Рішення
від 20.07.2023 по справі 910/7443/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2023Справа № 910/7443/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Будінвестмонтаж" (вул. Київська, буд. 10, м. Вишгород, Київська область, 07301 (адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 122/1, кв. 24)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Градобуд-1" (вул. Січових Стрільців 4-а,оф. 7, м. Київ, 04053)

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни ( АДРЕСА_1 )

про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності

Представники сторін:

від позивача: Мельник С.В.

від відповідача 1: Лазько С.В.

від відповідача 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Будінвестмонтаж" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градобуд-1" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни, в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 10122,4 кв.м, ступеню будівельної готовності 26,5 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56286597 від 25.01.2021 11:03:27; номер запису про право власності/довірчої власності: 40243635; дата та час державної реєстрації: 20.01.2021 17:05:09; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2275543380000; розмір частки: 1);

2. Скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Градобуд-1" (код ЄДРПОУ 35625391, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 4-А, оф. 7) на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 10122,4 кв.м, ступеню будівельної готовності 26,5 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000;

3. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 5833,1 кв.м, ступеню будівельної готовності 18 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56286288 від 25.01.2021 10:55:49; номер запису про право власності/довірчої власності: 40243431; дата та час державної реєстрації: 20.01.2021 17:04:46; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2275530380000: розмір частки: 1);

4. Скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Градобуд-1" (код ЄДРПОУ 35625391, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 4-А, оф. 7) на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 3, секція З, (ПК-2), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 5833,1 кв.м, ступеню будівельної готовності 18 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000;

5. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 1729,3 кв.м, ступеню будівельної готовності 12 %, розташованого за адресою : м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56285743 від 25.01.2021 10:40:40; номер запису про право власності/довірчої власності: 40243059; дата та час державної реєстрації: 20.01.2021 17:04:18; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2275506080000; розмір частки: 1);

6. Скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Градобуд-1" (код ЄДРПОУ 35625391, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 4-А, оф. 7) на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), 1 черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 1729,3 кв.м, ступеню будівельної готовності 12 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. прийнято оскаржувані рішення про реєстрацію права власності на спірні об`єкти незвершеного будівництва за ТОВ "Градобуд -1" з порушенням ст.ст. 18, 24, 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та умов Договору про організацію будівництва від 31.07.2019 року в частині розподілу часток кожної сторони в об`єкті, за відсутності протоколу розподілу часток і документів, що містять опис об`єктів незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації таких об`єктів, у зв`язку з чим вказані рішення про державну реєстрацію права власності підлягають скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 13.09.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2022 року надійшла заява б/н від 07.09.2022 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року за результатами розгляду заяви про усунення недоліків б/н від 07.09.2022, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7443/22, враховуючи приписи абз. 2 ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.10.2022 року.

Проте, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Києві 13.10.2022 року призначене судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 року призначено підготовче засідання на 17.11.2022 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 20.10.2022 року від ТОВ «Градобуд-1» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.10.2022 року з доказами його надсилання на адреси інших учасників справи, відповідно до якого відповідач 1 проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до умов пункту 3 Додатку №2 до Договору позивач набуває право власності на майнові права на розподілені площі з моменту підписання Протоколу розподілу площ. Оскільки між сторонами Договору відповідного Протоколу розподілу підписано не було, то, на переконання відповідача, позивач не набув належні йому майнові права на 11% Відчужуваних площ Об`єкта будівництва, які визначені у пункті 1 Додатку №2 до Договору. Відповідач 1 також зазначає, що оскільки він є замовником за Договором та власником будівельних матеріалів та результатів будівельних робіт, то йому відповідно належать 100% майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 також з посиланням на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2020 року у справі №640/1756/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020 року, зазначає про те, що йому на праві власності належать, зокрема, житловий будинок № 4, секція 1, загальною площею 10122,4 кв.м, житловий будинок № 3, секція 3, загальною площею 5833,1 кв.м, житловий будинок № 2, секція 1, загальною площею 1729,3 кв.м, і такі обставини встановлені у зазначеній постанові адміністративного суду. Відзив судом долучений до матеріалів.

В свою чергу через канцелярію суду 07.11.2022 року від ПП «Будінвестмонтаж» надійшла відповідь на відзив ТОВ "Градобуд-1" б/н від 02.11.2022 року з доказами її надсилання на адресу інших учасників справи, за змістом якої позивач вказує на те, що умовами Договору, Додатку №2 до нього та Додаткової угоди №1 не передбачено право відповідача 1 розпоряджатися часткою позивача у об`єкті незавершеного будівництва до моменту підписання між сторонами Протоколу розподілу площ, а також не передбачено, що від позивача до відповідача 1 до моменту такого підписання переходять будь-які майнові права на нерозподілені Відчужувані приміщення.

Позивач також зазначає про те, що об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок №2, секція 1, Перша черга будівництва побудовано виключно за кошти позивача та інвестора ТОВ «Н.О.В.А.», а тому посилання відповідача 1 на те, що він є власником будівельних матеріалів та результатів будівельних робіт є необґрунтованим. Зокрема, позивач наголошує на відсутності встановлення судом у справі №640/1756/20 обставин набуття відповідачем 1 права власності на спірні об`єкти, позаяк предметом дослідження у вказаній справі була законність видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

В свою чергу, як зазначає позивач, подані відповідачем 1 приватному нотаріусу документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав ТОВ «Градобуд-1» на спірне нерухоме майно (незавершене будівництво), позаяк відповідачем 1 не було подано державному реєстратору Протоколу розподілу площ. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Також 17.11.2022 року засобами електронного зв`язку надійшло клопотання уповноваженого представника позивача про витребування доказів б/н від 17.11.2022 року, відповідно до якого останній просить суд витребувати від Міністерства юстиції України документи реєстраційних справ в електронному вигляді, які стали підставою для прийняття приватним нотаріусом оскаржуваних рішень.

У підготовчому судовому засіданні 17.11.2022 року у зв`язку з відсутністю представника відповідача 2 та для надання можливості представнику відповідача 1 надати заперечення на відповідь на відзив оголошено протокольну перерву до 11.01.2023 року.

Судом повідомлено, що через канцелярію суду 06.01.2023 року від позивача надійшло клопотання б/н від 05.01.2023 року про приєднання нових доказів до матеріалів судової справи, а також судом самостійно отримано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно витяг, копії матеріалів реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна №№№ 2275530380000, 2275543380000, 227556080000. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.01.2023 року за усним клопотанням представника відповідача 1 оголошено протокольну перерву до 01.02.2023 року.

До початку судового засідання через канцелярію суду 01.02.2023 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Єлісєєвої О.А. надійшов відзив на позовну заяву б/н від 26.12.2022 року з доказами його надсилання на адреси інших учасників справи, відповідно до якого відповідач-2 проти позову заперечує та зазначає про те, що власником об`єкта незавершеного будівництва є забудовник - ТОВ «Градобуд-1», крім секції 1 та секції 2 житлового буднику №1 Першої черги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 9107443/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.03.2023 року.

