Рішення

від 22.09.2023 по справі 420/8950/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8950/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В., при секретарі Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Малюка Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) № 355621 від 20.03.2023 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.;

стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає він не є суб`єктом правопорушення і не може нести відповідальність відповідно до ст. ст. 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якими керувався начальник відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області при винесенні постанови № 355621 від 20.03.2023. Позивач є власником транспортного засобу, але не є автомобільним перевізником, оскільки автотранспортний засіб було офіційно передано у користування ОСОБА_2 , останній і має нести відповідальність за відсутність роздруківки даних роботи тахографа, порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ та п. 3.3 наказу МТ № 385 від 24.06.2010. Позивач наголошує на тому, за частиною 7 статті 53 Закону №2344-ІІІ у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи. Вказаною нормою закону прямо визначено обов`язок перевізника/водія мати тахограф саме при здійснені міжнародних перевезеннях, а не при внутрішніх, які здійснювались за спірними правовідносинами.

Ухвалою від 01.05.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження, вирішено розглядати справу без повідомлення учасників справи.

09.05.2023 представник Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач-1) надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, а оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню. Згідно з п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340) ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, зокрема, водії, які здійснюють перевезення на вантажних автомобілях з повною масою понад 3,5 тонн, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки не було особистої картки водія або роздруківки даних тахографа за 24.01.2023, які відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам. Твердження позивача щодо необхідності надавати документацію щодо тахографа лише перевізникам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів, вважає помилковими та таким, що не відповідають дійсності, оскільки зі змісту статті 48 Закону № 2344 вбачається, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у його постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17. Вважає недоцільним посилання позивача на нібито здійснення вантажного перевезення для власних потреб, з огляду на те, що, по-перше, чинними нормативно-правовими актами, підтверджено обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тони тахографом та відповідно ведення документації, пов`язаної з обліком робочого часу та часу відпочинку водіїв, саме під час здійснення внутрішніх перевезень, зокрема, п. 1.3. Положення № 340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами; по-друге, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником транспортних засобів марки MAN/FLIEGL державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Крім того, згідно відомостей товарно-транспортної накладної від 24.01.2023 № Б Б 0000000206, автомобільним перевізником зазначено позивача - ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність договору позички транспортного засобу або інших документів, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом, а також не було надано жодних документів, для встановлення іншого перевізника. Наданий позивачем договір позички та акт прийому-передачі транспортних засобів суд не має приймати до уваги, оскільки зазначені документи не було надано під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки, а також не було пред`явлено на розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Якщо б перевезення під час перевірки здійснювалось іншим перевізником, документи, відповідно до яких здійснювалися перевезення та тимчасовий реєстраційний талон, повинні були бути в наявності у водія і пред`являтись державним інспекторам Укртрансбезпеки на момент проведення перевірки, чого фактично не мало місця.

16.05.2023 позивачем надана відповідь на відзив, в якому позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить суд задовольнити позов в повному обсязі. Вказує, що з огляду на воєнний стан, строки перереєстрації ТЗ на іншу особу за договором позички з видачею тимчасового реєстраційного талону, продовжені. Заперечує проти приєднання відповідачем до відзиву ніким не засвідченого фрагменту - тільки одної сторінки товарно-транспортної накладної,суд має визнати цей доказ неналежним. Позивачем не укладався договір на перевезення вантажу, дата зазначеної копії ТТН 07.04.23 явно не співпадає з датою здійснення поїздки і здійснення контролю.

17.05.2023 від представника Укртрансбезпеки надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких повідомляє, що відділ не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Укртрансбезпеки. Звертає увагу суду на те, що при проведенні перевірки та при розгляді справи про порушення позивачем жодних документів, які б підтверджували передачу транспортного засобу в користування іншій особі, не надавалось, в ТТН від 24.01.2023 було вказано, що автомобільним перевізником є позивач ОСОБА_1

Ухвалою суду від 07.07.2023 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Призначено підготовче засідання на 25.07.2023 о 11 год 00 хв. Залучено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), до участі в розгляді справи в якості 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог.

Третя особа надіслала суду письмові пояснення, в яких зазначив, що здійснював перевезення для особистих потреб, договір позички надавав інспекторам Укртрансбезпеки, але вони не взяли ці документи до уваги.

21.07.2023 до суду надійшли від ТОВ "ЮД К" документи, які витребовувались судом - копія ТТН № Б Б0000000206 від 24.01.2023, копію довіреності, за якою відпускався вантаж, копія видаткової накладної від 24.01.2023.

25.07.2023 до суду надійшло пояснення третьої особи та клопотання про розгляд справи в його відсутність.

25.07.2023 в підготовче судове засідання позивач або його представник не прибули, до суду надійшла заява від представника Укртрансбезпеки про відкладення судового засідання через зайнятість в іншій справі.

Ухвалою суду від 25.07.2023 року призначено підготовче засідання на 30.08.2023 на 14 год. 30 хв.

30.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті 13.09.2023.

13.09.2023 в судове засідання прибув представник позивача, просить суд задовольнити позов.

Представник Укртрансбезпеки в судове засідання не прибув, подав клопотання про перенесення судового засідання через зайнятість представника в інших судових засіданнях.

Підстав для подальшого відкладення розгляду справи не було, причина відкладення визнана судом не поважною, тому справа розглянута без участі представника відповідача-1.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

24.01.2023 року посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області здійснено рейдову перевірку на автодорозі 916 км+847 км М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через Вінницю, Кропівницький) - вантажні перевезення, був складений акт № 341366 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-Ш, п. 3.3 наказу МТ № 385 від 24.06.2010, водієм ОСОБА_2 , який керував сідловим тягачем MAN, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом FLIEGEL, державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . Згідно цього акту під час перевірки виявлено відсутність роздруківки даних роботи тахографа за 24.01.2023, транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом. Водій від підпису акту та надання пояснень відмовився.

27.02.2023 позивачу було направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про транспорт на 13.03.2023.

09.03.2023 за № 6684/0/22-23 до Державної служби України з безпеки на транспорті надійшла заява від ОСОБА_1 з проханням перенести розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначений на 13.03.2023.

За результатом розгляду зазначеної заяви розгляд справи було перенесено та призначено на 20.03.2023, про що поінформовано ОСОБА_1 листом від 09.03.2023 № 14952/33/24-23. Позивач на розгляд справи в зазначену дату не з`явився.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

Начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті виніс постанову про застосування штрафу в сумі 17000 грн. за порушення абз.3 ч.1 ст. 60 Закону "Про автомобільний транспорт" відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як автомобільного перевізника.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Спірні правовідносини врегульовані Законом №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт", Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року, Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року.

Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

П. 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ч.12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків i включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеки дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацію на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно ч.2 ст. 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. При цьому законодавством покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-11, а саме: роздруківки даних роботи тахографа.

Згідно з приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Судом встановлено, що водієм під час проведення перевірки контролюючим органом не надано роздруківку даних роботи тахографа за 24.01.2023, що позивачем не заперечується. Але, на думку позивача, використання тахографа не є обов`язковим при внутрішніх перевезеннях, а по-друге, позивач не є автомобільним перевізником і не повинний нести відповідальність за сторонню особу.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлюються Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340 (далі Положення №340). У відповідності до п. 1.1. Положення №340 воно розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що воно поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно п. 7.1. Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України. Відповідно до вимог п. 6.1. Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Зі змісту даної статті вбачається обов`язок обладнання вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн діючим та повіреним тахографом.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385). Пунктом 1.3. Інструкції передбачено, що вона поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів. За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Інструкції № 385 пункти сервісу тахографів (ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку І. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до вимог п. 3.1. Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Згідно п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Пунктом 3.5 Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Пунктом 3.6 Інструкції № 385 визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.

Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду підстави для висновку, що положеннями Закону № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а такий документ, як роздруківка даних роботи тахографа є іншим документом, в розумінні ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, що повинен бути пред`явленим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Доводи позивача з посиланням на те, що встановлення тахографу є обов`язковими лише під час здійснення міжнародних перевезень, суд вважає необґрунтованими, оскільки як зазначалось вище, дія Інструкції №385 поширюється на усіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Так, використання тахографів є обов`язковим , оскільки в силу п.1.3. Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Тахокарти входять до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, наряду з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

Щодо твердження позивача про те, що він не є автомобільним перевізником у розумінні приписів Закону України "Про автомобільний транспорт", а відповідно до нього не може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію за порушення, вчиненні іншою особою, то суд встановив наступне.

Положення Закону № 2344-III визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Абзацом 3 частини 1 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Таким чином, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку роздруківки даних роботи тахографа, на підставі якої виконуються вантажні перевезення, до автомобільного перевізника застосовується адміністративно- господарський штраф.

В акті № 341366 від 24.01.2023 зазначено, що власником транспортного засобу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_1 , а водієм ОСОБА_2 .

Згідно приписам статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Водій ОСОБА_2 , під час проведення перевірки, надав ТТН від 24.01.2023 № Б Б0000000206, перший та зворотній аркуші якої скопіювали інспектора, які проводили перевірку. Згідно відомостей такої ТТН, автомобільним перевізником вказаний позивач, а ОСОБА_2 тільки водієм. Замовником та вантажовідправником вказано ТОВ "ЮД К", м. Дніпро, вантажоодержувачем ТОВ "СОМІК", м. Одеса, вантаж - блоки з ніздрюватого бетону 36 кв.м. ТОВ "ЮД К" також підтверджено дійсність ТТН та надано суду копію видаткової накладної, в якій продавцем вказано товариство, покупцем ТОВ "СОМІК", № Б0000000206 від 24.01.2023, співпадають вдіомості про вантаж.

Частиною 2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов`язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Відсутність такого документа також є правопорушенням законодавства про автомобільний транспорт, за яке передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Суд вважає, що надані до суду докази: договір оренди від 04.01.2021 року та акт прийому-передачі майна в оренду від 04.01.2021 не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки вказані документи були відсуні на момент перевірки, обов`язок пред`являти такі документи чітко встановлений статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт". Водій мав можливість викласти свої заперечення у акті із зазначенням всіх обставин, проте водій транспортного засобу від підпису та надання пояснень до акту від 24.01.2023 № 341366 відмовився. Доказів того, що вантаж перевозився ОСОБА_2 для власних потреб суду не надано. Також немає доказів того, що ОСОБА_2 є суб`єктом підприємницької діяльності, який має надавати посулги з вантажних перевезень.

Надання суду копії договору безоплатної позички від 01.01.2023 та акту приймання-передачі транспортного засобу не доводить пред`явлення таких документів на момент перевірки та на момент розгляду справи про порушення, тому не спростовує правомірності накладеного на позивача адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на викладене, позивачем не доведено, що автомобільним перевізником 24.01.2023 під час здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом сідловим тягачем MAN, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом FLIEGEL, державний номер НОМЕР_2 , була інша особа.

Письмові пояснення ОСОБА_2 про перевезення вантажу для власних потреб суд оцінює критично, оскільки викликаний в судове засідання в якості свідка для підтвердження письмових пояснень, ОСОБА_2 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

З огляду на наведене, оскільки під час перевірки встановлено, що позивач є автомобільним перевізником та ним здійснювались вантажні перевезення без обов`язкового документа, тому адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосований правомірно.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 355621 від 20.03.2023 прийнята відносно позивача без порушень визначення суб`єкта правопорушення, а тому не є протиправною.

Згідно з ст. 139 КАС України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,суд ВИРІШИВ:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Повний текст судового рішення підписаний 22.09.2023.

СуддяХом`якова В.В.

.