Ухвала

від 25.10.2023 по справі 924/389/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"25" жовтня 2023 р.Справа № 924/389/23м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Тлустій У.О., розглянувши матеріали заяви ТОВ "ВВТ-ГРУП" про розстрочення виконання судового рішення по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП"

про стягнення 120 044,36 грн.

Представники сторін: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 по справі №924/389/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" про стягнення 120 044,36 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41 літ "А", офіс 310, код ЄДРПОУ 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясник" (31054, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Волиця, вул. Молодіжна, буд. 184, корпус 3, код ЄДРПОУ 35870715) 94 747,17 грн. основної заборгованості, 22 388,67 грн. інфляційних втрат, 2908,52 грн. 3% річних та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

26.06.2023 супровідним листом №924/389/23/5807/23 на запит (№924/389/23/4017/23) від 23 червня 2023р. матеріали справи №924/389/23 надіслано до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 по справі №924/389/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 у справі №924/389/23 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишено без змін.

03.10.202 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" (від 28.09.2023), в якій відповідно до ст. 331 ГПК України відповідач просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 у справі №924/389/23 в межах однорічного строку з моменту ухвалення рішення. Зокрема, просить розподілити залишок несплаченої заборгованості в сумі 120 044,36 грн. на 6 платежів: по 20 007,39 грн. кожного 30 числа з жовтня 2023 року по березень 2024 року (останній платіж 20007,41 грн).

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що внаслідок складної ситуації на зерновому ринку, спричиненої військовою агресією російської федерації, компанія перебуває у складному фінансовому становищі. Всі напрямки здійснення господарської діяльності товариства до запровадження воєнного стану 24.02.2022 року перекриті. Вказує, що до початку непровокованої та невиправданої війни російської федерації проти України в 2022 році основним видом діяльності, яку здійснювало товариство, була поставка зерна в українські порти, які на сьогодні закриті і поставка до них не здійснюється, які бомбардуються російською федерацією. Повідомляє, що з травня 2023 року було заборонено імпорт українського зерна до таких країн, як Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина що також впливає на діяльність товариства. Зауважує, що одним із джерел доходів товариства до війни був продаж зерна на умовах Інкотермс ЕХW з зернового складу відповідача таким компаніям, як ТОВ "РИСОЇЛ УКРАЇНА", ТОВ "КЕРНЕЛ ТРЕЙД", ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА", ТОВ "АГ КАРГІЛЛ", ТОВ "АЙДІЕМ" тощо. Вказує, що наразі жодна з цих компаній на даних умовах зерно не купує. Окрім того, пояснює заявник, що в 2022 році товариство втратило дуже велику суму грошових коштів за контрактом №1 від 14.04.2022 року - у розмірі 108 000 доларів США та контрактом №НС22Р016 від 24.08.2022 - у розмірі 324 000 доларів США, через вищенаведені надзвичайні обставини, які спричинили черги залізничних вагонів на кордоні, що в свою чергу призвело до відмови від зерна покупцем у зв`язку з погіршенням якості товару. Також, зазначає відповідач, наразі товариство бере участь в низці судових процесів, по деяким з них має затверджені мирові угоди, за якими йому необхідно сплачувати грошові кошти. Підкреслює, що товариство регулярно сплачує грошові кошти, згідно укладених ним мирових угод. В той же час, звертає увагу суду, що товариство продовжує здійснювати господарську діяльність та очікує надходження доходів з різних джерел. Зауважує, що це становище, спричинене вищенаведеними обставинами, які є надзвичайними у розумінні статті 331 ГПК України, унеможливлює одномоментне виконання рішення суду та надає товариству право на розстрочення виконання вищезазначеного рішення суду.

Ухвалою суду від 06.10.2023 розгляд заяви ТОВ "ВВТ-ГРУП" про розстрочення виконання судового рішення відкладено, до повернення матеріалів справи №924/389/23 до Господарського суду Хмельницької області з Північно-західного апеляційного господарського суду.

Після винесення ухвали суду від 06.10.2023 про відкладення розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення від 25.05.2023 по справі №924/389/23 до Господарського суду Хмельницької області повернулися матеріали справи.

16.10.2023 видано наказ на виконання рішення суду по справі.

Ухвалою суду від 16.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" (від 28.09.2023) про розстрочення виконання рішення суду у справі №924/389/23 призначено до розгляду в судовому засіданні на 11:30 год. 25 жовтня 2023 року.

Представники сторін в засідання суду 25.10.2023 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 16.10.2023 на адреси електрнної пошти позивача та відповідача вказані останніми у заявах по справі.

Розглянувши заяву ТОВ "ВВТ-ГРУП" про розстрочення виконання рішення, судом встановлено та приймається до уваги наступне.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

За таких обставин, окрім винесення законного рішення у справі суд має забезпечити і сприяти фактичному виконанню такого рішення.

Як передбачено ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали суду про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження доводів, викладених у заяві, відповідачем надано: копію Контракту №1 від 14.04.2022 року, результати перевірки інспектора за Контрактом №1 від 14.04.2022 року, копію Контракту №НС22Р016 від 24.08.2022 року, копію Додаткової угоди №01/12 від 24 серпня 2022 року, копію декларації з податку на додану вартість з додатками, копію витягу з реєстру ПДВ, довідку щодо дебіторської заборгованості станом на 22.09.2023.

Судом враховується, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти росії»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною, як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне розстрочення без обґрунтованих на те мотивів порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості ефективно захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Ухвала про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Наведений відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення перелік обставин, а саме: складне фінансове становище, наявність низки судових процесів, мирових угод, за якими необхідно сплачувати кошти не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідач, як юридична особа, що здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, взяв на себе відповідні зобов`язання і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності.

Ризики при збитковій господарській діяльності несе суб`єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018 року у справі №813/8842/13-а.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку тощо.

Проте, відповідачем таких доказів не надано.

Відповідач просить розстрочити виконання судового рішення у цій справі на 6 місяців рівними частинами по 20007,39 грн. щомісячно до 30 числа кожного поточного місяця, починаючи з жовтня 2023, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін та суму розстрочення.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале виконання рішення суду порушуватиме право позивача на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення в цій справі.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ-ГРУП" (від 28.09.2023) про розстрочення виконання рішення суду у справі №924/389/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (25.10.2023) та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.М. Яроцький

Віддрук. у 1 прим. - для суду;

Ухвалу направити позивачу та відповідачу до електронного кабінету Електронного суду.