Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/8174/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/8174/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"

про стягнення 91 195,92 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авідаль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" про стягнення 91 195,92 грн., з яких: 41 681,75 грн. пені, 4 709,59 грн. - відсотків річних та 44 804,58 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений позивачем товар за договором поставки №15-12/5/21 від 15.12.2021 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

08.06.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків та відкриття провадження у справі з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 19.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600028661212 та відстеженням з сайту Укрпошти.

04.07.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" відмовити, стягнути з позивача витрати понесені відповідачем на надання адвокатських послуг у розмірі 10 000,00 грн.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.12.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авідаль" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (покупець) укладено договір поставки №15-12/5/21.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар - згідно специфікації (надалі - товар) на умовах, зазначених цим договором та специфікаціями, що узгоджені сторонами та є невід`ємною частиною цього договору (надалі - специфікації).

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В кожній специфікації сторони повинні погодити наступні умови: повна назва товару (відповідно нормативній документації), асортимент товару, ціна за одиницю товару, місце поставки товару, строк (термін) поставки товару, місце поставки, вимоги до якості та безпечності товару, поставку якого зобов`язується здійснити постачальник та інші умови за погодженням сторін. Специфікація вважається погодженою сторонами щодо всіх істотних умов, якщо вона підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.8 договору право власності на товар переходить до покупця в момент отримання ним товару в пункті доставки, зазначеної в ТТН та/або видатковій накладній, та/або акті прийомі-передачі товару, які повинні бути належним чином підписані між сторонами та, за наявності, перевізником (надалі - документи з прийому-передачі товару) з урахуванням положень п.2.11 даного договору щодо надлишків товару. Товарно-транспортна накладна та видаткова накладна можуть складатися у формі одного (єдиного) документа.

Як зазначено позивачем, на виконання умов договору в період з 27.01.2022 року по 22.02.2022 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 233 998,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:

- №АВ000002276 від 27.01.2022 року на суму 20 419,20 грн.,

- № АВ000002277 від 27.01.2022 року на суму 24 480,00 грн.,

- № АВ000002793 від 01.02.2022 року на суму 2 599,20 грн. (фактично в накладні зазначено 2 390,40 грн.),

- № АВ000002985 від 03.02.2022 року на суму 14 954,40 грн. (фактично в накладній зазначено 13 795,20 грн.),

- № АВ000002986 від 03.02.2022 року на суму 26 460,00 грн.,

- № АВ000003520 від 08.02.2022 року на суму 3 038,40 грн. (фактично в накладній зазначено 2 822,40 грн.),

- № АВ000003806 від 10.02.2022 року на суму 21 600,00 грн.,

- № АВ000003809 від 10.02.2022 року на суму 17 992,80 грн.,

- № АВ000004323 від 15.02.2022 року на суму 9 756,00 грн.,

- № АВ000004324 від 15.02.2022 року на суму 21 600,00 грн.,

- № АВ000004405 від 15.02.2022 року на суму 960,00 грн.,

- № АВ000004518 від 17.02.2022 року на суму 21 330,00 грн.,

- № АВ000004519 від 17.02.2022 року на суму 17 452,80 грн.,

- № АВ000005086 від 22.02.2022 року на суму 9 756,00 грн.,

- № АВ000005087 від 22.02.2022 року на суму 21 600,00 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем у наступному порядку: відтермінування платежу 14 календарний день з моменту поставки.

Позивачем зазначено, що 01.07.2022 ТОВ «Авідаль» на поштову адресу ТОВ «ТД «Київхліб» було надіслано вимогу про погашення заборгованості №30-06/7/22 від 30.06.2022 в сумі 233 998,80 грн., що підтверджується описом вкладення №0315804704125. Відповідь на вказану вимогу, на адресу ТОВ «Авідаль» не надходила.

Починаючи з 02.09.2022 ТОВ «ТД «Київхліб» розпочало погашати свою заборгованість та сплачено в повному обсязі.

У зв`язку з порушення строків оплати позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 41 681,75 грн., відсотки річних в розмірі 4 709,59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 44 804,58 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.3 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що між сторонами укладено додаткову угоду від 01.08.2022 року до договору поставки №15-12/5/21 від 15.12.2021р. Керуючись п.4 додаткової угоди від 01.08.2022 сторони погодили, що за умови погашення покупцем заборгованості в повному обсязі у строк до 28.02.2023р. постачальник не застосовуватиме до покупця штрафних санкцій, передбачених договором та/або чинним законодавством України, у тому числі пені, 3%річних, інфляційних витрат, штрафів, неустойки, судових витрат, витрат на професійну правничу допомогу та інших можливих нарахувань. В свою чергу, у відповідності до умов укладеної додаткової угоди від 01.08.2022 товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" належним чином виконало взяті на себе зобов`язання та сплатило заборгованість у розмірі 233 998,80 грн. таким чином, загальний розмір витрат за укладеною додатковою угодою від 01.08.2022 року складає 233 998,80 грн., що підтверджує виконання ТОВ "Торговий дім "Київхліб" своїх зобов`язань за договором поставки від 15.12.2021р. №15-12/5/21, за яким заявляються позовні вимоги. Отже, враховуючі наведені аргументу щодо здійснення оплат товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" не має заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Авідаль», а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними.

Суд зазначає, що відповідачем не надано відповіді на відзив чи будь-яких заперечень щодо тверджень відповідача.

Так, з наявних матеріалах справи доказів вбачається, що 01.08.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авідаль" укладено додаткову угоду від (01.08.22) до договору поставки №15-12/5/21 від 15.12.2021.

Відповідно до п.1 додаткової угоди сторони встановили та підтверджують, що станом на 18 липня 2022 року сума основного боргу покупця перед постачальника за поставлений товар по договору №№15.12.2021 від 15-12/5/21 складає 233 998,80 грн.

Згідно з п.2 додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар відповідно до договору поставки від 15-12/5/21 №15.12.2021 складає 233 998,80 грн. та підлягає оплаті покупцем виключно шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника визначений у реквізитах до даної додаткової угоди на наступним графіком:

- 33428,4 гривень, в т.ч. ПДВ до 31.08.2022 року,

- 33428,4 гривень, в т.ч. ПДВ до 30.09.2022 року,

- 33428,4 гривень, в т.ч. ПДВ до 31.10.2022 року,

- 33428,4 гривень, в т.ч. ПДВ до 30.11.2022 року,

- 33428,4 гривень, в т.ч. ПДВ до 31.12.2022 року,

- 33428,4 гривень, в т.ч. ПДВ до 31.01.2023 року,

- 33428,4 гривень, в т.ч. ПДВ до 28.02.2023 року.

У випадку, якщо останній день строку платежу припадає на вихідних або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим.

Пунктом 4 додаткової угоди сторони погодили, що за умови погашення покупцем заборгованості в повному обсязі у строк до 28.02.2023р. постачальник не застосовуватиме до покупця штрафних санкцій, передбачених договором та/або чинним законодавством України, у тому числі пені, 3%річних, інфляційних витрат, штрафів, неустойки, судових витрат, витрат на професійну правничу допомогу та інших можливих нарахувань.

Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання поважними представниками сторін (п.5 додаткової угоди).

Дія даної додаткової угоди не застосовується до майбутніх поставок та/або заборгованості за договором поставки від 15-12/5/21 №15.12.2021, ніж зазначена в п.1 (один) цієї додаткової угоди (п.12 додаткової угоди).

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч . 2, 3 статті 6 ЦК України).

На виконання вищезазначеної додаткової угоди відповідачем перераховано на користь позивача заборгованість у розмірі 233 998,80 грн., що підтверджується платіжними інструкціями (з призначенням платежу: «Оплата за сировину Згідно договору №15-12/5/21 від 15.12.2021 додаткова угода б/н від 01.08.2022 »), а саме:

- №ДТ001357 від 02.09.2022 року на суму 8 357,10 грн.,

- №9188484006 від 09.09.2022 року на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ001358 від 02.09.2022 року на суму 4 652,10 грн.,

- №ДТ001357 від 16.09.2022 року на суму 3 705,00 грн.,

- №ДТ001358 від 22.09.2022 року на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ001358 від 05.10.2022 року на суму 11 470,80 грн.,

- №ДТ001684 від 05.10.2022 року на суму 2 599,20 грн.,

- №ДТ001685 від 05.10.2022 року на суму 2 644,20 грн.,

- №ДТ001685 від 11.10.2022 року (проведено банком 13.10.2022) на суму 12 310,20 грн.,

- №ДТ001686 від 11.10.2022 року (проведено банком 13.10.2022) на суму 4 404,00 грн.,

- №ДТ001686 від 19.10.2022 року (проведено банком 20.10.2022) на суму 16 714,20 грн.,

- №ДТ001686 від 27.10.2022 року на суму 5 341,80 грн.,

- №ДТ002032 від 27.10.2022 року на суму 8 334,00 грн.,

- №ДТ002031 від 27.10.2022 року на суму 3 038,40 грн.,

- №ДТ002032 від 02.11.2022 року (проведено банком 03.11.2022) на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ002033 від 09.11.2022 року (проведено банком 10.11.2022) на суму 7 055,44 грн.,

- №ДТ002032 від 09.11.2022 року (проведено банком 10.11.2022) на суму 1 301,70 грн.,

- №ДТ002033 від 16.11.2022 року (проведено банком 18.11.2022) на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ002329 від 21.11.2022 року (проведено банком 24.11.2022) на суму 2 169,60 грн.,

- №ДТ002033 від 21.11.2022 року (проведено банком 24.11.2022) на суму 6 187,50 грн.,

- №ДТ002329 від 28.11.2022 року (проведено банком 01.12.2022) на суму 7 586,40 грн.,

- №ДТ002330 від 28.11.2022 року (проведено банком 01.12.2022) на суму 770,70 грн.,

- №ДТ002330 від 06.12.2022 року (проведено банком 08.12.2022) на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ002330 від 13.12.2022 року (проведено банком 15.12.2022) на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ002330 від 21.12.2022 року (проведено банком 22.12.2022) на суму 4 115,10 грн.,

- №ДТ002332 від 21.12.2022 року (проведено банком 22.12.2022) на суму 3 282,00 грн.,

- №ДТ002331 від 21.12.2022 року (проведено банком 22.12.2022) на суму 960,00 грн.,

- №ДТ002332 від 03.01.2023 року (проведено банком 05.01.2023) на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ002332 від 10.01.2023 року (проведено банком 12.01.2023) на суму 5 813,70 грн.,

- №ДТ002333 від 10.01.2023 року (проведено банком 12.01.2023) на суму 2 543,40 грн.,

- №ДТ002333 від 16.01.2023 року (проведено банком 19.01.2023) на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ002333 від 25.01.2023 року (проведено банком 26.01.2023) на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ002545 від 02.02.2023 року на суму 6 284,70 грн.,

- №ДТ002333 від 02.02.2023 року на суму 2 072,40 грн.,

- №ДТ002546 від 06.02.2023 року (проведено банком 09.02.2023) на суму 4 885,80 грн.,

- №ДТ002545 від 06.02.2023 року (проведено банком 09.02.2023) на суму 3 471,30 грн.,

- №ДТ002546 від 13.02.2023 року (проведено банком 16.02.2023) на суму 8 357,10 грн.,

- №ДТ002546 від 20.02.2023 року (проведено банком 23.02.2023) на суму 8 357,10 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання погоджені сторонами у додатковій угоді від 01.08.2022 та сплатив заборгованість у розмірі 233 998,90 грн. у строк до 28.02.2023.

У свою чергу, позивач відповідно до п.4 додаткової угоди зобов`язався не застосовувати до покупця штрафних санкцій, передбачених договором та/або чинним законодавством України, у тому числі пені, 3%річних, інфляційних витрат, штрафів, неустойки, судових витрат, витрат на професійну правничу допомогу та інших можливих нарахувань.

У зв`язку з чим, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з пені в розмірі 41 681,75 грн., відсотків річних в розмірі 4 709,59 грн. та інфляційних втрат в розмірі 44 804,58 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд стягнути з позивача витрати понесені відповідачем на надання адвокатських послуг у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру фактично понесених судових витрат в розмірі 10 000,00 грн. відповідачем надано:

- договір про надання правової допомоги №20/06/2023 від 20.06.2023 року, укладений між адвокатським бюро Євгена Симбірцева (надалі адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (клієнт), відповідно до умов якого у зв`язку з звернення до суду товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб", товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" доручає адвокатському бюро Євгена Симбірцева здійснювати представництво клієнта у справі №910/8174/23.

Відповідно до п.5.2 договору розмір винагороди бюро встановлюється виходячи з обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказаними в додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною цього договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.

Грошова сума, вказана в п.5.2 цього договору (винагорода бюро та платежі (видатки) здійснені (понесені) бюро в інтересах клієнта для належного виконання умов цього договору), перераховуються клієнтом на рахунок бюро не пізніше 10 (десятого) числа з моменту винесення рішення судом відповідної інстанції.

- додаток №1 від 20.06.2023 до договору про надання правової допомоги №20/06/2023 від 20.06.2023 (розцінки за послуги) в якому погоджено, що витрати пов`язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу: Зустріч, консультація клієнта (ТОВ «Торговий дім "Київхліб"), узгодження правової позиції по справі №910/8174/23, вивчення позовної заяви, підготовка проекту відзиву на позовну заяву, збір доказів - 2 000,00 грн. за 1 годину.

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на загальну суму 10 000,00 грн.

- акт наданої правничої допомоги від 27.06.2023 року на загальну суму 10 000,00 грн. також, в акті зазначено, що оплата за даним актом буде здійснюватися відповідно до п.5.3 договору, а саме не пізніше 10 (десятого) числа з моменту винесення рішення судом відповідної інстанції.

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1416475 від 27.06.2023 виданого на ім`я адвоката Симбірцева Євгена Вікторовича.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень позивача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Доказів сплати позивачем адвокату адвокатських послуг в розмірі 10 000,00 грн. не подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Також, суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відсутність будь-яких зауважень позивача щодо неспівмірності заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає розмір заявлених відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч.4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відтак стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 74, 76, 77, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль" (03039, місто Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус 1, офіс 3-Б, код ЄДРПОУ 42668821) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 64, код ЄДРПОУ 41202432) витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий