Ухвала

від 26.09.2023 по справі 0340/1891/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 вересня 2023 року

Київ

справа № 0340/1891/18

адміністративне провадження № К/990/31323/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі № 0340/1891/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2023 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена поштою 07.09.2023.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обґрунтування цієї підстави зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

У касаційній скарзі міститься посилання на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.02.2023 у справі №640/9880/19 щодо застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Однак, зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, щодо якого з первинних документів ГУ ДПС вважає наявними підстави для застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Зазначене унеможливлює встановити взаємозв`язок приведених у касаційній скарзі доводів із обставинами справи, у якій подано касаційну скаргу, а також висновками судів попередніх інстанцій.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово (постанови від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а, від 19.05.2022 у справі №1.380.2019.002234, від 25.04.2023 у справі № 520/723/20) висловлював позицію про те, що вимога пункту 44.6 статті 44 ПК України стосується тих документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством). Інші документи знаходяться поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Щодо застосування пункту 5 розділу ІІ, підпункту 2 пункту з розділу III Порядку №727 скаржник зазначає, що в цій частині Верховний Суд у постанові від 28.11.2022, якою цю справу направив на новий розгляд, зазначив про помилковість висновків у відповідній частині.

Однак, у зазначеній постанові Верховний Суд зазначив про передчасність висновку судів, що кожне списання товарно-матеріальних цінностей платником підтверджено відповідними первинними документами та обґрунтовано у таблиці, яка долучалася до додаткових пояснень позивача. Суд зазначив про необхідність здійснити аналіз того, чи містять такі документи інформацію стосовно змісту господарських операцій та чи дійсно списані платником товари використовувалися у господарських операціях платника, що вказує на недослідження зібраних у справі доказів.

Під час нового розгляду справи суди здійснили аналіз видаткових накладних, вантажно-митних декларацій, виробничих актів-звітів про використання сировини, реєстрів товарно-транспортних накладних, актів зачистки, актів списання і дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності з висновками акту позапланової перевірки свідчать про правомірність проведених операцій зі списання ТМЦ, їх пов`язаність з господарською діяльністю товариства та підтверджують використання списаних платником товарів в межах оподатковуваних ПДВ операцій. Суди звернули увагу, що доказів того, що списання товарів внаслідок природного убутку позивач провів поза встановленими нормами відповідач суду не подав, як і не вказав, в чому полягає недостатність документів на підтвердження правомірного списання ТМЦ і пов`язаності таких операцій із оподатковуваними ПДВ операціями.

Крім того, ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій застосували низку висновків Верховного Суду. Однак, у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування щодо неможливості їх застосування.

У цілому доводи ГУ ДПС зводяться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки, норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі № 0340/1891/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон