Постанова

від 14.09.2023 по справі 308/844/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/844/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2023 року у складі судді Голяни О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Хваста Мар`яна Михайлівна про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності померлого подружжя та визначення часток, -

встановив :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Хваста Мар`яна Михайлівна про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності померлого подружжя та визначення часток.

Позов мотивовано тим, що померлі на момент пред`явлення позову батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 11.09.1971 року перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого останніми було набуто у спільну сумісну власність житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок було зареєстровано на ім`я батька ОСОБА_3 , однак з урахуванням положеньстатті 60 СК України, статті 355 ЦК України вказане майно належало подружжю на праві спільної сумісної власності. Мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого відкрилася спадщина, зокрема на зазначений вище будинок. Батько ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склав заповіт, за яким заповів усе належне йому на день смерті майно, в тому числі будинок за адресою АДРЕСА_1 , сину ОСОБА_2 частини майна, сину ОСОБА_1 частини майна. Спадкові права не оформлені, існує судовий спір про визнання заповіту ОСОБА_3 недійсним, а тому позивач вважає, що слід визнати зазначений житловий будинок об`єктом спільної сумісної власності померлого подружжя, виділивши кожному із співвласників конкретні частки у майні подружжя.

За вказаних обставин позивач просив: визнати житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності померлого подружжя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визначити, що частка померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становила ідеальну її частину; визначити, що частка померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становила ідеальну її частину.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2023 року в задоволені заявленого позову відмолено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити поданий позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про пред`явлення позову до неналежного відповідача, недоведеність позивачем неможливості оформлення спадкових прав у позасудовому порядку, неналежність обраного позивачем способу захисту, та безпідставно відмовив у заявленому позові.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якового діє адвокат Дубровська О.М., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта адвоката Микульця Н.М., представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дубровської О.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч.1 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , були батьками позивача ОСОБА_1 та третьої особи по справі ОСОБА_2 .

11.09.1971 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 /а.с.13/.

Відповідно до інформаційної довідки №49940666 від 15.12.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_3 зареєстрований на праві приватної власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 20479461; дата прийняття рішення про державну реєстрацію 08.10.2007 року; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_2 , 01.10.2007, Холмківська сільська рада /а.с.15-16/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 /т.1,а.с.17/. Після її смерті приватним нотаріусом Хваста М.М. 20.11.2015 було заведено спадкову справу № 32/2015 / а.с.22/.

15.06.2015 року приватним нотаріусом Ужгородського районного округу Житко О.І. посвідчено заповіт ОСОБА_3 , зареєстр. за № 386, 387, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів земельну ділянку площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер №2124887404:01:001:0025, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК 015511, виданого 30.12.2005 року Холмківською сільською радою, зареєстрованого в книзі записів за №0105071002217; житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що за адресою АДРЕСА_1 , належний йому на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 01.10.2007 року Холмківською сільскою радою, зареєстрований Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації 08.10.2007 року в книзі №1 запис №158, РПВН №20479461, а також усе належне йому на день смерті рухоме та нерухоме майно: в 3/4 частки - сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; в 1/4 частки - сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с. 14/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 /а.с.18/. Після його смерті приватним нотаріусом Хваста М.М. 28.08.2015 було заведено спадкову справу № 23/2015 /а.с.20/.

Відповідно до довідки від 22.06.2022 року №33/02-14, виданої приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М., на день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , були зареєстровані: чоловік ОСОБА_3 , 1944 року народження; син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; онук ОСОБА_5 , 2009 року народження / а.с.21/.

Відповідно до довідки від 22.06.2022 року №32/02-14, виданої приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста М.М., на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані: син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; онук ОСОБА_5 , 2009 року народження /а.с.19/.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За життя батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися до суду з позовом про поділ майна подружжя, презумпція спільності права власності на набуте ним в шлюбі майно, жодним з подружжя не спростована.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншихосіб(спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Ч.1ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.(стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1ст. 1226ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

В пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Пунктом 23 даної постанови роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18 (провадження № 61-18714св19) зазначено, щосвідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

У ст.4 ЦПК України у визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

З урахуванням вищенаведеного, положень ст.ст.1296-1299 ЦК України, питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чивідмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Матеріалами справи доведено, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами адресою: АДРЕСА_1 . зареєстрований в установленому законом порядку за одним із подружжя - спадкодавцем ОСОБА_3 .

Матеріали справи не містять доказів відмови нотаріуса в оформлені позивачу права на спадщину та не доведено позивачем об`єктивних перешкод у здійсненні ним своїх спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 25ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

В постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 28 липня 2021 року у справі № 148/2418/15 (провадження № 61-5860св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/10030/18 (провадження № 61-6096св20) викладено правовий висновок про те, щовизначення судом частки співвласника у праві спільної власності на майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положеньстатті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції правильно зазначив, що визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, визначення часток співвласників у праві спільної власності на майно за померлими не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки в такому разі судом буде вирішено питання про права осіб, які не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положеньстатті 16 ЦК України, та обґрунтовано відмовив у заявленому позові.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2023 року .

Головуючий :

Судді: