Рішення

від 20.09.2023 по справі 907/66/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/66/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд», м. Ужгород

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участі представників сторін:

від позивача - Ільницький М.П., адвокат, ордер серії АО № 1079326 від 25.01.2023;

від відповідача - Баняс В.Ю., представник в порядку самопредставництва;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Предметом даного спору є захист речового права постійного користування ТДВ «БУ «Промжитлобуд» на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га, яка розташована за адресою: місто Ужгород, по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2.

На підставі статей 92, 116, 152 Земельного Кодексу України, статті 27 Закону України «Про оренду землі» та статей 386, 391 ЦК України просить суд усунути Товариству з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га, згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 000199 від 11.02.1999 року, виданого Ужгородською міською радою 11.02.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230, шляхом скасування державної реєстрації права оренди, що здійснено в ДРРПНМ 15.09.2022 року за номером запису про інше речове право 47915196.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Господарського суду Закарпатської області, до розгляду справи № 907/66/23 визначено суддю Ушак І.Г.

Ухвалою від 30.01.2023 задоволено самовідвід судді Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г. у розгляді справи №907/66/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ Господарського суду Закарпатської області, до розгляду справи № 907/66/23 визначено суддю Андрейчука Л.В.

Ухвалою суду від 08.02.2023 судом відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження від 22.02.2023 вх. № 02.3.1-02/1275/23.

Ухвалою суду від 23.02.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 907/66/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Згідно ухвали суду від 29.06.2023 закрито підготовче провадження у справі і призначено судовий розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 знаходиться у постійному користуванні Позивача згідно державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999р. Вказаний державний акт виданий саме для обслуговування належних Позивачу будівель та споруд.

Вказаний акт є чинним і наразі, при цьому його чинність не обумовлюється необхідністю внесення відомостей щодо нього до будь-яких державних реєстрів, в силу положень законодавства діючого на момент його видачі.

ТДВ «БУ «Промжитлобуд» є власником нерухомого майна, а саме будівель та споруд по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2. Таке нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га.

Відтак на переконання представника позивача, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених Земельним кодексом України перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 вказаного Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідно, позивач є володільцем та користувачем земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га на підставі речового права постійного користування землею згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 000199 від 11.02.1999 року, а існування двох взаємовиключних речових прав щодо однієї і тієї ж земельної ділянки (оренди та постійного користування) є неможливим.

Позивач наводить, що про стверджуване порушення права користування йому стало відомо 02.11.2022 року, а реєстрація речового права оренди порушує право постійного користування позивача на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га згідно державного акту на право постійного користування землею, позаяк оспорює право позивача на постійне користування земельною ділянкою під належним позивачу нерухомим майном, в спосіб що суперечить законодавству України, та безпосередньо впливає на матеріальне становище позивача у вигляді обов`язку по сплаті орендної плати на користь Ужгородської міської ради, оскільки нарахування орендної плати, згідно норм Податкового кодексу України, здійснюється контролюючим органом безпосередньо згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заперечення відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача, посилаючись на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року по справі № 907/801/19 зазначив, що між Департаментом міської інфраструктури та ТДВ «БУ «Промжитлобуд» існує зареєстрований діючий договір оренди земельної ділянки кадастровий номер кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га від 02.12.2019 року.

Представник відповідача наводить, що реєстрація речового права оренди здійснена за заявою відповідача, оскільки позивач ухилявся від реєстрації права оренди, що виникло на підставі вказаного вище судового рішення.

Також представник Відповідача заначив, що передумовою укладення вказаного договору було звернення ТДВ «БУ «Промжитлобуд» в березні 2017 року до Ужгородської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування саме на умовах оренди для обслуговування виробничої бази площею 2, 2475 га по вулиці Паризької Комуни, 2 в м. Ужгород, в рамках якого орендованій земельній ділянці і був присвоєний кадастровий номер.

В цілому, представник відповідача заперечує чинність державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, при цьому акцентує увагу, що площа та конфігурація земельної ділянки по такому державному акту та площа та конфігурація земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 відрізняються, із чого слідує, що це різні земельні ділянки.

Разом з тим зазначив, що рішенням Ужгородської міської ради № 1562 від 30.05.2019 року спірну земельну ділянку було передано Товариству в оренду, та станом на день подання відзиву у Товариства наявна заборгованість перед Ужгородською міською радою, а обраний позивачем спосіб захисту в даному випадку є способом уникнення зобов`язань щодо сплати заборгованості за вказаним договором.

При цьому, відповідач не заперечує, що рішенням Ужгородської міської ради № 1562 від 30.05.2019 року питання припинення право постійного користування землею, що випливає із державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, не вирішувалося, однак стверджує що він втратив чинність з інших підстав.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «БУ «Промжитлобуд» є правонаступником ЗАТ «БУ «Промжитлобуд», яке було реорганізоване шляхом перетворення у ТДВ «БУ «Промжитлобуд», що засвідчується пунктом 1.1. статуту ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд», затвердженого протоколом № 01/19 від 19.04.2019 року. Вказане також підтверджується відомостями із ЄДРЮОФОПГФ, в яких наявна пряма вказівка на універсальне правонаступництво ТДВ «БУ «Промжитлобуд» всіх прав та обов`язків ЗАТ «БУ «Промжитлобуд».

11.02.1999 року ЗАТ «БУ «Промжитлобуд» виданий державний акт на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230 на земельну ділянку загальною площею 3, 0583 га, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. П. Комуни, 2, для «під виробничу базу по вул. Паризької Комуни, 2».

До матеріалів справи позивачем також долучена справа про встановлення зовнішніх меж землекористування для підготовки та видачі Державного акту на право користування землею земельної ділянки будівельного управління «Промжитлобуд» тресту «Закарпатбуд» вул. Паризької Комуни, 2 м. Ужгород Закарпатська область, що датована 1994 роком.

01.06.2004 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради видано Свідоцтво про право власності, серії САА №910100 на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до цього свідоцтва власник нерухомого майна Закрите акціонерне товариство БУ «Промжитлобуд». Адреса об`єкту: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, буд.2. Тип об`єкту: будівлі та споруди літ. А, Б, В, Г, Д. Підставою видачі свідоцтва вказано рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 141 від 26.05.2004 року.

Додатком до свідоцтва про право власності є Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації 02.06.2004. Номер витягу 3741341, реєстраційний номер 6045325. Номер запису 1512 в книзі 8.

20.08.2004р. між ЗАТ «БУ «Промжитлобуд» та Колективним виробничо-торгівельним підприємством «Дукат» укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом УМНО Хребтань Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 6776. Додатком до цього договору є план схема земельної ділянки, яка відводиться під будівлі, що належать КВТП «Дукат», за адресою П. Комуни, 2.

Згідно статуту затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол №1/2006 від 07.02.2006 року ТОВ «Дукат Ужгород» утворене шляхом перетворення КВТП «Дукат».

На підставі цього договору, КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Номер витягу 4563675, від 27.08.2004 року, реєстраційний номер 6045325. Тип об`єкту: будівлі та споруди літ. А, Г, Д. Адреса об`єкту: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, буд. 2. Номер запису 1512 в книзі 8.

В подальшому, за ініціативою покупця такого нерухомого майна, згідно наведеної вище домовленості, сформована земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:002:0036 площею 0, 5384 га, відомості про яку внесено до ДЗК.

До матеріалів справи долучено технічну документація із землеустрою, згідно якої сформована земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:002:0036 площею 0, 5384 га.

В подальшому, 27.10.2006 року між Ужгородською міською радою та ТОВ «Дукат-Ужгород» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5384 га, з кадастровим номером 2110100000:65:002:0036, який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д., і зареєстрований в реєстрі за №1326. Укладений договір містить дописи, відомості про які зазначено нотаріусом в кінці договору.

Як слідує із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що міститься в матеріалах справи, ТДВ «БУ «Промжитлобуд» є власником нерухомого майна, а саме будівель та споруд по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2, (літери Б, Е, К). Вказане нерухоме майно, як відображено у витязі, знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га.

Аналогічні відомості наведені в технічному паспорті на групи нежитлових приміщень від 30.08.2022 року, реєстраційний номер TI01:6169-0863-3545-2684, що складений ФОП Блохіна Власта Миколаївна щодо комплексу будівель та споруд за адресою Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Мартина Сергія (колишньої Паризької Комуни), будинок 2.

