Ухвала

від 04.04.2024 по справі 0340/1891/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 0340/1891/18

адміністративне провадження № К/990/12275/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Волинській від 13 вересня 2018 року №0009881403, №0009891403, №0009871403.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року, позов задоволено у повному обсязі.

29 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Так, попередньо подані касаційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області Верховний Суд повернув згідно з ухвалами від 17 серпня 2023 року, від 26 вересня 2023 року, від 16 листопада 2023 року, 11 січня 2024 року, 27 лютого 2024 року та 21 березня 2024 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України визнавши недостатнім приведене у касаційній скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України і пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі скаржник, як на підставу для касаційного оскарження, вчергове посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, аналогічно як і у попередніх касаційних скаргах, зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 44, 85, 86, 198 Податкового кодексу України та пункту 5 розділу ІІ, підпункту 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727.

В аспекті визначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій скаржник наводить ознаки, які на його думку підтверджують подібність правовідносин, посилаючись на вищенаведені постанови Верховного Суду, проте вище по змісту касаційної скарги таких постанов не вказує.

Далі за змістом касаційної скарги скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 7 лютого 2023 року у справі № 640/9880/19, цитуючи абзаци цього рішення Верховного Суду.

Однак, й на це вже звертав увагу скаржника Верховний Суд в ухвалі від 26 вересня 2023 року, зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, щодо якого з первинних документів Головне управління ДПС у Волинській області вважає наявними підстави для застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України, що унеможливлює встановити взаємозв`язок приведених у касаційній скарзі доводів із обставинами справи, у якій подано касаційну скаргу, а також висновками судів попередніх інстанцій у цій справі.

Так, скаржник у касаційній скарзі зазначає, зокрема, що під час подання заперечення на акт перевірки від 11 липня 2018 року № 11046/14-01/21750952 позивачем на розгляд комісії було надано копію балансу, звіту про фінансові результати ТОВ «Птахокомплекс «Губин» за 2016 рік, копію прибуткової накладної № 3101 від 10 січня 2017 року, копію акту списання товарів № 5409 від 31 жовтня 2017 року, копію видаткової накладної № 4931 від 30 жовтня 2017 року, однак, під час проведення позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 30 серпня 2018 року № 13418/14-03/21750952, позивачем так і не було надано, як стверджує контролюючий орган, первинних документів щодо підтвердження подальшого використання ТМЦ в господарській діяльності платника в межах оподаткування ПДВ операцій на загальну суму 7104265 грн.

Також скаржник зазначає і те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до суду першої інстанції було подано, зокрема, реєстр списань ТМЦ Товариства, проте наполягає на неналежному обґрунтуванні з боку Товариства використання ТМЦ в господарській діяльності платника в межах оподаткування ПДВ у розрізі номенклатур товарів та актів їх списання.

Аналізуючи наведені доводи Суд зазначає про те, що наведене у касаційній скарзі обґрунтування підстави оскарження судових рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України фактично зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Що ж до доводів про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 85, 86, 198 Податкового кодексу України та заявленої підстави оскарження судових рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, то скаржником не наведено жодного правового висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах, якому не відповідає правозастосування судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях.

Щодо застосування пункту 5 розділу ІІ, підпункту 2 пункту з розділу III Порядку № 727, то стверджуючи про неправильне застосування судами цієї норми скаржник зауважує на тому, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано виходили з того, що акт позапланової перевірки не містить чітких мотивів і підстав для висновку про те, що списані товари знімалися з обліку платника податків та не використовувалися в подальшому у господарській діяльності платника в межах оподатковуваних ПДВ операцій, й Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2022 року, направляючи цю справу на новий розгляд, зазначив про помилковість таких висновків.

Аналогічне обґрунтування вже наводилось скаржником у попередніх касаційних скаргах, і Верховний Суд, зокрема в ухвалі від 26 вересня 2023 року, вже звертав увагу скаржника на те, що у постанові від 28 листопада 2022 року у цій справі Верховний Суд зазначив про передчасність висновку судів у цій частині враховуючи те, що кожне списання товарно-матеріальних цінностей платником підтверджено відповідними первинними документами та обґрунтовано у таблиці, яка долучалася до додаткових пояснень позивача, зазначаючи про необхідність аналізу змісту таких документів на предмет наявності інформації щодо змісту господарських операцій та чи дійсно списані платником товари використовувалися у господарських операціях платника.

Під час нового розгляду справи суди здійснили аналіз видаткових накладних, вантажно-митних декларацій, виробничих актів-звітів про використання сировини, реєстрів товарно-транспортних накладних, актів зачистки, актів списання і дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності з висновками акту позапланової перевірки свідчать про правомірність проведених операцій зі списання ТМЦ, їх пов`язаність з господарською діяльністю товариства та підтверджують використання списаних платником товарів в межах оподатковуваних ПДВ операцій. Суди звернули увагу, що доказів того, що списання товарів внаслідок природного убутку позивач провів поза встановленими нормами відповідач суду не подав, як і не вказав, в чому полягає недостатність документів на підтвердження правомірного списання ТМЦ і пов`язаності таких операцій із оподатковуваними ПДВ операціями.

Отже, наведені скаржником доводи є ідентичними викладеним у попередньо поданих касаційних скаргах і стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень/рішення і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень/рішення у взаємозв`язку з усіма висновками, які стали підставою для задоволення/відмови у задоволенні позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Аналіз змісту касаційної скарги дає підстави вважати, що доводи скаржника зводяться виключно до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Обґрунтування вчергове поданої касаційної скарги, як і попередніх скарг, зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене є свідченням неналежного зазначення підстав касаційного скарження.

Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з цією касаційною скаргою скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.

Суд вкотре звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська