Рішення

від 26.09.2023 по справі 549/276/23

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 549/276/23

провадження №: 2/549/91/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2023 року смт Чорнухи

Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Глущенко Н.М.

за участю секретаря судових засідань - Зуб Р.В.

прокурора - Рожко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Чорнухи в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Дігтяря Антона в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», про конфіскацію земельних ділянок,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Дігтярь А. 15 серпня 2023 року звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з позовом до ОСОБА_1 тертя особа: ТОВ «Дружба-Нова», про конфіскацію земельних ділянок. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 будучи громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.02.2019 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за номером 116, набула право власності на земельну ділянку, площею 3,5702 га, кадастровий номер 5325182100:00:004:0080, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території на території Куріньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (на теперішній час Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області). Також, ОСОБА_1 будучи громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.02.2019 року, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за номером 115, набула право власності на земельну ділянку, площею 0,2000 га, кадастровий номер 5325182101:01:001:0242, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території на території на території Куріньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (на теперішній час Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області). Право власності на зазначені земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2019 року. Також, в реєстрі 05.04.2016 року зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору б/н від 02.01.2015 укладеного з СТОВ «Дружба-Нова». Враховуючи, що ОСОБА_1 є іноземною громадянкою, впродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення їх не відчужила, тому прокурор просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належні відповідачеві земельні ділянки.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року задоволено заяву прокурора про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Ухвалою суду від 16.08.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.09.2023 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

Прокурор Рожко І.С. в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на обставини викладені в ньому, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом публікації оголошення про виклик на веб-сайті суду, оскільки можливість надання доручення про виручення документів та виклик відповідача в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Відзив на позов не подала.

Представник третьої особи СТОВ «Дружба-Нова», в судове засідання не з`явився. Надали до суду письмові пояснення, в яких вказали, що право оренди земельної ділянки є «власністю» СТОВ «Дружба-Нова» в розумінні Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод і відповідно таке право підлягає захисту в силу ст.41 Конституції України. Право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

У випадку задоволення позовних вимог, наявне та зареєстроване належним чином право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5325182100:00:004:0080 площею 3,5702 га має зберігатися за СТОВ «Дружба-Нова». Просили розгляд справи проводити без участі третьої особи - СТОВ «Дружба-Нова». При цьому повідомляє, що СТОВ «Дружба-Нова» у вирішенні даного позову по суті покладається на розсуд суду.

Суд на підставі ст.ст. 223, 280-281 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб на підставі наявних у ній доказів в заочному порядку, за згодою позивача.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приписи ст.131-1 Конституції України, ст.56 ЦПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, у відповідності до положень ст. 145 ЗК України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, то воно наділене правом на подання такого роду позовів.

На запит прокурора від 27.03.2023 року № 53/2-2117 вих-23 в листі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області зазначило, що не планує звертатись у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору (а.с.48-49).

Станом на 15.08.2023 року (день надходження даного позову прокурора до суду) ГУ Держгеокадастру у Полтавській області самостійно не реалізувало своє процесуальне право, тому у відповідності до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.56 ЦПК України, існують всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року в справі №912/2385/18 за схожих обставин.

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, номер 116, виданого 11.02.2019 року Чорнухинською державною нотаріальною конторою, за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325182100:00:004:0080, площею 3,5702 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області (а.с.35).

Дана земельна ділянка перебуває в оренді СТОВ «Дружба-Нова» на підставі договору оренди землі від 02.01.2015 року б/н. (а.с.62-68).

Також, 11.02.2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, номер 115, виданого 11.02.2019 року Чорнухинською державною нотаріальною конторою, за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325182101:01:001:0242, площею 0,2000 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області (а.с.36).

Із копії національного паспорта іноземця номер НОМЕР_1 виданого 24.06.2015 ФМС 50059, видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою російської федерації, місце проживання: АДРЕСА_1 ( а.с.37-38).

Положення статей 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив її упродовж року після набуття права власності. На даний час він без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

По-перше, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

По-друге, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

По-третє, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземною громадянкою ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка не відчужила їх упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які ОСОБА_1 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч.4 ст.81 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 148 ЗК України земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та на умовах, встановлених законом.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 11.02.2019 року по 26.09.2023 року) не відчужила їх, в зв`язку з чим вона підлягає конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до ст.141ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5368 грн. (платіжне доручення №1868 від 01.08.2023 року) та 2684,00 грн. (платіжне доручення №1869 від 01.08.2023 року).

Керуючись ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 22, 80, 81, 145, 148 ЗК України ст.ст. 4, 10-13, 76-83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Дігтяря Антона в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», про конфіскацію земельних ділянок задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна,23 м.Полтава, 36014 код ЄДРПОУ 39767930) земельну ділянку з кадастровим номером 5325182100:00:004:0080, площею 3,5702 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, земельну ділянку з кадастровим номером 5325182101:01:001:0242, площею 0,2000 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Чорнухинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, які належать на праві власності громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Полтавської обласної прокуратури ( м.Полтава вул.1100 річчя Полтави,7, р/р UA118201720343130001000006160 в банку -Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач Полтавська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910060) витрати по сплаті судового збору у сумі 8052 грн. (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27 вересня 2023 року.

Суддя Н.М.Глущенко