Постанова

від 26.09.2023 по справі 924/389/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року Справа № 924/389/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 р. у справі №924/389/23, ухвалене суддею Яроцьким А.М., повний текст рішення складено 29.05.2023 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП"

про стягнення 120 044,36 грн.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" про стягнення 120 044,36 грн., з яких 94 747,17 грн. основна заборгованість, 22 388,67 грн. інфляційні втрати та 2908,52 грн. 3% річних, заявлені з підстав неналежного виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №319-02/22К від 15.02.2022..

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 р. у справі №924/389/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" про стягнення 120 044,36 грн. задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження по справі. Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 р. по справі №924/389/23.

Листом №924/389/23/4017/23 від 23 червня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №924/389/23 з Господарського суду Хмельницької області.

29.06.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/389/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 р. у справі №924/389/23 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 4026 грн.

18.07.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 р. у справі №924/389/23 в порядку письмового провадження. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "М`ясник" у строк до 28.08.2023 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів апелянту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясник" не скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 р. у справі №924/389/23.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 р. у справі №924/389/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник" у повному обсязі. Зокрема, Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.

В апеляційній скарзі директор Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник" акцентує увагу на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення внаслідок чого судом було задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, апелянт вказує на те, що у п.5.1 Договору вказано, що Постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що Товар, який поставляється по даному Договору, є продукцією власного виробництва, Постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Також не було надано електронних доказів, завірених електронним підписом. У постанові №922/51/20 від 29.01.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Жодного із цих трьох видів доказів та доказів відправлення такого листа до суду надано не було.

Згідно із пунктом 4.3 Договору, у разі ненадання такого листа Покупець має право притримати сплату 10% від Договору до усунення такого порушення. Станом на дату подання цієї апеляційної скарги позивачем такого листа надано не було, тому апелянт вважає, що умова для сплати 10% від Договору, а саме 77 000 гривень не настала.

Підсумовуючи вище вказане, скаржник стверджує, що рішення суду є незаконним та таким, що порушує право на справедливий судовий розгляд, що включає право на обґрунтоване рішення, та порушує норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, судом першої інстанції неправильно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясник" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №319-02/22К, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код Товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року (товар), в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

У п.п. 2.1., 2.2. договору сторонами визначено кількість (100 000 т), ціну (6754,39 грн./т) та суму (770 000,46 грн.) товару.

Відповідно до п. 3.1. договору постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 ТОВ "ВВТ Грейн" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт.Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому "елеватор поставки", автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.

Згідно п.3.2. договору строк постачання товару 06.03.2022р. включно. Поставка товару партіями допускається.

У відповідності до п. 3.3. договору товар поставляється на елеватор поставки на ім`я покупця.

Відповідно до п. 3.4. договору постачальник несе всі ризики втрати (пошкодження) товару до моменту передачі його покупцеві в місці поставки, вказаному в п.3.1. цього договору. Обов`язок постачальника по поставці товару вважається виконаним з моменту приймання товару елеватором поставки на ім`я покупця.

Як передбачено п. 3.5. договору, датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та наданням покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном "залікова вага" розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в п. 6.1. договору.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що оплата 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), за умови виставлення рахунку та підписання даного договору. Остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи з фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 цього договору, на підставі отриманих від елеватору поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних.

Оплата товару партіями допускається. За згодою сторін допускається попередня оплата товару (п.4.5. договору).

Відповідно до п.4.6. договору постачальник компенсує витрати покупця, пов`язані з наданням елеватором поставки послуг із сушіння, очищення, підробці та обліку товару, згідно рахунків покупця, протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку. За домовленістю сторін, загальна вартість даних послуг може бути вирахувана покупцем при здійсненні оплати за поставлений товар та проведенні остаточних розрахунків між сторонами. Вартість послуг становить: очистка 1т/ % пониження засміченості 20,00 грн з ПДВ; послуги з сушіння т / % - 150,00 грн з ПДВ.

Згідно п. 5.3. договору постачальник зобов`язується надати покупцю не пізніше дати постачання товару видаткові накладні.

Відповідно до п.7.1. договору сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов`язань по цьому Договору, причиною яких стали факторі, які не підлягають контролю Сторін - стихійні лиха, пожежі, воєнні дії, громадські безпорядки, заборони державного рівня і т.д. Достатнім підтвердженням дії обставин непереборної сили буде відповідний акт, виданий Торгово-Промисловою Палатою України.

Сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили, зобов`язана негайно письмово повідомити про це іншу сторону. Неповідомлення позбавляє сторону посилатись на обставини форс-мажор, як на підставу звільнення від відповідальності (пункт 7.2. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1. договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясник" (постачальник) поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (покупець), за договором №319-02/22К, товар (кукурудзу) на загальну суму 748 197,05 грн., що підтверджується: видатковими накладними №38 від 21.02.2022 на суму 188 496,12 грн., товарно-транспортною накладною №28 від 21.02.2022, видатковою накладною №37 від 18.02.2022 на суму 188 034,11 грн., товарно-транспортною накладною №27 від 18.02.2022; видатковою накладною №36 від 17.02.2022 на суму 184 707,71 грн., видатковою накладною №35 від 16.02.2022 на суму 186 956,11 грн., товарно-транспортною накладною №25 від 16.02.2022; податковими накладними №40 від 16.02.2022 на суму 186956,11 грн., №41 від 17.02.2022 на суму 184707,71 грн.; №42 від 18.02.2022 на суму 188 034,11 грн., №43 від 21.02.2022 на суму 188496,12 грн., довіреністю №52 від 15.02.2022 на отримання за договором №319-02/22К від 15.02.2022 110 т кукурудзи 3 клас.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" частково сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "М`ясник" вартість поставленого позивачем товару на загальну суму 653 446,88 грн.

Згідно одностороннього акта звіряння від 27.02.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясник" становить 94 747,17 грн.

Також в матеріалах справи знаходиться лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України в якому Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 до його офіційного закінчення.

Водночас, листом від 19.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" повідомлено, що вагони (згідно списку), які були відправлені 28-30.04.2022р. зі ст. Ярмолинці П-Зах. /333 702/ призначенням Constanta Port (Румунія) станом на 19.08.2022 знаходяться по станції Ларга Льв. /367 605/, індекс потягу 3329+019+3676.

З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясник" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" 94 747,17 грн. основного боргу, 22 388,67 грн. інфляційних втрат та 2 908,52 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №319-02/22К від 15.02.2022, ним поставлено відповідачу товар (кукурудзу) на загальну суму 748 194,05 грн. Однак, відповідач лише частково виконав умови договору в частині оплати в сумі 653 446,88 грн.

Таким чином, відповідачем повністю не виконано свої грошові зобов`язання на суму 94747,17 грн. Окрім того, на суму основного боргу позивачем нараховано 22 388,67 грн. інфляційних втрат та 2 908, 52 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 р. у справі №924/389/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" про стягнення 120 044,36 грн. задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 3.1. договору сторонами погоджено, що постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 ТОВ "ВВТ Грейн" (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому "елеватор поставки", автомобільним транспортом.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем договору поставки сільськогосподарської продукції, у якому міститься вказівка на місце виконання цього договору (місце передачі товару) Хмельницька обл.,Ярмолинецький р-н, смт.Ярмолинці, вул.Гагаріна, буд.44/1. Крім того, в товарно-транспортних накладних також визначено пункт розвантаження товару - Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт.Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про можливість застосування в даному випадку правил підсудності, встановлених ч. 5 ст. 29 ГПК України, про пред`явлення позову за місцем виконання договору та розгляд даної справи господарським судом Хмельницької області.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2020 року у справі №912/3048/19.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код Товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року (товар), в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" сільськогосподарську продукцію (кукурудзу) на загальну суму 748 194,05 грн.

Однак, відповідачем частково проведено оплату за поставлений товар згідно вищевказаних видаткових накладних в сумі 654 446,88 грн., як стверджується позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі № 905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18, від 11.06.2019 у справі № 904/2394/18 та від 05.09.2019 у справі №910/14371/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що дії відповідача стосовно часткової сплати заборгованості та відсутність заперечень у відзиві на позовну заяву свідчать про те, що відповідач визнав борг перед позивачем в розмірі 94 747,17 грн. за договором поставки сільськогосподарської продукції №319-02/22К від 15.02.2022.

Проте, відповідачем в обумовлений договором строк повністю не здійснено оплату за поставлений товар.

Таким чином, сума боргу за поставлений позивачем товар з урахуванням часткових проплат складає 947 47,17 грн. (748 194,05 грн. - 653 446,88 грн).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" за договором поставки сільськогосподарської продукції №319-02/22К від 15.02.2022 94 747,17 грн. заборгованості, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Як слідує із позовних вимог, позивачем також заявлено до стягнення 22 388,67 грн. інфляційних втрат та 2 908,52 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВС від 30.01.2019 року у справі №922/175/18).

Порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова ВСУ від 12 квітня 2017р. у справі № 3-1462гс16).

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказаним вище, дійсно спростовуються заперечення відповідача у суді першої інстанції щодо неможливості нарахування 3% річних та втрат від інфляції по причині форс-мажорних обставин та неправомірність застосування фінансових санкцій, оскільки позивачем здійснено нарахування 3% річних та втрат від інфляції, які не є штрафними санкціями.

При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання судами встановлено, що останні обраховано правомірно, обґрунтовано, а тому вимога про стягнення 2 908,52 грн. 3% річних та 22 388,67 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 120 044,36 грн., з яких 94 747,17 грн. основна заборгованість, 22 388,67 грн. інфляційні втрати та 2 908,52 грн. 3% річних, заявлені з підстав неналежного виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції №319-02/22К від 15.02.2022..

В апеляційній скарзі відповідач, звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідно до п.5.1 Договору Постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що Товар, який поставляється по даному Договору, є продукцією власного виробництва, Постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість. Проте доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Згідно із пунктом 4.3 Договору, у разі ненадання такого листа Покупець має право притримати сплату 10% від Договору до усунення такого порушення.

Оскільки, станом на дату подання цієї апеляційної скарги позивачем такого листа надано не було, тому апелянт вважає, що умова для сплати 10% від Договору, а саме 77 000 гривень не настала.

Колегія суддів дослідила вказаний довід та вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання

Відповідно до ч.1 ст.595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

Відтак, право відповідача, притримати сплату 10% від Договору у зв`язку із не наданням позивачем оригіналу листа на фірмовому бланку підприємства, що Товар, який поставляється по даному Договору, є продукцією власного виробництва, нерозривно пов`язане з обов`язком відповідача, передбаченим ч. 1 ст.595 ЦК України, негайно повідомити про застосовуване притримання позивача.

Водночас, колегія суддів акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення як того вимагає ст.595 ЦК України про здійснення заходів із притримання сплати 10% від Договору.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача в цій частині є безпідставною.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 р. у справі №924/389/23- залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу №924/389/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "26" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.