Рішення

від 14.09.2023 по справі 902/523/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2023 р. Cправа №902/523/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю представників:

позивача: Клапай К.В. та Траченко Н.М. (виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ),

відповідача: Левицької-Корчун В.І. (ордер серії АВ №1077997 від 30.05.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Тульчинської міської ради, м.Тульчин Тульчинського району Вінницької області

до Фізичної особи-підприємця Капули Сергія Івановича, м.Тульчин Тульчинського району Вінницької області

про стягнення 785102,94 грн заборгованості за договором купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Вінницької області звернулась Тульчинська міська рада з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Капули Сергія Івановича 785102,94 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2007 та складається з: 776579,15 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, 8523,79 грн - пені.

Ухвалою суду від 24.04.2023 відкрито провадження у справі №902/523/23, її розгляд вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 30.05.2023.

За наслідками слухання справи, 30.05.2023, з метою забезпечення можливості сторонам реалізувати свої процесуальні права, судом постановлена ухвала (занесена до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 11.07.2023.

16.06.2023 до суду надійшов відзив без номеру та дати (а.с.40-43), де відповідач виклав свої заперечення проти позовних вимог.

11.07.2023 до суду звернувся позивач із відповіддю на відзив №04-06-2226 від 11.07.2023 (а.с.51-57), де виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

11.07.2023, за клопотанням представника відповідача, з метою надання йому можливості ознайомитись з документами, які надійшли від позивача, оголошена протокольна ухвала про перерву в підготовчому судовому засіданні до 26.07.2023.

20.07.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 19.07.2023 (а.с.71-73).

За наслідками слухання справи, 26.07.2023, постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/523/23 до судового розгляду по суті на 13.09.2023.

На визначену судом дату, 13.09.2023, з`явились представники обох сторін.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, в свою чергу, представник відповідача проти позову заперечив.

Також до закінчення судових дебатів представник відповідача адвокат Левицька-Корчун В.І. звернулась до суду із заявою про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Звертаючись із цим позовом до суду позивач зазначив, що на підставі рішення 11 сесії Тульчинської міської ради 5 скликання "Про продаж у власність земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 27.04.2007 між Тульчинською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності Капулою Іваном Григоровичем 05.05.2007 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця земельну ділянку площею 4,8755 га з кадастровим номером: 0524310100:01:001:0008: (01:001:0008), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити її вартість в сумі 979138,45 грн, шляхом розстрочення платежів до 27.05.2022.

Надалі, 23.01.2012 між Тульчинською міською радою, Капулою Іваном Григоровичем та Капулою Сергієм Івановичем укладений договір "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу", за умовами якого останній прийняв на себе зобов`язання сплатити вартість земельної ділянки в сумі 979138,45 грн.

За твердженнями позивача, на виконання пункту 4 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності" №381 від 22.04.2009 в договір від 23.01.2012 включений пункт 3, який фактично зобов`язав відповідача при визначенні та сплаті платежу за придбану земельну ділянку враховувати індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

Беручи до уваги те, що відповідач виконав лише зобов`язання в частині сплати вартості земельної ділянки без врахування суми інфляційних, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Заперечуючи стосовно позову, Фізична особа-підприємець Капула Сергій Іванович зазначив (відзив без номеру та дати (а.с.40-43), що ні договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2007, ні договір "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012 не містять положень, які зобов`язують під час визначення розміру платежу враховувати індекс інфляції. З огляду на положення ч.1 ст.58 Конституції України, зміни в земельному законодавстві, які передбачають застосування індексу інфляції при розрахунку вартості земельної ділянки, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки основний договір (договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2007) укладений до запровадження таких змін. Також відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача у цій справі а також зазначив, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарського суду з огляду на те, що стороною договору "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012 була фізична особа КапулаС.І.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

25.05.2007 між Тульчинською міською радою (надалі за текстом також - Продавець) та суб`єктом підприємницької діяльності Капулою Іваном Григоровичем (надалі за текстом також - Покупець) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В., 25.05.2007 за реєстровим №1379 (а.с.12-13) (надалі за текстом також - Договір), за умовами якого Продавець на підставі рішення 11 сесії 5 скликання Тульчинської міської ради Вінницької області від 27 квітня 2007 року та погодженого Тульчинською райдержадміністрацією розпорядження №309р від 11.05.2007 продав, а Покупець купив, земельну ділянку площею 4,8755 кв.м, згідно плану земельної ділянки. Кадастровий номер: 0524310100:01:001:0008: (01:001:0008) згідно довідки №24, виданої Тульчинським районним відділом земельних ресурсів 14.05.2005 (п.1.1. Договору).

Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 (п`ятдесят п`ять) (п.1.2. Договору).

Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання, будівництва та обслуговування торгівельно-розважального комплексу (п.1.3. Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору, продаж земельної ділянки проводиться за 979138,45 (дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч сто тридцять вісім) гривень 45 коп., згідно звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки виготовленого ТОВ "Вінницька експертна компанія" 16.01.2007. Покупець здійснює розрахунки з Продавцем в такому порядку:

- 100% коштів від загальної ціни продажу земельної ділянки мають бути перераховані на рахунок Тульчинської міської ради Вінницької області до 27.05.2022;

- щомісячно Покупець зобов`язується перераховувати на рахунок Продавця до 25 числа кожного місяця 5439,66 (п`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять) гривень 66 коп.

Згідно з п.4.2. Договору, у разі порушення терміну оплати за земельну ділянку, передбаченого Розділом 2 до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше 10 відсотків від суми платежу.

Відповідно до розділу 6 Договору, обов`язок Продавця передати земельну ділянку Покупцю вважається виконаним після сплати вартості земельної ділянки відповідно до Розділу 2 цього Договору. Право власності на земельну ділянку переходить до Покупця після одержання Покупцем державного акта на право власності на землю.

За умовами розділу 9 Договору, зміна умов Договору або внесення до нього можливі тільки за згодою сторін. Зміни та доповнення до Договору здійснюється тільки в письмовій формі з наступним засвідченням таких змін та доповнень в органах нотаріату, оформлюються у вигляді додаткової угоди, що є невід`ємною частиною Договору.

Спільною заявою б/н від 09.12.2011 Капула Іван Григорович та Капула Сергій Іванович просили Тульчинську міську раду: "... укласти додатковий договір про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу посвідченого приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В., 25.05.2007 року за реєстровим №1379, а саме про перевід боргу у сумі 800000 (вісімсот тисяч) гривень на гр. Капулу Сергія Івановича , та визнання за ним права власності на земельну ділянку7 у розмірі 4,8755 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 , у випадку сплати ним вищезазначеної суми. Також просимо Вас надати графік погашення боргу" (а.с.68).

В матеріалах справи наявне рішення 15 сесії Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 6 скликання №431 від 28.12.2011 (а.с.17-18), відповідно до якого міська рада вирішила:

1) "... надати згоду на заміну сторони за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,8755 га., яка розташована в АДРЕСА_1 від 25.05.2007 року укладеного між Тульчинською міською радою та фізичною собою-підприємцем Капулою Іваном Григоровичем, посвідченого приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В., реєстровий №1379 та переведення боргу з фізичної особи-підприємця з Капули Івана Григоровича в сумі 690583,54 грн (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні, 54 коп) на фізичну особу-підприємця Капулу Сергія Івановича" (п.1. цього рішення).

2) "Погодитись з тим, що кошти в розмірі 690583,54 грн. будуть виплачені з розстроченням платежу до 20.05.2022 року згідно з графіком (додаток №1). Під час визначення розміру платежу враховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу. Прострочення погашення частини платежу більш як на два місяці є підставою для припинення розстрочення платежу за придбання земельної ділянки" (п.2 цього рішення).

Додатком 1 до рішення 15 сесії Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 6 скликання №431 від 28.12.2011 є "Графік погашення суми розстроченого платежу за придбання земельної ділянки площею 4,8755 га в АДРЕСА_1 " (а.с.18), де визначено порядок сплати вартості земельної ділянки рівними платежами та зазначено, що сума платежу не враховує індекс інфляції.

23.01.2012 між Тульчинською міською радою, Капулою Іваном Григоровичем та Капулою Сергієм Івановичем укладений договір "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу", що посвідчений приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В. 23.01.2012 за реєстровим №26 такого змісту (а.с.16):

1) "За цим Договором Сторона 1, здійснює відступлення права вимоги оплатити вартість земельної ділянки, а Сторона 3 приймає право вимоги, сплатити вартість земельної ділянки Сторони 2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки посвідченої приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В., 25.05.2007 року за реєстровим №1379 (далі за текстом - Основний договір). До Сторони 3 переходять права Сторони 2 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав за основним договором" (п.1. цього договору);

2) "За цим договором Сторона 1 набуває право вимагати від Сторони 3 належного виконання зобов`язання, а саме:

- сплатити кошти у сумі 690583,54 (шістсот дев`яносто тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривень 54 коп., за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченої приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В., 25.05.2007 року за реєстровим № 1379.

Кошти, які були сплочені Стороною 2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, у сумі 979138,45 (дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч сто тридцять вісім) гривень 45 копійок, будуть повернуті Стороною 3 Стороні 2 у момент укладення цього договору" (п.2 цього договору);

3) "Право вимоги сплатити кошти за основним договором виникає у Сторони 3 зі згоди Сторони 1 на підставі рішення №431 виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 28.12.2011 року 15 сесії 6 скликання та Додатку № 1 до рішення 15 сесії 6 скликання від 28.12.2011 року" (п.3 цього договору);

4) "До Сторони 3 переходить право власності на земельну ділянку 48755 кв.м., кадастровий номер якої 0524310100:01:001:0008, на якій знаходиться комплекс будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у випадку сплати коштів за основним договором.

Також сторони дійшли згоди про те, що у момент укладання цього договору, одночасно буде укладено договорів купівлі-продажу торгівельно-розважального комплексу "Європейський", який знаходиться на земельній ділянці яка вказана вище" (п.4 цього договору);

5) "Усі інші пункти договору залишаються без змін" (п.7 цього договору).

З огляду на довідку виконавчого комітету Тульчинської міської ради №02-26-803 від 06.07.2015 (а.с.45), останнім підтверджується, що відповідачем сплачено за договором "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012 кошти в сумі 529217,14 грн, залишилось оплатити - 458547,46 грн. Також зазначено, що станом на 06.07.2015 заборгованість відсутня.

Листом №06-02-3396 від 28.11.2022 (а.с.19-20) позивач повідомив відповідача про необхідність сплати до бюджету міської ради суму інфляційних втрат в розмірі 776579,15 грн, а також пеню за прострочення платежів в сумі 8523,79 грн.

З огляду на наявну в матеріалах справи претензію №02-34-388 від 02.02.2023 (а.с.21-23), позивач повідомив відповідача, що останнім станом на 27.05.2022 сплачено залишок вартості земельної ділянки, яким мав місце на момент підписання договору від 23.01.2012, в сумі 690583,75 грн, однак непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 776579,15 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 8523,79 грн - пені.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Надаючи оцінку твердженням відповідача стосовно того, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1. ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суд враховує висновки стосовно застосування норм права, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №916/2727/20, відповідно до якої:

- критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ;

- ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №214/4137/17);

- визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/5179/20);

- вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.

З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 ГК).

Суд зазначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2007 було укладено із суб`єктом підприємницької діяльності Капулою І.Г. Як встановлено судом, цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання, будівництва та обслуговування торгівельно-розважального комплексу (п.1.3. Договору). Також відповідно до рішень 11 сесії Тульчинської міської ради 5 скликання від 27.04.2007 та розпорядження Тульчинської районної державної адміністрації №309р від 11.05.2007 (а.с.14-15) суб`єкту підприємницької діяльності Капулі І.Г. була надана згода на купівлю земельної ділянки саме для комерційного використання, будівництва та обслуговування торгівельно-розважального комплексу.

Надалі рішенням 15 сесії Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 6 скликання №431 від 28.12.2011 надано згоду на заміну сторони за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2007 та переведення боргу з фізичної особи-підприємця Капули Івана Григоровича на фізичну особу-підприємця Капулу Сергія Івановича (п.1. цього рішення).

На виконання зазначеного рішення міської ради 23.01.2012 між Тульчинською міською радою, Капулою І.Г. та Капулою С.І. укладено договір про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки із розстроченням платежу. В цьому ж договорі зазначено, що у момент укладання такого договору одночасно буде укладено договір купівлі-продажу торгівельно-розважального комплексу "Європейський", який знаходиться на земельній ділянці, яка вказана вище (п.4 цього договору).

З огляду на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28.07.2011.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 0524310100:01:001:0008 є: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Враховуючи встановлені вище обставини суд доходить висновку, що спір в цій справи виник при виконанні правочину, що укладений при здійсненні господарської діяльності, де відповідач, відповідно, діє як суб`єкт господарювання, а тому справа відноситься до юрисдикції господарських судів.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

На момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2007 правовідносини сторін було врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-III (надалі за текстом також - ЗК України) (в редакції, чинній станом на 13.01.2007).

Частиною 1 ст.127 ЗК України (в редакції, чинній станом на 13.01.2007) визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Так, згідно з ч.1-9 ст.128 ЗК України (в редакції, чинній станом на 13.01.2007) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України (ч.1 цієї статті).

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради, або державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. До заяви додається: а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; в) свідоцтво про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (ч.2 цієї статті).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада, державний орган приватизації у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови (ч.3 цієї статті).

Особам, які подали заяви (клопотання) про придбання (купівлю) земельної ділянки, що не перебуває у їх користуванні, продаж цієї ділянки здійснюється не пізніше 30 днів після розроблення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки (ч.4 цієї статті).

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності (ч.5 цієї статті).

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради, державного органу приватизації про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (ч.6 цієї статті).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації (ч.7 цієї статті).

Вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (ч.8 цієї статті).

Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням (ч.9 цієї статті).

Положеннями ст.132 ЗК України передбачено, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім`я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) зобов`язання сторін.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Згідно з положеннями п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (в редакції, чинній станом на 12.04.2007) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В. 25.05.2007 за реєстровим №1379, було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства і представницьким органом місцевого самоврядування були погоджені усі істотні умови такого правочину, зокрема сплату вартості земельної ділянки із розстроченням платежу без врахування індексу інфляції.

Разом з тим, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що надалі договором "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу", що посвідчений приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В. 23.01.2012 за реєстровим №26, були внесені зміни до ціни Договору та у відповідача, відповідно до п.3 цієї угоди, виникли зобов`язання сплатити вартість земельної ділянки із врахуванням індексу інфляції. Надаючи оцінку зазначеному аргументу позивача, суд вважає за необхідне з`ясувати зміст правочину, який 23.01.2012 було укладено між сторонами, у зв`язку з чим враховує таке.

Відповідно до частин 3, 4 ст.213 ЦК України "При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення."

З огляду на правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19: "...у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення:

- перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

- другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

- третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення."

Суд також бере до уваги правову позицію, висвітлену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №664/2854/17, а саме: "... особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому, це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені", але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін".

З урахуванням зазначених положень діючого законодавства, правових висновків Верховного Суду та обставин, що встановлені під час розгляду цієї справи, суд дійшов до таких висновків:

1) текст договору "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012 складений позивачем. Така обставина встановлена судом з огляду на більшу вірогідність наявних в матеріалах справи доказів, що її підтверджують.

При цьому судом застосовані приписи статті 79 ГПК України, якою унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок щодо застосування норм ст.79 ГПК України викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Так, суд критично оцінює позицію Тульчинської міської ради, що текст договору від 23.01.2012 написаний (складений) представником Фізичної особи-підприємця Капули Сергія Івановича, адже матеріали справи доказів на підтвердження цієї обставини не містять (в зазначеній угоді немає застережень, що такий складено в присутності адвоката чи іншого представника Фізичної особи-підприємця Капули Сергія Івановича).

Також не заслуговують на увагу твердження позивача, що текст договору "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012 складений приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В., з огляду на те, що у вказаному правочині чітко передбачено, що нотаріусом вчинено лише таку нотаріальну дію як "посвідчення правочину".

Відповідно до ст.54 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси посвідчують правочини, які згідно із законом підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Нотаріус при вчиненні нотаріальної дії перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Отже суд доходить висновку, що чинним законодавством не передбачено повноважень нотаріуса на складання тексту правочину, стосовно якого ним проводиться його посвідчення.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній станом на 01.01.2012) сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Як слідує із офіційного вебсайту позивача (tulchynska-gromada.gov.ua) в його структурі створено сектор юридичного забезпечення.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обставина складання тексту договору "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012 позивачем є доведеною, враховуючи наявність у Тульчинської міської ради юридичного сектору, до повноважень якого входить підготовка текстів правочинів, відсутність доказів складання тексту такого правочину нотаріусом та доказів, що він складався адвокатом чи іншим представником Фізичної особи-підприємця Капули Сергія Івановича.

.2) Умови договору "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012 не містять положень, які зобов`язують відповідача при визначенні та сплаті платежу за придбану земельну ділянку враховувати індекс інфляції.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" №509-VI від 16.09.2008 внесено зміни до ч.9 ст.128 ЗК України та викладено її в такій редакції: "Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п`ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України." Зазначені зміни набули чинності 14.10.2008.

На виконання ч.9 ст.128 ЗК України постановою Кабінету Міністрів України №381 від 22.04.2009 затверджено порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності (надалі за текстом також - Порядок).

Відповідно до п.4 Порядку (в редакції, чинній станом на 11.08.2009) розрахунок з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки здійснюється шляхом погашення суми розстроченого платежу рівними частинами не рідше ніж один раз у три місяці згідно з графіком, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу. При цьому під час визначення розміру платежу враховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу.

Суд враховує правову позицію, висвітлену у п.57 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19, відповідно до якої: "... нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі."

Так, позивач стверджує, що обов`язок відповідача при визначенні та сплаті платежу за придбану земельну ділянку враховувати індекс інфляції закріплений в пункті 3 договору від 23.01.2012 такого змісту: "Право вимоги сплатити кошти за основним договором виникає у сторони 3 зі згоди сторони 1 на підставі рішення №431 виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 28.12.2011 року 15 сесії 6 скликання та Додатку № 1 до рішення 15 сесії 6 скликання від 28.12.2011 року".

Разом з тим, суд констатує, що зміст пункту 3 договору "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012 не відповідає змісту пункту 4 Порядку.

При цьому, суд не погоджується з позицією позивача що "Право вимоги ...", про яке зазначено в пункті 3 договору від 23.01.2012, належить саме Тульчинській міській раді (яка є стороною 1 за цією угодою), оскільки повноваження останньої в цій нормі (в пункті 3 договору) визначені як "... зі згоди сторони 1...". Тобто зі змісту пункту 3 договору від 23.01.2012 слідує, що за її умовами Тульчинська міська рада має повноваження щодо "надання згоди на право вимоги", а не "наділена правом такої вимоги."

3) Усталена практика відносин між сторонами та подальша їх поведінка після підписання договору від 23.01.2012 свідчить про відсутність між ними домовленостей щодо врахування індексу інфляції при визначенні та сплаті платежу за придбану земельну ділянку.

Так, з матеріалів справи, зокрема з довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради №02-26-803 від 06.07.2015 (а.с.45), претензії №02-34-388 від 02.02.2023 (а.с.21-23), слідує, що за період з 23.01.2012 по 27.05.2022 відповідачем вносились платежі за земельну ділянку відповідно до умов Договору без врахування індексу інфляції, в свою чергу позивачем за вказаний період не висувалось жодних письмових вимог стосовно неврахування індексу інфляції, ним не було ініційовано спорів стосовно стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції. Заборгованість по сплаті платежів за придбання земельної ділянки в розмірі, що визначений пунктом 2 Договору від 05.05.2007, - відсутня.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, лише 28.11.2022 (претензія №06-02-3396 від 28.11.2022 (а.с.19-20)) позивачем було висунуто вимогу про сплату інфляційних втрат, нарахованих на суму вартості земельної ділянки за договором "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012.

Підсумовуючи вищезазначені висновки суд констатує, що сторонами у договорі "про заміну сторони у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений із розстроченням платежу" від 23.01.2012 не було погоджено зобов`язання відповідача сплачувати вартість земельної ділянки із врахуванням індексу інфляції, а тому позовні вимоги Тульчинської міської ради є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до положень абз.1, 2 п.2.2. п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Беручи до уваги те, що судом прийнято рішення про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, у відповідності до ст.129 ГПК України, залишаються за позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні, 13.09.2023, заявив усне клопотання про призначення судового засідання для вирішення питання про понесені судові витрати.

Так, відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити заяву представника відповідача та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Тульчинської міської ради у справі №902/523/23 відмовити повністю.

2. Судовий збір у справі №902/523/23 в розмірі 11776,54 грн залишити за позивачем.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені відповідачем судові витрати у справі №902/523/23 на 09.10.2023 на 10 год. 30 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, буд.29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2), про що повідомити сторони.

4. Примірник рішення суду від 14.09.2023 у справі №902/523/23 надіслати згідно переліку.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ч.1 ст.256, ст.257 ГПК України).

6. Повне рішення складено 25 вересня 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2 - Тульчинській міській раді (radatulchin@gmail.com);

3 - представнику ФОП Капули С.І. адвокату Левицькій-Корчун В.І. (levkor@ukr.net)