Рішення

від 25.09.2023 по справі 160/13535/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року Справа № 160/13535/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/13535/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу соціального захисту населення Глеюватської сільської ради (53001, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Глеюватка, вул. Кірова Олександра, 2а, код ЄДРПОУ: 44101670) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу соціального захисту населення Глеюватської сільської ради (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 72/22-02-18 Відділу соціального захисту населення Глеюватської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської від 27.02.2023 про відмову у взятті на облік внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Відділ соціального захисту населення Глеюватської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на облік як внутрішньо переміщену особу та видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до постанови КМУ № 509 від 01.10.2014 року з моменту звернення, а саме з 13.02.2023 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач з 2014 року проживала на тимчасово окупованій території України в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, звідки змогла виїхати тільки 23.02.2022 року. В зв`язку із зазначеним позивач 13.02.2023 року звернулася до відповідача із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, однак отримала відмову від 27.02.2023 року, обґрунтовану відсутністю документів на підтвердження факту проживання позивача на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення. Позивач зазначає, що надані документи відповідний факт підтверджують, що вказує на протиправність рішення відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13535/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення по справі.

10 серпня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що до заяви позивача від 13.02.2023 року було додано копії паспорту, довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру, довідки навчального закладу про зарахування, а також атестату про основну загальну освіту та медичного посвідчення про народження. Щодо копій довідки про зарахування до навчального закладу, атестату та копії медичного посвідчення про народження відповідач зазначає, що оскільки вони видані на окупованій території незаконними органами влади, вони не створюють правових наслідків. Окрім цього, у наданій довідці про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру відсутні відомості про місце реєстрації позивача, а до паспорту громадянина України (ID-картка) не надано паперового додатку до ID-картки, який підтверджує реєстрацію місця проживання особи. Разом з відзивом надано витребувані судом документи.

15 серпня 2023 року від представника позивача надійшла квитанція про сплату судового збору.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

13 лютого 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено, що останнє задеклароване/зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи з місця переміщення: АДРЕСА_2 , місце народження: м. Красний Луч, Луганська область, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 також надано документи.

Так, згідно паспорту громадянина України від 09.01.2023 року №008646892 місцем народження позивача є м. Красний Луч, Луганська область.

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 27.01.2023 року №1294778-2023 місце проживання, реєстрації відсутнє.

Згідно з довідкою від 06.02.2023 рокудержавної бюджетної навчальної установи середньої професійної освіти Луганської Народної Республіки «Луганський коледж моди, парикмахерського мистецтва та комп`ютерних технологій» м. Луганська позивач 02.09.2019 року зарахована на навчання за професією «Парикмахер», денна форма навчання.

Відповідно до Атестату про основну загальну освіту № НОМЕР_2 позивач в 2019 році закінчила вищезазначений навчальний заклад і отримала основну загальну освіту.

Згідно з медичним свідоцтвом про народження від 12.06.2021 року №130 позивач, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народила у державній установі «Краснолученський перинатальний центр» ЛНР дівчинку.

Листом від 27.02.2023 року №72/22-05-18 відповідач відмовив позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зазначивши, що за наслідками вивчення наданих документів: медичного посвідчення про народження, довідки про зарахування до навчального закладу, атестату про основну загальну освіту повідомлено, що дані документи не можуть вважатися такими, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у взятті позивача на облік внутрішньо переміщеною особою, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України визначені Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року у справі №1207-VII (далі Закон №1207-VII).

Згідно п. 7 ст. 1-1 Закону №1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною першою ст. 5 Закону №1207-VII встановлено, що Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону №1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Статтею 18 Закону №1207-VII визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII (далі Закон №1706-VII).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до ст. 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Статтею 4 Закону №1706-VII встановлено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону №1706-VII разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Відповідно до ч. 10 ст. 4 Закону №1706-VII заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 (далі Порядок №509).

Згідно п. 2 порядку №509 Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні, внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).

На отримання довідки мають право особи, які після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка (далі - територія адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії).

На отримання довідки мають право особи, задеклароване/зареєстроване місце проживання яких розташоване поза межами території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії, але такі особи:

перебувають на обліку як платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії;

сплатили або за яких сплачено роботодавцем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за IV квартал 2021 р. або за 2021 рік на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії.

Згідно п. 8 Порядку №509 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Застосовуючи вищевказані положення законодавства до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Відповідач лише у відзиві конкретизував чому надані документи не можуть вважатися такими, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили переміщення у зв`язку з тим, що вказані документи видані на окупованій території незаконними органами влади (чи російською окупаційною адміністрацією), є недійсними та не створюють правових наслідків. Окрім цього, надана довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру не містить відомості про місце реєстрації, а до паспорту громадянина України у формі ID-картки не надано паперового додатку, який підтверджує реєстрацію місця проживання.

Передусім суд констатує, що змістовне обґрунтування підстав відмови у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідачем наведено лише у відзиві на позовну заяву, подану щодо спірної відмови відповідача, сама ж така відмова відповідного обґрунтування не містить - зазначено лише, що надані документи не підтверджують факт проживання, без конкретизації чому такі документи не підтверджують такий факт.

Таке правозастосування суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем фактично лише у відзиві наведено мотиви свого індивідуально-правового акту, що не відповідає вимогам обґрунтованості, розумності та добросовісності правозастосування та є окремою підставою для визнання такого акта протиправним та його скасування.

Щодо наведених відповідачем у відзиві підстав для відмови суд зазначає, що Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у консультативному висновку від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» вказав, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому Європейський суд з прав людини констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих установами, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача.

Аналогічне правозастосування здійснено Касаційним адміністративним судом у постанові від 21.02.2022 року у справі №243/4336/17.

В контексті цієї справи суд зазначає, що надані позивачем медичне посвідчення про народження, довідка про зарахування до навчального закладу та атестат про основну загальну освіту дійсно видані незаконними органами влади на тимчасово окупованій території, однак їх неприйняття органом державної влади України створює лише негативні наслідки для позивача як громадянина України. Відповідно, з урахуванням вищевказаних Намібійських винятків, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду суд вважає необґрунтованим та протиправним неврахування відповідачем наданих позивачем документів з підстав їх видачі на тимчасово непідконтрольній Україні території незаконними органами влади.

Вищевикладене є підставою для визнання протиправним та скасування відмови Відділу соціального захисту населення Глеюватської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області від 27.02.2023 року №72/22-05-18.

Суд висновує, що при повторному розгляді заяви позивача від 13.02.2023 року відповідачу належить прийняти до уваги та дослідити зміст медичного посвідчення про народження, довідки про зарахування до навчального закладу, атестату про основну загальну освіту, копії яких було надано позивачем разом із заявою від 13.02.2023 року, без висування до таких документів зауважень щодо суб`єктів та місця їх видачі.

Водночас, суд зазначає що вирішення питання про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та видача відповідної довідки належить до дискреційних повноважень відповідача. За обставин цієї справи відповідачем рішення про відмову у видачі відповідної довідки прийнято без належного обґрунтування та без врахування усіх наданих разом з заявою документів. Відповідно, правова оцінка таким документам на предмет достатності підтвердження відповідних обставин відповідачем не надавалася, в свою чергу суд є суб`єктом здійснення судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень та не може підміняти їх при реалізації відповідних повноважень, в т.ч. надавати первинну оцінку документам для вирішення питання, що перебуває у сфері повноважень органу державної влади. За таких обставин суд вважає передчасною позовну вимогу про зобов`язання відповідача взяти позивача на облік як внутрішньо переміщену особу та видати позивачу відповідну довідку та з метою ефективного захисту прав позивача зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.02.2023 року.

Також суд зауважує, що позивачем у позовних вимогах допущено помилку в найменуванні відповідача, яка має характер очевидної описки та на рішення суду по суті не впливає, в зв`язку з чим суд виправляє відповідну помилку.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 09.08.2023 року №16.

Отже, відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу соціального захисту населення Глеюватської сільської ради (53001, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Глеюватка, вул. Кірова Олександра, 2а, код ЄДРПОУ: 44101670) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Відділу соціального захисту населення Глеюватської сільської ради від 27.02.2023 року №72/22-05-18 у про відмову у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Відділ соціального захисту населення Глеюватської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.02.2023 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Відділу соціального захисту населення Глеюватської сільської ради (53001, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Глеюватка, вул. Кірова Олександра, 2а, код ЄДРПОУ: 44101670) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 536,80 гривень (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Н.В. Боженко