Рішення

від 21.09.2023 по справі 201/1894/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1894/23

Провадження № 2/201/1303/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Батманової В.В.

при секретарі Турбаївській М.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Шилова С.О.

представника відповідача адвоката Малеги С.О.

представника відповідача Семчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрімкастел», Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрімкастел», Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог було вказано, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Також згідно інформаційної довідки № 322250769 від 08.02.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрімкастел» є власником квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

У відповідності до п. 5. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є співвласником багатоквартирного будинку. Таким чином, позивач та ТОВ «Дрімкастел» є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_5 .

Згідно ч. 2 ст. 4 закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. У відповідності до п. 6. ч. 1 ст. 1 закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія є спільним майном багатоквартирного будинку. Таким чином, права на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_5 є спільним майном позивача та ТОВ «Дрімкастел» як співвласників житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_5 .

Розмір та конфігурація земельної ділянки, на якій розташований будинок по АДРЕСА_5 , а також належні до нього будівлі та споруди і прибудинкова територія були визначені у інвентарній справі № 6287. Згідно інвентарної справі № 6287 у фактичному користуванні власників нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 знаходилась земельна ділянка загальною площею 1186 кв.м. Згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 05.08.2020 між ТОВ «Дрімкастел» та Дніпровською міською радою був укладений договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,1954 га, по фактичному розміщенню житлових будинків та для будівництва багатоквартирного житлового будинку. по АДРЕСА_6 . Договір оренди землі був укладений на підставі Рішення Дніпровської міської Ради від 22.07.2020 № 224/59. Вказаний договір порушує право спільної сумісної власності позивача, яке включає в себе права на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_5 , оскільки предметом Договору оренди землі від 05.08.2020 є земельна ділянка яка, включає в себе частину земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_5 , права на яку є спільним майном позивача та ТОВ «Дрімкастел», як співвласників житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_5 . При цьому позивач не є стороною Договору, а жодних домовленостей між позивачем та ТОВ «Дрімкастел», щодо можливого поділу прав на земельну ділянку, на якій розташований будинок АДРЕСА_5 , не існувало і не існує.

Оскільки договір оренди землі від 05.08.2020 порушує право спільної сумісної власності позивача, яке включає в себе права на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_5 , позивач просить суд визнати договір оренди землі від 05.08.2020 недійсним та вважає такий спосіб належним, оскільки визнання договору оренди землі від 05.08.2020 недійсним відновить порушене право спільної сумісної власності позивача, а саме відновить права позивача на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_5 як співвласника житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_5 .

Представник ТОВ «Дрімкастел» скористувалась правом на подання відзиву у справі, в якому позовні вимоги не визнала, наголосила на тому, що з наданих позивачем документів до позовної заяви вбачається, що за адресою: АДРЕСА_5 знаходиться житловий будинок літ. «А-1» та літ. «Б-1». Житловий будинок літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_5 , має 4 (чотири) квартири. Позивачка є власником квартири АДРЕСА_7 . ТОВ «Дрімкастел» є власником квартир АДРЕСА_8 . Тобто, на сьогоднішній день, позивач та ТОВ «Дрімкастел» являються власниками квартир, що знаходяться у житловому будинку літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_5 . Житловий будинок літ. «А-1» знаходиться на земельній ділянці, окремо від житлового будинку літ. «Б-1», та перебуває на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства. Земельна ділянка на якій розташований житловий будинок літ. «А-1» є комунальною власністю та належить у Дніпровсій міській раді. Відповідно до вимог діючого законодавства ТОВ «Дрімкастел» звернулось до Дніпровської міської ради за укладанням договору оренди земельної ділянки та цей договір було укладено 22.07.2020.

Таким чином, посилання позивача, на те, що «укладення оскаржуваного договору оренди землі від 05.08.2020 без встановлення розміру та конфігурації земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок АДРЕСА_5 , суперечить нормам законодавства України», не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки, ТОВ «Дрімкастел» було здійснені всі належні дії, передбачені чинним законодавством для отримання земельної ділянки у користування, а саме отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблено проект землеустрою, погоджено такий проект землеустрою, земельна ділянка була зареєстрована як об`єкт права в державному земельному кадастрі, отримано рішення про затвердження та надання земельної ділянки у користування, та проведено реєстрацію речового права на таку земельну ділянку. Крім того, договір оренди землі від 05.08.2020 жодним чином не порушує право спільної сумісної власності позивача, оскільки не включає в себе права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок літ. «А-1» за адресою по АДРЕСА_5 , в якому знаходиться квартира позивача.

Представник Дніпровської міської ради надав суду пояснення, відповідно до яких позовні вимоги визнані не були, оскільки предметом спору є лише договір укладений між відповідачами. Тобто, на думку позивача у справі, задоволена судом вимога стосовно визнання договору недійсним призведе до відновлення його порушеного права. Проте, позивач не ставить вимогу щодо скасування рішення Дніпровської міської ради, на виконання якого було укладено спірний договір.

Також зазначила, що зі змісту позовної заяви не вбачається порушення законних прав чи інтересів позивача, в результаті вчинення яких саме дій чи бездіяльності допустилась Дніпровська міська рада при укладанні спірного договору. Як і не зрозумілі законні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, з чого вбачається відсутність таких підстав для задоволення вимоги судом. Окрім того, зазначила, що позивач ніколи не зверталась до Дніпровської міської ради щодо оформлення права користування земельною ділянкою, для обслуговування квартири в домоволодінні, що належить їй на праві приватної власності, чи за встановленням меж земельної ділянки, а отже на думку відповідач у даній справі відсутній предмет спора.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали заявлені позовні вимоги з підстав зазначених у позові та у відповіді на відзив, просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Дрімкастел» в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити з підстав вказаних у відзиві.

Представник відповідача Дніпровської міської ради підтримала подані пояснення та просила відмовити у позові з підстав, в них наведених.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволення, з таких підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Також згідно інформаційної довідки № 322250769 від 08.02.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрімкастел» є власником квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

Житловий будинок літ. «А-1» знаходиться на земельній ділянці, окремо від житлового будинку літ. «Б-1», та перебуває на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства.

Суд погоджується з думкою представника ТОВ «Дрімкастел», що план земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок «А-1», що визначений у наданій інвентарній справі 1993 року за № 6287, свідчить про приналежність нерухомого майні конкретній земельній ділянці, а не підтверджує право власності чи право користуванні чи співвласниками такою земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передають передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

В свою чергу, відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земля може передаватись безоплатно у власність, або у постійне користування. Для того, щоб отримати у власність чи користування земельну ділянку перш за все необхідно провести загальні збори співвласників багатоквартирного будинку та прийняти відповідне рішення й оформити його протоколом. Проте, якщо ОСББ у такому багатоквартирному будинку не створено, відведення земельної ділянки можливе лише при згоді всіх без виключення власників житлових і нежитлових приміщень будинку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Об`єднання співвласників у вказаному багатоквартирному житловому будинку літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_5 , не створювалось, а тому посилання позивача на норми Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» є безпідставним та необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровською міської ради від 14.12.2020 № 10/24-36, що у даних містобудівного кадастру відсутня інформація щодо розподілу та меж прибудинкової території будинку АДРЕСА_5 , що свідчить про те, що позивач не зверталась з клопотанням до міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного будинку, не зверталась з листом про розподіл чи встановлення меж земельної ділянки.

Цей факт було також підтверджено представником Дніпровської міської ради.

05.08.2020 на підставі Рішення міської ради від 22.07.2020 № 224/59, між ТОВ «Дрімкастел» та Дніпровською міською радою укладено Договір оренди землі (земельної ділянки по фактичному розміщенню житлових будинків та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, яка розташована по АДРЕСА_6 , кадастровий номер 1210100000:03:273:0082, загальною площею 0,1954 га.), посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С. В., зареєстровано в реєстрі за № 448, та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, № 219209962 від 05.08.2020, реєстраційний номер об`єкта 2139873512101.

Посилання позивача, на те, що «укладення оскаржуваного договору оренди землі від 05.08.2020 без встановлення розміру та конфігурації земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок АДРЕСА_5 , суперечить нормам законодавства України», не відповідає фактичним обставинам справи.

Встановлено, та не заперечується сторонами, що ТОВ «Дрімкастел» було здійснені всі належні дії, передбачені чинним законодавством для отримання земельної ділянки у користування, а саме отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблено проект землеустрою, погоджено такий проект землеустрою, земельна ділянка була зареєстрована як об`єкт права в державному земельному кадастрі, отримано рішення про затвердження та надання земельної ділянки у користування, та проведено реєстрацію речового права на таку земельну ділянку.

Крім того, договір оренди землі від 05.08.2020, жодним чином не порушує право спільної сумісної власності позивача, оскільки не включає в себе права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок літ. «А-1» за адресою по АДРЕСА_5 , в якому знаходиться квартира позивача.

Отже жодних дій з боку відповідачів, які б порушували право спільної сумісної власності позивача на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_5 , в якому знаходиться квартира позивача, судом не встановлено.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду. Згідно з цим принципом слід застосовувати такий спосіб захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Відповідно до статті 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод та законами України» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьев проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Зі змісту позовної заяви не вбачається порушення законних прав чи інтересів позивача, в результаті вчинення яких саме дій чи бездіяльності допустилась Дніпровська міська рада при укладанні спірного договору.

Щодо наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно ст.ст. 16,203,215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину необхідним є наявність підстав для оспорювання правочину, наявність порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звертається до суду.

Відповідно до ч.1. ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надано, а судом не встановлено жодного доказу наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1ст.141ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрімкастел», Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : В.В. Батманова