Постанова

від 19.09.2023 по справі 645/5847/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/5847/19 Номер провадження 22-ц/814/732/23Головуючий у 1-й інстанції Сілантьєва Е.Є. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Пилипчук Л.І. Триголова В.М.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», Товариства з обмеженою відповідальністю «РЄР ГРУП», третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салімовська Марина Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ»

на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2020 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з вказаним позовом, у якому прохав визнати недійсним договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19.07.2019 року ТОВ «АНСУ» та ТОВ «РЄР ГРУП», який був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Салімовською М. М., зареєстрований в реєстрі за №798.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 26.12.2007 року між Акціонерним банком «Факторіал - Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 30000,00дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором сторони 26.12.2007 року уклали Іпотечний договір №366/07, зареєстрований в реєстрі за №336, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В.М., згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Акціонерному банку «Факторіал - Банк» належну їй на праві власності однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що з листа ПАТ «Фідобанк» вих. №1-1-3/1097-ЛК від 10.04.2018 року вона дізналась, що ПАТ «Фідобанк» здійснив відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Договором кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.04.2018 року та відступлення права вимоги за Іпотечним договором №366/07 від 26.12.2007 року на підставі Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 10.04.2018 року.

В подальшому, з інформаційної довідки №177695583 від 16.08.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивачу стало відомо, що ТОВ «АНСУ» продало, а ТОВ «РЄР ГРУП» придбало у власність нерухоме майно, а саме квартиру Позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спірний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською Мариною Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №798, право на продаж вказаного майна відповідач має на підставі договору іпотеки №366/07 від 26.12.2007 року, посвідченого 26.12.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В.М. та Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 20.03.2009 року, де іпотекодавцем є ОСОБА_1 , а іпотекодержателемТОВ «АНСУ».

Позивач вважає, що оскільки зазначена квартира є єдиним місцем її проживання, зазначене нерухоме житлове майно, як таке, що відповідає вимогам Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України,наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуто (без згоди власника) протягом дії зазначеного закону.

Крім того, посилається на порушення процедури передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки іпотекодавець не отримував від іпотекодержателя письмових повідомлень про порушення обов`язків, не отримував вимогу про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та не отримував повідомлення про прийняте іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядкуст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Вважає, що договір купівлі-продажу від 19.07.2019 року не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, а відтак просить суд визнати його недійсним.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19.07.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЄР ГРУП», який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською Мариною Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №798.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», Товариства з обмеженою відповідальністю «РЄР ГРУП» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі по 576 грн. 30 коп. з кожного.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» - Трофименко Роман Олександрович, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохав скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що при ухваленні рішення судом застосовано нормативно-правовий акт, а саме: п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 5.12.2015 р. №1127, який не підлягає застосуванню до відносин, що є предметом спору, оскільки задоволення вимог іпотеко держателя відбулось в порядку ст.. 38 ЗУ «Про іпотеку», шляхом набуття іпотекодержателем права на продаж предмета іпотеки від власного імені.

Вказував, що ОСОБА_1 не використовує спірну квартиру як місце свого проживання, а здає в оренду з метою отримання прибутку, тому твердження що на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не відповідає дійсності та суперечить природі самого мораторію.

Крім того, укладаючи договір, ОСОБА_1 добровільно погодила умову, відповідно до якої в разі невиконання або неналежного виконання нею умов основного зобов`язання - кредитного договору № 366-H-B/01/07, звернення стягнення на передане в іпотеку майно буде здійснено шляхом продажу від імені іпотекодержателя предмета іпотеки.

Зазначав, що право продажу предмета іпотеки іпотеко держателем виникло у 2013 році, а здійснено у 2019 році, що виключає можливість застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Посилався на те, що суд першої інстанції не здійснив передбачені процесуальним законом дії для визначення кола заінтересованих осіб, а саме: не залучив ПАТ «ФІДОБАНК» до участі у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що факт укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя не є згодою іпотекодавця на продаж предмету іпотеки у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вказувала, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не підтверджені належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Від ТОВ «РЄР ГРУП» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, прохало скасувати оскаржуване рішення.

