Постанова

від 23.01.2024 по справі 420/8950/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8950/23

Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови № 355621 від 20.03.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В:

20.04.2023 позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) № 355621 від 20.03.2023 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн;

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він не є суб`єктом правопорушення і не може нести відповідальність відповідно до приписів ст. ст. 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якими керувався начальник відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області при винесенні постанови № 355621 від 20.03.2023. Позивач вказував, що він є лише власником транспортного засобу, але не є автомобільним перевізником, оскільки автотранспортний засіб з 01.01.2023 офіційно передано у користування ОСОБА_2 , а тому саме він і має нести відповідальність за відсутність роздруківки даних роботи тахографа. Позивач наголошував на тому, що приписами частини 7 статті 53 Закону №2344-ІІІ у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи. Вказаною нормою закону, на думку позивача, прямо визначено обов`язок перевізника/водія мати тахограф саме при здійснені міжнародних перевезень, а не при внутрішніх, які здійснювались за спірними правовідносинами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що він не є перевізником в цій справі, оскільки за договором позички транспортного засобу, належний йому ТЗ передав у користування третій особі в цій справі, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.

Також апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що полягає у застосуванні до спірних правовідносин Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, яка має застосовуватись виключно до міжнародних автомобільних перевезень, а не до внутрішніх.

У відзиві на апеляційну скаргу, Державна служба України з безпеки на транспорті посилається на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 24.01.2023 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області здійснена рейдова перевірка на автодорозі 916 км+847 км М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через Вінницю, Кропівницький) - вантажні перевезення, внаслідок якої був складений акт № 341366 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 47).

Як зазначено в акті №341366 від 24.01.2023 під час перевірки встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме, відсутня роздруківка даних роботи тахографа, чим порушив вимоги п. 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме, роздруківки роботи тахографа за 24.01.2023, транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом.

Також, відповідно до змісту акту№341366 від 24.01.2023, водієм який керував сідловим тягачем MAN, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом FLIEGL, державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 , сам транспортний засіб належить ОСОБА_1 . Водій від підпису акту та надання пояснень відмовився.

27.02.2023 апелянту направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про транспорт на 13.03.2023 (а.с. 46-зворот).

09.03.2023 за № 6684/0/22-23 до Державної служби України з безпеки на транспорті надійшла заява від ОСОБА_1 з проханням перенести розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначений на 13.03.2023 (а.с. 50).

За результатом розгляду зазначеної заяви розгляд справи було перенесено та призначено на 20.03.2023, про що поінформовано ОСОБА_1 листом від 09.03.2023 № 14952/33/24-23 (46).

ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, та постановою від 20.06.2023 №355621 начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті застосував до апелянта штраф в сумі 17000 грн, за порушення, які вказані в акті від 24.01.2023 №341366, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону «Про автомобільний транспорт».

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 фізична зареєстрований як особа-підприємець 26.03.2008 (РНОКПП НОМЕР_3 ), основним видом економічної діяльності якого є 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с. 24).

Також ОСОБА_1 є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , повна маса 18000 кг (а.с. 18) та спеціалізованого напівпричепу - спеціалізованого Н/П-контейнеровозу Е марки FLIEGL, державний номер НОМЕР_2 , повна маса 38000 кг (а.с. 17). Вказаний тягач та напівпричеп були передані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у безоплатне користування ОСОБА_2 відповідно до договору позички самохідного наземного транспортного засобу від 01.01.2023, укладеного відповідно до ст. ст. 827, 828 ЦК України (а.с. 21-22), та акту приймання-передачі речі від 01.01.2023 (а.с. 23).

Містять матеріали справи, у якості копій матеріалів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, копію ТТН від 24.01.2023 №Б Б0000000206 (а.с. 43), в якій автомобільним перевізником зазначений ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ).

Відповідно до наданих позивачем до позовної заяви доказів (а.с. 19-20) водій ОСОБА_2 має індивідуальну книжку водія, в якій, окрім іншого, у якості перевізника зазначений ФОП ОСОБА_1 , обліковий період січень грудень 2023 року. Копія індивідуальної книжки водія ОСОБА_2 містить записи за 24.01.2023 (щодо транспортного засобу, маршруту руху, показників одометра, початку робочої зміни, тривалості перерв, кінця робочої зміни, тривалості змінного, міжзмінного періоду керування, підписи водія).

Отже, матеріалами справи підтверджений той факт, що апелянт фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в цій справі має статус перевізника, який забезпечив водія відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення обставин того, хто саме є перевізником під час проведення перевірки 24.01.2023.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є перевізником, який допустив порушення, що було виявлене під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом, та що підтверджене належними та допустимими доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Питання дотримання процедури проведення перевірки та процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, які були дослідженні судом першої інстанції, апелянт не оспорює.

Спірним в цій справі апелянт вважає віднесення його до перевізників та застосування до спірних правовідносин положень Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі Закону №2344-III в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

За приписами ст. 1 закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Нормативно-правовим актом України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів є зокрема Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (надалі Інструкція №385)

Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (п. 1.2 розділу І).

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п. 1.3 розділу І Інструкції №385).

Перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом; (абзац 5 п. 1.4 розділу І Інструкції №385).

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Інструкції №385 встановлено, що виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ (пункт сервісу тахографів) використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення від 01.07.1970, до якої України приєдналася відповідно до Закону України від 07.09.2005 № 2819-IV)

Відповідно п. 3.3. розділу ІІІ Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 6.1 розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку №340 від 07.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (надалі Положення №340, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 3.5 розділу ІІІ Інструкції №385 встановлено, що перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Пунктом 3.6. розділу ІІІ Інструкції №385 також встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права, водій ОСОБА_2 , який є водієм транспортного засобу з повною масою понад 3,5 тонн, та обладнаного цифровим тахографом, 24.01.2023 повинен був мати саме роздруківку даних роботи тахографа, а перевізник фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зобов`язаний забезпечити дотримання водієм вимог щодо наявності роздруківки даних роботи тахографа.

При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції відхиляє доводи апелянта стосовно того, що він в цій справі не є перевізником, оскільки за договором позички самохідного наземного транспортного засобу передав транспортний засіб у безоплатне користування ОСОБА_2 .

Апеляційний суд зазначає, що сама по собі наявність договору позички самохідного наземного транспортного засобу, за наявності при цьому ТТН, де апелянт вказаний перевізником, індивідуальної книжки водія ОСОБА_2 , виданої перевізником ФОП ОСОБА_1 , не підтверджує доводи апелянта про те, що він не є перевізником.

Перевіряючи доводи апелянта щодо правомірності застосування у спірних правовідносинах вимог Інструкції №385, яка на думку апелянта має застосовуватись тільки для міжнародних перевезень, а не для внутрішніх перевезень, що має місце в цій справі, та щодо обов`язку водія надати під час перевірки індивідуальну контрольну книжку водія, а не роздруківку з тахографу, апеляційний суд зазначає таке.

07 вересня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24 червня 2010 року №385 та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340.

За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340, передбачено, що пункт 6.1. Положення №340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.

Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, 08 листопада 2006 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №1567, яким (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було установлено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, , наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 (стосується пасажирських перевезень) і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 34 Закону № 2344-III установлені вимоги до автомобільного перевізника. Зокрема, за приписами цієї норми, автомобільний перевізник, крім виконання вимог законодавства, повинен забезпечити контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут та організувати умови роботи для своїх водіїв, з урахуванням вимог цієї норми закону.

Загальні положення щодо перевезення вантажів передбачені Главою 8 Закону №2344-III, зокрема статтею 48 якої установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, зокрема, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (ч. 2 ст. 48 Закону №2344-III).

Апеляційний суд зазначає, що Постанова КМУ №207 від 25.02.2009 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин.

В той час як п. 3.3. та п. 3.6 розділу ІІІ Інструкції №385 вимагає від водія мати при собі роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а від перевізника вимагає забезпечити належну експлуатацію такого тахографа, зокрема і шляхом роздруківки даних роботи тахографа. Адже надання індивідуальної контрольної книжки водія передбачене, враховуючи побудову норми (п. 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385), у разі відсутності на ТЗ тахографу.

Оскільки Інструкція №385 затверджена відповідно до Закону «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт» «Про дорожній рух» та поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), враховуючи відсутність застережень щодо вимог поширення дії Інструкції №385 виключно на міжнародні перевезення, апеляційний суд, дійшов висновку, щодо застосування вимог Інструкції №385 у цій справі в частині обов`язку водія, який здійснює перевезення у внутрішньому сполученні, надати у межах перевірки саме роздруківки з тахографу, а не індивідуальну контрольну книжку водія.

За вказаних обставин, в цій справі, роздруківки з тахографу є тими самими іншими документами, передбаченими законом, для водія для здійснення внутрішніх перевезень.

Посилання апелянта на частину 7 статті 53 Закону №2344-ІІІ, якою передбачено, що у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи, апеляційний суд відхиляє з тих підстав, що, по-перше вказана норма не регулює спірні правовідносин, а по-друге, використання тахографа, як зазначено вище апеляційним судом, є обов`язковим для транспортних засобів з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн незалежно від виду перевезень (міжнародні чи внутрішні).

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі №420/8950/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 23.01.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький