020 на суму 201 600 грн.; видаткову накладну № 101 від 26.08.2020, товарно-транспортну накладну № 101 від 26.08.2020 на суму 155 520 грн.

Як слідує з виписок з банківських рахунків ТОВ «Акрил-Груп» у ПАТ «Банк Восток», за спірним договором у липні-серпні 2020 року на користь ТОВ «Скай Логістик» сплачено 1 443 064,00 грн., тобто переплата складає 760,00 грн.

Як стверджує позивач, на момент укладення та виконання оспорюваного Договору в боржника існували невиконані зобов`язання перед іншими кредиторами.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 11.11.2019 у справі № 916/2310/19 стягнуто з ТОВ «Акрил-Груп» на користь ТОВ «Фіто-Лек» заборгованість у сумі 4 237 646, 34 грн., пені 747 597,77 грн., інфляційні 102 457,84 грн., 3% річних 81180,75 грн., судовий збір 77 533,24 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.06.2020 у справі № 916/338/20 стягнуто з ТОВ «Акрил-Груп» на користь ТОВ «Дельта Медікал» 3 901,36 грн. пені, 352,65 грн. 3% річних, 1 997,69 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2020 у справі № 916/331/20 стягнуто з ТОВ «Акрил-Груп» на користь ТОВ «Дельта Медікал» 515341,35коп. основного боргу, 8833,24 грн. пені, 978,85коп. 3% річних, 7877, 30 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2019 у справі № 916/1767/19 стягнуто з ТОВ «Акрил-Груп» на користь ТОВ «Велнес Медікал» заборгованість у сумі 153992,76 грн. та судовий збір у сумі 2 309,89 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2019 у справі № 916/2082/19 стягнуто з ТОВ «Акрил-Груп» на користь ТОВ «Аромати здоров`я» 27887,99 грн. основної заборгованості, 6253,35 грн. пені, 539,14 3% річних та 1921грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.12.2020 у справі №910/15221/20 стягнуто з ТОВ «Акрил-Груп» на користь ТОВ «Беркана +» 84557,03 грн. заборгованості, 1268,35 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2021 у справі № 910/18319/20 визнано кредитором по відношенню до боржника, зокрема, ТОВ «Фіто-Лек» з грошовими вимогами на суму 5 309 942,94 з яких: 63 527,00 грн. - вимоги першої черги, 4 498 818,17 грн.-вимоги четвертої черги задоволення; 747 597,77 грн. - вимоги шостої черги задоволення; ТОВ «Дельта Медікал» з грошовими вимогами на суму 543 822,44 грн., з яких: 4 540,00грн. вимоги першої черги, 526 547,84 грн.-вимоги четвертої черги задоволення, 12 734,60 грн. - вимоги шостої черги задоволення; Головне управління ДПС у м. Києві на загальну суму 1 771 082,97 грн., які виникли на підставі: ППР № 0110415004 від 04.06.2020, податкової декларації з ПДВ № 9111227140 від 20.05.2020, податкової декларації з ПДВ № 9220330269 від 03.09.2020, податкової декларації з ПДВ № 9220330325 від 03.09.2020 та пені.

Відтак, позивач наголошує, що зазначеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено факти наявності простроченої заборгованості ТОВ «Акрил-Груп» перед кредиторами у період укладання та виконання оспорюваного Договору поставки від 18.06.2020 № 18/06/20.

Також позивач зауважив, що згідно показників фінансової звітності ТОВ «Акрил-Груп», а також листа ГУ ПФУ в м.Києві від 13.03.2023 №2600-0704-8/44696 у період червень-серпень 2020 року Боржником припинено власну діяльність та проведено повне звільнення персоналу, включаючи касирів торговельного залу, бухгалтерів, фармацевтів, завідувачів аптек, директора комерційного, інспектора з кадрів та ін.

Разом із цим, як стверджує позивач, із товарно-транспортних та видаткових накладних, складених на виконання спірного Договору, не вбачається можливим встановити особу, що здійснювала приймання товару від імені боржника.

До того ж, за зазначеною в товарно-транспортних накладних адресою, пунктом розвантаження є м.Одеса, Фонтанська дорога 118, прим. 101, де відсутні спеціалізовані приміщення для зберігання морозива.

Крім того, у товарно-транспортних накладних зазначено, що транспортування морозива здійснювалось легковим автомобілем Kia Camaval держ. № НОМЕР_1 , що не пристосований для перевезення вантажів, що швидко псуються. При цьому, автомобільним перевізником товару є ФОП Каспарова І.С., яка за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не здійснює перевезення автомобільним транспортом, та на рахунок якої Боржник не здійснював жодних платежів.

Також позивач наголосив, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують необхідність та доцільність придбання Боржником великої партії морозива.

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 28.02.2023 №13434/6/26-15-04-03-07 надано інформацію по виданих та отриманих податкових накладних, зареєстрованих ТОВ «Акрил- Груп» за червень-вересень 2020 року, за якою в реєстрі відсутні як податкові накладні, отримані по операціям з оренди приміщень (у т.ч. складських), перевезення вантажів, а також по операціям з ТОВ «Скай Логістик» з реалізації придбаного морозива.

Таким чином, позивач просив визнати недійсним Договір поставки №18/06/20 від 18.06.2020, пославшись на фіктивний характер правочину, укладений з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами, за відсутності економічної мети, для виведення з обороту ліквідних активів Боржника, що не відповідає критеріям добросовісності та розумності оскільки у Боржника були відсутні спеціальні складські приміщення для зберігання морозива, приміщення для реалізації та працівники, що здійснюють приймання, відпуск та реалізацію товару.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що починаючи з 2018 року по 2020 рік активно здійснював розповсюдження морозива ТМ MINI METS, виробником якого є іноземна компанія «Rujienas saldejums» SIA, із запитом на поставку якого звернувся відповідач. Разом із цим, до обов`язків відповідача не входить перевірка платоспроможності контрагента, та між ними утворились звичайні господарські відносини, направлені виключно на настання реальних правових та економічних наслідків, а саме поставку товару та отримання прибутку. До того ж, спірний договір є фактично виконаним сторонами, за яким Боржник набув товар, що міг бути ним у подальшому реалізованим.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Частини 1 та 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Відтак, положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрил-Груп".

Приймаючи до уваги, що оспорюваний Договір поставки №18/06/20 від 18.06.2020 укладений у межах трирічного строку до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Акрил-Груп», до даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Відповідно до статті 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Із матеріалів справи слідує, що на виконання оспорюваного Договору поставки №18/06/20 від 18.06.2020 у період з 06.07.2020 по 26.08.2020 відповідачем здійснено поставку ТОВ «Акрил-Груп» товару партіями на загальну суму 1 442 304 грн., про що сторонами складено та підписано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Даний товар отриманий та оплачений ТОВ «Акрил-Груп» у повному обсязі, що вбачається з банківської виписки по рахунку Боржника.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14.

Відповідно до наведених у частині 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначень, бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відтак, у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підписані сторонами видаткові накладні та товарно-транспортні накладні є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції.

Отже, як установлено судом, перерахування ТОВ «Акрил-Груп» грошових коштів відповідачу в сумі 1 443 064,00 грн. здійснено в порядку виконання Договору поставки №18/06/20 від 18.06.2020 після отримання від відповідача поставленого товару на суму 1 442 304 грн.

Так, матеріалами справи підтверджується факт отримання ТОВ «Акрил-Груп» товару за оспорюваним договором, тобто набуття його у власність Боржником, що згідно з вимогами договору та закону був оплачений останнім у повному обсязі.

Дані обставини та наявні в матеріалах справи на їх підтвердження відповідні докази свідчать про реальність господарських операцій за спірним Договором поставки №18/06/20 від 18.06.2020, що відповідає принципу добросовісності учасників правовідносин у цивільному обороті.

Суд звертає увагу, що презумпція сумнівності правочинів, вчинених у підозрілий період, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.

У свою чергу, відповідачем надано до матеріалів справи інвойси № RSA 166064 та № RSA 166069 від 28.05.2020, за якими відповідач придбавав морозиво MINI MELTS з різними смаками об`ємом 2,4 кг, тобто в об`ємі, що поставлявся ТОВ «Акрил-Груп», за оптовою ціною 10, 50 ЄВРО за 1 шт., що станом на 28.05.2020 р. за офіційним курсом НБУ (29,7151 грн. за 1 євро) складало 312 грн.

Даний товар об`ємом 2,4 кг. за 1 шт поставлявся за спірним договором ТОВ «Акрил-Груп» за оптовою ціною 320 грн., тобто з націнкою 8 грн. за 1 шт.

Разом із цим, позивачем жодними не доказами не спростовано, що товар поставлено ТОВ «Акрил-Груп» за економічно невиправданою націнкою та за завищеними цінами, що не відповідають ринковим.

Одночасно, із наданих відповідачем до матеріалів справи копій укладених договорів з іншими контрагентами та з відомостей по рахунку відповідача в АБ «ПІВДЕННИЙ» за період з 01.05.2020 по 30.09.2020 слідує, що відповідачем у спірний період поставлено морозиво ТОВ «ТРІУМФ МЕДІА ГРУП» на загальну суму 1 113 379 грн.; ТОВ «БЛОКБАСТЕР КІНО» на загальну суму 387 228 грн.; ТОВ «ГУЛІВЕР ХОЛЛ» на загальну суму 1 058 555 грн.