Проте у зв`язку із тимчасовою, поза графіком відпусткою судді Селівона А.М., призначене на 15.03.2023 року судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 року судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 12.04.2023 року.

Судом доведено до відома, що засобами електронного зв`язку 12.04.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшло клопотання б/н від 12.04.2023 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з метою врегулювання спору мирним шляхом; через канцелярію 12.04.2023 року від уповноваженого представника відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 12.04.2023 року про відкладення розгляду справи у зв`язку наміром врегулювання спору мирним шляхом. Документи судом долучено до матеріалів справи.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 12.04.2023 року та 31.05.2023 року для можливого врегулювання спору мирним шляхом судом протокольними ухвалами оголошувалась перерва до 31.05.2023 року та 12.07.2023 року.

Судом повідомлено, що через канцелярію суду 18.07.2023 року від представника відповідача 1 надійшла заява б/н від 17.07.2023 року про визнання позову у справі № 910/7443/22 згідно п. 1 ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 161 ГПК України, в якій відповідач 1 просить суд прийняти заяву про визнання позову та вирішити справу в порядку ч. 4 ст. 191 ГПК України. Заява судом долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що зазначена заява про визнання позову б/н від 17.07.2023 року, підписана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Градобуд 1» директором Смолярчук А.В., повноваження якого та відсутність обмежень підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У відповідності до частин 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.

Згідно зі статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглянувши заяву відповідача 1 про визнання позову, враховуючи, що визнання позову є правом Товариства з обмеженою відповідальністю «Градобуд-1», передбаченим статтею 46 ГПК України, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, зважаючи на пред`явлення позовних вимог також до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни як відповідача 2 у справі, яким позовні вимоги заперечуються, вищевказана заява відповідача 1 про визнання позову приймається судом та спір вирішується з її урахуванням.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 20.07.2023 року до суду не надходило.

У судові засідання 05.08.2021 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

Уповноважений представник відповідача в підготовчому судовому засіданні 05.08.2021 року визнав позовні вимоги в повному обсязі та підтримав викладену у відзиві заяву про визнання позову.

Уповноважений представник позивача в підготовчому судовому засіданні 05.08.2021 року підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

У судове засідання з розгляду справи по суті 12.04.2023 року з`явився представник відповідача 1, представник позивача та відповідач 2 особисто та/або його уповноважений представник - не з`явились.

У судове засідання з розгляду справи по суті 31.05.2023 року з`явився уповноважений представник позивача, представник відповідача 1 та відповідач 2 особисто та/або його уповноважений представник - не з`явились.

У судові засідання з розгляду справи по суті 12.07.2023 року та 20.07.2023 року з`явилися уповноважені представник позивача та відповідача 1, відповідач 2 особисто та/або його уповноважений представник - не з`явились.

Про дату, час та місце судових засідань 12.04.2023 року, 31.05.2023 року та 12.07.2023 року відповідач 2 повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 01054496912042, 0105494348647, 0105494549928.

Докази вручення ухвали суду від 12.07.2023 року про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 20.07.2023 року станом на час проведення судового засідання 20.07.2023 року в матеріалах справи відсутні.

Згідно даних офіційного сайту поштового оператора АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення № 0105494723804, останнє знаходиться на сортувальному центрі.

Про поважні причини неявки відповідача 2 та/або його уповноваженого представника в судові засідання 12.04.2023 року, 31.05.2023 року, 12.07.2023 року та 20.07.2023 року суд не повідомлено.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача 2 на час розгляду справи 20.07.2023 року до суду також не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач 2 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єлісєєва Ольга Анатоліївна не скористалася наданими їй процесуальними правами, зокрема, особисто та/або її уповноважений представник не прибув в судове засідання з розгляду справи по суті 20.07.2023 року, за відсутності підстав для відкладення судового засідання та/або оголошення перерви та відповідних клопотань, суд здійснював розгляд справи по суті 20.07.2023 року виключно за наявними матеріалами за відсутності відповідача 2 та/або його уповноваженого представника.

Представник позивача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 20.07.2023 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з урахуванням заяви відповідача 1 про визнання позову.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні з розгляду справи по суті 20.07.2023 року підтримав подану заяву про визнання позову та просив врахувати її під час ухвалення рішення.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.07.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Як визначено частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі, зареєстрованого відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, а також здійснення контролю за використанням і охороною земель.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 25.07.2018 року між Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин A.C. та зареєстрований в реєстрі за № 2972 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого Київська міська Рада, на підставі рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №839/4903, передала Приватному підприємству «Будінвестмонтаж» в оренду (строкове платне користування) строком на 5 років земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, площею 2,9021 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 22 у Оболонському районі м. Києва.

В подальшому, 31.07.20219 року між Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» (землекористувач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градобуд-1» (забудовник за договором, відповідач-2 у справі) укладено Договір про організацію будівництва, відповідно до пункту 1.1. якого предметом Договору є зобов`язання та права сторін по Будівництву Об`єкта на Земельній ділянці з метою отримання Сторонами після завершення будівництва і введення в експлуатацію Об`єкта (його Черг або Пускових комплексів) у власність, закріплених за кожною із Сторін відповідно до умов Договору Відчужуваних приміщень в Об`єкті.

Розділами 1-8 Договору сторони погодили предмет договору, права та обов`язки сторін, фінансування будівництва, порядок розрахунків та розподілу об`єкту, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 8.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання, та скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором, в тому числі в частині повного та остаточного проведення розрахунків між Сторонами у випадку дострокового припинення Договору.

За умовами пункту 8.8 Договору додатком до цього Договору є, зокрема, Додаток №2 - Порядок розподілу часток Сторін.

Окрім цього, сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 10.08.2019 року до Договору від 31.07.2019 року (далі - Додаткова угода №1), якою сторонами було внесено зміни до Договору та Додатку №2 до Договору.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір, Додаток №2 до Договору та Додаткова угода №1 до Договору підписані представниками землекористувача та забудовника та скріплені печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, що регулюються главою 77 Цивільного кодексу України та Законом України "Про інвестиційну діяльність".

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Отже, метою спірного Договору є будівництво багатоквартирного житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 22 у Оболонському районі м. Києва, за рахунок спільних дій та коштів сторін Договору та отримання після введення в експлуатацію Об`єкта у власність закріплених за кожною із сторін відповідно до умов Договору Відчужуваних приміщень в Об`єкті.

Так, розділом «Визначення термінів» Договору (в редакції Додаткової угоди №1) надано визначення термінів, що використовуються у цьому договорі.

Зокрема, визначено, що «Об`єкт» - завершення будівництва житлових будинків по вул. Сім`ї Кульженків, 22 у Оболонському районі м. Києва, який розташовано на Земельній ділянці та який складається з Першої та Другої черг будівництва та забудову якої здійснює виключно Забудовник на умовах цього Договору;

«Об`єкт незавершеного будівництва» - розташоване на земельної ділянці незавершене будівництво - раніше частково збудоване як секції 03/с-1 та 03/с-2 будинку №3 (відповідають секції 1 та секції 2 житлового будинку №1 Першої черги будівництва згідно Проектної документації), право власності на яке зареєстроване за Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» (код ЄДРПОУ: 32309476 місцезнаходження: м. Київ, вул. Лаврська, буд. 8, офіс 3) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 лютого 2018 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 717398280000);

«Комплекс» - вся сукупність об`єктів будівництва, які передбачені проектною документацією та які будуть збудовані в рамках будівництва Об`єкту в цілому;

«Відчужувані приміщення» - квартири та відчужувані нежитлові приміщення;

«Загальна площа квартир» - загальна площа всіх квартир в Об`єкті;

«Квартира» - внутрішня ізольована частина в Об`єкті, що складається з комплексу взаємопов`язаних житлових (одного чи кількох) приміщень (кімнат), допоміжних (підсобних) приміщень (кухня, туалет, ванна, передпокій, комора тощо) та балкону, лоджії тощо, має самостійний вихід на вулицю, двір, коридор загального користування або сходову клітку і призначена та придатна для постійного у ній проживання фізичних осіб;

«Приміщення» - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу;

«Загальна площа відчужуваних нежитлових приміщень» - загальна площа всіх відчужуваних нежитлових приміщень в Об`єкті;

«Відчужуване нежитлове приміщення» - це ізольоване приміщення в Об`єкті, що не належить до житлового фонду та приміщень загального користування (в т.ч. допоміжних) і є самостійними об`єктом нерухомого майна (може бути предметом цивільного обігу, тобто яке або майнові права на яке можуть бути відчужені / передані). Усі приміщення в Об`єкті, що не відносяться до квартир та відчужуваних нежитлових приміщень, є спільним майном багатоквартирного будинку та спільною сумісною власністю співвласників такого будинку;

«Протокол розподілу» - додаток до цього договору, в якому Сторони визначають перелік належних кожній із Сторін квартир та відчужуваних нежитлових приміщень в Об`єкті та який з дати його підписання стає невід`ємною частиною цього договору;

«Перша черга будівництва» - включає в себе: 1) завершення будівництва секції 1 та секції 2 житлового будинку №1 (16 поверхів), що були раніше частково збудовані як секції 03/с-1 та 03/с-2 будинку №3 та право власності на які за Землекористувачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як на об`єкт незавершеного будівництва (готовністю 30%, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 71739820000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дехтяренка Петра (Сім`ї Кульженків) будинок 22), будівництво яких здійснюється Забудовником за його рахунок, у відповідності до умов цього Договору. Право власності на секцію 1 та секцію 2 Житлового будинку № 1 Першої черги будівництва набувається Землекористувачем у порядку та на умовах передбачених цим Договором; 2) трансформаторна підстанція (ТП), житловий будинок №2, секція 1 (26 поверхів, 274 квартири), підземний дворівневий паркінг (373 паркомісця), дитячий заклад; що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Дехтяренка Петра (сім`ї Кульженків), будинок 22), забудова яких здійснюється Забудовником за його ж рахунок.

Відповідно до умов пункту 1.2 Договору Землекористувач делегує Забудовнику зазначену в пункті 2.3 Договору частину функцій замовника Будівництва, а Забудовник зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування організувати та в повному обсязі профінансувати Будівництво Об`єкта відповідно до Проектної документації на умовах цього Договору.

За умовами пункту 2.2.1 Договору Землекористувач (ПП «Будінвестмонтаж») зазначається разом зі Забудовником (ТОВ «Градобуд-1») в якості забудовника (замовника будівництва) в дозвільній, проектній та іншій документації з будівництва та введення в експлуатацію Об`єкта Забудовник зазначається в якості співзамовника.

Таким чином, замовниками будівництва є Приватне підприємство «Будінвестмонтаж» (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Градобуд-1» (відповідач-1).

За матеріалами справи судом встановлено, що 05.09.2019 року ТОВ «Укрекспертбудпроект» складено та затверджено Експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом «Завершення будівництва житлових будників», Нове будівництво. Вул. Сімї Кульженків, 22, в Оболонському районі м. Києва», замовниками будівництва якого є ПП «Будінвестмонтаж» та ТОВ «Градобуд-1».

В свою чергу, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано ПП «Будінвестмонтаж» та ТОВ «Градобуд-1», як замовникам будівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113193182665 від 14.11.2019 року щодо об`єкта будівництва «Завершення будівництва житлових будників», Нове будівництво. Вул. Сімї Кульженків, 22, в Оболонському районі м. Києва».

Таким чином, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт та на виконання умов Договору про організацію будівництва, відповідачем 1 та Генеральним підрядником ТОВ «Будпідряд» (код ЄДРПОУ 41989668, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 6) розпочато будівельні роботи з будівництва житлового комплексу, розташованого на вищевказаній земельній ділянці, які тривають по теперішній час, а також розпочато продаж майнових прав на квартири та нежитлові приміщення третім особам (інвесторам).

Також, за умовами пункту 4.1 Договору сторони погодили, що розподіл між Сторонами Відчужуваних приміщень здійснюється в порядку, визначеному Договором, а саме у Додатку № 2, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.2 Договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту укладання цього Договору, а у випадку коригування проектної документації, на умовах визначених цим Договором, з моменту отримання позитивного висновку комплексної експертизи відкоригованої Проектної документації (або експертизи Проектної документації окремої Черги будівництва), виходячи з положень п. 4.1. Договору Сторони на підставі цієї документації визначають частини в Об`єкті (Черзі Об`єкта), з конкретним переліком Відчужуваних приміщень, які отримає у власність кожна із Сторін після введення в експлуатацію відповідної Черги Об`єкта. В результаті вказаних дій Сторони складають та підписують Протоколи розподілу по кожній Черзі Об`єкта, який з дати їх підписання будуть невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 4.3 Договору оформлення та реєстрація права власності на належні Сторонам за цим Договором Відчужувані приміщення здійснюється на підставі Протоколу розподілу (без підписання актів приймання-передачі), та у порядку, передбаченому Законодавством. Оформлення Сторонами прав на свої частини Об`єкта здійснюється на підставах та в порядку, передбаченому Законодавством.

Відповідно до пункту 1 Додатку №2 до Договору «Порядок розподілу часток сторін» (в редакції змін Додаткової угоди №1) Землекористувач за виконання передбачених п. 2.1 Договору функцій замовника та інших зобов`язань за договором отримує майнові права, а після введення Об`єкту в експлуатацію нерухоме майно (квартири та нежитлові приміщення) у розмірі 11% Відчужуваних площ Об`єкту будівництва за виключенням Відчужуваних площ секції 1, секції 2 Житлового будинку № 1 Першої Черги будівництва, площ квартир секції 1 Житлового Будинку № 4 Другої Черги та площ квартир секції 3 Житлового будинку № 3 Другої Черги будівництва.

Секція 1 та секції 2 Житлового будинку № 1 Першої Черги будівництва є власністю Землекористувача.

Відповідно до пункту 2 Додатку №2 (в редакції змін Додаткової угоди №1) Забудовник за виконання передбачених п. 2.3 Договору функцій замовника та інших зобов`язань за договором набуває майнові права на Відчужувані приміщення Об`єкту (корисну площу: житлові, нежитлові приміщення, паркомісця, яка не охоплює площу загального користування) Об`єкту за виключенням частки Землекористувача, визначену пунктом 1 Додатку № 2 «Порядок розподілу часток сторін» до цього Договору.

Згідно з пунктом 3 Додатку №2 (в редакції змін Додаткової угоди №1) Сторони здійснюють розподіл часток в Об`єкті, шляхом підписання Протоколу розподілу площ з конкретним переліком Відчужуваних приміщень по кожному пусковому комплексу (секції, будинку) окремо, які отримає у власність кожна із Сторін після введення в експлуатацію відповідного Пускового комплексу кожної Черги Об`єкта. Протоколи розподілу, з дати їх підписання стають невід`ємною частиною Договору.

Сторони проводять перерозподіл часток в Об`єкті, у строк не пізніше 10 робочих днів, до дня початку продажів, по кожному окремому Будинку (секції) Об`єкту. При цьому Сторони погодили, що Землекористувач не має права здійснювати будь-яке відчуження майнових прав на розподілені площі до моменту введення Об`єкту (його черги) до експлуатації, в порядку передбаченому чинним законодавством України, без погодження з Забудовником. Сторони домовились, що Землекористувач має право розпорядитися належними йому майновими правами на розподілені на його користь площі, до моменту введення Об`єкту (його черги) до експлуатації виключно задля виконання зобов`язань перед третіми особами, визначеними у Додатку 5 до цього Договору.

Право власності на майнові права розподілені площі переходить до Землекористувача з моменту підписання Протоколу розподілу площ.

Пунктом 2.4.5 Договору встановлено, що Забудовник має право володіти, користуватися та розпоряджатися належними, у відповідності до пункту 4.1. цього Договору Забудовнику майновими правами на Відчужувані приміщення, що будуть збудовані у Об`єкті будівництва, у тому числі відчужувати їх з урахуванням положень цього Договору.

Згідно з пунктом 2.10 Договору (в редакції Додаткової угоди №1) до моменту введення Об`єкта Будівництва (відповідної його Черги) до експлуатації, крім секції 1 та секції 2 житлового будинку №1 Першої черги будівництва Об`єкта та частки Землекористувача, визначеної у пункті 1 Додатку №2 «Порядок розподілу часток Сторін» Договору, всі права на результати будь-яких дій, виконаних по цьому Договору та профінансованих Забудовником (проект, матеріали та обладнання для Будівництва Об`єкта, Об`єкт/його черга спорудженій частині як сукупність матеріалів) належить Забудовнику. Всі права результати робіт по будівництву секції 1 та секції 2 житлового будинку №1 Першої черги будівництва Об`єкту належать Землекористувачу.

З вищевикладеного вбачається, що відповідно до пункту 4.1 Договору, пункту 1 Додатку № 2 (з урахуванням змін та доповнень внесених Додатковою угодою № 1) позивачу належать наступні майнові права в Об`єкті: 1) 100 % майнових прав на секцію 1 та секцію 2 житлового будинку № 1 першої черги будівництва; 2) 11 % майнових прав на Відчужувані площі (площі квартир та площі нежитлових приміщень) у секції 1 житлового будинку № 2 першої черги будівництва; 3) 11 % майнових прав на Відчужувані площі (площі квартир та площі нежитлових приміщень) у секції 2 житлового будинку № 2 другої черги будівництва; 4) 11 % майнових прав на Відчужувані площі (площі квартир та площі нежитлових приміщень) у секціях 1 і 2 житлового будинку № 3 другої черги будівництва; 5) 11 % майнових прав на площі Відчужуваних нежитлових приміщень у секції 3 житлового будинку № 3 другої черги будівництва; 6) 11 % майнових прав на площі Відчужуваних нежитлових приміщень у секції 1 житлового будинку № 4 другої черги будівництва; 7) 11 % майнових прав на площі Відчужуваних нежитлових приміщень Підземного дворівневого паркінгу другої черги будівництва.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.1 Договору, пункту 2 Додатку № 2 (з урахуванням змін та доповнень внесених Додатковою угодою № 1) відповідачу 1 належать майнові права в Об`єкті за виключенням частки позивача, яка визначена пунктом 1 Додатку № 2.

Водночас, умовами Договору, а саме пунктів 4.2- 4.4 Договору, пунктів 3, 5 Додатку № 2 (з урахуванням змін та доповнень внесених Додатковою угодою № 1) також передбачено, що оформлення та реєстрація права власності на належні сторонам за цим Договором Відчужувані приміщення (майнові права) в Об`єкті здійснюється виключно після підписання Протоколу розподілу площ.

Тобто, до моменту підписання сторонами Протоколу розподілу площ не можливо встановити, які саме відчужувані площі та їх остаточний розмір належать кожній із сторін Договору про організацію будівництва, а отже і не можливо встановити остаточну частку кожної із сторін в Об`єкті та оформити на неї права власності, у тому числі і в об`єкті незавершеного будівництва.

Як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем, на момент звернення позивача з позовом до суду та на момент прийняття рішення у справі відповідно до умов Договору між позивачем та відповідачем 1 жодного Протоколу розподілу площ підписано не було.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх та обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок).

Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2)на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч. 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, 25.01.2021 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою Ольгою Анатоліївною прийнято спірні рішення про реєстрацію за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56286597 від 25.01.2021 року щодо реєстрації за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 10122,4 кв.м, ступеню будівельної готовності 26,5 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності/довірчої власності: 40243635; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2275543380000; розмір частки: 1).

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56286288 від 25.01.2021 року щодо реєстрації за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 5833,1 кв.м, ступеню будівельної готовності 18 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності/довірчої власності: 40243431; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2275530380000: розмір частки: 1);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56285743 від 25.01.2021 року щодо реєстрації за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 1729,3 кв.м, ступеню будівельної готовності 12 %, розташованого за адресою : м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності/довірчої власності: 40243059; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2275506080000; розмір частки: 1).

Таким чином, за наслідками прийняття державним реєстратором вказаних спірних рішень, за відповідачем 1 було здійснено державну реєстрацію права власності на 100% об`єктів незавершеного будівництва (а саме: житловий будинок № 2 - секція 1; житловий будинок № 3 - секція 3; житловий будинок № 4 - секція 1), у тому числі і на частку позивача, зазначену в умовах Договору та Додаткової угоди № 1, яка становить 11% майнових прав на Відчужувані площі квартир та площі нежитлових приміщень у секції 1 житлового будинку № 2 та 11 % майнових прав на площі Відчужуваних нежитлових приміщень у секції 1 житлового будинку № 4 та секцію 3 житлового будинку №3.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, державним реєстратором було протиправно внесено запис про державну реєстрацію права власності на 100% (1 частку) вищезазначених об`єктів незавершеного будівництва виключно за відповідачем 1, що порушує майнові права (тотожні праву власності) позивача в Об`єкті та порушує право останнього на отримання у власність своєї частки у таких об`єктах незавершеного будівництва.

Тобто, за твердженнями позивача, відповідачем 2 за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43648671, №43648656, №43648646 від 20.01.2021 року, поданих Костенко Павлом Юрійовичем від імені та в інтересах ТОВ «Градобуд-1», в порушення частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1, 2 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо неможливості здійснення державної реєстрації права на майно на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, за відсутності правових підстав зареєстровано таке право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва за позивачем - ТОВ «Градобуд- 1», оскільки така державна реєстрація права власності на майно проведена приватним нотаріусом за відсутності подання відповідачем 1 для проведення реєстраційних дій Протоколу розподілу площ, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 41 Конституції України та статтями 316, 317 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2 статті 331 ЦК України).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (частина 3 статті 331 ЦК України).

Суд зазначає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на факті невизнання правомірності вчинення реєстратором (приватним нотаріусом) оскаржуваних дій щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, за ТОВ «Градобуд -1» з посиланням на відсутність укладеного між сторонами у справі Протоколу розподілу площ як необхідного документу, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності на належні сторонам за Договором частки (Відчужувані приміщення) у спірному об`єкті незавершеного будівництва, чим порушені майнові прав ПП «Будінвестмонтаж» на вказане нерухоме майно.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначалось вище, позивачу відповідно до умов укладеного Договору належать майнові права, а після введення Об`єкта будівництва в експлуатацію нерухоме майно у розмірі 11% Відчужуваних площ Об`єкту будівництва (квартири та нежитлові приміщення) за виключенням Відчужуваних площ секції 1, секції 2 Житлового будинку № 1 Першої Черги будівництва, площ квартир секції 1 Житлового Будинку № 4 Другої Черги та площ квартир секції 3 Житлового будинку № 3 Другої Черги будівництва, у тому числі, у зареєстрованих на підставі спірних рішень державного реєстратора за відповідачем 2 на праві власності об`єктах незавершеного будівництва.

Таким чином, за твердженнями позивача, державна реєстрація права власності на 100% зазначених об`єктів незавершеного будівництва виключно за відповідачем 1 не відповідає умовам Договору та Додатку №2 до Договору, порушує майнові права позивача та протиправно позбавляє позивача права на отримання у власність своєї частки у таких об`єктах незавершеного будівництва.

При цьому, заперечуючи про позовних вимог, відповідач 1 у відзиві на позовну заяву посилається на те, що згідно з пунктом 3 Додатку №2 до Договору право власності на майнові права розподілені площі переходить до Землекористувача (позивача) з моменту підписання Протоколу розподілу площ.

Оскільки на сьогодні відповідного Протоколу розподілу площ між сторонами підписано не було, то позивач не набув права власності та майнові права на 11% Відчужуваних площ Об`єкту будівництва (квартири та нежитлові приміщення) за виключенням Відчужуваних площ секції 1, секції 2 Житлового будинку № 1 Першої Черги будівництва, площ квартир секції 1 Житлового Будинку № 4 Другої Черги та площ квартир секції 3 Житлового будинку № 3 Другої Черги будівництва.

Отже, згідно викладених у відзиві доводів відповідача 1, останній вважає, що ПП «Будінвестмонтаж» стануть належати вказані майнові права на 11% відчужуваних площ Об`єкту будівництва виключно після підписання Протоколу розподілу площ до моменту введення Об`єкту в експлуатацію.

Поряд із цим, під час розгляду справи доказів підписання сторонами Протоколу розподілу площ за Договором суду не надано, проте, за умови заперечення позовних вимог позивача відповідачем 1 неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи з метою вирішення питання про примирення сторін у справі та узгодження ними умов відповідної мирової угоди.

Проте, як свідчать матеріали справи, мирова угода між сторонами укладена не була, натомість відповідачем 1 у відповідності до приписів ст.ст. 46, 191 ГПК України було подано суду 18.08.2023 року заяву б/н від 17.07.2023 року про визнання позову у даній справі, яка прийнята судом 20.07.2023 року та з урахуванням якої здійснюється розгляд спору, про що судом зазначалось вище.

Суд зазначає, що умовами Договору, а саме пунктом 3 Додатку №2 до Договору дійсно передбачено набуття позивачем права власності на майнові права відносно розподілених площ з моменту підписання між сторонами Протоколу розподілу площ.

Разом з тим суд зауважує, що Договір про організацію будівництва не передбачає перехід будь-яких речових прав на частку позивача (речові права на розподілені площі Об`єкта) до відповідача 1 до моменту підписання Протоколу розподілу.

Договір також не передбачає наявність у відповідача 1 права розпоряджатися часткою позивача до моменту підписання між сторонами Протоколу розподілу, так само Договір не наділяє відповідача 1 будь-якими речовими правами, у тому числі і правом власності відносно частки позивача (майнових прав розподілених площ Об`єкта) до моменту підписання між сторонами Протоколу розподілу.

Крім того суд наголошує, що відповідно до умов пунктів 4.1, 2.4.5, 2.10 Договору та пунктів 1, 2, 3 Додатку №2 до Договору кожній із сторін договору належить своя частка (Відчужувані приміщення) в Об`єкті будівництва, при цьому відповідач 1 за цим Договором набуває майнові права на Відчужувані приміщення Об`єкту будівництва за виключенням частки позивача, визначеної у пункті 1 Додатку №2 до Договору.

Таким чином, попередні твердження відповідача 1 про те, що до моменту підписання Протоколу розподілу останньому належить 100 % майнових прав у житловому будинку №2, секція 1, житловому будинку №3, секція 3 та житловому будинку №4, секція 1 щодо яких проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Градобуд-1», є необґрунтованими та спростовується наведеним вище.

Окрім цього, зазначаючи про наявність у ТОВ «Градобуд-1» 100% майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва відповідач 1 також зазначав, що він є власником будівельних матеріалів, що були використані при будівництві таких об`єктів, у тому числі, при будівництві секції 1 житлового будинку № 2 Об`єкту.

Так, відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено законом або договором.

За умовами пункту 2.2.14 Договору в редакції від 31.07.2019 року Землекористувач (позивач) самостійно, за кошти залученого окремого інвестора - ТОВ «Н.О.В.А» добудовує Першу чергу Об`єкту, за власний рахунок або за рахунок інвестора виконує всі зобов`язання стосовно раніше відчужених площ в Об`єкті та несе всі ризики щодо виконання зобов`язань перед третіми особами, які виникли у Землекористувача до укладання даного Договору.

Як визначено в пункті 8.6 Договору у редакції від 31.07.2019 року Землекористувач (позивач) зазначає, що на момент підписання Договору стосовно Земельної ділянки ним укладено Договір про організацію будівництва з ТОВ «Н.О.В.А.», згідно якого зазначена компанія здійснює будівництво першої черги.

При цьому за визначенням, наведеним у Договорі в редакції від 31.07.2019 року, «Перша черга будівництва» - включає в себе Незавершений будівництвом Об`єкт, розташований на частині Земельній ділянці площею 1,2 га, будівництво якого розпочате Землекористувачем та розпочата будівництвом секція 2, добудову яких здійснює Землекористувач та ТОВ «Н.О.В.А.» (ідентифікаційний код 42382348) на підставі окремого договору.

Таким чином, зі змісту наведених умов Договору вбачається, що будівництво секції 1 житлового будинку № 2 Об`єкта будівництва здійснювалось за рахунок коштів позивача та TOB «Н.О.В.А.» та було виконано до моменту укладення між позивачем та відповідачем-1 Договору про організацію будівництва від 31.07.2019 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.6 Договору (у редакції Додаткової угоди №1) Забудовник (відповідач 1) на умовах, в порядку та у строки додатково погоджені Сторонами компенсує Землекористувачу собівартість всього здійсненого ним будівництва Об`єкту до підписання цього Договору, окрім, витрат понесених на будівництво секції 1 та 2 житлового будинку №1 Першої черги будівництва згідно Проектної документації у спосіб та у строки додатково погоджені Сторонами.

Сторони домовились, що добудова секцій 1 житлового будинку 2 Першої черги будівній здійснюється виключно після компенсації Забудовником повної вартості виконаних Землекористувачем робіт, визначеної у цьому пункті.

Згідно з пунктом 8.6 Договору (у редакції Додаткової угоди №1) Землекористувач зобов`язується впродовж 5 робочих днів з моменту укладання цієї Додаткової угоди, розірвати Договір про передачу функцій замовника будівництва, який було укладено 04.09.2018 року між Землекористувачем та TOB «Н.О.В.А.» щодо добудови об`єкта Першої черги здійснення будівництва Об`єкту та не пізніше 2-х робочих днів, з дня такого розірвання надати Забудовнику належним чином завірену копію угоди про розірвання вищезазначеного Договору.

Як зазначає позивач в позовній заяві, станом на сьогоднішній день відповідач 1 не компенсував позивачу вартість виконаних робіт з будівництва секції № 1 житлового будинку № 2 Об`єкта, яка складає 33 418 006,36 гривень, та не приступив до його добудови, а тому усі будівельні матеріали, що були використані при будівництві такого об`єкта незавершеного будівництва належать виключно позивачу та ТОВ «Н.О.В.А.».

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 910/4994/18).

З урахуванням вищенаведеного, оскільки відповідач 1 жодним чином не спростував наведені позивачем обставини щодо будівництва секції 1 житлового будинку № 2 Об`єкта будівництва виключно за рахунок коштів позивача та TOB «Н.О.В.А.», а також не надав суду доказів на підтвердження здійснення ним компенсації позивачу вартості виконаних робіт з будівництва секції № 1 житлового будинку № 2 Об`єкта, суд вважає заперечення відповідача 1 у вказаній частині, а саме стосовно набуття 100% речових прав на об`єкт незавершеного будівництва, у тому числі на секцію № 1 житлового будинку № 2 Об`єкта, оскільки відповідач 1 був власником будівельних матеріалів, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В частині посилання відповідача 1 в обґрунтування позовних вимог на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2020 у справі № 640/1756/20, яким на думку відповідача 1, встановлено обставину, що останній є замовником та власником спірних об`єктів незавершеного будівництва, суд зазначає, що в межах справи № 640/1756/20 Громадська організація «Народ проти корупції» звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: приватне підприємство «Будінвестмонтаж», товариство з обмеженою відповідальністю «Градобуд 1», житлово-будівельний кооператив «Своє житло» про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № ІV 113193182665 від 14.11.2019, виданого ДАБІ України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2020 у справі №640/1756/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

При цьому, у своєму рішенні адміністративний суд, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020 року,зазначив: «За умовами вказаного договору (про організацію будівництва від 31.07.2019):

1) ПП «Будінвестмонтаж» є замовником та власником наступних об`єктів будівництва:

- житловий будинок №1 секція №1 (житловий будинок №3 секція №03/с-1) загальною площею 8.663,64 кв.м, І черга будівництва, пусковий комплекс 1;

- житловий будинок №1 секція №2 (житловий будинок №3 секція 03/с-2) загальною площею 8.284,38 кв.м, І черга будівництва, пусковий комплекс 1.

2) ТОВ «ГРАДОБУД 1» є замовником та власником наступних об`єктів будівництва:

- трансформаторна підстанція загальною площею 147,00 кв.м., І черга будівництва, пусковий комплекс 1;

- житловий будинок №2 секція №1 загальною площею 19.131,38 кв.м, І черга будівництва, пусковий комплекс 2;

- підземний дворівневий паркінг загальною площею 12.342,59 кв.м, І черга будівництва, пусковий комплекс 3;

- дитячий заклад загальною площею 2.413,10 кв.м, І черга будівництва, пусковий комплекс 4;

- житловий будинок №4 загальною площею 19.131,38 кв.м секція №1, ІІ черга будівництва, пусковий комплекс 1;

- житловий будинок №3 секція №3 загальною площею 19.008,47 кв.м., ІІ черга будівництва, пусковий комплекс 2;

- житловий будинок №3 секція №2 загальною площею 20.118,43 кв.м. ІІ черга будівництва, пусковий комплекс 3;

- житловий будинок №3 секція №1 загальною площею 19.008,47 кв.м., ІІ черга будівництва, пусковий комплекс 4;

- житловий будинок №2 секція №2 загальною площею 19.131,38 кв.м, ІІ черга будівництва, пусковий комплекс 5;

- підземний паркінг дворівневий паркінг загальною площею 11.070,18 кв.м, ІІ черга будівництва, пусковий комплекс 6.»

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.

Разом з цим, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.12.2019 по справі №320/4938/17, за змістом якого не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 10.10.2019 по справі №910/2164/18, постанова КГС ВС від 08.07.2019 по справі №908/156/18).

З урахуванням наведеного суд зазначає, що, як вбачається зі змісту мотивувальної частини Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2020 у справі №640/1756/20, при розгляді даної справи адміністративним судом було здійснено виключно цитування умов спірного Договору про організацію будівництва від 31.07.2019 року, при цьому судом не було встановлено обставин щодо правового статусу спірного майна та його належності на праві власності позивачу та/або відповідачу 1.

Окрім цього, зважаючи на предмет позову у справі № 640/1756/20 щодо визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № ІV 113193182665 від 14.11.2019, виданого ДАБІ України ПП «Будінвестмонтаж» і ТОВ «ГРАДОБУД 1» за адресою: вул. Сім`ї Кульженків, 22 в Оболонському районі м. Києва, умови Додатку № 2 до Договору «Порядок розподіл часток сторін» адміністративним судом окремо не оцінювався, оскільки порядок розподілу часток між землекористувачем та забудовником не входив до предмету дослідження.

Зважаючи на те, що предметом судового дослідження у справі № 640/1756/20 була законність видачі позивачу та відповідачу 1 дозволу на виконання будівельних робіт, а не порядок розподілу між ними часток Об`єкта будівництва, обставини щодо права власності позивача та відповідача 1 на об`єкти незавершеного будівництва, а також щодо майнових прав сторін на відчужувані приміщення в об`єкті будівництва не були предметом судового розгляду у справі № 640/1756/20 та сторонами не оспорювались, суд дійшов висновку про те, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2020 року у справі №640/1756/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020 року, та встановлені адміністративними судами обставини в частині визначення правового статусу спірних майнових прав не мають преюдиційного значення для розгляду даної справи №910/7443/22, а тому не беруться судом до уваги.

Водночас, судом за матеріалами справи встановлено, що адвокат позивача Мельник С.В. 20.09.2022 року звернувся до Міністерства юстиції України з заявою «Про здійснення контролю у сфері державної реєстрації та вжиття відповідних заходів реагування», відповідно до якої просив провести перевірку обставин прийняття приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. спірних рішень від 25.01.2021 року №56286597, №56286288, №56285742 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких за ТОВ «Градобуд 1» було проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22.

У відповідь на вказану заяву від 20.09.2022 року Міністерство юстиції України листом №107199/19.1.1/-22 від 15.11.2022 року повідомило адвоката позивача Мельник С.В. про те, що за наслідками розгляду заяви прийнято рішення у формі наказу Міністерства юстиції України від 14.11.2022 №2962/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Єлісєєвої Ольги Анатоліївни».

За наслідками проведення вказаної камеральної перевірки Міністерство юстиції України листом №114823/19.1.1/-22 від 05.12.2022 року надіслано на адресу адвоката позивача Мельник С.В. копію наказу Міністерства юстиції України від 02.12.2022 № 5404/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни» та акта за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни від 02.12.2022 №4120/19.1.1/22.

Так, згідно із вказаним наказом Міністерства юстиції України від 02.12.2022 № 5404/5 вирішено тимчасово блокувати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єлісєєвій Ользі Анатоліївні доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць.

При цьому, відповідно до акта за результатами проведення камеральної перевірки від 02.12.2022 №4120/19.1.1/22 комісія встановила, що приватним нотаріусом Єлісєєвою O.A. порушено вимоги пункту 12 Порядку № 1127, статей 10, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 331 Цивільного кодексу України, оскільки проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Градобуд 1» за відсутності документів, які дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на незавершене будівництвом, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва.

Відповідно до вказаного акту комісією також зазначається, що в поданому Договорі, Додатковій угоді № 1, додатку № 2 до Договору не визначено конкретний перелік приміщень та частки Сторін на об`єкт будівництва. При цьому Протокол розподілу площ подано не було.

Окрім цього, Договір та Додаток № 2 до нього не дають змоги встановити виникнення права власності на 100% (частку 1) у ТОВ «Градобуд -1» на незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга І будівництва, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 10122.4 кв. м, ступень будівельної готовності 26,5%.

Додаток № 2 до Договору та Додаткова угода № 1 не є документами, що підтверджують виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна ТОВ «Градобуд -1».

Крім того, комісія дійшла аналогічних висновків за результатом перевірки спірних рішень державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Градобуд -1» на незавершене будівництво, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва, відповідно до яких при розгляді заяв №№ 43648656, 43648646 приватним нотаріусом Єлісєєвою О .А. прийнято відповідні рішення, відкрито розділи та проведено державну реєстрацію права власності.

До заяв були подані ідентичні пакети документів для державної реєстрації права власності щодо об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з чим ним допущені аналогічні порушення вимог пунктів 12 Порядку № 1127, статей 10, 27і 24 Закону, статті 331 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша).

Згідно зі статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі перед тим судом, який розглядає справу та надає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Таким чином, наведеним актом за результатами проведення камеральної перевірки від 02.12.2022 року №4120/19.1.1/22 додатково підтверджуються обставини прийняття приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єлісєєвою Ольгою Анатоліївною спірних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.01.2021 року №56286597, №56286288, №56285742 щодо державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22 за ТОВ «Градобуд 1» з порушенням вимоги пункту 12 Порядку № 1127, статей 10, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 331 Цивільного кодексу України, оскільки державну реєстрацію права власності за ТОВ «Градобуд-1» було проведено за відсутності документів, які дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно (незавершене будівництво).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Абзацом першим частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

Відповідно до положень частини 8 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Як визначено частиною 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством; про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Аналогічні положення містяться у пункті 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, відповідно до якого розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

В свою чергу, підставами для зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію прав може бути подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством (пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина 5 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З контексту вищенаведених норм вбачається, що порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та об`єкти незавершеного будівництва включає, зокрема: перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення такого розгляду (у випадку встановлення наявності відповідних підстав для цього), надання встановленого Законом строку, для усунення виявлених недоліків та, відповідно, прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав (у випадку не усунення заявником недоліків, які стали підставами для зупинення розгляду заяви).

За таких обставин, до моменту прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. рішень від 25.01.2021 року №56286597, №56286288, №56285742 щодо державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22 за Товариством з обмеженою реєстрацією «Градобуд -1», на неї покладався обов`язок перевірки відповідності поданих для такої реєстрації документів вимогам діючого законодавства України, як в частині їх наявності, так і в частині відповідності їх змісту.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до статті 27-1 Закону для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи:

документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку);

документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва);

документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта (крім випадків, коли такий документ внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва).

Згідно ч. 3 ст. 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, здійснюється на підставі такого договору.

Як встановлено судом згідно відомостей з Державного реєстру речових прав та на підставі наявних в матеріалах справи копій документів реєстраційної справи №2275543380000, №2275530380000, №2275506080000 для проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва до заяв про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 20.01.2021 року ТОВ «Градобуд - 1» було додано:

договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин A.C. 25.07.2018 за реєстр. № 2972 та укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством «Будінвестмонтаж»;

дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий 14.11.2019 року № ІУ 113193182665 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, де замовниками будівництва виступили ПП «Будінвестмонтаж» та ТОВ «Градобуд-1»;

експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом «Завершення будівництва житлових будинків» від 05.09.2019 №20/19, виданий ТОВ «Укрекспертбудпроект»;

договір про організацію будівництва з додатком № 2, укладений 31.07.2019 між ПП «Будінвестмонтаж» та ТОВ «Градобуд-1»;

додаткову угоду №1 до Договору про організацію будівництва від 31.07.2019, укладену 10.08.2019 між ПП «Будінвестмонтаж» та ТОВ «Градобуд - 1»;

технічний паспорт, виготовлений 14.01.2021 року №2021-002/2 фізичною особою - підприємцем Пашківським Д.П.;

протокол №04/03/20 загальних зборів учасників ТОВ «Градобуд-1» від 04.03.2020 року, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. 11.03.2020 року за реєстр. №№ 1406,1407,1408.

Разом з тим, з поданих відповідачем 1 державному реєстратору документів, а саме з Договору, Додатку №2 до Договору та Додаткової угоди №1, не вбачається за можливе встановити, що у ТОВ «Градобуд-1» виникло право власності на 100% об`єкта незавершеного будівництва, а саме на житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва.

При цьому суд зазначає, що Додаток №2 до Договору та Додаткова угода №1 не є документами, що підтверджують виникнення у ТОВ «Градобуд-1» права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а також документами, що надають відповідачу 1 право на здійснення державної реєстрації права власності зважаючи на те, що умовами пункту 4.3 Договору передбачено, що оформлення та реєстрація права власності на належні Сторонам Договору Відчужувані приміщення здійснюється на підставі Протоколу розподілу.

Разом з цим, у поданому державному реєстратору Договорі, Додатку №2 до Договору та Додатковій угоді №1 сторонами не було визначено конкретний перелік приміщень та частки Сторін на об`єкт будівництва, а Протокол розподілу площ відповідачем 1 для проведення державної реєстрації права власності приватному нотаріусу подано не було.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що приватним нотаріусом Єлісєєвою О.А. при прийнятті оскаржуваних рішень від 25.01.2021 року №56286597, №56286288, №56285742 було порушено вимоги пункту 12 Порядку №1127, статей 10, 24, 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позаяк проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Градобуд -1» за відсутності документів, які дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на незавершене будівництво, а саме: житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва.

Суд зазначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України).

У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним/ тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.

Отже, обраний позивачем засіб захисту має бути ефективним, тобто поновлювати порушені права та інтереси фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК).

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Градобуд -1» на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Градобуд -1» на спірний об`єкт незавершеного будівництва.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час вирішення справи судом) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/2589/19 ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки порушення майнових прав позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Градобуд-1», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 25.01.2021 року №56286597, №56286288, №56285742 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 року у справі №914/2350/18, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові, зокрема, зауважила, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів зажиту, таких як поновлення права власності, за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 року у справі №910/20036/20.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що речові права позивача були порушені внаслідок прийняття приватним нотаріусом Єлісєєвою О.А. оскаржуваних рішень від 25.01.2021 року, згідно яких за відповідачем 2 було неправомірно проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а відтак підлягають поновленню, за висновком суду обраний позивачем спосіб захисту порушених прав шляхом скасування таких рішень державного реєстратора (приватного нотаріуса) з одночасним скасуванням державної реєстрації права власності на спірні об`єкти відповідає характеру і змісту спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами, та є ефективним у даному спорі.

Зважаючи на вищенаведене суд доходить висновку, що оскаржувані рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни, а саме: 1) рішення державного реєстратора від 25.01.2021 року №56286597 про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 10122,4 кв.м, ступеню будівельної готовності 26,5 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, за ТОВ «Градобуд- 1» за ТОВ «Градобуд -1»; 2) рішення державного реєстратора від 25.01.2021 року №56286288 про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 3, секція 3, (ПК-2), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 5833,1 кв.м, ступеню будівельної готовності 18 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, за ТОВ «Градобуд- 1»; 3) рішення державного реєстратора від 25.01.2021 року №5628574 про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 1729,3 кв.м, ступеню будівельної готовності 12 %, розташованого за адресою : м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, за ТОВ «Градобуд- 1», прийняті вказаним державним реєстратором з порушенням вимог статей 10, 24, 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, що призвело до протиправної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Градобуд-1», а відтак за наявності підстав для їх скасування відповідно до частини 3 статті 26 Закону, а також враховуючи визнання позову відповідачем 1, позовні вимоги позивача в частині визнання незаконними та скасування вказаних спірних рішень державного реєстратора (приватного нотаріуса) з одночасним проведенням скасування вчиненої останнім державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно за відповідачем 1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим суд зазначає, що позивач зазначив одним зі співвідповідачів у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєву О.А. (державного реєстратора).

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно із частинами 1- 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та постанові Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №903/833/17.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16.

Таким чином, вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 23.11.2019 року у справі № 911/1681/18 та від 16.02.2022 року у справі № 907/225/20.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі № 903/833/17 сформульовано висновок, зокрема про те, що належним відповідачем у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, суд також враховує висновки Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі № 461/8641/19, від 09.08.2022 року у справі № 266/2666/19, від 10.08.2022 року у справі № 565/315/21, від 10.08.2022 року у справі № 725/873/20) про те, що спір у справі в частині пред`явлених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виникає між позивачем і особою, за якою було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно. Таким чином, державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимоги до вказаного відповідача слід відмовити з цієї підстави.

Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, оскільки реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Як свідчать матеріали справи, ПП «Будінвестмонтаж» звертаючись до суду з позовом про визнання незаконними та скасування спірних рішень, визначив як відповідачів ТОВ «Градобуд-1» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєву Ольгу Анатоліївну.

Проте, спір у даній справі спрямований на захист прав позивача на частину спірного об`єкту незавершеного будівництва від їх порушення з боку ТОВ «Градобуд-1», за яким зареєстроване право власності щодо цього нерухомого майна в цілому, отже, оскільки спір стосується цивільних прав ПП «Будінвестмонтаж» на спірне майно та/або його частину, то належним відповідачем у ній є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Градобуд-1».

Таким чином державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єлісєєва О.А., до якого позивач пред`явив позов, не є належним відповідачем у даній справі, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача 2 слід відмовити з підстав, наведених вище.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, а також враховуючи визнання позову відповідачем 1, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 191, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градобуд-1» задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 10122,4 кв.м, ступеню будівельної готовності 26,5 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56286597 від 25.01.2021 11:03:27; номер запису про право власності/довірчої власності: 40243635; дата та час державної реєстрації: 20.01.2021 17:05:09; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2275543380000; розмір частки: 1);

3. Скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Градобуд-1" (код ЄДРПОУ 35625391, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 4-А, оф. 7) на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 4, секція 1, (ПК-1), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 10122,4 кв.м, ступеню будівельної готовності 26,5 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 3, секція З, (ПК-2), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 5833,1 кв.м, ступеню будівельної готовності 18 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56286288 від 25.01.2021 10:55:49; номер запису про право власності/довірчої власності: 40243431; дата та час державної реєстрації: 20.01.2021 17:04:46; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2275530380000: розмір частки: 1);

5. Скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Градобуд-1" (код ЄДРПОУ 35625391, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 4-А, оф. 7) на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 3, секція З, (ПК-2), II черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 5833,1 кв.м, ступеню будівельної готовності 18 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000;

6. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ТОВ "Градобуд-1" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), І черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 1729,3 кв.м, ступеню будівельної готовності 12 %, розташованого за адресою : м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56285743 від 25.01.2021 10:40:40; номер запису про право власності/довірчої власності: 40243059; дата та час державної реєстрації: 20.01.2021 17:04:18; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2275506080000; розмір частки: 1);

7. Скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Градобуд-1" (код ЄДРПОУ 35625391, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 4-А, оф. 7) на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житловий будинок № 2, секція 1, (ПК-2), 1 черга будівництва, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 1729,3 кв.м, ступеню будівельної готовності 12 %, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, будинок 22, на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:053:0029, реєстраційний номер 903097080000.

8. В задоволенні позову Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єлісєєвої Ольги Анатоліївни відмовити повністю.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градобуд-1" (вул. Січових Стрільців 4-а, оф.7, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 35625391) на користь Приватного підприємства "Будінвестмонтаж" (вул. Київська, буд. 10, м. Вишгород, Київська область, 07301, код ЄДРПОУ 32309476) 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп. судового збору.

10. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення20.07.2023
Оприлюднено28.09.2023
Номер документу113750315
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань спонукання виконати або припинити певні дії

Судовий реєстр по справі —910/7443/22

Рішення від 20.07.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 12.07.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 31.05.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 12.04.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 21.03.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 01.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 11.01.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 17.11.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 13.10.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

Ухвала від 14.09.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні