Постанова

від 25.09.2023 по справі 340/1300/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 340/1300/20

провадження № К/9901/34703/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (суддя Казанчук Г.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.)

у справі № 340/1300/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області

про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, у якому просив:

- визнати неправомірними дії Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області по винесенню індивідуального акту - постанови "Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати" від 18 березня 2020 року №1101/90116/9011672;

- скасувати індивідуальний акт - постанову "Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати" від 18 березня 2020 року №1101/90116/9011672;

- визнати неправомірними дії Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області по винесенню індивідуального акту - постанови "Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати" від 18 березня 2020 року №11101/90116/9011673;

- скасувати індивідуальний акт - постанову "Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати" від 18 березня 2020 року №11101/90116/9011673;

- стягнути з Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області моральну шкоду в розмірі 1101652 грн.

2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною та скасовано постанову "Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати" від 18 березня 2020 року №1101/90116/9011672;

- визнано протиправною та скасовано постанову "Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати" від 18 березня 2020 року №11101/90116/9011673;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними і стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій частині, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року замінено відповідача у справі Кропивницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області на процесуального правонаступника - Головне управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 16 січня 2001 року з позивачем трапився нещасний випадок на виробництві.Згідно з витягом із акта огляду МСЕК від 03 червня 2002 року потерпілому встановлено 70% втрати працездатності безстроково, у зв`язку з страховим випадком "трудове каліцтво".

7. Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09 квітня 2003 року №116 ОСОБА_1 прийнято на облік в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.

8. На підставі постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 13 травня 2003 року №116-н/1 позивачу призначена страхова виплата в сумі 155,93 грн.

9. Сума щомісячної страхової виплати в подальшому перераховувалась на підставі постанов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві».

10. Не погодившись із сумою визначеної щомісячної страхової виплати після проведеного перерахунку, позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровограді.

11. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Кіровограді призначити щомісячні грошову допомогу станом на 16 лютого 2004 року в розмірі 1945,76 грн.

12. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограду від 01 лютого 2017 року у справі № 22-ц/781/765/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Кропивницькому щодо неправомірної бездіяльності відповідача по перерахунку щомісячних страхових виплат в зв`язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з врахуванням інфляції за період з 01 вересня 2014 року по 31 травня 2015 року, відмовлено.

13. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограду від 01 лютого 2017 року скасоване та прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача 133 543,51 грн заподіяної шкоди.

14. Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 травня 2016 року у справі №2-а-2684/11/1111 позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Кропивницькому щодо неправомірної бездіяльності відповідача по перерахунку щомісячних страхових виплат в зв`язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з врахуванням інфляції за період з 01 травня 2010 року по 31 січня 2011 року задоволено повністю.

15. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 травня 2016 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

16. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року постанова Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 травня 2016 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року скасовані та прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправну бездіяльність відповідача та зобов`язано відповідача виплатити позивачу недонараховані за період з 01 грудня 2010 року по 01 січня 2015 року в зв`язку з підвищенням мінімальної заробітної плати, щомісячні страхові суми, відкориговані в зв`язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статті 34 Закону України «Про оплату праці». Провадження у справі в частині позовних вимог за період з 01 вересня 2004 року по 30 листопада 2010 року закрито.

17. Головним спеціалістом відділу страхових виплат та матеріального забезпечення ОСОБА_2 виявлено при здійснені всі перерахунків щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 , що, починаючи з 01 березня 2004 року, в розрахунку застосовано невірну середньомісячну заробітну плату потерпілого до настання страхового випадку (2779,66 грн), чим порушено пункт 1 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я, розмір якої, згідно з довідкою про середньомісячну заробітну плату до настання страхового випадку від 02 червня 2003 року №5/06-03 становить 297,38 грн. Про виявлене складено акт самоперевірки від 18 березня 2020 року та службову записку.

18. За наслідком вищезазначених документів відповідачем винесено:

- постанову від 18 березня 2020 року №1101/90116/72 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати», якою продовжено виплату потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 3218,01 грн;

- постанову від 18 березня 2020 року №1101/90116/73 «Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати», якою вирішено відрахувати із суми страхової виплати щомісячної страхової виплати потерпілого ОСОБА_1 суму в розмірі 20% за кожний місяць, починаючи з 01 березня 2020 року до погашення зайво виплачених коштів в розмірі 1101652,78 грн.

19. Незгода з вказаними постановами стала підставою для звернення до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що постанови Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати» від 18 березня 2020 року №1101/90116/9011672 та «Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати» є очевидно протиправними рішеннями, оскільки вони прийняті всупереч обставинам, які були встановлені судовим рішення Ленінського районного суду м. Кіровоград від 05 квітня 2004 року, у якому зобов`язано призначити щомісячну грошову допомогу в сумі 1945,76 грн., яку обраховано із суми середнього заробітку в розмірі 1600 грн. на підставі пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266. Проте незважаючи на встановлені обставини судовим рішення, відповідачем прийнято постанову, якою фактично перераховано страхову виплату, виходячи із розміру середнього заробітку в сумі 297,83 грн., застосовуючи механізм обрахунку середнього заробітку за пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266.

21. Управління виконавчої дирекції Фонду у Кіровоградській області у відзиві на позов, зазначало про те, що у зв`язку із появою спірних питань щодо нарахування страхових виплат потерпілому, здійснило опрацювання справи потерпілого на виробництві ОСОБА_1 , в ході якого виявлено арифметичну помилку у розрахунках щомісячних страхових виплат, починаючи із березня 2005 року, яку було виправлено шляхом перерахунку суми щомісячної страхової виплати на підставі довідки про отриману заробітну плату позивачем за попередні 6 місяців до страхового випадку.

22. Надаючи пояснення у справі щодо правомірності здійснення перевірки, представник відповідача у судах попередніх інстанцій посилався на визначення основних завдань та функцій Фонду соціального страхування та Наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 14 серпня 2018 року №374-од, яким затверджено Порядок здійснення внутрішнього контролю та аудиту у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів (надалі Порядок №374).

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Задовольняючи позов у частині визнання протиправним і скасування постанови відповідача "Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати" від 18 березня 2020 року №11101/90116/9011673, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини не визначено такого поняття як «акт самоперевірки» особових справ потерпілих, яким вже здійснюється щомісячна страхова виплата більш як 15 років без призначення та проведення відповідної перевірки, порядок якої визначений у Порядку №374-од. Відповідачем не надано жодного документа (наказу) як на підставу проведення внутрішнього заходу, більш того представник відповідача в судовому засіданні у суді першої інстанції зазначав про відсутність таких документів.

24. Судами першої та апеляційної інстанції враховано, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2004 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області, зобов`язано Фонд призначити позивачу щомісячну страхову виплату в розмірі 1945,76 грн., а тому, обставини щодо розміру заробітної плати позивача у квітні 2001 року в сумі 1600 грн, а також щодо порядку обчислення середнього заробітку вже встановлені рішенням суду та не можуть бути переглянуті відповідачем і відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, що зазначена сума в рішенні суду є арифметичною помилкою.

25. Постанова від 18 березня 2020 року №1101/90116/90116/72 «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати», на думку судів, є фактично похідною від постанови «Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати» і вона також підлягає скасуванню як винесена всупереч вимог законодавства.

26. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області по винесенню спірних постанови, мотивуючи це тим, що оспорювані позивачем дії не відповідає критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, свобод, інтересів та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Такі дії самі по собі не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості їх реалізувати та не покладають на нього певні обов`язки, не можуть вважатись такими, що порушують права, свободи чи інтереси позивача. Рішеннями, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача, є саме постанови про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати та про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати.

27. Стосовно стягнення моральної шкоди судами встановлено, що сума моральної шкоди в розмірі 1 101 652 грн відповідає сумі, визначеній відповідачем до повернення, як зайво виплачена сума в розмірі 1 101 652,78 грн. Однак, позивачем жодними доказами не доведено суду, що діями відповідача нанесена позивачу моральна шкода та, саме, в такому розмірі.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

28. Позивач наполягає на тому, що безпідставні дії відповідача по винесенню протиправних постанов суперечать вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, тому відмова у задоволенні цієї позовної вимоги судами попередніх інстанцій є необґрунтованою. Суд першої інстанції визнав протиправними і скасував лише наслідки протиправних дій відповідача - індивідуальні правові акти (постанови), відмовившись визнати що ці рішення, оформлені протиправними постановами, прийняті як результат неправомірних дій відповідача.

29. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а, стосовно того, що підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства; невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

30. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 і від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17 щодо стягнення моральної шкоди.

31. ОСОБА_1 вважає, що дії відповідачів завдали йому моральної шкоди у визначеному розмірі, зважаючи на те, що за час чинності оскаржуваних постанов, він зазнав переживань, знущань і принижень з боку відповідача, психологічного напруження, стресу, відчуття несправедливості, тривалої невизначеності, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом державної влади прав його прав на соціальну допомогу, негативних емоцій і психоемоційних перевантажень.

32. Процесуальним порушенням, допущеним судом апеляційної інстанції, позивач вважає нерозгляд його клопотання від 18 січня 2021 року про витребування доказів, а саме особової справи №90116 для доказу того, що жодної «арифметичної помилки», яка нібито стала «підставою» для винесення відповідачем протиправних постанов, в особовій справі немає.

33. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що позивач у касаційній скарзі безпідставно наводить позицію Верховного Суду щодо стягнення моральної шкоди за неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, оскільки Кропивницьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області не є органом державної влади чи місцевого самоврядування. При цьому позивач не надав доказів, які б свідчили про мотиви протиправних дій відповідача, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки тощо. Крім того, моральну шкоду позивач необґрунтовано оцінює в розмірі 1 101 652 грн., що відповідає сумі, визначеній відповідачем для повернення, як зайво виплачена сума в розмірі 1 101 652,78 грн., оскільки на підставі ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року у справі №340/1234/20 про забезпечення позову дію постанови від 18 березня 2020 року №1101/90116/90116/73 «Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати» зупинено.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

35. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

36. Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

37. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

38. Позивач самостійно обирає спосіб захисту своїх прав та інтересів. Однак за статтею 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав. Сам лише формальний розгляд справи і ухвалення рішення, яке завідомо не може захистити особу, не узгоджується з метою правосуддя.

39. У постанові від 15 липня 2019 року у справі №420/5625/18 Верховний Суд висловив думку, що під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

40. Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

41. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

42. У цій справі позивач оскаржує дії щодо винесення постанов "Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати" від 18 березня 2020 року №1101/90116/9011672 і "Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати" від 18 березня 2020 року №11101/90116/9011673 і самі постанови як наслідки цих дій.

43. У межах заявлених позовних вимог необхідно комплексно підходити до питання ефективного способу захисту, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає, що неправомірність дій контролюючого органу у цій справі є підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками самоперевірки відповідача.

44. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що рішеннями, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача, є саме постанови про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати та про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати.

45. Суд вважає, що у контексті обставин цієї справи визнання протиправними і скасування постанов відповідача "Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати" від 18 березня 2020 року №1101/90116/9011672 і "Про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати" від 18 березня 2020 року №11101/90116/9011673 є ефективним і достатнім способом захисту прав позивача.

46. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а, оскільки у вказаній справі предметом спору була бездіяльність щодо ненадання додаткової інформації до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про внесення змін до списку вкладників, яким належать виплати за рахунок Фонду в межах гарантованої суми 200 тис. грн. Висновки, на які посилається скаржник зроблені за інших фактичних обставин, за іншого правового регулювання і не можуть бути аналогічно застосовані у контексті обставин справи, що розглядається.

47. Щодо моральної шкоди, Суд враховує таке.

48. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

49. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

50. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

51. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

52. У цій справі суди попередніх інстанцій керувалися тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказував на те, що моральна шкода йому завдана протиправними діями відповідача, яка виражається у зневірі у правосудді, значному стресі, чималому переляку, пригніченому стані.

53. Суди відмовили у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

54. Суд апеляційної інстанції додатково наголосив на тому, що позивачем жодними доказами не доведено суду, що діями відповідача нанесена позивачу моральна шкода в такому розмірі.

55. Застосовуючи наведені вище правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не довів і суди не встановили, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

56. Зазначення у касаційній скарзі про стреси, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом державної влади прав його прав на соціальну допомогу, негативні емоції і психоемоційні перевантаження не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

57. Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, й висновок судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені ними обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17 та у інших постановах щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.

58. Отже, і в цій частині спір судами вирішено вірно.

59. Доводи касаційної скарги вказаних висновків Верховного Суду не спростовують.

60. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

62. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі №340/1300/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб