Постанова

від 06.09.2023 по справі 760/479/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/479/22

головуючий у суді І інстанції Ішуніна Л.М.

провадження № 22-ц/824/3624/2023

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.С.,

за участі секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Ємельянова Володимира Романовича, представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Калмикова Олексія Вікторовича та представника Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» - адвоката Петришака Андрія Ярославовича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», треті особи: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство інфраструктури України, про скасування рішення про звільнення, -

в с т а н о в и в :

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києваз позовною заявою, у якій просить скасувати рішення Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» від 04 листопада 2020 року про розірвання трудового договору з виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (надалі по тексту - державне підприємство або Украерорух).

Позов обґрунтовано тим, що 21 грудня 2021 року позивачу стало відомо про рішення пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» від 04 листопада 2020 року, у якому була висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з ним, як виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з причин системних порушень на підприємстві вимог трудового законодавства України та положень Колективного договору Украерорух, на підставі статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки відповідач не узгоджував прийняття оскаржуваного рішення з іншими представниками трудового колективу, які є підписантами Колективного договору та Галузевої угоди, що є порушенням пункту 2.6 Галузевої угоди.

Крім того, зазначає, що доводи відповідача про те, що рішеннями судів про поновлення працівників підприємства на роботі, стягнення середнього заробітку тощо, підтверджується факт порушення ним норм КЗпП України є необґрунтованими та такими що не відповідають дійсності, оскільки стороною в даних справах є підприємство, а не він, і даними рішеннями судів не встановлюються факти порушення ним норм трудового законодавства України. До того ж, всі рішення судів, на які посилався відповідач на період прийняття рішення не існували, а тому не мав права на них посилатися.

Також позивач зазначає, що він перебуває на посаді виконувача обов`язків директора державного підприємства, а не директора, тому його офіційний і формальний статус перешкоджає виконанню самої процедури винесення рішення профспілки з вимогою про розірвання трудового договору на підставі статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

У зв`язку з викладеним, вважає, що його вина в порушенні вимог законодавства України жодним належним доказом не підтверджується, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між його діями та наслідками, які настали, тому звернувся до суду з указаним позовом за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у ході судового розгляду не доведено факту відсутності у відповідача повноважень на прийняття та направлення до Міністерства інфраструктури України вимоги від 21 грудня 2021 року про розірвання трудового договору з позивачем в порядку статті 45 КЗпП України.

Відповідач при ухваленні оскаржуваного рішення діяв в межах своїх повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному законодавством.

Якщо на підприємстві діють декілька профспілок, вони є рівними перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки.

ОСОБА_1 , будучи призначеним виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, виконував обов`язки директора та набув його повноважень, тобто здійснював управління підприємством, тому несе відповідальність за його діяльність у період перебування на зазначеній посаді. Чинне законодавство не містить визначення особливостей розірвання трудового договору з керівником підприємства, призначеного на посаду виконувача обов`язків.

Наявність хоча б одного судового рішення, що набрало законної сили, яким встановлено факт порушення трудового законодавства при звільненні працівника, свідчить про доведеність такого порушення з боку роботодавця, а отже наявність права у профспілки, передбаченого статтею 45 КЗпП України, звернутися з вимогою про розірвання трудового договору з керівником.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ємельянов В.Р. подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, ухвалюючи рішення і висуваючи вимогу про звільнення позивача діяв всупереч вимог законодавства, що регулює діяльність профспілок, колективних угод, соціального діалогу та всупереч діючого Колективного договору, укладеного на підприємстві та підписаної ним же Галузевої угоди;

Рішення відповідача, ухвалювалося ним у порядку статей 45, пункту 9 статті 247 КЗпП, статті 33, пункту 9 статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», у зв`язку із чисельними порушеннями адміністрацією Украероруху законодавства України - не обґрунтоване і не вмотивоване. Зміст його щодо начебто порушення позивачем норм КЗпП та Колективного договору не відповідає дійсності, та був надуманим.

На підтвердження того, що позивач у своїй трудовій діяльності на посаді виконуючого обов`язки директора діяв в межах своїх повноважень, не порушуючи норми трудового законодавства та діючого Колективного договору, спрямовуючи свою діяльність на антикризові заходи щодо підтримання діяльності державного підприємства у важкі карантинні часі у всьому світі, на соціальний діалог та врегулювання різного роду трудових і колективних спорів - до суду були надані відповідні пояснення та листи адміністрації підприємства, діючих профспілкових організацій та Міністерства інфраструктури України. Наданим доказам суд першої інстанції не надав належної оцінки при вирішенні справи по суті і зовсім не послався на них у своєму рішенні.

