Ухвала

від 21.09.2023 по справі 910/31456/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/31456/15

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

на дії державного виконавця Оболонського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі № 910/31456/15

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Київпастрейд»простягнення 53444,73 грн.

Без участі представників сторін,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій на компанія» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київпастрейд» про стягнення 53 444,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 (повний текст складено та підписано: 16.02.2021) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Київпастрейд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуцій на компанія" основний борг у сумі 51 456 грн. 96 коп., 1860 грн. 89 коп. - пені, 126 грн. 88 коп. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 грн.

09.03.2016 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 видано відповідний наказ.

26.11.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «НІКО-ТАЙС» про заміну сторони у справі та заміну стягувача у виконавчому провадженні її правонаступником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони у справі та заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником у справі № 910/31456/15 задоволено. Замінено у справі №910/31456/15 позивача - Товариство з обмеженого відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" - змінено найменування на Товариство з обмеженого відповідальністю "Сайнеко" (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Черновола, 12; ідентифікаційний код 37310549) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко- Тайс" (03187, м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, 40, оф. 315; ідентифікаційний код 38039872). Замінено у справі №910/31456/15 стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" - змінено найменування на Товариство з обмеженого відповідальністю "Сайнеко" (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Черновола, 12; ідентифікаційний код 37310549) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко- Тайс" (03187, м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, 40, оф. 315; ідентифікаційний код 38039872).

23.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла скарга на дії державного виконавця Оболонського ВДВС Гаркавенка А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 (суддя Маринченко Я.В.) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на дії державного виконавця Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №72340528 у справі №910/31456/15задоволено. Визнано незаконними дії державного виконавця Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №72340528 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 по справі №910/31456/15, які виразились у винесені постанови від 07.08.2023 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 по справі №910/31456/15 стягувачу, та скасовано постанову Оболонського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.08.2023 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 по справі №910/31456/15 стягувачу.

12.09.2023 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "НІКО-ТАЙС" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на дії державного виконавця Оболонського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) призначено на 21.09.2023.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися. Заяв та клопотань про відкладення судового засідання суду не подавали.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання осіб, які були належним чином повідомлені на дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи та докази, які долучені до матеріалів заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задовлення поданої заяви з огляду на наступні обставини.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Відповідно до поданої заяви, стягувач просить покласти на орган Державної виконавчої служби понесені судові витрати у розмірі 7900,00 грн на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", як замовником, та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем, як виконавцем, укладено Договір №31-07-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), у відповідності до п.1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київпастрейд» (ідентифікаційний код 39625306) та Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні №72340528 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/31456/15 від 09.03.2016, надання консультацій з приводу можливого законодавчо доцільного та обгрунтованого вжиття заходів Оболонським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/31456/15 від 09.03.2016 року та стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесаульного та господарсько-процесуального законодавства, із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до Оболонського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) різного роду клопотань та заяв із врахуванням Закону України «Про виконавче провадження», підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця Оболонського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №72340528 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/31456/15 від 09.03.2016 року при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника в суді під час розгляду справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором.

У відповідності до пункту 1.2. правова допомога за цим Договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

У пункті 3.1. сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1300,00 грн., (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг на роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 1500,00 грн.,

- судові засідання - 2000,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 2500, 00 грн.),

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду, інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1300 грн./год.

- витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

Сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до вимог пункту 1.1., 2.1. договору) визначається на рівні двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.3.8. договору).

08.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", як замовником, та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем, як виконавцем, складено та підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.09.2023, в якому детально наведено перелік виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.

При цьому, зі змісту Акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.09.2023 виконавець передав, а замовник прийняв відповідні послуги, загальний час наданих послуг - 4 год. Додаткова оплата (гонорар «успіху») адвоката на підставі п. 3.8. Договору у розмірі - 2700,00 грн.

Загальна вартість наданих за актом здачі-приймання виконаних робіт адвокатських послуг (правової допомоги) становить 7900,00 грн. (пункт 2 акту).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довіреність Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" від 16.08.2023 на представництво інтересів позивача Грищенком Олександром Миколайовичем, як адвокатом. Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 року № 3888, виданого на ім`я Грищенко О.М.

Судом встановлено, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що також підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такі послуги як: організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору відзиву/заперечень, - не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на іншу сторону.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд приходить до висновку про те, що такі вимоги як стягнення "гонорару успіху" в розмірі 2700,00 грн у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Аналогічний правовий висновок щодо стягнення "гонорару успіху" у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на орган Державної виконавчої служби відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Серед іншого, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.

Судом також враховані встановлені Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 обставини, що практика стягнення ТОВ "Ніко-Тайс" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. В переважній більшості справ, у яких ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про невідповідність заявлених ТОВ "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, і як наслідок наявності правових підстав для зменшення цих сум на 50%, виходячи з суми 5200,00 грн, за виключенням "гонорару успіху" у розмірі 2700,00 грн, в стягненні якого судом відмовлено повністю.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 232, 234, 235, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "НІКО-ТАЙС" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги на дії державного виконавця Оболонського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/31456/15 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд.2-Д, 1-й під`їзд, 4 поверх код ЄДРПОУ 35018577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця, в розмірі 2600,00 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог заяви - відмовити.

4. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 25.09.2023.

Суддя А.І. Привалов