Водночас, Ужгородською міською радою, на підставі рішення Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року по справі № 907/801/19 зареєстроване речове право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га (номер запису про інше речове право в ДРРПНМ 47915196, дата державної реєстрації 15.09.2022 року), що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРПНМ.

Таким чином, як встановлено судом, склалася ситуація, за якої земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га перебуває на праві постійного користування у ТДВ «БУ «Промжитлобуд» та згідно запису про інше речове право в ДРРПНМ № 47915196, від 15.09.2022 року, Ужгородською міською радою зареєстроване право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Стаття 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки, або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, цивільне законодавство визначає усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном як спосіб захисту речових прав, який може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

У відповідності до частини першої (1) статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно статті 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Відтак, з врахуванням таких приписів земельного законодавства, суд приходить до переконання, що існування двох взаємовиключних речових прав щодо однієї і тієї ж земельної ділянки (оренди та постійного користування) є неможливим.

Стаття 386 ЦК України зазначає, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У частині третій (3) статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною другою (2) статті 95 Земельного кодексу України встановлено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом пункту першого (1) частини першої (1) статті другої (2) Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини третьої (3) статті 26Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої (7) статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Крім того, ВП ВС неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

На разі, зміст частини другої (2) статті 26 Закону України № 1952 переконливо свідчить про встановлення наступних способів захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких раніше зареєстрованих в ДРРПНМ прав).

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо припинення права постійного користування ТДВ «БУ «Промжитлобуд» на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:001:0077, оскільки до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів щодо припинення такого права постійного користування земельною ділянкою, зокрема відсутнє рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в порядку, статей 140 149 Земельного кодексу України щодо припинення дії акту на право постійного користування земельною ділянкою серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року.

Вказане зокрема підтверджується копією листа Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17.01.2022 року за № 52/03-17, з якого вбачається, що відомості про припинення права постійного користування, яке було зареєстровано за ТДВ «БУ «Промжитлобуд», в Ужгородській міській раді відсутні.

Додатковим підтвердженням дійсності державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року є лист Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 06.01.2022 року за № 29-7-0.2-118/2-22, згідно якого вказаний акт зареєстрований належним чином, припиненим чи скасованим не був.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року по справі № 1-17/2005 визнано неконституційним положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов?язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємства, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Як відображено у правовому висновку, що викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на предмет ухвалення розпорядником та видавником також державного акту на право постійного користування землею рішення про припинення права постійного користування землею.

Судом в ході дослідження матеріалів встановлено, що 20.08.2004 року позивачем відчужено на користь Колективного виробничо-торгівельного підприємства «Дукат» (за результатами реорганізації шляхом перетворення ТзОВ «Дукат-Ужгород») частину належного позивачу комплексу будівель, а саме споруди літ. А, Г, Д. Адреса об`єкту: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, буд. 2, що засвідчується договором купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом УМНО Хребтань Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 6776, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Номер витягу 4563675, від 27.08.2004р., реєстраційний номер 6045325.

Із такого договору слідує, що позивачем відчужено частину належного йому нерухомого майна, що розміщене по земельній ділянці, яка передана в постійне користування згідно державного акту на право постійного користування землею серія та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року.

В подальшому під такою відчуженою позивачем частиною нерухомого майна за адресою Закарпатська область, місто Ужгород, П. Комуни, 2, ТОВ «Дукат-Ужгород» сформована земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:002:0036 площею 0, 5384 га, тобто відповідна частина земельної ділянки, що раніше передана позивачу в постійне користування, вибула із володіння та користування останнього та відчужена Ужгородською міською радою на користь іншого суб`єкта згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 5384 га, з кадастровим номером 2110100000:65:002:0036, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д., і зареєстрований в реєстрі за №1326.

Однак, за результатами таких операцій із активами позивача, як слідує із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічного паспорту на групи нежитлових приміщень від 30.08.2022 року, реєстраційний номер TI01:6169-0863-3545-2684, що складений ФОП Блохіна Власта Миколаївна, у власності позивача по розташуванню такої переданої у постійне користування земельної ділянки залишилися будівлі літери Б, Е та К комплексу будівель та споруд за адресою Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Мартина Сергія (колишньої Паризької Комуни), будинок 2.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації

При дослідженні даних обставин суд бере до уваги приписи статті 141 Земельного кодексу України та правові висновки Верховного Суду релевантні до її застосування, а саме висвітлені в пунктах 50 52 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 904/6059/19, із яких слідує, що правовий аналіз вищенаведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що право користування земельною ділянкою не може припинятися для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій земельній ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 79-1, частин 1,2, 5 статті 120 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину. З огляду на те, що у власності позивача продовжує перебувати частина будівель, набуття іншою особою права власності на частину будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці є правовою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою для попереднього землекористувача, ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

Відтак, суд приходить до висновку та вважає встановленими ті обставини, державний акт на право постійного користування землею серія та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, що виданий ЗАТ «БУ «Промжитлобуд», не припинений та не скасований, а право постійного користування земельною ділянкою, що виникло із нього у ЗАТ «БУ «Промжитлобуд», згідно законодавства чинного на момент видачі вказаного державного акту, перейшло до позивача, як правонаступника всіх прав та обов`язків такого закритого акціонерного товариства, в обсязі співмірному до нерухомого майна позивача за адресою Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Паризької Комуни (Сергія Мартина), 2, яке на разі знаходиться в його володінні та власності.

Відповідно, позивачем доведено, що речове право постійного користування під виробничу базу за адресою місто Ужгород, вул. Паризької Комуни, 2, що посвідчується державним актом на право постійного користування землею серія та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року є на разі чинним та не скасованим, в обсязі земельної ділянки, що залишилася після відчуження Ужгородською міською радою на користь ТзОВ «Дукат-Ужгород» земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:002:0036 площею 0, 5384 га.

Суд бере до уваги висновок судового експерта Бучок Р.П. за № 5/23 від 03.04.2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, що була проведена в межах розгляду справи № 907/66/23 на замовлення позивача, позаяк такий висновок відповідає вимогам статей 98 та 101 ГПК України.

Судовим експертом Бучок Р.П. за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи у висновку було зазначено, що державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 000199 від 11.02.99 року залишається чинним, оскільки був відведений під належне Товариству нерухоме майно, наводячи при цьому профільні положення земельного законодавства, що співвідноситься із попередніми висновками суду.

Натомість, судовим експертом, згідно поставлених йому питань, констатовано наступне:

- фактичне місце розташування на місцевості земельної ділянки згідно державного акту на право на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, виданого Ужгородською міською радою 11.02.1999 року. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230 визначене. Схематичне зображення фактичного місця розташування земельної ділянки приведено на Малюнку 6 та Малюнку 7, які знаходяться у висновку судового експерта;

- розташування на місцевості земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га визначене згідно даних Державного земельного кадастру. Схематичне зображення фактичного місця розташування земельної ділянки приведено на Малюнку 13, який знаходиться у висновку судового експерта;

- розташування на місцевості земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:002:0036 площею 0,5384 га визначене згідно даних Державного земельного кадастру. Схематичне зображення фактичного місця розташування земельної ділянки приведено на Малюнку 17, який знаходиться у висновку судового експерта;

- межі та конфігурація земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, виданого Ужгородською міською радою 11.02.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230, із межами, конфігурацією земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 співпадають частково. Значні неспівпадіння спостерігаються в частині території, відчуженої Ужгородською міською радою земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:65:002:0036 площею 0,5384 га) на якій розташоване майно, яке набуто у власність ТОВ «Дукат-Ужгород» та площі ділянки зайнятої трансформатором (2110100000:65:001:0113, площею 0,0128 га) та вирізаними ділянками загальною площею 0,0032 га (під електричними опорами). Розташування на місцевості земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, з розташуванням земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 співпадають. На питання чи пов`язані такі розбіжності площ із зміною методів підрахунку (округлення) площ земельних ділянок відповісти однозначно неможливо, так як документація щодо встановлення меж ділянок, як досліджуваної так і ділянок які входять у її межі розроблялася у різні роки, обрахунки проводилися різними методами суміщення яких експертом неможливо дослідити. Основним фактором причини розбіжності площ є помилкове значення площі земельної ділянки у державному акті на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, згідно мотивування відображеного у дослідній частині висновку експерта.

Із змісту висновку експерта Бучок Р.П. від 03.04.2023 року дійсно підтверджується, що позивач на разі користується земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га саме на підставі речового права постійного користування, яке до того ж є чинним та не скасованим.

