Постанова

від 25.09.2023 по справі 468/911/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.09.23

22-ц/812/1029/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 468/911/23 Головуючий суду першої інстанції Муругов В.В.

Номер провадження: 22-ц/812/1029/23 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

25 вересня 2023 року м. Миколаїв справа № 468/911/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 липня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Муругова В.В., в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

01 травня 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову посилалась на те, що вона працювала на посаді директора Мар`ївського ліцею Інгульської сільської ради на підставі контракту № 3 від 24 червня 2021 року.

Наказом начальника Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 17 березня 2023 року № 25-к з нею припинено достроково дію контракту № 3 від 24 вересня 2021 року та звільнено з посади 31 березня 2023 року згідно п. 2 ст. 147 КЗпП України.

Підставою звільнення зазначені акт проведення службового розслідування від 26 серпня 2022 року, акт проведення службового розслідування від 10 березня 2023 року. З наказом позивач ознайомилася та його отримала 31 березня 2023 року.

Позивач вказувала, що за заявою вчителя ОСОБА_4 наказом №27-р від 27 лютого 2023 року було призначено та проведене службове розслідування за результатами якого був складений акт від 10 березня 2023 року та виданий оскаржуваний нею наказ про її звільнення з посади директора.

Всі звинувачення в акті зводяться до того, що під час прийому на роботу (переукладенні строкового договору) не взято письмової згоди ОСОБА_4 на неповне педагогічне навантаження, тим самим порушено частину 5 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту», та недотримано вимог статей 2-2, 42 КЗпП України.

Позивач вважала своє звільнення незаконними, оскільки вона не допустила жодного порушення умов контракту, в рамках проведеного службового розслідування у неї не були відібрані пояснення, не були зафіксовані пояснення ОСОБА_4 , не було доведено доказами, що відносно ОСОБА_4 з її боку був вчинений «мобінг» та позивачка не була притягнута д о відповідальності за ст. 173-5 КУпАП. Натомість вчитель ОСОБА_4 підписуючи трудовий договір не висловлювала своєї незгоди із розподілом її тижневого навантаження, що свідчить про її згоду із запропонованими умовами.

Крім того, в наказі про звільнення не вказані підстави її звільнення, а лише зроблене посилання на п.2 ст. 147 КЗпП України, яке не передбачає підстави звільнення. Також при звільненні позивачки не була врахована думка трудового колективу ліцею.

Посилаючись на викладене, позивачка просила скасувати наказ про її звільнення, поновити на посаді директора ліцею та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період з моменту звільнення до моменту поновлення на посаді.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 липня 2023 року позов задоволено.

Скасовано наказ начальника Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 17 березня 2023 року №25-к «Про дострокове припинення контракту та звільнення з посади керівника (директора) Мар`ївського ліцею Інгульської сільської ради ОСОБА_1 ».

ОСОБА_1 поновлено на посаді керівника (директора) Мар`ївського ліцею Інгульської сільської ради з 01 квітня 2023 року.

Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на користь ОСОБА_1 47 254 гривні різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області судовий збір на користь держави в розмірі 1073 гривні 60 копійок.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за один місяць в розмірі 10900 гривень 93 копійки з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що строк на звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, передбачений статтею 233 КЗпП України, позивачем не пропущено, та були відсутні підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Відповідач в оскаржуваному наказі не визначив підстав звільнення позивача та фактично об`єднав різні підстави для звільнення працівника, об`єднання яких по суті неможливе, оскільки вони мають різну природу та процедуру застосування. Крім того, відповідачем порушений строк застосування дисциплінарного стягнення. Врахувавши те, що в період з 04 квітня 2023 року по день ухвалення рішення суду позивачка працювала на нижчеоплачуваній роботі на посаді вчителя початкових класів Мар`ївського ліцею, суд стягнув різницю між розрахованим середнім заробітком та фактично нарахованою їй заробітною платою за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

В апеляційній скарзі Відділ освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував на те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Представлені суду докази доводять, що до позивача обґрунтовано було застосовано дисциплінарне стягнення та звільнено з роботи. Порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та строк для застосування дисциплінарного стягнення були дотриманні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність її доводів, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, просила рішення суду першої інстанції залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачка підтримала апеляційну скаргу, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до положень статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

Згідно статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з 24 червня 2021 року ОСОБА_1 на підставі укладеного з начальником Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району контракту №3 обіймала посаду керівника (директора) Мар`ївського ліцею Інгульської сільської ради. Строк дії контракту з 01 жовтня 2021 року по 30 вересня 2023 року.

З акту за результатами службового розслідування за заявою педагогічного працівника пенсіонера Мар`ївського ліцею Інгульської сільської ради, проведеного на підставі наказу відділу освіти, молоді та спорту від 27 лютого 2023 року №27 р, слідує, що розслідуванням комісія встановила, що під час прийому на роботу (переукладанні строкового договору) не взято згоду на неповне педагогічне навантаження від ОСОБА_4 тим самим порушено частину 5 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» та недотримано вимог статей 2-2, 42 КЗпП України.

Наказом начальника Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області Степанюк О.О. від 17 березня 2023 року №25-к з ОСОБА_1 достроково припинено дію контракту 31 березня 2023 року та звільнено згідно п. 2 ст. 147 КЗпП України. Підставою винесення такого наказу зазначені акти проведення службового розслідування від 26 серпня 2022 року та від 10 березня 2023 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у наказі не зазначені фактичні обставини, які послужили підставою для дострокового розірвання контакту та застосування заходу дисциплінарного стягнення.

З 04 квітня 2023 року позивачка призначена на посаду вчителя початкових класів Мар`ївського ліцею Інгульської сільської ради.

На час звільнення позивач вважалася такою, що притягувалася до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради від 15 вересня 2022 року № 105 к «Про оголошення догани за результатами службового розслідування ОСОБА_1 ». Підставою винесення цього наказу зазначений акт службового розслідування від 26 серпня 2022 року. За такого, посилання в оскаржуваному наказі на акт службового розслідування від 26 серпня 2022 року, при вирішенні питання щодо відповідальності позивача (як підстави винесення наказу) є безпідставним, оскільки порушенням зазначеним в цьому акті вже була дана оцінка стану виконання позивачем трудових обов`язків та позивачу була оголошена догана.

Відповідно до п. 1.5 Контракту № 3 від 24 червня 2021 року укладеного сторонами звільнення керівника із займаної посади здійснюється на підставі наказу відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради.

За пунктом 5.3.1 п. 5.3 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії» підставами для дострокового припинення контракту та звільнення керівника є порушення вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Як встановлено судом актом службового розслідування від 10 березня 2023 року та наказом про звільнення позивачці у провину ставиться порушення ч.5 ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства.

Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою.

Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), що передбачається навчальним планом закладу освіти, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства про працю.

Частина третя цієї статті Закону передбачає, що педагогічна діяльність вчителя включає, зокрема діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень.

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора Мар`ївського ліцею ОСОБА_1 від 25 липня 2022 року №43-к було призначено ОСОБА_4 на посаду вчителя української мови і літератури з 01 вересня 2022 року на строковий трудовий договір на 1 рік.

Наказом «Про розподіл тижневого навантаження та доплату за перевірку зошитів вчителів Мар`ївського ліцею у 2022-2023 н.р.» від 30 серпня 2022 року № 62 згідно з ч. 5 ст. 24 р.ІV Закону України від 16 січня 2020 року № 463-ІХ «Про повну загальну середню освіту», робочим навчальним планом школи, відповідно до тарифікації на 2022-2023 навчальний рік, за узгодженням з профспілковим комітетом школи, ОСОБА_4 розподілене навантаження на тиждень 16,5 навчальних годин. З цим наказом ОСОБА_4 ознайомилась, підписала без зауважень та не оскаржувала.

31 серпня 2022 року між Мар`ївським ліцеєм та ОСОБА_4 укладений трудовий договір. Пунктом 3.3. цього договору сторони передбачили, що за виконання обов`язків, передбачених цим договором педагогічному працівнику встановлюється: тижневе навантаження: згідно тарифікації, посадовий оклад (тарифна ставка) у розмірі, передбаченому законодавством, надбавка за престижність у розмірі до 20 % до посадового окладу, надбавка за вислугу років 30%, тарифікована доплата за перевірку зошитів, завідування кабінетом.

Доказів того, що внаслідок діяння позивача Мар`ївському ліцею було заподіяно шкоду, матеріали справи не містять.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу про дострокове припинення контракту та звільнення з посади керівника, поновлення позивача на посаді є правильним, оскільки діяння ОСОБА_1 не може бути розцінене як суттєве.

Як встановив суд виданий позивачкою наказ від 30 серпня 2022 року про розподіл тижневого навантаження та доплату за перевірку зошитів вчителів Мар`ївського ліцею у 2022-2023 навчальних роках, яким було визначене тижневе навантаження вчителів, в тому числі і зменшене порівняно з попереднім навчальним роком тижневе навантаження вчителя ОСОБА_4 ґрунтувався на ухваленому до цього 29 серпня 2022 року рішенні тарифікаційної комісії Мар`ївського ліцею, тобто колегіального органу, в якому брав участь представник профспілкової організації. Крім того, з наданого протоколу зборів педагогічних працівників №4 від 22 квітня 2022 року та з показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд встановив, що всі вчителі Мар`ївського ліцею були обізнані про те, що у зв`язку з виключенням з мережі класів 10 класу буде відповідне зменшення навчального навантаження вчителів. Цей факт підтвердила і свідок ОСОБА_4 , вказавши, що їй повідомляли про наступне зменшення тижневого навантаження до 16,5 годин, але при цьому обіцяли додатково покласти на неї обов`язки бібліотекара.

Таким чином, діяння ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4 , яка фактично погодилася з запропонованими умовами праці, не може бути розцінене як суттєве порушення умов пункту 5.3.1 п. 5.3 розділу V контракту.

Інші вказані відповідачем обставини, які на його думку, послужили підставою для дострокового припинення контракту та застосування заходу дисциплінарного стягнення не є слушними, оскільки наказ про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема в ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення нею трудових обов`язків. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ не містить підстав звільнення позивача, а фактично об`єднує різні підстави для звільнення працівника за п. 8 ч. 1 ст. 36 та за ст. 40 КЗпП України, об`єднання яких по суті неможливе, оскільки вони мають різну природу та процедуру застосування. Неправильне та незаконне оформлення прийнятого роботодавцем рішення порушує трудові права працівника.

До того ж, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дисциплінарне стягнення за вказане порушення накладено поза шести місяців з дня вчинення проступку, який визначено частиною другою статті 148 КЗпП України, що є неприпустимим.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд міг винести рішення в якому вказати про приведення наказу про звільнення у відповідність до норм закону, оскільки навіть, якщо наказ про звільнення було оформлено неналежним чином, це ніяк не применшує фактів порушення позивачем законодавства про освіту та недотримання умов контракту, колегія суддів відхиляє, оскільки підстави звільнення повинен оцінити і визначити роботодавець, а працівник має знати підставу його звільнення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При визначенні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу судом першої інстанції правильно застосовано положення статті 235 КЗпП України та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

У зв`язку з викладеним, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку про незаконність оскаржуваного наказу та наявність підстав для поновлення позивача на роботі, стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги слід залишити за відповідачем.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 25 вересня 2023 року