Постанова

від 19.09.2023 по справі 910/2282/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2282/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Краснов І.В., Борисова Т.М.,

відповідача: Рослик А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022

у справі № 910/2282/22

за позовом Малого приватного підприємства "Кура"

до Київської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення від 08.07.2021 № 2109/2150,

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство «Кура» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення останньої № 2109/2150 від 08.07.2021 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,0254 га на просп. Петра Григоренка, 19, укладеного між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Кура» від 06.02.2003 № 63-6-00041».

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що на підставі рішення Київської міської ради № 80/1814 від 28.03.2002 між позивачем та відповідачем 17.01.2003 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач отримав у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку за адресою для реконструкції з розширенням, експлуатації і обслуговування торговельного павільйону з сезонним майданчиком. Даний договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 06.02.2003 за № 63-6-00041. Між сторонами 15.08.2019 укладено договір про поновлення договору оренди на 10 років, яким також внесено ряд змін до умов договору. 08.07.2021 Київською міською радою прийнято рішення № 2109/2150, відповідно до якого розірвано договір оренди від 06.02.2003 № 63-6-00041, у зв`язку з порушенням норм земельного законодавства, невиконання умов п. 7.2 договору оренди, та враховуючи численні звернення громадськості. Позивач вважає, що рішення прийнято з порушенням приписів законодавства щодо порядку розірвання договорів оренди землі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Шаптала Є.Ю.), позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради №2109/2150 від 08.07.2021 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,0254 га на просп. Петра Григоренка,19 у Дарницькому районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Кура» від 06.02.2003 №63-6-00041».

Судами обох інстанцій встановлено, що 17.01.2003 між Київською міською радою, як орендодавцем, та Малим приватним підприємством «Кура», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 380/1814 від 28.03.2002 передає, а орендар приймає в довгострокову оренду на 10 (десять) років земельну ділянку, місце розташування якої - просп. Петра Григоренка, 19 у Дарницькому районі м. Києва, розміром 0,0254 га для реконструкції з розширенням, експлуатації і обслуговування торгівельного павільйону з сезонним майданчиком в межах, які перенесені у натуру (на місцевості) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

15.08.2019 між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Кура» укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., відповідно до п. 1 якого поновлено на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 2 договору відповідно до відомостей Держаного земельного кадастру та рішення Київської міської ради від 20.12.2018 за № 531/6582 об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:90:002:0061; місце розташування - просп. Петра Григоренка, 19 у Дарницькому районі м. Києва; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель - землі громадської та житлової забудови; вид використання - для реконструкції з розширенням, експлуатації і обслуговування торговельного павільйону з сезонним майданчиком; розмір (площа) - 0,0255 га.

08.07.2021 Київською міською радою прийнято рішення № 2109/2150 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,0254 га на просп. Петра Григоренка, 19 у Дарницькому районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Кура», від 06.02.2003 № 63-6-00041», відповідно до якого вирішено:

1. Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,0254 га на просп. Петра Григоренка, 19 у Дарницькому районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Кура», від 06.02.2003 № 63-6-00041 (кадастровий номер 8000000000:90:002:0061) для реконструкції з розширенням, експлуатації і обслуговування торгівельного павільйону з сезонним майданчиком.

2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):2.1 Вчинити організаційно-правові дії щодо зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки, визначеного пунктом 1 цього рішення. 2.2. Проінформувати Мале приватне підприємство «Кура» про прийняття цього рішення у семиденний строк з моменту набрання ним чинності.

3. Офіційно оприлюднити це рішення у спосіб, визначений чинним законодавством України.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначав, що ним протягом часу землекористування вжито реальних необхідних заходів для здійснення робіт по реконструкції на виконання умов договору оренди земельної ділянки № 63-6-00041 від 06.02.2003, що свідчить про добросовісність позивача та цільове використання земельної ділянки.

02.10.2019 між сертифікованим інженером-геодезистом та позивачем складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, відповідно до якого межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:002:0061, яка знаходиться по просп. Петра Григоренка, 19 у Дарницькому районі м. Києва, площею 0,0255 га були закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 6 шт. та передані на зберігання МПП «Кура».

В жовтні 2019 року ТОВ «Інженерні вишукування» на замовлення МПП «Кура» було проведено інженерно-геологічні вишукування на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:002:0061, яка знаходиться по просп. Петра Григоренка, 19 у Дарницькому районі м. Києва , про що складено Технічний звіт № 42094850-03-10/2019- 00.00.

23.06.2020 між МПП «Кура» та ФОП Дунаєвським Сергієм Олеговичем укладено договір виконання проектних робіт № 23-06/20, відповідно до умов якого виконано за завданням позивача проектні роботи щодо розробки Архітектурно-планувальної концепції (передпроектні проробки) реконструкції (будівництва) з розширенням, експлуатації і обслуговування торговельного павільйону з сезонним майданчиком за адресою: просп. Петра Григоренка, 19 у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер ділянки 8000000000:90:002:0061.

Приймаючи оскаржуване рішення Київською міською радою покладено в його основу висновки про порушенням норм земельного законодавства, невиконання умов п. 7.2 договору оренди, а саме: не використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та враховуючи численні звернення громадян, керуючись при цьому, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9, 83, 93, 96, 141 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі».

В Пояснювальній записці до проекту рішення Київської міської ради № 2109/2150 від 08.07.2021 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,0254 га на просп. Петра Григоренка, 19 у Дарницькому районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Малим приватним підприємством «Кура» від 06.02.2003 № 63- 6-00041», зазначено про те, що 05.10.2020 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки № 20-0585-02 від 05.10.2020, в ході якого було встановлено, що на земельній ділянці розташована напівзруйнована споруда, яка після пожежі у 2012 році досі не була реконструйована та не експлуатувалась за призначенням. Зроблено висновок, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді у МПП «Кура» використовується не за призначенням і створює соціальну напругу в районі та несе небезпеку для мешканців Дарницького району м. Києва. Отже, має місце порушення вимог п. 7.2 договору оренди земельної ділянки в частині невиконання орендарем обов`язків перед орендодавцем, що згідно з п. 13.5 договору оренди земельної ділянки № 63-6-00041 від 06.02.2003 є підставою для його дострокового розірвання.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що акт обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 20-0585-02 від 05.10.2020 не може бути належним доказом порушення МПП «Кура» вимог земельного законодавства, оскільки по-перше, складений всупереч порядку визначеного чинним законодавством, а по-друге, такий акт обстеження земельної ділянки не містить будь-якої інформації з посиланням на конкретні норми Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» або будь-якого іншого нормативно-правового акта, який регулює питання користування земельними ділянками щодо порушення МПП «Кура» вимог земельного законодавства або невиконання умов договору оренди земельної ділянки № 63-6-00041 від 06.02.2003 в частині нецільового використання земельної ділянки. При цьому місцевий господарський суд послався на правову позицію щодо необхідності складення актів перевірки для підтвердження порушення норм земельного законодавства, а не актів обстеження, викладену у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №910/1292/17.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (встановлення факту нецільового використання земельної ділянки можливе не лише на підставі актів перевірок контролюючого органу, обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про таку охорону, протоколів і постанов про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про таку охорону. Факт нецільового використання земельної ділянки можуть підтверджувати й інші докази, зокрема ті, які дослідив суд апеляційної інстанції) та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.08.2021 у справі № 910/2045/19.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.09.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 18.08.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.08.2023 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Як вбачається з текстів оскаржених судових рішень, спірним питанням у даному випадку є прамовірність акта обстеження як доказу підтвердження наявності обставин порушення умов договору у відповідній частині.

Так суди обох інстанцій виходили з того, що Рішенням Київської міської ради № 16/890 від 25.09.2003 затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (далі - Порядок № 16/890).

Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради № 16/890 від 25.09.2003 повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (нині Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент).

Згідно з Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженим рішенням Київської міської ради № 182/382 від 19.12.2002 (далі - Положення) Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно із законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Відповідно до п. 2.2. Положення основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, а також координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель у межах функцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 2.4. Порядку № 16/890 самоврядний контроль передбачає: контроль за станом використання земель, за станом виконання заходів щодо охорони земель; контроль за наявністю у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю, проектної документації тощо; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; контроль за усуненням юридичними і фізичними особами порушень земельного законодавства; забезпечення виконання судових рішень про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; інформування органів виконавчої влади, органів державного управління, правоохоронних органів про виявлені порушення земельного законодавства.

Згідно з п. 2.5 Порядку № 16/890 самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень фізичних і юридичних осіб; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель тощо.

Відповідно до п.п. 1) п. 3.1 Порядку № 16/890 Департамент при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань організує і здійснює самоврядний контроль у м. Києві за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

В той же час, відповідно до п.п. 6.1-6.4 вказаного Порядку Департамент після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначаються, в тому числі виявлені порушення земельного законодавства; пояснення фізичної юридичної особи з приводу виявлених порушень земельного законодавства. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства можуть бути додатково зазначені й інші відомості, пов`язані з порушеннями земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства підписується посадовою особою Департаменту та фізичною особою, керівником або уповноваженим представником юридичної особи, щодо яких складено акт перевірки, з наданням пояснень з приводу виявлених порушень. У разі відмови фізичної особи, керівника або уповноваженого представника юридичної особи, щодо яких складено акт перевірки, від підписання акта перевірки та надання пояснень з приводу виявлених порушень посадова особа Департаменту зазначає про це в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства підписується посадовою особою Департаменту. Для усунення порушень земельного законодавства посадовою особою Департаменту встановлюється 10-денний термін.

Департамент здійснює контроль за усуненням порушень земельного законодавства шляхом проведення позапланових перевірок. Після проведення позапланової перевірки посадова особа Департаменту складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства в порядку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку. У разі і якщо раніше виявлені порушення земельного законодавства не усунуто в 10-денний термін, Департамент про такі порушення повідомляє відповідні органи виконавчої влади та управління, органи місцевого самоврядування та/або їх виконавчі органи та направляє їм копії матеріалів перевірки для вжиття заходів згідно з законодавством (п.п. 7.2 - 7.4 Порядку № 16/890).

Отже, в разі порушення відповідачем норм земельного законодавства орган самоврядного контролю повинен проводити перевірку, повідомляти про її проведення відповідача та складати за її результатами акт перевірки.

Суди дійшли висновку, що наведений акт обстеження не містить інформації щодо порушення позивачем вимог земельного законодавства; у вказаному акті не зазначено ні конкретної норми земельного законодавства, яку на думку відповідача порушив позивач, ні аргументації в чому саме полягає порушення земельного законодавства, яке нібито допущено МПП «Кура». Також зазначений акт обстеження земельної ділянки не містить відміток про ознайомлення з його змістом МПП «Кура», його зауваження та доповнення до акта, не містить відмітки про відмову позивача від підписання акта, як і не містить відомостей про його направлення позивачу для усунення в установлений строк виявлених порушень земельного законодавства.

Згідно з п.п. 9) п. 3.1 Порядку № 16/890 Департамент при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань проводить обстеження земельних ділянок щодо їх використання землекористувачами та складає відповідні акти обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Тобто, метою складання таких актів є обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Таким чином, у разі порушення МПП «Кура» норм земельного законодавства, орган самоврядного контролю, як зазначено вище, повинен проводити перевірку, а не обстеження земельної ділянки, повідомляти про її проведення позивача та складати за її результатами саме акт перевірки.

При цьому, враховуючи, що хоча типову форму як то акта обстеження чи акта перевірки земельної ділянки Порядок № 16/890 не передбачає, однак відмінним між ними є те, що в акті перевірки має міститися припис про необхідність усунення порушень земельного законодавства і термін для усунення виявлених порушень особою, яка їх допустила. І у разі якщо раніше виявлені порушення земельного законодавства не усунуто в 10-денний термін, Департамент про такі порушення повідомляє відповідні органи для вжиття заходів згідно із законодавством.

З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що акт обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 20-0585-02 від 05.10.2020 не може бути належним доказом порушення МПП «Кура» вимог земельного законодавства.

При цьому суди послалися на подібний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №910/1292/17.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 про примусове припинення права власності, скасування свідоцтва про право власності та зобов`язання вчинити дії викладені висновки, відповідно до яких встановлення факту нецільового використання земельної ділянки можливе не лише на підставі актів перевірок контролюючого органу, обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про таку охорону, протоколів і постанов про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про таку охорону. Факт нецільового використання земельної ділянки можуть підтверджувати й інші докази, зокрема ті, які дослідив суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала помилковими доводи скаржника про те, що тільки докази, здобуті під час державного контролю за використанням та охороною земель, є єдиними належними для підтвердження відповідних обставин.

Колегія суддів у справі № 910/2282/22 зазначає, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 908/2609/20, від 15.09.2021 у справі № 10/Б-5022/1383/2012, від 14.09.2021 у справі № 908/1671/16.

Крім цього, у справі № 910/2045/19 з подібними правовідносинами Верховний Суд виснував, що відповідно до акта обстеження земельної ділянки № 18-1428/01 від 02.11.2018, який складено Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890, в рамках самоврядного контролю, передбаченого статтею 189 Земельного кодексу України, земельна ділянка частково огороджена парканом, використовується для складування та перевалки піску.

Відтак, Верховний Суд зазначає, що суди обох інстанцій дійшли передчасного висновку, що спірний акт обстеження не може використовуватися в якості відповідного доказу на підтвердження спірних у даній справі обставин, без урахування позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 та від 25.08.2021 у справі № 910/2045/19.

Водночас положення ГПК України не дають Верховному Суду права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі № 910/2282/22 скасувати.

Справу № 910/2282/22 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.