Постанова

від 18.09.2023 по справі 914/3179/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2023 р. Справа №914/3179/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

Н.М. Кравчук,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Равтранс б/н від 10.05.2023 року (вх. № 01-05/1552/23 від 15.05.2023 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року (суддя Крупник Р.В.; повний текст рішення складено 20.04.2023 року)

у справі №914/3179/22

за позовом: Приватного підприємства Айслаг (надалі ПП Айслаг)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Равтранс (надалі ТзОВ «СУПП «Равтранс»)

про стягнення відсотків за користування товарним кредитом,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Гелемей Ю.М. адвокат (ордер серії ВС № 1203842 від 09.05.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

14.12.2022 року ПП Айслаг звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «СУПП «Равтранс» про стягнення 933100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору поставки №178 від 24.09.2020 Підприємство поставило відповідачу товар на загальну суму 1`942`350,00 грн. Позивач покликається на те, що відповідач частково оплатив товар, у зв`язку із чим виник борг у розмірі 217000,00 грн. Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2022 у справі №914/3902/21 стягнуто з ТзОВ «СУПП «Равтранс» 217000,00 грн. заборгованості по оплаті товарного кредиту, 549810,00 грн заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом та 11502,15 грн. судового збору. Позивач зазначає, що у справі №914/3902/21 нараховувались відсотки за користування товарним кредитом за період з моменту поставки по 30.06.2021. Просить стягнути з відповідача на його користь 933100,00 грн. заборгованості за відсотками за користування товарним кредитом за період з 01.07.2021 по 31.01.2022.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 868/23 від 13.01.2023 року) заперечив проти задоволення позову. Зазначає, що невиконання зобов`язання за договором зумовлене тим, що Указом Президента України №140/2021 до нього застосовані персональні санкції строком на 3 роки, тобто до 2024 року. До переліку застосованих обмежень відносяться, зокрема блокування активів та зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Стверджує,, що у його діях відсутні ознаки протиправності, адже останній платіж за договором було здійснено 01.04.2021, а вже 02.04.2021 до нього було застосовано санкції, що унеможливило здійснення подальших виплат. Зауважує, що задоволення позову у даній справі матиме наслідком збагачення позивача, а не компенсацію майнових втрат, оскільки загальна сума нарахованих відсотків становить 683% від суми вже погашеного основного боргу. Стягнення основного боргу та відсотків за рішенням суду у справі №914/3902/21 в повній мірі захистило права позивача.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/3179/22 повністю задоволено позов ПП Айслаг. Стягнуто з ТзОВ «СУПП «Равтранс» на користь ПП Айслаг 933100,00 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 13996,50 грн. судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням суду у господарській справі №914/3902/21, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ПП Айслаг та стягнуто з ТОВ СУПП Равтранс 217000,00 грн. заборгованості по оплаті товарного кредиту, 549810,00 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом та 11`502,15 грн. судового збору. В тексті вказаного рішення суд зазначив, що відсотки за користування товарним кредитом були нараховані ПП Айслаг за період з 23.01.2021 по 30.06.2021. Відповідач здійснив остаточне перерахування стягнутої на підставі рішення господарського суду Львівської області у справі №914/3902/21 суми грошових коштів (у т.ч. основної), лише 09.09.2022. Тому у позивача на підставі п. 5.4 Договору наявне право на нарахування на основну заборгованість відсотків за користування товарним кредитом з 01.07.2021 до дати фактичного погашення заборгованості. Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування товарним кредитом за період з 01.07.2021 по 31.01.2022 та підтвердив, що їх загальна сума становить 933100,00 грн. Зважаючи на те, що доказів повного чи часткового погашення вказаної суми відповідач не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/3179/22, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Звертає увагу на те, що неможливість здійснювати фінансові операції підтверджується довідкою відповідача станом на 01.01.2023 року. Зауважує, що виконання рішення суду у справі №914/3902/21 мало не добровільний характер, а залежало від дій стягувача та органів, які здійснюють примусове виконання судових рішень. Вважає, що фактично держава Україна, в особі РНБО та Президента України, вчинила невідворотний вплив на договірні правовідносини між сторонами та унеможливила виконання відповідачем будь-яких зобов`язань. Виходячи з обставин справи відповідач буде вважатися таким, що порушив зобов`язання з моменту закінчення дії Указу Президента України № 140/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних і обмежувальних заходів (санкцій)». На переконання скаржника, відсутність підстав для задоволення позовних вимог обумовлена тим, що таке стягнення є елементом збагачення, а не компенсації; стягнення основного боргу та відсотків за рішенням суду у справі № 914/3902/21 в повній мірі захистило право позивача. Якщо взяти до уваги, що рішенням суду у справі № 914/3902/21 стягнуто, крім основного боргу, відсотки, то загальна сума нарахованих позивачем відсотків становить 683% від суми вже погашеного основного боргу. Звертає увагу, що отриманий товар на загальну суму 1942350,00 грн. він оплатив частково на суму 1725350,00 грн. Останній платіж здійснений 01.04.2021 року, а вже 02.04.2021 року виконання зобов`язань стало неможливим у зв`язку з Указом Президента України №140/2021. Вказане свідчить про добросовісність поведінки відповідача, що не врахував суд першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Покликається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.03.2020 у справі № 824/146/19, відповідно до якого спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк, що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв`язку з цим застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов`язань, а є, за своєю правовою природою, відстроченням виконання певних зобов`язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акта (Рішення РНБО). Тобто, Закон України «Про санкції» та Рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, тому навіть за умови застосування санкцій щодо відповідача, такі не звільняють його від виконання господарських зобов`язань за договором № 178 від 24.09.2020. Звертає увагу, що спірні відсотки за користування товарним кредитом, передбачені п. 5.2 договору, за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами, а не мірою відповідальності. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «СУПП «Равтранс».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Позивач не делегував свого представника у судове засідання, в клопотанні (вх. № 01-04/4621/23) просить розглянути справу без його участі.

З урахуванням того, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності позивача.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 24.09.2020 року між ТзОВ «СУПП «Равтранс» (покупець) та ПП Айслаг (постачальник) укладено договір поставки №178, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (надалі товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а.с.9-10, т.1).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 договору найменування товару: нафтопродукти в асортименті. Документ на товар, які постачальник повинен передати покупцю: накладні на відвантаження товару. Сторони за даним договором домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід`ємною частиною даного договору.

Покупець має право здійснити попередню оплату замовленого товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника або повну/часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних (п. 5.1 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, вказані в п. 5.1 даного договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю два відсотки за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов`язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

Згідно з п. 5.3 договору покупець зобов`язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Відповідно до п. 5.4 договору, якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе всіх передбачених договором платежів він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п 8.2 даного договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2022 у справі №914/3902/21, яке набрало законної сили, встановлено, що на виконання умов договору поставки № 178 від 24.09.2020 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1942350,00 грн, згідно з накладними на відвантаження палива, а саме: №000133 від 22.01.2021 на суму 304500,00 грн; №000222 від 01.02.2021 на суму 470350,00 грн; №000311 від 15.02.2021 на суму 433000,00 грн; №000583 від 17.03.2021 на суму 450000,00 грн; №000597 від 18.03.2021 на суму 67500,00 грн; №000753 від 02.04.2021 на суму 217000,00 грн. (а.с.38-43, т.1).

У межах справи №914/3902/21 суд встановив, що ТзОВ СУПП Равтранс лише частково оплатило поставлений товар на загальну суму 1725350,00 грн., у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 217000,00 грн.

За результатами розгляду справи №914/3902/21, суд задоволив позовні вимоги ПП Айслаг та стягнув з ТзОВ СУПП Равтранс 217000,00 грн. заборгованості по оплаті товарного кредиту, 549810,00 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом та 11502,15 грн. судового збору.

У вказаному рішенні суду зазначено, що відсотки за користування товарним кредитом були нараховані ПП Айслаг за період з 23.01.2021 по 30.06.2021.

Наявними в матеріалах даної господарської справи копіями платіжного доручення №3962 на суму 778312,15 грн. та постановою головного державного виконавця Жовківського ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікула Л.С. від 09.09.2022 ВП №69330491 підтверджується, що відповідач здійснив остаточне перерахування стягнутої на підставі рішення господарського суду Львівської області у справі №914/3902/21 суми грошових коштів (у т.ч. основної) 09.09.2022 (а.с.19, 75, т.1).

04.10.2022 року позивач надіслав відповідачу лист №83/01-03 від 04.10.2022 року, в якому, зокрема, просив сплатити заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом за період з 01.07.2021 по 31.08.2022 в сумі 1853180,00 грн. (а.с.11-12, т.1).

Відповідач належним чином не виконав вказану вимогу, що слугувало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом про стягнення 933100,00 грн. заборгованості по відсотках за користування товарним кредитом за період з 01.07.2021 по 31.01.2022.

Відповідач посилається на те, що невиконання договірних зобов`язань зумовлене тим, що 02.04.2021 рішенням Ради національної безпеки і оборони України Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) підтримано внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), в тому числі щодо нього (п.19 додатку 2 до рішення). Строк застосування обмежувальних заходів 3 роки.

Відповідно до п. 19 Додатку 2 до вказаного рішення РНБО застосовано, зокрема, такі види обмежувальних заходів: 1) блокування активів тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань та ін.

Указом Президентом України від 03.04.2021 року №140/2021 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

В силу положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В силу частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частино 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України, статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду апеляційної скарги ТзОВ СУПП Равтранс суд встановив, що рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2022 у справі №914/3902/21, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ПП Айслаг та стягнуто з ТзОВ СУПП Равтранс 217000,00 грн. заборгованості по оплаті товарного кредиту, 549810,00 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом та 11502,15 грн. судового збору.

Зазначеним рішенням встановлено, що на виконання умов договору поставки № 178 від 24.09.2020 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1942350,00 грн, який ТзОВ СУПП Равтранс оплатило лише частково, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 217000,00 грн.

Відповідно до вказаного рішення суду стягнуто з ТзОВ СУПП Равтранс на користь ПП Айслаг заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом в сумі 549810,00 грн. за період з 23.01.2021 по 30.06.2021.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом даного спору є вимога ПП Айслаг про стягнення з ТзОВ СУПП Равтранс 933100,00 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом за період з 01.07.2021 року по 31.01.2022 року.

Відповідно до частин 1, 5 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до пунктів 5.2-5.4 договору поставки № 178 від 24.09.2020 року у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, вказані в п. 5.1 даного договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю два відсотки за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов`язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору. Покупець зобов`язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості. Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе всіх передбачених договором платежів він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п 8.2 даного договору.

Сторони не заперечують, що відповідач здійснив остаточне перерахування стягнутої на підставі рішення господарського суду Львівської області у справі №914/3902/21 суми грошових коштів (у т.ч. основної), лише 09.09.2022.

Враховуючи період нарахування відсотків у межах справи №914/3902/21, а також факт сплати відповідачем суми основного боргу 09.09.2022, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача на підставі п. 5.4 договору права на нарахування на основну заборгованість відсотків за користування товарним кредитом з 01.07.2021 до дати фактичного погашення заборгованості.

У даній справі позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача відсотки за користування товарним кредитом в сумі 933100,00 грн. за період з 01.07.2021 року по 31.01.2022 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції встановив, що такий є арифметично правильним, відповідає умовам 5.2-5.4 укладеного між сторонами договору поставки №178 від 24.09.2020 року, тому правомірно задоволив позовні вимоги ПП Айслаг, стягнувши з відповідача на користь позивача 933100,00 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Апелянт посилається на те, що неможливсть виконання зобов`язань за договором зумовлена застосуванням до нього персональних санкцій.

Зазначені доводи спростовуються наступним.

Із системного аналізу положень Закону України Про санкції та Рішення РНБО про застосування санкцій до відповідача слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк (у даному випадку на три роки), що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв`язку з цим, застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов`язань, а є, за своєю правовою природою, відстроченням виконання певних зобов`язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акту (Рішення РНБО).

При ухваленні рішення у даній справі суд першої інстанції вірно врахував вищевказану правову позицію щодо застосування норм права, викладену в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року, справа № 824/146/19.

Суд обгрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на приписи ст. 205 ГК України щодо припинення зобов`язання у зв`язку із неможливістю його виконання через виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає (введення санкцій) та слушно зауважив, що введення санкцій не може розглядатись як обставина, за яку відповідач не відповідає, адже їх застосування обумовлене певними протиправними діями особи, які створюють реальні та/або потенційні загрози суспільному порядку. Відтак, їх введення є прямим наслідком тих чи інших дій відповідача, які визнанні уповноваженими органами небезпечними для держави та спричинили потребу у застосуванні спеціальних обмежувальних заходів.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення колегія суддів констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/3179/22.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство Равтранс б/н від 10.05.2023 року (вх. № 01-05/1552/23 від 15.05.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2023 року у справі №914/3179/22 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяН.М. Кравчук