Постанова

від 21.09.2023 по справі 916/3125/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3125/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Колцун В.В.

за участю представників сторін у справі:

Від ТОВ «АКОНСТРАКШН» - адвокат Якових Є.В.

Від ТОВ «Морський Будівельний Комплекс адвокат Притула А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023, суддя суду першої інстанції Волков Р.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 06.07.2023

по справі №916/3125/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКОНСТРАКШН»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс»

про стягнення 2 947 498,57 грн.,

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКОНСТРАКШН», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс», про стягнення 2 947 498,57 грн. з яких 2 839 544,00 грн. основного боргу, 53 951,34 грн. інфляційних та 14 003,23 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на фактичне укладання між сторонами договору поставки у спрощеній формі без викладення його у формі єдиного документу, що підтверджується листуванням сторін та вчиненими діями щодо виконання. Однак, відповідач не зміг виконати зобов`язанні у повному обсязі, у зв`язку з чим у позивача виникло право стягнення залишкової суми попередньо оплаченого, але не поставленого товару з урахуванням передбачених ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України 3% річних та інфляційних.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКОНСТРАКШН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» про стягнення 2 947 498,57 грн задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКОНСТРАКШН» 2 839 544,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар, 53 951,34 грн інфляційних втрат, 14 003,23 грн 3% річних, 44 212,48 грн витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач у тексті листа чітко вказує, що не може виконати свої зобов`язання у повному обсязі. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази намагань відповідача виконати свій обов`язок щодо передачі оплаченого товару у повному обсязі, а не лише частково. Навіть після отримання від позивача вимоги від 14.07.2022, відповідач не вжив заходів до фактичної передачі товару позивачеві, відсутнє листування як з приводу намагань передати товар, так і з приводу наявності заперечень щодо власної спроможності виконати договірні зобов`язання належним чином та у повному обсязі. Відповідач обмежився лише посиланням на неможливість компанії «на даний час» задовольнити прохання про повернення коштів. Більш того, 25.07.2023 та 08.09.2023 відповідач повернув частину коштів па загальну суму 100000 грн. позивачеві.

Суд першої інстанції також критично ставиться до тверджень відповідача про закупівлю арматури у третіх осіб для передачі позивачеві, оскільки фактично позивач її у повному обсязі не отримав, крім того це не виключає можливості використання відповідачем отриманого товару в рамках господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/3125/22.

Апелянт зазначив, що обов`язок з поставки товару для відповідача не настав та порушення строків поставки відсутнє, а вимога ТОВ «АКОНСТРАКШН» про повернення суми попередньої оплати, за відсутності факту порушення зобов`язання з передачі товару у встановлений строк, є передчасною.

Відповідач також зазначив, що у матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про вчинення Позивачем дій, спрямованих на отримання цього товару, зокрема докази того, що ТОВ «АКОНСТРАКШН», як зобов`язана сторона договору, вчиняв максимально необхідні дії для належного виконання досягнутих домовленостей, окрім як направлення вимоги про повернення коштів.

Крім того, відповідач вказав, що у листі від 18.07.2022 у жодному разі не йшла мова про відсутність хоча б якоїсь частини замовленої Позивачем арматури.

Відповідач зазначив, що неотримання Позивачем арматури у повному обсязі виникло з підстав наявності певних неузгодженостей зі сторони самого позивача, оскільки в останнього зникла необхідність в його отриманні в тому розмірі, в якому пропонувалось і було первинно закуплено, це підтверджується тим же листом від 18.07.2022.

Апелянт також послався на те, що не було надано жодної аргументації чому початком нарахування інфляційних втрат та 3 відсотків річних є 09.09.2022, а не 14.07.2022 (коли була направлена вимога про повернення коштів) або інша дата.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023р. по справі №916/3125/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аконстракшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» про стягнення 2 947 498,57 грн. попередньої оплати відмовити у повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аконстракшн» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі 916/3125/22.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зазначив, що відповідач не міг виконати зобов`язання із поставки товару у кількості та асортименті, які були визначені в умовах договору поставки, що також підтверджується листом від 18.07.2022, то в силу ч.1 ст.670, ч.1, 3 ст. 672 ЦК України - Позивач мав право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Проте, з моменту направлення вимоги від 14.07.2022 відповідач не заперечував проти її задоволення, оскільки з моменту її пред`явлення Сторони у звичному телефонному форматі вели переговори щодо можливості ТОВ «МБК» повернути залишок грошових коштів від оплаченого наперед товару.

Позивач зазначив, що відповідач за менш ніж два тижні з моменту направлення Позивачем вимоги почав повертати залишок суми попередньої оплати за товар. На думку позивача, такі дії Відповідача свідчать про його наміри повернути Позивачу залишок суми попередньої оплати товару у зв`язку із неможливістю виконати зобов`язання із поставки товару в повному обсязі, в кількості та асортименті, замовленому Позивачем.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 року у справі №916/3125/22 - залишити без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3125/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3125/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі 916/3125/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3125/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3125/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі 916/3125/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 11.09.2023; призначено справу № 916/3125/22 до розгляду на 21 вересня 2023 року о 10:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» про зупинення дії рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі 916/3125/22.

21.09.2023 у судовому засіданні прийняли участь представник ТОВ «АКОНСТРАКШН» - адвокат Якових Є.В. та представник ТОВ «Морський Будівельний Комплекс адвокат Притула А.С.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКОНСТРАКШН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» було укладено договір поставки у спрощеній формі.

Письмова угода між сторонами не укладалась.

Відповідач виставив позивачеві рахунок (а.с.12) від 19.01.2022 № 000000148 на товар «Арматура 12-32 А500С 12м. 7214» на суму 3 496 800,00 грн.

Даний рахунок був оплачений позивачем платіжним дорученням № 42 від 25.01.2022 на повну суму та з посиланням на вказаний рахунок (а.с. 13).

Відповідно до Видаткової накладної №000001074 від 22.02.2022 відповідач поставив позивачеві товар на загальну вартість 541 735,50 грн. з ПДВ, а саме арматуру 25 А500С 12 м 7214 у кількості 12,7 т на суму 262 466,67 грн, арматуру 32 А500С 13 м 7214 у кількості 8,405 т на суму 173 703,33 грн, смугу 50х5 мм у кількості 0,605 т на суму 15 276,25 грн.

Відповідно до Видаткової накладної №000001933 від 20.05.2022 відповідач поставив позивачеві товар на загальну вартість 15 520,50 грн. з ПДВ, а саме Швелер 16П Ст3сп5 12м у кількості 0,085 т на суму 3 370,60 грн., кутник 125х125х8 у кількості 0,28 т на суму 9 563,15 грн.

14.07.2022 позивач направив відповідачеві вимогу вих. № 14/07-22 (а.с.16) про повернення залишку суми у розмірі 2 939 544,00 грн, в якій зазначено наступне:

«ТОВ «АКОНСТРАКШН» 25.01.2022 було перераховано передплату, згідно рахунку фактури №-000000148 від 19.01.2022, за арматуру 12-32 А500С у розмірі 141 т на суму 3 496 800,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Морський Будівельний Комплекс».

З боку Вашої компанії було виконано лише дві поставки, згідно видаткової накладної №000001074 від 22.02.2022 на суму 541 735,50 грн. та видаткової накладної №000001933 від 20.05.2022 на суму 15 520,50 грн., що разом становить 557 256,00 грн.

У зв`язку з тим, що потрібна нам арматура відсутня на складі вашої компанії і ви не можете виконати ваші обов`язки згідно нашої попередньої домовленості та передплати, просимо вас повернути залишок суми у розмірі 2 939 544,00 грн. на наш розрахунковий рахунок.»

Відповідач отримання вимоги не заперечує.

В свою чергу відповідач направив позивачеві лист від 18.07.2022 вих.№ 08-18/07/22 (а.с. 17), в якому з посиланням на військову агресію та введення воєнного стану зазначив наступне:

«Шановні партнери з 24.02.2022 з початком військової агресії російської федерації проти України, на всій території України впроваджено військовий стан. Наше підприємство ТОВ «Морський Будівельний Комплекс» у зв`язку з цими обставинами не може виконувати свої зобов`язання у повному обсязі. Супутні документи, які юридично підтверджують настання даного стану ми направляли Вам раніше, а саме офіційний лист від ТПП України.

Нами було запропоновано часткове відвантаження товару у адресу Вашого підприємства, а саме арматура 32 А500С у кількості 51 т, що є частиною замовлення за яке наші компанії мали попередні домовленості. Ваша компанія відмовилась від даного сортаменту арматури.

Враховуючи вище вказані фактори доводимо до Вас, що наша компанія на даний час не може задовольнити Ваше прохання про повернення грошових коштів на Ваш розрахунковий рахунок.

Пропонуємо продовжити перемовини що до вирішення даного питання після зняття воєнного стану по всій території України.»

В матеріалах справи також міститься лист ТОВ «Морський Будівельний Комплекс» №02-02/03/22, яким відповідач повідомляє всі кого це стосується, що з 24 лютого 2022 року у них виникли форс-мажорні обставини, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України.

Платіжним дорученням №13042 від 25.07.2022 ТОВ «Морський Будівельний Комплекс» перерахував на рахунок ТОВ «АКОНСТРАКШН» 50 000,00 грн. в рахунок часткового повернення передплати згідно рах. №148 від 19.01.2022.

Платіжним дорученням №13180 від 08.09.2022 ТОВ «Морський Будівельний Комплекс» перерахував на рахунок ТОВ «АКОНСТРАКШН» 50 000,00 грн. в рахунок часткового повернення передплати згідно рах. №148 від 19.01.2022.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

У статті 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з дій позивача та відповідача, а саме виставлення рахунку, здійснення його оплати, часткової поставки товару, вбачається, що між сторонами фактично виникли правовідносини, притаманні для договорів поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на дані положення, сторони фактично уклали між собою договір поставки у спрощеній формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини ч.1 ст.655 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов`язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Як було встановлено вище, Відповідач виставив позивачеві рахунок від 19.01.2022 № 000000148 на товар «Арматура 12-32 А500С 12м. 7214» на суму 3 496 800,00 грн.

В свою чергу позивач даний рахунок оплатив платіжним дорученням № 42 від 25.01.2022 на повну суму та з посиланням на вказаний рахунок.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до Видаткових накладних №000001074 від 22.02.2022 та №000001933 від 20.05.2022 відповідач поставив позивачеві товар на загальну вартість 557 256,00 грн.

Таким чином, відповідач виконав обов`язок з поставки товару позивачеві частково, вартість непоставленого товару становить 2 939 544,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару, позивач направив йому вимогу про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 2 939 544,00 грн.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлена заборона на односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в свою чергу у відповідь на вимогу позивача направив йому лист від 18.07.2022 вих.№ 08-18/07/22.

У даному листі з посиланням на військову агресію та введення воєнного стану, зокрема, зазначив наступне: «Наше підприємство ТОВ «Морський Будівельний Комплекс» у зв`язку з цими обставинами не може виконувати свої зобов`язання у повному обсязі.»

Даним посиланням відповідач повідомив позивача про відсутність у нього можливості виконати своє зобов`язання з поставки товару у повному обсязі.

Крім того, у листі від 18.07.2022 вих.№ 08-18/07/22 повідомив позивача, що ними було запропоновано часткове відвантаження товару, а саме арматура 32 А500С у кількості 51 т, що є частиною замовлення за яке компанії мали попередні домовленості, однак відповідач відмовився від даної пропозиції.

Тобто апелянт повторно визнав, що він не може виконати свій обов`язок у повному обсязі та може поставити лише частину товару.

Відповідач листом від 18.07.2022 вих.№ 08-18/07/22 також повідомив, що на даний час він не може задовольнити прохання позивача про повернення грошових коштів та запропонував продовжити перемовини що до вирішення даного питання після зняття воєнного стану по всій території України.

Посилання апелянта на те, що він жодним чином не вказував на неможливість виконати обов`язок у повному обсязі, оскільки товар є в наявності та може бути переданий позивачеві, не приймається колегією суддів до уваги, адже відповідач у відповідь на вимогу повернути предоплату за непоставлений товар не запропонував поставити товар у повному обсязі, а лише вказав на можливість передачі 51 тони арматури, що є лише частиною зобов`язання, при цьому нічого не зазначає про решту товару, який мав би передати. Крім того, твердження про наявність товару у повному обсязі та можливість передачі його позивачеві протирічить висловленій пропозиції відповідача щодо продовження перемов після зняття воєнного стану, оскільки фактична передача всього передплаченого товару позивачеві призвела б до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та позбавили б їх необхідності вести якісь додаткові перемовини.

Додатковим доказом неможливості відповідачем виконати свої зобов`язання було повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин, в якому зазначено, в тому числі про те, що воєнна агресія та військові дії на території України позбавляють відповідача можливості належним чином виконати свої зобов`язання за усіма діючими договорами, укладеними з підприємствами.

Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що вказаний лист адресований не лише позивачу, а «Всім кого це стосується», не містить посилання на конкретний договір саме з позивачем, проте у даному листі було використане формулювання «позбавляють ТОВ «Морський Будівельний Комплекс» можливості належним чином виконати свої зобов`язання за усіма діючими договорами…». Це твердження є ще одним посиланням на неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази намагань відповідача виконати свій обов`язок щодо передачі оплаченого товару у повному обсязі, а не лише частково. Навіть після отримання від позивача вимоги від 14.07.2022, відповідач не вжив заходів до фактичної передачі товару позивачеві, відсутнє листування як з приводу намагань передати товар, так і з приводу наявності заперечень щодо власної спроможності виконати договірні зобов`язання належним чином та у повному обсязі. Відповідач обмежився лише посиланням на неможливість компанії «на даний час» задовольнити прохання про повернення коштів.

В матеріалах справи наявні докази того, що відповідач фактично відмовився від виконання свого зобов`язання та погодився повернути попередню оплату. Дані обставини підтверджуються:

- Платіжним дорученням №13042 від 25.07.2022, яким ТОВ «Морський Будівельний Комплекс» перерахував на рахунок ТОВ «АКОНСТРАКШН» 50 000,00 грн. в рахунок часткового повернення передплати згідно рах. №148 від 19.01.2022.

- Платіжним дорученням №13180 від 08.09.2022, яким ТОВ «Морський Будівельний Комплекс» перерахував на рахунок ТОВ «АКОНСТРАКШН» 50 000,00 грн. в рахунок часткового повернення передплати згідно рах. №148 від 19.01.2022.

Тобто відповідач добровільно повернув на рахунок позивача 100 000,00 грн. попередньої оплати, чим визнав факт неможливості виконати обов`язки з поставки товару, відмовився від їх виконання та погодився повернути передплату.

Дані обставини повністю спростовують посилання апелянта на те, що обов`язок з поставки товару для відповідача не настав та порушення строків поставки відсутнє, а вимога ТОВ «АКОНСТРАКШН» про повернення суми попередньої оплати, за відсутності факту порушення зобов`язання з передачі товару у встановлений строк, є передчасною, адже зі встановлених вище обставин, колегія суддів доходить до висновку, що відповідач спочатку повідомив позивача про неможливість виконати своє зобов`язання у повному обсязі, а в подальшому своїми діями відмовився від виконання зобов`язання з постачання товару, частково повернувши на рахунок позивача кошти попередньої оплати у сумі 100 000,00 грн.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень відповідача про закупівлю арматури у третіх осіб для передачі позивачеві, оскільки фактично позивач її у повному обсязі не отримав, а отримання товару відповідачем від третіх осіб жодним чином не свідчить про поставку такого товару позивачеві. Крім того, наявність у відповідача такого товару не виключає можливості використання відповідачем отриманого товару в рамках господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено вище, відповідач повідомив позивача про неможливість виконати свої зобов`язання з поставки товару у повному обсязі та фактично відмовився від виконання зобов`язання з поставки товару, у зв`язку з чим у позивача з`явилося право на повернення попередньої плати за товар, а у відповідача відповідно виник обов`язок повернути таку попередню плату на вимогу позивача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення 2 839 544,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними наявними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

У даному випадку, позивач звернувся з вимогою повернути кошти попередньої оплати 14.07.2022. Доказом отримання вказаної вимоги є лист відповідача від 18.07.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, останній день строку виконання зобов`язання з повернення попередньої оплати припадав на 25.07.2022 та з 26.07.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати та право позивача нарахувати 3% річних та інфляційних втрат.

В той же час, позивач заявив вимоги зі стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат за період з 09.09.2022 по 07.11.2022. Тобто позивач на власний розсуд визначив початок періоду, за який він нараховував 3% річних та інфляційні втрати, і цей період не виходить за межі початку прострочення виконання зобов`язань про повернення суми попередньої оплати. Позивач скористався своїм правом в межах діючого законодавства. Суд не може виходити за заявлені межі позовних вимог, тому судом першої інстанції було вірно розглянуто вимоги зі стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат саме за період з 09.09.2022 по 07.11.2022. З цього приводу посилання безпідставним є апелянта на відсутність аргументації щодо початку нарахування інфляційних втрат та 3 відсотків річних.

Колегія суддів перевірила наведений позивачем розрахунок 3 відсотків річних та інфляційних втрат та встановила, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаний з врахуванням вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо обов`язку відповідача повернути грошові кошти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 53 951,34 грн. та 3 відсотків річних у сумі 14 003,23 грн. підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

При перегляді оскаржуваного відповідачем рішення у даній справі колегія суддів вважає за необхідне дотримуватися основного принципу верховенства права справедливості судового рішення.

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/3125/22 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/3125/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський Будівельний Комплекс» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/3125/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 по справі №916/3125/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран