Постанова

від 26.09.2023 по справі 916/1167/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1167/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Алябова О.Є., за посвідченням;

від Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ не з`явився;

від Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса не з`явився;

від Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ", Одеська обл., Болградський р-н, м. Арциз не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року, м. Одеса, суддя Щавинська Ю.М., повний текст додаткового рішення складено та підписано 03.07.2023 року

у справі №916/1167/23

за позовом Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області, Одеська область, м. Болград в інтересах держави в особі: Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ та Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса

до відповідача: Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ", Одеська обл., Болградський р-н, м. Арциз

про стягнення 235 000 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

У березні 2023 року Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ та Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ", Одеська обл., Болградський р-н, м. Арциз, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса кошти у розмірі 235 000 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2023 року у справі №916/1167/23 у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокуратурою не було належним чином встановлено як неправомірність дій органу, так і недобросовісність дій заявника при наданні документів для отримання дотації, відтак, зважаючи на те, що будь-які незначні недоліки в діях органу жодним чином не повинні виправлятися за рахунок заявника, недобросовісність дій якого прокуратурою встановлена не була, зворотне спричинить порушення положень Першого протоколу Конвенції.

19.06.2023 року до Господарського суду Одеської області від відповідача у справі надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-864/23), у якій Фермерське господарство "Кобера - 5 ББ" просило суд стягнути з Болградської окружної прокуратури Одеської області на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 16125 грн. та гонорар успіху у розмірі 5000 грн.

Зокрема, вказана заява обґрунтована вимогами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та низкою правових позицій Верховного Суду щодо надання правничої допомоги та «гонорару успіху» адвоката.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі № 916/1167/23 (суддя Щавинська Ю.М.) заяву Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ" за вх.№2-864/23 від 19.06.2023 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану у справі 916/1167/23 задоволено частково; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ" витрати на правничу допомогу у сумі 12 875 грн.; в іншій частині заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву відповідача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу адвоката місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вартість наведених у п.1 акту послуг (зустріч з клієнтом щодо обговорення справи та подальші телефонні розмови про хід справи) не можна віднести до реальних, необхідних та неминучих судових витрат.

Також суд першої інстанції вказав, що розмір гонорару успіху адвоката з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та пропорційності по відношенню до сторін та предмету спору є завищеним, з огляду на що, співмірним розміром витрат на оплату послуг адвоката є сума у розмірі 12 875 грн., з яких 2 500 грн. гонорар успіху.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса з додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1167/23 не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд вказане додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ" за вх.№2-864/23 від 19.06.2023 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та вимог процесуального закону.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, прокурор, посилаючись на низку вимог процесуального закону, правові висновки Верховного Суду та вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вважає, що наданий представником відповідача детальний опис наданих послуг щодо тривалості та вартості наданих послуг є неспівмірним зі складністю справи, а договір про надання професійної правничої допомоги взагалі не передбачає почасову та кількісну оплату за участь представника відповідача в судових засіданнях.

Крім того, на переконання прокурора, відповідач, на відшкодування витрат на правничу допомогу, мав надати суду докази понесення таких витрат саме у даній справі, а саме: платіжне доручення про перерахування коштів, прибутковий касовий ордер, тощо.

Наведені обставини, на переконання прокурора, є належними підставами для скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області у даній справі та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні заяви Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ" (вх.№2-864/23) від 19.06.2023 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі №916/1167/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1167/23.

В подальшому, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2023 року у справі №916/1167/23 клопотання Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено, призначено розгляд справи №916/1176/23 до судового розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 року у справі № 916/1167/23, у зв`язку із зв`язку з перебуванням судді, який не є суддею-доповідачем, Принцевської Н.М. в період з 26.09.2023 року по 29.09.2023 року відповідно до наказу голови суду від 22.09.2023 року № 194-в, у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 25.09.2023 року №179 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1167/23, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги у даній справі сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Ярош А.І., Разюк Г.П. та прийнято апеляційну скаргу прокурора до свого провадження колегією суддів у новому складі.

16.08.2023 року поштою через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача у справі надійшов відзив (вх. №2121/23/Д1), у якому Фермерське господарство "Кобера - 5 ББ" просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1167/23 залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, відповідач наголосив на тому, що доводи прокурора, зазначені ним в апеляційній скарзі необґрунтовані та такі, що не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги; факт надання Фермерському господарству "Кобера - 5 ББ" професійної допомоги у даній судовій справі адвокатом є доведеним, надані всі належні і необхідні докази об`єму і вартості робіт, співмірністю з ціною позову і складністю справи.

Інші особи-учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з мотивів, викладених письмово. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити заявнику у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представники відповідача, Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ та Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса до судового засідання на розгляд апеляційної скарги прокурора не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до судового розгляду.

В той же час, 26.09.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ" та Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ надійшли клопотання (вх. №2120/23/Д2 та №2120/23/Д3 відповідно) про розгляд справи без їх участі, які задоволено колегією суддів.

Департамент аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса про причини своєї неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань не надав.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши позиції сторін, які з`явилися на розгляд апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса задоволення не потребує, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1167/23 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У березні 2023 року Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: Міністерства аграрної політики та продовольства України, м.Київ та Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ", Одеська обл., Болградський р-н, м. Арциз, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса кошти у розмірі 235 000 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зобов`язаний повернути Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса отримані ним дотаційні кошти в порядку, визначеному ст. 1212 Цивільного кодексу України, як набуті без відповідної правової підстави у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2023 року у справі №916/1167/23 у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено у повному обсязі.

19.06.2023 року до Господарського суду Одеської області від відповідача у справі надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №2-864/23), у якій Фермерське господарство "Кобера - 5 ББ" просило суд стягнути з Болградської окружної прокуратури Одеської області на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 16125 грн. та гонорар успіху у розмірі 5000 грн.

Зокрема, вказана заява обґрунтована вимогами ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та низкою правових позицій Верховного Суду щодо надання правничої допомоги та «гонорару успіху» адвоката.

На підтвердження своєї правової позиції заявником до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката було додано документи з яких вбачається таке.

20.04.2023 року між Фермерським господарством "Кобера - 5 ББ" та адвокатом Танцюрою О.А. було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами п. 1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту в рамках справи №916/1167/23, а клієнт зобов`язується сплачувати адвокату гонорар за надання правової допомоги згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 7 договору сторони погодили, що за надання адвокатом правової допомоги за цим договором клієнт зобов??язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду), в тому числі гонорар успіху та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах:

Сума винагороди, що виплачується клієнтом на користь адвоката, згідно умов даного договору складається із вартості наданої правової допомоги в залежності від кількості витрачених годин на її надання та гонорару успіху, що виплачується клієнтом в залежності від результату вирішення спору. Розмір винагороди не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п.7.1. договору).

Вартість 1 години надання правової допомоги за даним договором становить 1500 грн без ПДВ. Участь у судовому засіданні складає - 2500 грн (п.7.2. договору).

За умовами п.7.3.-7.4. договору у випадку досягнення позитивного результату для клієнта він додатково сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 5 000 грн. Позитивним результатом для клієнта є відмова в частині задоволення позовних вимог прокуратури.

За результатом надання правової допомоги по даному договору сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг (п.7.5. договору).

Відповідно до п.7.6. договору оплата винагороди адвокату та гонорару успіху здійснюється згідно з актом приймання-передачі послуг, протягом 15-х робочих днів після набрання рішенням суду законної сили та після виставлення рахунку.

На підтвердження понесення судових витрат позивачем надано детальний опис наданих послуг та підписаний між адвокатом та клієнтом акт прийому-передачі наданих послуг від 16.06.2023 року.

Так, відповідно до вказаного акту адвокатом у даній справі були надані наступні послуги:

- зустріч з клієнтом щодо обговорення судової справи № 916/1167/23 та надання консультацій, роз`яснень у телефонних розмовах про хід розгляду справи протягом всього часу розгляду справи в суді (30 хв./750 грн);

- вивчення матеріалів справи (позовна заява 3 додатками), наданих клієнтом, як на момент укладення договору, так і під час його виконання (45хв./1125 грн);

- аналіз законодавства, що регулює спірні відносини, пошук необхідної актуальної судової практики, опрацювання судової практики (30 хв./750 грн);

- збір доказів: вивчення документів клієнта, які підтверджують наявність договору, та документів, що підтверджують факт обробки земельних ділянок, виготовлення копії та посвідчення документів (30 хв./750 грн);

- написання відзиву, направлення сторонам та подання до суду, оформлення усіх додатків до відзиву (2 год./3000 грн);

- аналіз відповіді на відзив, написання заперечень, направлення сторонам та подання до суду (1 год./1500 грн);

- складання письмових пояснень (15 хв./375 грн);

- участь в судових засіданнях 24.05.2023, 07.06.2023, 14.06.2023 (7500 грн);

- написання заперечень до клопотання про доручення прокурором доказів (15 хв./375 грн). Всього на 16 125 грн.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції у відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести, складає витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.08.2016 року ОД №002857, видане адвокату Танцюрі Олені Анатоліївні та довіреність від 20.04.2023 року, відповідно до якої адвокат Танцюра О.А. була уповноважена на представництво інтересів відповідача у місцевому господарському суді.

Прокурор із заявою відповідача про відшкодування витрат на надання правничої допомоги не погодився, тому, 26.06.2023 року звернувся до Господарського суду Одеської області із запереченням на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №20943/23) у якій просив суд першої інстанції вказану заяву залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи заперечення прокурор вказав, що заявлені відповідачем суми відшкодування є неспівмірними вартості наданих послуг зі складністю справи.

Крім того, на переконання прокурора відсутність у поданих відповідачем заявах по суті справи посилань на судову практику виключає можливість задоволення заявлених витрат на оплату послуги з опрацювання судової практики та охоплення послуги, зазначеної у п.4 акту "збір доказів, вивчення документів клієнта, які підтверджують наявність договору та документів, що підтверджують факт обробки земельних ділянок, виготовлення копій та посвідчення документів", фактично є послугою, яка міститься в п.2 акту.

Також, на думку прокурора, заяви по суті справи, подані відповідачем за своїм змістом є схожими з позовною заявою, витрати за правничу допомогу адвоката саме у судових засіданнях є неспіврозмірними, що також не передбачено договором про надання професійної правничої допомоги.

В той же час, відсутність доказів понесення витрат відповідачем та відсутність вимоги про стягнення витрат у резолютивній частині відзиву свідчать про відсутність підстав для задоволення заяви останнього про відшкодування йому витрат на допомогу адвоката.

Оскаржуваним додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі № 916/1167/23 заяву Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ" за вх.№2-864/23 від 19.06.2023 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану у справі 916/1167/23 задоволено частково; стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь Фермерського господарства "Кобера - 5 ББ" витрати на правничу допомогу у сумі 12 875 грн.; в іншій частині заяви відмовлено, з чим позивач не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Будь-яких інших письмових доказів щодо вимоги відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, матеріали справи не містять.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є обставини, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з прокуратури на користь відповідача витрат, пов`язаних з наданням Фермерському господарству "Кобера - 5 ББ" послуг адвоката.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених прокурором в апеляційній скарзі, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеному в оскаржуваному додатковому рішенні.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача в суді першої інстанції була адвокат Танцюра О.А., яка діяла відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.08.2016 року ОД №002857 та довіреності від 20.04.2023 року, відповідно до якої адвокат Танцюра О.А. була уповноважена на представництво інтересів відповідача у місцевому господарському суді.

В той же час, 20.04.2023 року між Фермерським господарством "Кобера - 5 ББ" та адвокатом Танцюрою О.А. було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за умовами п. 1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту в рамках справи №916/1167/23, а клієнт зобов`язується сплачувати адвокату гонорар за надання правової допомоги згідно з умовами даного договору.

При цьому, відповідно до п. 7 договору сторони погодили, що за надання адвокатом правової допомоги за цим договором клієнт зобов?язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду), в тому числі гонорар успіху та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах:

Сума винагороди, що виплачується клієнтом на користь адвоката, згідно умов даного договору складається із вартості наданої правової допомоги в залежності від кількості витрачених годин на її надання та гонорару успіху, що виплачується клієнтом в залежності від результату вирішення спору. Розмір винагороди не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п.7.1. договору).

Вартість 1 години надання правової допомоги за даним договором становить 1500 грн без ПДВ. Участь у судовому засіданні складає - 2500 грн (п.7.2. договору).

За умовами п.7.3.-7.4. договору у випадку досягнення позитивного результату для клієнта він додатково сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 5 000 грн. Позитивним результатом для клієнта є відмова в частині задоволення позовних вимог прокуратури.

За результатом надання правової допомоги по даному договору сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг (п.7.5. договору).

Відповідно до п.7.6. договору оплата винагороди адвокату та гонорару успіху здійснюється згідно з актом приймання-передачі послуг, протягом 15-х робочих днів після набрання рішенням суду законної сили та після виставлення рахунку.

На підтвердження понесення судових витрат позивачем надано детальний опис наданих послуг та підписаний між адвокатом та клієнтом акт прийому-передачі наданих послуг від 16.06.2023 року.

Так, відповідно до вказаного акту адвокатом у даній справі були надані наступні послуги:

- зустріч з клієнтом щодо обговорення судової справи № 916/1167/23 та надання консультацій, роз`яснень у телефонних розмовах про хід розгляду справи протягом всього часу розгляду справи в суді (30 хв./750 грн);

- вивчення матеріалів справи (позовна заява 3 додатками), наданих клієнтом, як на момент укладення договору, так і під час його виконання (45хв./1125 грн);

- аналіз законодавства, що регулює спірні відносини, пошук необхідної актуальної судової практики, опрацювання судової практики (30 хв./750 грн);

- збір доказів: вивчення документів клієнта, які підтверджують наявність договору, та документів, що підтверджують факт обробки земельних ділянок, виготовлення копії та посвідчення документів (30 хв./750 грн);

- написання відзиву, направлення сторонам та подання до суду, оформлення усіх додатків до відзиву (2 год./3000 грн);

- аналіз відповіді на відзив, написання заперечень, направлення сторонам та подання до суду (1 год./1500 грн);

- складання письмових пояснень (15 хв./375 грн);

- участь в судових засіданнях 24.05.2023, 07.06.2023, 14.06.2023 (7500 грн);

- написання заперечень до клопотання про доручення прокурором доказів (15 хв./375 грн). Всього на 16 125 грн.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції у відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести, складає витрати на правову допомогу у розмірі 30000 грн.

При цьому, судовою колегією перевірено та встановлено, що адвокат Танцюра О.А. приймала участь під час розгляду справи 24.05.2023 року, від 07.06.2023 року, від 14.06.2023 року, подавала до суду письмові пояснення у справі від 05.06.2023 року, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 12.06.2023 року.

Проаналізувавши вказані докази, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог відповідача, викладених у заяві про відшкодування витрат на надання правничої допомоги є правомірним, оскільки беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, який полягає у встановленні їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності такого розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійсно витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у сумі 12 875 грн., з яких 2 500 грн. становить гонорар успіху є розумним, достатнім та обґрунтованим.

В той же час, доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі на підтвердження підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції у даній справі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зводяться фактично до незгоди із судовим рішенням та висновків ані місцевого господарського суду, ані суду апеляційної інстанції, викладених у даній постанові не спростовують.

Зокрема, позиція скаржника про те, що наданий представником відповідача детальний опис наданих послуг щодо тривалості та вартості наданих послуг є неспівмірним зі складністю справи, а договір про надання професійної правничої допомоги взагалі не передбачає почасову та кількісну оплату за участь представника відповідача в судових засіданнях не приймається колегією суддів до уваги, оскільки у даному разі процес надання адвокатом правничої допомоги не має бути у повній мірі документально підтвердженим. Для цього, сторони за договором про надання правничої допомоги, враховуючи принцип свободи договору, домовились про почасову та фіксовану оплату представника у даній справі. При цьому, судом у даному випадку, має надаватися правова оцінка лише співрозмірності та реальності таких витрат, що і було виконано судом першої інстанції.

Проте, зазначаючи про неспівмірність витрат у зазначеному судом першої інстанції розмірі за фактично надані адвокатом послуги, прокурором, окрім критичної оцінки необхідного часу та якості такої роботи жодним чином не послався на інші обставини, які б свідчили про неспівмірність, нерозумність або необґрунтованість вимог відповідача.

Крім того, на переконання прокурора, відповідач, на відшкодування витрат на правничу допомогу, мав надати суду докази понесення таких витрат саме у даній справі, а саме: платіжне доручення про перерахування коштів, прибутковий касовий ордер, тощо.

Вказана позиція прокурора є необґрунтованою, оскільки постановою від 03.03.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана Палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду фактично унормувала, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відтак, з огляду на вказане та те, що у заяві по суті справи (відзиві) відповідачем зроблено відповідну заяву про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, заявлено останнім про намір подання заяви на відшкодування таких витрат та у відповідності до вимог процесуального закону у встановлений п`ятиденний строк подано відповідні письмові докази на підтвердження витрат, твердження прокурора, що із змісту резолютивної частини поданого відповідачем відзиву не вбачається наявність відомостей щодо орієнтовного розрахунку судових витрат також не приймається колегією суддів до уваги.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції вірно, з урахуванням процесуальних норм, надано оцінку усім доказам у справі та зроблено правомірні висновки щодо наявності підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про стягнення на його користь з Одеської обласної прокуратури суми понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не є підставами для скасування вірного додаткового рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса задоволення не потребує, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1167/23 відповідає вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни з доводів та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1167/23 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1167/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 26.09.2023 року.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Г.П. Разюк А.І. Ярош