Постанова

від 03.10.2007 по справі 9/16-380

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/16-380

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

03.10.07                                                                                           Справа  № 9/16-380

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Галушко Н.А.

                                                                                Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області (далі ГУДК України у Тернопільській області) від 04.06.2007р. № 13-07-07/1845 та Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області (Підрозділ примусового виконання рішень) (далі ВДВС ГУЮ у Тернопільській області) від 07.06.2007р. № 17/1176-12

на рішення           Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2007р.

у справі           № 9/16-380

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Промінвестгазбуд», м. Київ

до відповідачів:          1. Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції, м. Тернопіль

                    2. ГУДК України у Тернопільській області, м. Тернопіль

про           відшкодування 313363,84 грн. шкоди

за участю представників:          

від позивача –Жук В.Г. –представник;

від відповідача 1          –          Хічій А.М. –заступник начальника управління, начальник ВДВС; Ванкевич О.О. –завідувач сектору представництва інтересів держави та органів юстиції в судах; Диба І.Р. - головний державний виконавець ППВР ДВС ГУЮ в Тернопільській області;

від відповідача 2           - не з'явився.

Учасникам судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2007р. у даній справі), які є в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2007р., суддя Кропивна Л.В., позов задоволено, стягнуто за рахунок державного бюджету 313363,84 грн., як компенсацію шкоди, завданої Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестгазбуд».

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст.1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.3, п.3 ч.1 ст.37, ст.40, ст.86 Закону України «Про виконавче провадження»а також тим, зокрема, що позивачем документально доведено ту обставину, що неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, його структурних підрозділів та Державної виконавчої служби Тернопільської області, були предметом судового розгляду, який встановив у їх діях ознаки складу правопорушення та визнав їх такими, що порушують права позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2007р. у справі № 9/16-380 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржники посилаються зокрема на те, що судом при прийнятті оскарженого рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; порушено норми матеріального та процесуального права.

ТзОВ «Промінвестгазбуд»подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2007 року  у справі № 9/16-380 залишити без змін, а апеляційні скарги ГУДК  України у Тернопільській області та ВДВС  ГУЮ у Тернопільській області - без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ТзОВ «Промінвестгазбуд», позивач у справі, звернувся до господарського суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції про відшкодування 313 363,84 грн. за завдану неправомірною бездіяльністю відповідача 1 шкоду.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, на доведення своїх вимог позивач посилається, зокрема, на рішення Господарського  суду Тернопільської області від 07 червня 2004р. у справі № 9/32-833 за позовом ТзОВ «Промінвестгазбуд»до Відділу державної  виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про відшкодування 311545,84 грн. за завдану неправомірною бездіяльністю шкодою. Даним рішенням, позов задоволено, стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції 311 545,84 грн., як компенсацію шкоди, та 18181 грн. судових витрат в користь ТзОВ «Промінвестгазбуд»(а.с.а.с.6-8).

Згідно із ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 21.08.2006 року у справі № 9/32-833 містяться факти, встановлені господарським судом, що мають безпосереднє відношення до даної справи. Так в у вказаній ухвалі зазначено, зокрема, що у зв'язку із зверненням стягувача –ТзОВ «Промінвестгазбуд»(заява № 220 від 09.12.2004р.), 15.12.2004р. Підрозділом примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду від 21.06.2004р. у справі № 9/32-833. Водночас постановою від 31.03.2005р. даний виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, у зв'язку з відсутністю у боржника коштів та майна, на яке може бути звернено стягнення.

17.08.2005р. позивач вдруге направив до ППВР ВДВС Тернопільського обласного  управління юстиції наказ господарського суду для примусового виконання (лист № 113 ві 17.08.2005р.), внаслідок чого старшим державним виконавцем 25 серпня 2005р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено термін для добровільного виконання боржником рішення господарського суду від 07.06.2004р. у справі № 9/32-833 –до 01.09.2005р. Проте, постановою  від 23.12.2005р. головним державним  виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби  Тернопільської області, з посиланням на п.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»- ліквідація боржника, згадане виконавче провадження було закінчено.

Позивач оскаржив до господарського суду  неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області, які виразилися у поверненні виконавчого документу стягувачу на підставі постанови, прийнятої 23.12.2005р. головним державним  виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Тернопільської області.