Відповідач в ході розгляду справи мав можливість ознайомитися із таким висновком судового експерта та подати щодо нього свої заперечення. Відповідач не скористався можливістю подати до Суду висновок судового експерта, що складений на його замовлення, а крім того не ініціював питання призначення окремої, додаткової чи повторної судової експертизи.

Частини 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Натомість відповідачем, на підставі рішення Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року у справі № 907/801/19 зареєстроване речове право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га (номер запису про інше речове право в ДРРПНМ 47915196, дата державної реєстрації 15.09.2022 року).

З врахуванням таких приписів земельного законодавства, суд приходить до висновку, що існування двох взаємовиключних речових прав щодо однієї і тієї ж земельної ділянки (оренди та постійного користування) є неможливим.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одна із засад державної реєстрації прав полягає в тому, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Із вказаного слідує, що у позивача відсутній законодавчо встановлений обов`язок здійснити державну реєстрацію речового права постійного користування землею, згідно державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, шляхом внесення відомостей щодо такого раніше виданого акту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Одночасно, вчинення таких реєстраційних дій щодо земельної ділянки кадастровий номер кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га є на разі неможливим, позаяк до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.09.2022 року внесений за заявою відповідача запис про інше речове право оренди № 47915196.

Із вказаного запису обумовлюється, що у відносинах із третіми особами відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стверджують, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га перебуває в оренді, тобто оплатному користуванні, позивача, що свідчить про оспорення права постійного користування на вказану земельну ділянку позивача.

Відтак, порушене право позивача у вигляді права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га, згідно державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, підлягає поновленню в порядку усунення перешкод в користуванні такою земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди, що здійснена в ДРРПНМ 15.09.2022 року за номером запису про інше речове право 47915196.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та власник майна має право вимагати усунення перешкод права розпорядження своїм майном.

Крім того, суд, у відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, зазначає що у рамках справи № 260/5560/22 Закарпатським окружним адміністративним судом встановлені обставини, що стосуються безпосередньо прав ТДВ БУ «Промжитлобуд» (позивача), а також статусу та діючого речового права на користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га.

Так, судом по справі № 260/5560/22 встановлено відсутність відомостей щодо ухвалення Ужгородською міською радою рішення на предмет скасування чи припинення права постійного користування ТДВ БУ «Промжитлобуд» на земельну ділянку, що виникло на підставі державного акту на право на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, виданого Ужгородською міською радою 11.02.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230.

Судом у вказаному рішенні також констатовано, що користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га, під належними Товариству будівлями та спорудами, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2, здійснюється згідно вказаного державного акту на право постійного користування землею, а не на будь-якому іншому речовому праві.

Суд зауважує, що рішення суду у справі № 260/5560/22, яке набрало законної сили, є преюдиційним, відтак обставини, що ним встановлені, не підлягають окремому доказуванню у даній справі.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 ст. 86 ГПК України).

Статтею 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, суд доходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак покладаються на відповідача.

Суд бере до уваги заяву представника позивача, що подана до закінчення судових дебатів у справі, про подання доказів понесених таким позивачем по справі судових витрат із надання правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Відтак, питання розподілу судових витрат сторін на правову допомогу за їх клопотанням може бути вирішено у встановленому порядку після ухвалення рішення суду.

Натомість Суд із наявних у матеріалах справи доказів вбачає можливість вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із сплатою позивачем судового збору та оплати позивачем вартості послуг судового експерта Бучок Р.П. за виготовлення висновку за № 5/23 від 03.04.2023 року.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути Товариству з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» (код ЄДРПОУ 01269129) перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га, згідно державного акту на право постійного користування землею серія та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, виданого Ужгородською міською радою 11.02.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230 шляхом скасування державної реєстрації речового права оренди Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 33868924) на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2636250221100, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 47915196, дата державної реєстрації іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.09.2022 року).

3. Стягнути з Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 33868924) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» (код ЄДРПОУ 01269129) суму 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору та 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 коп.) на оплату послуг з виготовлення висновку судового експерта (проведення судової земельно-технічної експертизи на замовлення учасника справи).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 26.09.2023 року.

Суддя Андрейчук Л. В.