Судом ураховані твердження позивача про те, що в період червень-серпень 2020 року ТОВ «Акрил-Груп» проводилося повне звільнення персоналу, та з товарно-транспортних та видаткових накладних не вбачається за можливе встановити особу, що здійснювала приймання товару від імені боржника. До того ж, за зазначеним у товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження є м.Одеса, Фонтанська дорога 118, прим. 101, де відсутні спеціалізовані приміщення для зберігання морозива.

Разом із цим, за відповідним Договором поставки №18/06/20 від 18.06.2020 ТОВ «Акрил-Груп» передано в користування обладнання для реалізації товару, а саме: 1) Прилавок торговельний для морозива який складається з металевого кіоску, морозильника, інформаційного лайт-бокса у кількості 15 шт. 2) Пластиковий посуд для морозива - колба ТМ MiniMelts, виробник Exploro s.oso у кількості 120 шт. 3) Ваги торгівельні ДН , для звішування до 10 кг ТМ «Днепровес» у кількості 16 шт. 4) Лопатка пластикова для морозива ТМ MiniMelts, виробник Exploro s.oso у кількості 120 шт.

При цьому, ТОВ «Акрил-Груп» мало право на вільне розпорядження отриманим за спірним договором товаром, зокрема, його подальше відчуження, передання на реалізацію іншим суб`єктам господарювання тощо.

Судом критично оцінюються в якості правової підстави для визнання недійсним Договору поставки №18/06/20 від 18.06.2020 посилання позивача на невідповідність технічним вимогам моделі автомобіля, в якому здійснювалося перевезення товару, а також на відсутність у державному реєстрі відомостей щодо здійснення перевізником ФОП Каспарова І.С. відповідного виду економічної діяльності.

Як установлено судом вище, реальність учинених господарських операцій за оспорюваним договором, зокрема, поставка та отримання ТОВ «Акрил-Груп» у власність товару, підтверджується первинними документами, у той час як наведені позивачем доводи відповідних обставин не спростовують.

Поряд із цим, пункт 5.8. договору передбачає, що товар повинен бути наданий в тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а в разі їх відсутності - способом, що забезпечує зберігання товару під час звичайних умов зберігання та транспортування.

Також, позивачем не надано до матеріалів справи жодних первинних фінансових документів, таких як баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, річна фінансова звітність, з яких убачався би вплив спірного Договору поставки №18/06/20 від 18.06.2020 на стан платоспроможності ТОВ «Акрил-Груп».

До того ж, позивачем жодним чином не доведено, що укладення спірного договору призвело до повної або часткової неможливості виконати свої грошові зобов`язання перед іншими контрагентами, що би свідчило про вчинення такого правочину ТОВ «Акрил-Груп» на шкоду інтересам кредиторів на той час.

Саме лише посилання позивача на наявність судових рішень від 11.11.2019 у справі № 916/2310/19, від 11.06.2020 у справі № 916/338/20, від 17.07.2020 у справі № 916/331/20, не доводить обставин укладення ТОВ «Акрил-Груп» спірного договору з метою завдання шкоди майновим інтересам ТОВ «Фіто-Лек», ТОВ «Дельта Медікал», якими пред`явлені кредиторські вимоги до боржника.

При цьому, стягувачами ТОВ «Велнес Медікал», ТОВ «Аромати здоров`я», ТОВ «Беркана +» за іншими судовими рішеннями від 31.07.2019 у справі № 916/1767/19, від 09.12.2019 у справі № 916/2082/19від 15.12.2020 у справі №910/15221/20 не пред`являлися виконавчі документи до примусового виконання, та наразі останні також не зверталися із заявами з грошовими вимогами до боржника.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18).

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які дають змогу вважати висновок про існування певної обставини істинним з певною вірогідністю, яка задовольняє встановлений для доведення цієї обставини стандарт доведення.

Ураховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку, що виконання договору та реальність господарських операцій за ним підтверджуються належними доказами, що виключає можливість стверджувати, що спірний правочин не направлений на настання правових наслідків, не відповідає критеріям розумності та добросовісності, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність посилань позивача на фіктивність укладеного договору.

Крім того, відсутні підстави вважати, що спірний договір фактично був направленим безпосередньо на зменшення розміру активів боржника для уникнення стягнення за фінансовими зобов`язаннями перед кредиторами.

Також, позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами того, що укладення оспорюваного договору призвело до завдання збитків боржнику та спричинило неплатоспроможність останнього. Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що укладення та виконання спірного договору відбувалося не в межах ведення звичайної господарської діяльності боржника, та призвело до протиправного зменшення таким чином активів боржника чи погіршення його фінансового стану.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання договору поставки №18/06/20 від 18.06.2020 недійсним.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.09.2023

Суддя Мандичев Д.В.