Господарський суд Тернопільської області ухвалою 21.08.2006р. скаргу № 191 від 29.12.2005р. ТзОВ «Промінвестгазбуд»на дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Тернопільської області задовольнив частково; визнав дії  Відділу  примусового  виконання рішень державної виконавчої служби Тернопільської   області  в частині повернення  виконавчого  документа - наказу  № 9/23-833 від  21.06.2004р. стягувачу неправомірними, - з посиланням на вказівки ст. 124 Конституції України,  ст. 115 ГК України  та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»і зазначив, що   Відділом  примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області порушено права та охоронювані законом інтереси  стягувача.

Водночас, суд вищезгаданою ухвалою вимоги ТзОВ «Промінвестгазбуд»щодо  скасування  постанови  про закінчення  виконавчого  провадження  від 23.12.2005р. та  зобов'язання відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області  відкрити  виконавче провадження із зазначенням, що  боржником є  Відділ  державної виконавчої служби м. Тернополя, як правонаступник Відділу державної виконавчої  служби  Тернопільського  міського  управління  юстиції - відхилив.

На виконання вказаної ухвали позивач направив згідно із листом  № 92 від  04.09.2006р. виконавчий документ до Відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області для вирішення питання про подальший порядок  виконання рішення суду у встановленому  законодавством порядку.

13 вересня 2006р. Відділ примусового виконання рішень виніс постанову  про відмову у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на положення ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»та на те, що господарський суд ухвалою від 21.08.2006р. відхилив вимоги про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.12.2005р. та про зобов'язання відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області  винести постанову  про відкриття виконавчого  провадження  із зазначенням, що боржником є відділ ДВС м. Тернополя, як правонаступник Відділу державної  виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.

Положення норми статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Предметом доказування у справах про відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду, є факти пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання, невжиття державним виконавцем заходів, передбачених у виконавчому документі у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а також факти виникнення шкоди, причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та виникненням шкоди.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, обов'язок довести бездіяльність державного виконавця, виникнення шкоди та причинного зв'язку між ними покладається на позивача.

Преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків мають судові рішення, якими б встановлювалась неправомірність дій або бездіяльність державного виконавця з примусового виконання виконавчого документа і означає те, що позивачем вже оскаржувалися дії (бездіяльність) державного виконавця до суду.

З поданих  суду матеріалів вбачається, що позивачем документально  доведено ту обставину, що неправомірні дії Відділу державної виконавчої служби Тернопільського    міського  управління юстиції, його структурних підрозділів та Державної виконавчої  служби Тернопільської області, були предметом судового розгляду, який встановив у їх діях ознаки складу правопорушення та  визнав їх  такими,  що порушуються права позивача.

Неправомірні дії потягли за собою закриття виконавчого провадження, а згодом - відмову у відкритті виконавчого провадження (постанова від 13.09.2006р. державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області) і неможливість позивачу отримати задоволення за рахунок майна правопорушника на суму 313 363,84 грн.

Щодо посилань ВДВС ГУЮ у Тернопільській області в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки він є неналежним відповідачем та неможливості стягнення з нього збитків, то суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.08.2005р. «Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції»підрозділ примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції ліквідовано. Відповідно до наказу Департаменту державної виконавчої служби від 19.08.2005р. «Про утворення органів державної виконавчої служби»утворено відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Тернопільської області, який діє на підставі Положення, затвердженого наказом Начальника державної виконавчої служби Тернопільської області № 6-3 від 17.11.2005р.

У ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 19.01.2007р. № 2к «Про ліквідацію регіональних та територіальних органів державної виконавчої служби»відбулась ліквідація Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Тернопільської області та відповідно до наказу № 22/5 від 26.01.2007р. «Про утворення відділів державної виконавчої служби у складі територіальних управлінь юстиції»утворено Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби»від 16 листопада 2006р. № 1622 Кабінет Міністрів України постановив, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 лютого 2007 року № 47/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2007р. за № 124/13391) Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі підпорядковуються Міністерству юстиції України  та є його територіальними органами.

Відповідно до п.1 Примірного положення про відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 червня 2007 року № 384/5, Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі (далі - Відділ) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі (далі - відповідне управління юстиції).

Згідно з ч.3 ст.3 Закону України «Про державну виконавчу службу»районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в органах Державного казначейства України, гербову печатку.

Згідно з ст.25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд здійснює заміну Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції на Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області (Підрозділ примусового виконання рішень).

Згідно з ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про державну виконавчу службу»та «Про виконавче провадження»від 23.06.2005р. № 2716-ІV статтю 3 Закону України «Про державну виконавчу службу»викладено в наступній редакції: «Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень», а тому ліквідація відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області не є підставою для звільнення від відповідальності держави за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю створюваних нею юридичних осіб публічного права, тому в якості відповідача місцевий господарський суд правомірно визначив залучити державну казну, інтереси якої представляє територіальне казначейство.

Щодо вимог відповідача 2 в апеляційній скарзі, то апеляційний господарський суд відзначає наступне. Суть скарги полягає в тому, що держава не має законодавчо встановлених обов'язків нести відповідальність за зобов'язаннями юридичних осіб. Також, іде мова про неможливість примусового виконання рішення суду (примусове списання коштів з рахунків установ і організацій відкритих в органах державного казначейства) в зв'язку з тим, що державне казначейство не наділене такими правами.

Відповідач 2 безпідставно в своїй скарзі посилається на ст. 96 ЦК України, яка містить норми що стосуються юридичних осіб приватного права, оскільки згідно з ст.81 ЦК України визначає, що юридична особа створена на підставі розпорядчого акту Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування є юридичною особою публічного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, як єдиного органу в Україні на якого покладено обов'язки з примусового виконання рішень, встановлюється Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно п.1. ст. 176 ЦК України держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

ЦК України містить спеціальні статті 1173 та 1174, в яких держава несе відповідальність за рішення, неправомірні дії або бездіяльність органів державної влади, а також посадових і службових осіб цих органів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про виконавче провадження»виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету або з бюджетних установ, здійснюються органами державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так як органи державного казначейства України не є органами примусового виконання рішень, то такі дії вони виконують за поданнями органів виконавчої служби на підставі ст.ст. 50, 63 Закону України «Про виконавче провадження»та відповідно до Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Держказначейства України 05.10.2001 року № 175 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2001 року за № 1001/6192).

Крім цього, стаття 25 Бюджетного кодексу України передбачає безспірне списання коштів бюджету з реєстраційних рахунків бюджетних установ, з вини яких виникли відповідні зобов'язання. Стаття 33 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік», на яку посилається відповідач 2, крім того, що стягнення коштів здійснюється з відповідних рахунків в межах відповідних асигнувань, містить положення, що: «У разі потреби у таких видатках понад обсяг бюджетних призначень в установленому законодавством порядку подаються відповідні. пропозиції щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету або внесення змін до закону про Державний бюджет України». Кошти відшкодовані державою з Державного бюджету згідно з ст. 33 даного Закону, вважаються збитками Державного бюджету України. Позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету, виступають органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державного казначейства України.

Відповідач 2 у своїй апеляційній скарзі також посилається на те, зокрема, що сума майнової шкоди повинна бути чітко розрахована та обґрунтована. Дане твердження є безпідставним, оскільки не відповідає положенням ст.ст.1166, 1173, 1174 ЦК України, якими визначається деліктна відповідальність за завдання шкоди (наявність владно-адміністративного (обов'язкового), одностороннього характеру дій органів, що наділені владними повноваженнями, відносно інших юридичних осіб, завдання шкоди незаконними рішеннями або діями чи бездіяльністю і настанням відповідальності незалежно від вини цих органів).

У даному випадку неправомірні дії Відділу державної виконавчої служби Тернопільської області (правонаступником якого є Головне управління юстиції у Тернопільській області, структурним підрозділом якого є Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області) призвели до невиконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.06.2004р. у справі № 9/32-833 (неправомірність дій підтверджена ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.08.2006р. у цій же справі), і неможливості отримати матеріальне задоволення позивачем своїх позовних вимог, які становлять конкретну суму і не потребують розрахунків.

Згідно з ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно з ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржники не подали у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційних скаргах, та обґрунтували неправомірність і безпідставність заявленого позову про відшкодування шкоди.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 25, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Замінити Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції на Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області (Підрозділ примусового виконання рішень).

2.          Залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2007 року у справі № 9/16-380 без змін, а апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області та Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області (Підрозділ примусового виконання рішень) - без задоволення.

Постанова оформлена і підписана 13.11.2007р.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                                       суддя                                                            Галушко Н.А.

                                       суддя                                                            Юрченко Я.О.