Постанова

від 13.09.2023 по справі 2/1522/11652/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5697/23

Справа № 2/1522/11652/11

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О., допущену у ході виконання виконавчого листа №2/1522/11652/11, виданого 26 квітня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси про солідарне стягнення зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 1 692 657,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги.

До Приморського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 зі скаргою на бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування скарги зазначено, що на примусовому виконанні у Першому Приморському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебував виконавчий лист № 2/1522/11652/11, виданий Приморським районним судом м. Одеси 26.04.2013 на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.01.2013 про стягнення з неї та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суми заборгованості за кредитом, що в гривневому еквіваленті складає 1 692 657, 38 грн.

Постановою державного виконавця від 23.05.2013 було накладено арешт на все її рухоме, нерухоме майно та транспортні засоби.

Листом Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.06.2020 заявника повідомлено, що матеріали виконавчого провадження ВП № 38116071 знищено за закінченням терміну зберігання.

Однак, до цього часу майно ОСОБА_1 обтяжено арештами та забороною на його відчуження згідно з постановами: серія та номер ВП № 38116071, виданої 23.05.2013 Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, В-11/343; серія та номер: б/н, виданої 03.06.2015, видавник ОСОБА_3 , Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; серія та номер: б/н, виданої 19.10.2015, видавник: ОСОБА_3 , Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. З метою зняття арешту з майна, 24.10.2022 вона звернулася з відповідною заявою до Першого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), проте листом у знятті арешту їй було відмовлено.

Вважала, що відсутні підстави для збереження арештів на її майні, оскільки виконавче провадження знищене, а вказані арешти перешкоджають їй вільно користуватися її власністю, у зв`язку з чим, просить визнати бездіяльність начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з її майна при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 38116071 та зобов`язати начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Гусєва О. О. вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № 38116071, виданої 23.05.2013 Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, В-11/343; згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданої 03.06.2015, видавник ОСОБА_3 , Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданої 19.10.2015, видавник: ОСОБА_3 , Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Короткий зміст ухвала суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні скарги.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 13 вересня 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з`явились.

13 вересня 2023 року від адвоката Гареєва Є.Ш., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 вересня 2023 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2013 року у справі №2/1522/11652/11 стягнуто зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитом, що в гривневому еквіваленті складає 1 692 657, 38 грн.

На виконання вказаного рішення суду 26.04.2013 видано виконавчий лист № 2/1522/11652/11.

Постановою державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Білик Р.В. від 23.05.2013 відкрито виконавче провадження №38116071 з виконання виконавчого листа №2/1522/11652/11 від 26.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції грошової суми 1 692 657,38 грн.

Постановою державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Білик Р.В. від 23.05.2013 накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно та автотранспортні засоби, що належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення та оголошено заборону на відчуження будь-якого майна боржника в межах суми боргу.

Листом Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 23.06.2020 № 35869 ОСОБА_1 повідомлено, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/1522/11652/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 22.05.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у розмірі 1 692 657,38 грн. Надати матеріали виконавчих проваджень неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено відповідно до п. 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчено, підлягають знищенню.

24 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат Пуленко А. Г., звернулася до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) із заявою про скасування арештів, накладених згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП № 38116071, виданої 23.05.2013 Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, В-11/343; згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданої 03.06.2015, видавник ОСОБА_3 , Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданої 19.10.2015, видавник: ОСОБА_3 , Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

На вищевказану заяву листом Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 03.11.2022 №59358 ОСОБА_1 повідомлено, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/1522/11652/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у розмірі 1 692 657,38 грн. При цьому вимоги виконавчих документів боржником не виконано, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не сплачено. Стаття, по яких завершено виконавчі провадження не передбачає зняття арешту з майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали виконавчого провадження знищено, проте можуть бути відновлені відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу VІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012. Зазначено, що арешт може бути знятий у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язки та права державного виконавця визначені статтею 18 Закону № 1404-VIII (статтею 11 Закону № 606-XIV).

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Так, державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із положеннями статті 11 цього Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В силу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 425/1341/17, від 10.04.2019 у справі № 522/15772/16- ц.

На даний час порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника врегульовано ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми слідує, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження. У разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Як вбачається з листа Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 03.11.2022 № 59358 рішення суду, на виконання якого Приморським районним судом м. Одеси 26.04.2013 видано виконавчий лист № 2/1522/11652/11, не виконано, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не сплачено.

Також, у судовому засіданні представником ОСОБА_1 авокатом ОСОБА_4 не заперечувалося, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.01.2013 не виконано.

Відтак, заявником не доведено обов`язку державного виконавця щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачу.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правові підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 38116071 відсутні.

Що стосується вимог скарги щодо зобов`язання начальника виконавчої служби вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з майна ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно зазначив таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналіз даної норми дає підстави стверджувати, що суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення, зокрема вчинити дії щодо скасування (зняття арешту) лише за умови встановлення обґрунтованості скарги і визнання бездіяльності неправомірною.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Питання про відмову у задоволені скарги на дії державного виконавця розглянуто по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу винесено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

А.І. Дришлюк