Постанова

від 27.09.2023 по справі 705/3381/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Черкаси

справа № 705/3381/22

провадження № 22-ц/821/1562/23

категорія 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Міжнародний благодійний фонд імені Рабі Нахмана із Бреславу

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана із Бреславу про відшкодування шкоди за втрачене майно.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

01вересня 2022року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана із Бреславу про відшкодування за втрачене майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він є власником жилого будинку по АДРЕСА_1 в рівних долях на праві спільної сумісної власності.

05 квітня 2017 року представники фонду з приватною охороною і паломниками-хасидами держави Ізраїль порушили недоторканість його житла з метою протиправно заволодіти ним.

В результаті фізичного насильства його скалічили, наступила часткова сліпота.

А вже, 29 серпня 2017 року за попередньою змовою та ж група злочинним шляхом оформила Договір дарування на передачу його майна вартістю 106 180 грн. представникам фонду ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

В цих діях фонд бере участь як анонім і заявляє про свою непричетність, що суперечить фактам і підтверджує навпаки про намір продовжити строки загарбання території місцевих жителів.

Так, позивач втратив майно, скалічений морально і фізично, відчуває страх, тому вимагає відшкодування із розрахунку ринкової вартості втраченого майна в сумі 106 180 грн., яка має бути відшкодована, але відповідач не погоджується, тому він вимушений звертатися до суду.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив:

стягнути з Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана із Бреславу на його користь у відшкодування шкоди 106 180 грн.;

для виконання вимог накласти арешт на майно відповідача;

постановити окрему ухвалу про кримінальну відповідальність відповідача за порушення недоторканості житла за ст. 162 КК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 липня 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначені ним обставини.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено порушення недоторканності майна позивача, що саме дії відповідача Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана із Бреславу призвели до такого порушення та саме в такому розмірі шкоди, який зазначений позивачем.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про постановлення окремої ухвали, суд мотивував свій висновок тим, що під час розгляду справи не було встановлено відомостей, які б свідчили про вчинення Міжнародним фондом імені Рабі Нахмана із Бреславу чи іншими особами будь-якого кримінального правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 липня 2023 року і ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги просив компенсувати за рахунок держави.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд під час розгляду справи суд неповно з`ясував обставини справи і за відсутності доказів позивача і відповідача, на підставі декларативного підходу і тільки процедурного розгляду справи відмовив у задоволенні вимог, а не залишив позовну заяву без розгляду.

Вважає, що судом порушені норми процесуального права.

Відзив наапеляційну скаргудо судуне надходив

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК Українив порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача шкоду за втрачене майно.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в своєму висновку правильно зазначив ту обставину, що саме на позивача ОСОБА_1 покладено обов`язок довести суду обґрунтування підстав, предмету позову, вказати осіб, які порушують його права та яких може стосуватись вирішення спору відповідно до принципів змагальності та диспозитивності.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обгрунтовуючи свої вимоги щодо відшкодування шкоди за втрачене майно надав лише:

копію договору дарування від 27 травня 1994 року відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 та ОСОБА_1 прийняли в дар кожен у рівних долях належну ОСОБА_4 одну третю частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 ;

копію договору дарування частки житлового будинку від 29 серпня 2017 року відповідно до якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_6 одну шосту частку житлового будинку АДРЕСА_1 ;

копії повідомлень про розгляд Уманським міськрайонним судом Черкаської області справи № 705/1652/17 за позовом ОСОБА_1 до Міжнародного Благодійного фонду імені Рабі Нахмана із Бреславу про компенсацію за ушкоджене здоров`я.

Будь-яких інших доказів ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано, як і не доведено порушення недоторканності майна позивача саме діями відповідача Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана із Бреславу і саме в заявленому позивачем розмірі.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року вказано, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вирішуючи спірні правовідносини, районний суд дійшов правильного висновку, що вданому випадку саме позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначені ним обставини. Оскільки таких доказів він суду не надав та не ставив питання про їх витребування, відповідно до процедури врегульованої ЦПК України, тому суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову через його недоведеність.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не містять доказів та посилань, що оскаржуване рішення є незаконним, та судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, оскільки доводи апеляційноїскарги висновків суду не спростовують, тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Щодо посилання апеляційної скарги на ту обставину, що рішення суду повинне бути скасоване, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без розгляду колегія суддів виходить з наступного.

Як роз`яснено у п. 16 Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою І «Апеляційне провадження» розділу V ЦПК України.

Диспозитивність права сторін у справі на стадії апеляційного розгляду визначено ст. 373 ЦПК України, згідно з якою в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Інших підстав на цій стадії чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин, позовну заяву на стадії апеляційного розгляду справи можна було залишити без розгляду лише за заявою позивача у разі становлення апеляційним судом передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Оскільки підстав для скасування судового рішення встановлено не було, тому вимога апеляційної скарги про залишення позовної заяви без розгляду не може бути задоволена.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжнародного благодійного фонду імені Рабі Нахмана із Бреславу про відшкодування шкоди за втрачене майно залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2023 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко