Рішення

від 20.09.2023 по справі 927/890/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/890/22 (754/10277/22)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович) про стягнення 96 875 грн 97 коп., поданої в межах справи за заявою боржникаБОРЖНИК: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 )про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

за відсутності представників учасників справи, які в судове засідання не з`явились

В судовому засіданні 20.09.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було підписано вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2022 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява ОСОБА_1 (надалі - боржник) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2022 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Хомича Р.В.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023, зокрема припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією ОСОБА_2 ; визнано банкрутом ОСОБА_1 ; введено процедуру погашення боргів ОСОБА_1 строком на дванадцять місяців; керуючим реалізацією майна призначено арбітражного керуючого Хомича Р.В.

07.11.2022 до Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення 4 225,00 грн заборгованості по кредиту, наданого згідно Договору про надання кредиту № 1644320 від 03.11.2017, 90 246,00 грн 1,5% з простроченої суми та 2 404,97 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань по своєчасному поверненню кредитних коштів.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21.12.2022 постановлено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати на розгляд за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.01.2023 постановлено:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» залишити без руху;

надати строк на усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали, з урахуванням вимог, викладених в ухвалі;

роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

30.01.2023 через систему «Електронний суд» позивачем до Солом`янського районного суду міста Києва подана заява про усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2023 постановлено:

відкрити спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення коштів;

відповідачу в справі направити копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів;

визначити відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі;

позивач має право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов;

відповідач має право подати до суду заперечення, в яких викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, в порядку, передбаченому ст. 180 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Як вбачається з матеріалів справи № 754/10277/22 відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Натомість відповідачем через систему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва була подана заява від 20.02.2023 про закриття провадження у справі, розглянувши яку 08.06.2023 судом постановлено ухвалу про відмову в її задоволенні.

Іншою ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08.06.2023 (згідно засвідченої гербовою печаткою суду відмітки відповідальної особи набрала законної сили 28.06.2023) постановлено цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення коштів передати на розгляд Господарському суду Чернігівської області.

24.07.2027 матеріали справи № 754/10277/22 надійшли до Господарського суду Чернігівської області; справі присвоєно єдиний унікальний номер 927/890/22 (754/10277/22).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2023 постановлено:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення 96 875 грн 97 коп (справа № 754/10277/22) прийняти та приєднати до матеріалів справи № 927/890/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ;

розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/890/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження;

залучити арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04 вересня 2023 року;

зобов`язати позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії даної ухвали направити третій особі (арбітражному керуючому Хомичу Роману Володимировичу) копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив;

встановити процесуальний строк для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії позовної заяви з додатками;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» в якості позивача з одночасним повідомленням останнього про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні ОСОБА_1 в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

викликати для участі в судовому засіданні арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача з одночасним повідомленням останньої про те, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Сторони та третя особа, належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 04.09.2023 судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 14000 5773087 2, 14000 5773088 0, 14000 5773089 9, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористались.

Вказані вище вимоги суду щодо направлення третій особі (арбітражному керуючому Хомичу Роману Володимировичу) копії позовної заяви з додатками та надання суду відповідних доказів позивачем виконані не були.

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

04 вересня 2023 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 20 вересня 2023 року; одночасно:

повідомлено позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомлено відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду заяви;

повідомлено третю особу (арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича) про призначення судового засідання, а також про те, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду заяви.

Іншою ухвалою суду від 04.09.2023 постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» в доход Державного бюджету України накладений штраф в розмірі 2 684 грн 00 коп.; постановлення даної ухвали обумовлено ухиленням позивача від вчинення покладених на нього судом дій щодо направлення третій особі (арбітражному керуючому Хомичу Роману Володимировичу) копії позовної заяви з додатками та подання суду доказів такого направлення у встановлений останнім строк, що позбавило можливості третю особу скористатися своїм процесуальним правом на подання письмових пояснень щодо позову.

Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 20.09.2023 судове засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а також довідками про доставку електронного листа, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористались.

В той же час, суд враховує, що звертаючись з даним позовом, товариство просило здійснювати його розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Ухвалюючи дане рішення, суд виходить з наступного:

у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № № 906/129/21.

Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відтак, право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № № 922/4338/21.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

Відповідне повідомлення було оприлюднено на офіційному веб-порталі Судової влади України 22 листопада 2022 року за № 69591.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту, наданого згідно Договору про надання кредиту № 1644320 від 03.11.2017, в сумі 4 225,00 грн, що виникла у період з 03.11.2017 по 02.11.2022, а також стягнення 90 246,00 грн 1,5% з простроченої суми та 2 404,97 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції (відповідні нарахування здійснені товариством станом на 02.11.2022).

Зважаючи на відкриття 22.11.2022 провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 , предметом даного позову є конкурсні вимоги, а тому обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав шляхом стягнення заборгованості та відповідних нарахувань не призведе до їх відновлення.

Натомість в силу наведених вище приписів Кодексу України з процедур банкрутства товариство повинно було звернутись до Господарського суду Чернігівської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника - ОСОБА_1 в сумі 96 875,97 грн в порядку, передбаченому ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства; при цьому, постановляючи вищезгадану ухвалу від 04.09.2023, суд роз`яснив позивачу відповідний його обов`язок, однак на день ухвалення даного рішення товариство не скористалось можливістю подання до суду заяви про визнання кредиторських вимог до боржника - ОСОБА_1 в сумі 96 875,97 грн в порядку, передбаченому ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що за змістом п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо боржника визнано банкрутом.

Як вже було вказано вище, 24.04.2023 Господарським судом Чернігівської області прийнято постанову про визнання ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів; тобто навіть у випадку присудження до стягнення з ОСОБА_1 відповідних сум та видачі виконавчого документу, останній був би повернутий товариству як стягувачу без виконання в силу прямої вказівки закону, оскільки боржника визнано банкрутом.

Отже, враховуючи вище наведене, обраний позивачем у даній справі спосіб захисту не може забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав; як наслідок - зважаючи на відповідні висновки Верховного Суду, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивачем за подання до господарського суду даної позовної заяви було сплачено 2 481,00 грн судового збору, який за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на нього.

Керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення 96 875 грн 97 коп. залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2023.

Суддя А.С.Сидоренко