Зазначено, що ТОВ «РЄР ГРУП» визнає доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Вказувало, що ТОВ «РЄР ГРУП» виконало умови договору, сплатило ціну договору та набуло право власності на спірну квартиру за договором.

В діях ТОВ «РЄР ГРУП» під час набуття права власності на спірну квартиру не вбачається недобросовісного характеру, набувач майна не був усвідомлений про імовірні порушення законодавства. При вчиненні правочину ТОВ «РЄР ГРУП» не знало про відсутність у продавця прав на відчуження майна.

Також зазначало, що визнання оспорюваного договору недійсним, призвело до порушення законного права власності ТОВ «РЄР ГРУП».

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.12.2007 року між Акціонерним банком Факторіал - Банк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Фідобанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №366-Н-В/01/07, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000,00 дол. США на придбання нерухомого майна.

Для забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року, 26.12.2007 року між сторонами укладено Іпотечний договір №366/07, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25.12.2017 року АТ Фідобанк, яке є правонаступником Акціонерного банку Факторіал - Банк, здійснив відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за Договором кредиту №366-Н-В/01/07 від 25.12.2007 року ТОВ АНСУ на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.04.2018 року та відступлення права вимоги за Іпотечним договором №366/07 від 26.12.2007 року на підставі Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 10.04.2018 року.

Про зміну кредитора позивач дізналася з листа ПАТ Фідобанк вих. №1-1-3/1097-ЛК від 10.04.2018 року.

В серпні 2019 року ТОВ АНСУ повідомило позивача про продаж 19.07.2019 року предмета іпотеки за іпотечним договором №366/07,, а саме: квартиру в. АДРЕСА_1 .

Встановлено, що власником предмета іпотеки, згідно договору купівлі-продажу від 19.07.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. стало Товариство з обмеженою відповідальністю РЄР ГРУП.

Задовольняючи вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що іпотечне майно (спірна квартира) підпадає під ознаки, визначені підпунктом 1 пункту 1Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому на нього не може бути звернуто стягнення, у тому числі не може бути продане.

Колегія суддів з таким висновком погоджується виходячи з наступного.

Частина першастатті 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормахКонституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127(далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором (10.4).

Підпунктом 1 пункту 1Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зістаттею 4 Закону України «Про заставу»та/або предметом іпотеки згідно зістаттею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першоїстатті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»передбачено, що протягом дії цьогоЗаконуінші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьоїстатті 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина другастатті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже,Закон України «Про іпотеку»прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняттяЗакону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

ВодночасЗакон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»ввів тимчасовий мораторій (заборону) на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Такі висновки щодо застосування положеньЗакону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20, у справі №759/5454/19 від 26 липня 2023 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що квартира 32,7 кв. м, яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі діїЗакону № 1304-VII, у тому числі шляхом її продажу, як забезпечення виконання позивачкою умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Суд відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що позивач не використовує спірну квартиру, як постійне місце свого проживання, оскільки з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається що у ОСОБА_1 відсутнє на праві власності будь-яке інше нерухоме майно.

Та обставина, що позивач тимчасово виїжджала на роботу до Чехії не позбавляє квартиру статусу її єдиного житла, оскільки доказів наявності у позивача іншого житла відповідачем не надано.

Доводи відповідача, що в договорі про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги визначено суму кредитів у гривні, колегія суддів до уваги не приймає, так як позивач згідно кредитного договору від 25 грудня 2007 року отримала кредит у доларах США у сумі 30000 доларів США.

Суд першої інстанції встановивши, щоіпотечне майно (спірна квартира) підпадає під ознаки, визначені підпунктом 1 пункту 1Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», зробив правильний висновок про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири від 19.07.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. недійсним.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Згідностатті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішеннясуду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Трофименка Романа Олександровичапредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.09.2023.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді Л.І. Пилипчук

В.М. Триголов