Рішення

від 21.05.2007 по справі 9/16-380

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/16-380

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2007 р.Справа № 9/16-380

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестгазбуд" бульвар І.Лепсе, 34, м.Київ .           

до відповідача-1:   Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль.            

відповідача -2 Головного  управління Державного  казначейства  України у Тернопільській області  

Представник від:

позивача:    Жук В.Г.,  довіреність

відповідача-1:  Диба  І.Р., довір.

відповідача-2 : Вуїв С.В., довір   

У розпочатому  судовому засіданні представників сторін, що взяли участь у судовому засіданні, ознайомлено з правами та обов'язками сторін у господарському процесі відповідно до ст. 22 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмових клопотань сторін.

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю „Промінвестгазбуд”, м. Київ, звернувся  у січні 2007 р.    з позовом до відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, м. Тернопіль, про відшкодування 313 363,84 грн. за завдану неправомірною бездіяльністю відповідача-1 шкоду.

На доведення своїх вимог  позивач посилається на те, що рішенням господарського  суду Тернопільської області   стягнуто  з відділу державної  виконавчої служби Тернпоілського  міського  управління юстиції 311 545,84 грн. та 18181 грн. судових витрат на користь   Позивача. Між тим,     як свідчить  Позивач,    державний виконавець  не вчинив  дій, передбачених  ст. 50 Закону України   „Про виконавче провадження” та пунктом 6.1.  Інструкції  „Про проведення виконавчих дій”,   оскільки   не звернувся до  органу державного  казначейства   за отриманням коштів,  стягнутих за рішенням суду.

Натомість , стверджує Позивач,  виконавчий документ був повернутий згідно  із  постановою від 31.03.2005 р.  старшого державного   виконавця  стягувачеві з посиланням на  відсутність майна  та коштів у боржника.

17.08.2005 р.  Позивач вдруге направив  до   підрозділу примусового  виконання рішень ВДВС  Тернопільського обласного  управління  юстиції  наказ  господарського суду для  примусового  виконання,  але   постановою  від 23.12.2005 р.  головним державним  виконавцем відділу примусового   виконання рішень державної виконавчої  служби  Тернопільської області,  з посиланням   на  п. 3 ст.  37 Закону України   „Про виконавче провадження”  - ліквідація  боржника  ,  виконавче провадження було закінчено.

Позивач оскаржив   до   господарського суду  неправомірні    дії  відділу  примусового  виконання рішень ДВС Тернопільської області  , які виразилися у  поверненні  виконавчого  документу стягувачу   на підставі      постанови , прийнятої       23.12.2005 р. головним державним  виконавцем відділу примусового   виконання рішень державної виконавчої  служби  Тернопільської області.

Господарський   суд    ухвалою  21.08.2006 р.   скаргу  ТзОВ „Промінвестгазбуд”  задовольнив частково, і визнав дії  відділу  примусового  виконання рішень  ДВС Тернопільської   області  в частині повернення  стягувану   виконавчого  документа ,  наказу  № 9/23-833 від  21.06.2004 р., неправомірними з посиланням на вказівки ст. 124 Конституції України,  ст. 115 ГК України  та ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження”  і зазначив, що   відділом  примусового   виконання рішень  ДВС Тернопільської області  порушено права та охоронювані законом інтереси  стягувача.

Водночас, суд відхилив   вимоги  ТзОВ  „Промінвестгазбуд” щодо  скасування  постанови  про закінчення  виконавчого  провадження  від 2.12.2005 р. та  зобов'язання  відділу примусового   виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області  відкрити  виконавче провадження із зазначенням, що  боржником є  відділ  державної виконавчої служби ,як правонаступник   відділу  державної виконавчої  служби  Тернопільського  міського  управління  юстиції.

На виконання вказаної ухвали  Позивач  направив  згідно   із листом  № 92 від  04.09.2006 р.  виконавчий документ  до відділу примусового   виконання рішень ДВС Тернопільської області для вирішення  питання   про подальший порядок  виконання рішення суду у встановленому  законодавством порядку.

Але  13.09.2006 р.   відділ примусового  виконання рішень виніс постанову  про відмову у відкритті  виконавчого  провадження, посилаючись  на положення ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження”   та на те, що  господарський    суд ухвалою  від 21.08.2006 р.   відхилив   вимоги про скасування постанови   про закінчення виконавчого  провадження від 23.12.2005 р. та  про зобов'язання  відділу примусового  виконання рішень ДВС Тернопільської області  винести постанову  про відкриття  виконавчого  провадження  із зазначенням,  що боржником є відділ  ДВС м. Тернополя, як правонаступник   відділу державної  виконавчої служби Тернопільського   міського  управління  юстиції.

На думку Позивача,  неправомірні дії   при здійсненні своїх повноважень,  що визнані    судом,  відділом  примусового  виконання  рішень ДВС Тернопільської області  Позивачу завдано шкоди  у розмірі , що  відповідає  сумі стягнення  за наказом  № 9/32-833 від 21.06.2004 р.  і становить 313 363,84 грн.  і яку просить стягнути  з посиланням  на ст.ст.  1173 1174 ЦК України та ст. 86 Закону України ”Про виконавче провадження” з Підрозділу примусового  виконання рішень  відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного  управління юстиції.

Відповідачі  вимог не визнали. Так,  начальник  відділу примусового   виконання  рішень ДВС Тернопільської області   зазначив, що підрозділ  примусового  виконання рішень  відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного  управління юстиції   не знаходиться у файлах  ЄДРПОУ  Тернопільської області .

Відповідач-2, головне управління державного казначейства України у  Тернопільській області не вважає   , що є  належним відповідачем з тих підстав , що Законом України  „Про Державний     бюджет  України на 2007 рік” бюджетні призначення для відшкодування  шкоди, заподіяних юридичним  особам діями чи бездіяльністю органів державної  влади , до яких відносить  і ДВС,  не передбачено. Стверджує, що   Позивач не позбавлений   можливості    отримати   задоволення  за рахунок виконання рішення суду у справі № 9/23-833 .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив, що позов підлягає до задоволення ,  враховуючи наступне.

Приписи  статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Предметом доказування у справах про відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду, є факти пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання, невжиття державним виконавцем заходів, передбачених у виконавчому документі у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, а також факти виникнення шкоди, причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та виникненням шкоди.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок довести бездіяльність державного виконавця, виникнення шкоди та причинного зв'язку між ними покладається на позивача.

Преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків мають судові рішення, якими б встановлювалась неправомірність дій або бездіяльність державного виконавця з примусового виконання виконавчого документа і означає те, що позивачем вже оскаржувалися дії (бездіяльність) державного виконавця до суду.

З поданих  суду матеріалів вбачається  , що Позивачем документально  доведено ту обставину, що неправомірні дії  відділу державної  виконавчої служби Тернопільського    міського  управління юстиції ,    його  структурних підрозділів та  Державної  виконавчої  служби Тернопільської області    ,   були предметом судового  розгляду  , який встановив       у  їх діях   ознаки складу правопорушення та  визнав їх  такими,  що порушуються права Позивача.

Неправомірні  дії  потягли за собою  закриття  виконавчого провадження , а згодом -  відмову  у відкритті  виконавчого  провадження   ( постанова від  13.09.2006 р.  державного виконавця   відділу примусового виконання  рішень Державної  виконавчої  служби Тернопільської  області      )  і неможливість Позивачу    отримати задоволення за рахунок майна  правопорушника на суму   313 363,84 грн.  

Крім того, відсутність своєї вини у невиконанні рішення суду у формі, встановленій наказом господарського суду, відповідач не заперечив, хоча обов'язок доводити відсутність своєї вини у завданій майновій шкоді, покладено частиною 2 статті 1166  ЦК України на особу, яка завдала шкоди.  

До того ж ,     згідно статті 3 вказаного Закону "Про  державну  виконавчу  службу" ( 202/98-ВР ) Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень,  а тому   ліквідація   відділу  примусового  виконання  рішень  Державної виконавчої служби  Тернопільської  області   не   є підставою  для    звільнення  від  відповідальності  держави  за шкоду,  завдану   незаконними  рішеннями,   дією  чи бездіяльністю    створюваних   нею   юридичних осіб публічного права і саме тому  в якості відповідача   залучається  державна  казна,   інтереси якої представляє територіальне казначейство.

 Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у  справі. У судовому засіданні 21.05.2007 р.  оголошено лише вступну та резолютивну  частини рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84, 85, 116-117 ГПК України, ст.ст. 4, 11, 22, 1166  ЦК України, ст. 2, 11, 86 Закону України „Про виконавче провадження”, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито”, господарський суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути за рахунок державного  бюджету  313 363,84 грн.   ,  як компенсацію шкоди ,   завданої    підрозділом  примусового  виконання  рішень  відділу     державної виконавчої служби Тернопільського обласного  управління юстиції, (м. Тернопіль, вул. Грушевського,8) в користь  товариства з обмеженою відповідальністю „Промінвестгазбуд”, (м. Київ, бул. І. Лепсе, 34, р/р 26007284619001 в КРУ КБ „Приватбанк”, МФО 321842, код 30637879).

3.   Стягнути   3251,63  грн. судових витрат     з  підрозділу  примусового  виконання  рішень  відділу     державної виконавчої служби Тернопільського обласного  управління юстиції, (м. Тернопіль, вул. Грушевського,8)    в користь  товариства з обмеженою відповідальністю „Промінвестгазбуд”, (м. Київ, бул. І. Лепсе, 34, р/р 26007284619001 в КРУ КБ „Приватбанк”, МФО 321842, код 30637879).

  Накази видати       після набрання рішенням законної сили.

          На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення - 25.05.2007, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Л.В. Кропивна