Позивач вказав суду у своїй позовній заяві на істотні недоліки рішення керівного органу відповідача - пленуму Центральної ради від 04 листопада 2020 року. Так, оскаржуване рішення приймалося відповідачем у 2020 році та було надіслано позивачу лише у 2021 році, а обставини та рішення судів, які зазначені у цьому рішення пленуму Центральної ради від 04 листопада 2020 року, на момент його прийняття взагалі не мали місце бути.

Відповідач, в свою чергу, у підтвердження законності свого оскаржуваного рішення посилався все на ті ж норми статті 45, пункту 9 статті 247 КЗпП, статті 33, пункту 9 статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності» та надав до суду більше ніж 20 рішень судів з вирішення трудових спорів на підприємстві у підтвердження порушення саме позивачем норм діючого законодавства України.

При цьому більше 10 рішень судів про порушення трудових спорів на підприємствах в підтвердження порушення саме позивачем норм діючого законодавства України не стосуються ОСОБА_1 та були ухвалені до моменту вступу його на займану посаду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» - адвокат Петришак А.Я. подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задля захисту своїх законних прав 08 серпня 2022 року відповідач уклав договір про падання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням «КПД Консалтинг». Відповідно до пункту 3 заявки № 1 до договору на надання правової допомоги сторони погодили, що за надання правової допомоги, клієнт зобов`язується сплатити наступну вартість послуг: за комплексне представництво у Солом`янському районному суді міста Києва - 25 000 грн, за комплексне представництво у Київському апеляційному суді -25 000 грн.

На підставі виставленого Адвокатським об`єднанням «КПД Консалтинг» рахунку № 220808_1 від 08 серпня 2022 року, відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 50 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 573 від 08 серпня 2022 року.

Тобто, у матеріалах справи наявні всі докази, які у повному обсязі підтверджують надання правничої допомоги. Більш того, відповідно до договору на надання правової допомоги сторонами визначено, що оплата передбачається у розмірі 50 000 грн за супроводження справи, а не за конкретну дію/вид адвокатської діяльності.

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Позивач не скористався своїм правом, не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, не відобразив свою позицію з цього приводу у відповіді на відзив на позовну заяву та не довів неспівмірності витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Калмиков О.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що приписами статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) має прийматися у чітко визначений спосіб та з додержанням встановленої Законом процедури, яку відповідач не дотримався та прийняв рішення одноособово.

Відповідач, Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», не узгоджувала прийняття оскаржуваного рішення з іншими представниками трудового колективу, які є підписантами Колективного договору та Галузевої угоди. З огляду на це, відповідач порушив не тільки умови угоди, але і принципи рівності всіх профспілок між собою, баланс прав трудових колективів - і в односторонньому порядку, без обговорення цього питання єдиним представницьким органом в умовах репрезентативності, - прийняв оскаржуване рішення. Судом першої інстанції не взято до уваги зазначені норми Галузевої угоди та Колективного договору.

Доводи відповідача про те, що рішеннями судів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку тощо, підтверджують те, що саме позивач порушував норми КЗпП є необґрунтованими та такими що не відповідають дійсності.

Стороною у цих справах є Украерорух, як це і зазначали суди в своїх рішеннях, а не в.о. директора державного підприємства ОСОБА_1, і цими рішеннями судів не встановлювались факти порушення саме ОСОБА_1 норм законодавства України.

Усі рішення судів на які посилався відповідач у своєму рішенні від 04 листопада 2020 року ще не існували, а тому посилання на них, як на доказ, який обґрунтовує законність прийняття оскаржуваного рішення є безпідставним.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «Covid-19»на всій території України установлено карантин, при цьому уряд заборонив будь-які пасажирські перевезення, в тому числі авіаційним транспортом.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 29 липня 2020 року з 16 березня 2020 року мала місце істотна зміна обставин, яка з незалежних від відповідача причин унеможливила належне виконання Украерорухом умов Колективного договору в частині своєчасної виплати матеріальної допомоги при звільненні, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність вини відповідача в невиконанні умов колективного договору та підстав для стягнення з Украероруху середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2022 року №1343 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство інфраструктури України перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури (а.с. 31-32 т.3)

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, дійшла висновку про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 15 жовтня 2019 року був призначений виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на період до прийняття відповідного рішення Уповноваженим органом управління з посадовим окладом згідно з штатного розпису для керівника цього підприємства, що підтверджується Наказом Міністерства інфраструктури України від 10 жовтня 2019 року № 10-0с та наказом в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 15 жовтня 2019 року № 1081/0 (а.с. 39-41 т. 2).

Відповідно наданого позивачем рішення Пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» від 04 листопада 2020 року - була висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з позивачем, як виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з причин системних порушень на підприємстві вимог трудового законодавства України та положень Колективного договору на підставі статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (а.с. 11-13 т. 1).

Відповідно наданого відповідачем протоколу засідання Пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України»від 04 листопада 2021 року - була висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з позивачем, як виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з причин системних порушень на підприємстві вимог трудового законодавства України та положень Колективного договору на підставі статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (а.с. 198-203 т. 1).

До вказаного протоколу відповідачем надано супровідний лист №1028 від 17 грудня 2021 року про направлення до Міністерства інфраструктури Українирішення Центральної ради Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України»від 04 листопада 2021 року (а.с. 196 т. 1).

Третя особа у справі, Міністерство інфраструктури України, у своїх поясненнях вказує, що датою ухвалення оскаржуваного рішення є04 листопада 2020 року(а.с.95 т. 1).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 31 травня 2023 року представники Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» пояснили про те, що була здійснена описка у даті оскаржуваного рішення, для усунення вказаних розбіжностей в судовому засіданні оголошувалася перерва. Після оголошеної перерви доказів про виправлення описки не було надано, тому колегія переглядає рішення в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 статті 252-1 КЗпП трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

З метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки створюються професійні спілки (стаття 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» № 1045-XIV від 15 вересня 1999 року в редакції станом на день ухвалення оскаржуваного рішення, надалі по тексту - Закон №1045-XIV).

Усі профспілки рівні перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки (стаття 10 Закону №1045-XIV).

Відповідно до частини 3 статті 246 КЗпП у разі якщо на підприємстві, в установі, організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи, організації щодо укладення колективного договору здійснюється об`єднаним представницьким органом у порядку, визначеному частиною другою статті 12 цього Кодексу.

Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об`єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання (частина друга статті 12 цього Кодексу).

Зі змісту частини 5 статті 19 Закону №1045-XIV «Право профспілок, їх об`єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок» представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01 липня 1993 року №3356-XII (надалі по тексту - Закон №3356-XII) колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до статті 3 Закону Закон №3356-XII колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом і іншої сторони. Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ним органів.

Колективний договір укладається на основі прийнятих сторонами зобов`язань, виходить з того, що сторони колективного договору у процес колективних переговорів беруть на себе певні зобов`язання, після чого укладається колективний договір.

Колективний договір не тільки забезпечить можливість рівної юридичної відповідальності суб`єктів правовідносин соціального партнерства, а й сприятиме забезпеченню незалежності представників працівників від роботодавця зміцненню самих профспілок. При цьому первинна профспілкова організацій зберігає за собою функції представника профспілки у межах господарської сфери роботодавця і може здійснювати функції контролю за дотриманням законодавства про працю та умов правових актів соціального партнерства, а також представлять працівників у галузі індивідуальних трудових відносин.

Умови колективних договорів, які укладені відповідно до чинного законодавства є обов`язковими для сторін, які їх уклали. З наведеного вбачається, що саме колективний договір є джерелом обов`язків, а не навпаки.

Умови колективного договору (нормативні і зобов`язальні) мають юридично-обов`язковий характер, а це означає, що його положення застосовуються не лише сторонами трудових правовідносин, а й для регулювання відносин, сторонами яких є трудовий колектив, профспілковий орган (інший орган, уповноважений трудовим колективом на представництво) з однієї сторони, і власник (уповноважений ним орган) - з іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, між Адміністрацією державного підприємства та трудовим колективом укладено Колективний договір на 2015-2020 роки, підписантами якого від імені трудового колективу виступили: Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації та зв`язку України», Всеукраїнська профспілка «Федерації профспілок авіаційних диспетчерів України» (відповідач) та Профспілковий комітет авіапрацівників РСП «Київцентраєро» (а.с. 42-124 т. 2).

Відповідно до пункту 1.1. Колективного договору - Колективний договір між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками укладений на підставі Закону України «про колективні договори та угоди», Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», КЗпП, законодавства України та на основі чинної Галузевої угоди між Міністерством інфраструктури України, Фондом державного майна України, Федерацією роботодавців транспорту України та профспілками працівників цивільної авіації України з метою встановлення загальнообов`язкових підходів щодо регулювання трудових і соціально-економічних відносин працюючих.

Профспілкові організації представлені спільним представницьким органом профспілок підприємства (пункт 1.2. Колективного договору).

Відповідно до пункту 1.3. Колективного договору інтереси трудового колективу представляє спільний представницький орган профспілок підприємства (надалі - профспілки) (а.с. 47 т. 2).

Профспілки зобов`язуються в тому числі: здійснювати контроль за виконанням Адміністрацією підприємства КЗпП, положень Галузевої угоди та договору (пункт 12.7. Колективного договору) (а.с. 58 т. 2).

Отже, при наявності на підприємстві декількох профспілок (профспілкових організацій) або інших уповноважених трудовим колективом на представництво органів вони мають сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору (стаття 4 ЗУ «Про колективні договори і угоди»). Стороною колективного договору при цьому вважаються всі відповідні профспілки об`єднані в один представницький орган, на засадах пропорційного представництва(відповідно до кількості членів кожної первинної профспілкової організації (частина 3 статті 20 Закону №1045-XIV).

Крім того, між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України та профспілками працівників цивільної авіації України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів в особі спільного представницького органу, а саме: Професійною спілкою авіапрацівників України, Професійною спілкою - Асоціацією льотного складу цивільної авіації України, Всеукраїнською профспілкою «Федерації профспілок авіаційних диспетчерів України» (відповідач), Всеукраїнською профспілкою «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації та зв`язку України» - укладена Галузева угода на 2018-2020 роки (а.с. 13-32 т. 1).

Відповідно до пункту 2.6. Галузевої угоди встановлено, що сторони зобов`язуються не приймати в односторонньому порядку рішень з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників, без попереднього узгодження таких рішень шляхом переговорів і консультацій.

Відповідно до пункту 2.10.2. Галузевої угоди жодна із сторін протягом дії угоди не може в односторонньому порядку призупинити виконання взятих на себе зобов`язань, порушити узгоджені положення та норми (а.с. 15 т. 1).

Сторони у Галузевій угоді домовилися

у сфері зайнятості (розділ 4), в тому числі профспілки зобов`язуються у разі потреби відстоювати права членів профспілок у державних органах влади (пункт 4.4.2.) (а.с. 17 зворот т. 1).

щодо оплати праці (розділ 5), в тому числі профспілки зобов`язуються

здійснювати громадський контроль за дотриманням на підприємствах законодавчих, нормативних актів з питань оплати праці та відповідних положень угоди (пункт 5.4.1.);

вносити подання до відповідних органів про притягнення керівників підприємств до відповідальності за порушення законодавства з питань оплати праці (пункт 5.4.4.) (а.с. 19 зворот т. 1).

У пункті 12.3. Галузевої угоди встановлена відповідальність за невиконання умов угоди, а саме у разі невиконання на підприємстві положень, норм і умов угоди, заслуховувати звіти керівника підприємства і голови первинної профспілкової організації на спільному засіданні сторін та приймати відповідні рішення щодо відповідальності посадових осіб.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що на спірні правовідносини щодо наявності/відсутності у однієї з профспілок, що уклала Колективний договір та Галузеву угоду, права на звернення до роботодавця про розірвання трудового договору з керівником підприємства - поширюються положення Колективного договору та Галузевої угоди з огляду на таке.

Положеннями Колективного договору та Галузевої угоди - на профспілки, об`єдналися для ведення колективних переговорів, в особі спільного представницького органу,

покладений обов`язок контролювати дотримання керівником підприємства норм законодавства (пункт 12.7. Колективного договору, пункти 4.4.2., 5.4.1. Галузевої угоди) та

визначений орган до повноважень якого належить ухвалення такого рішення, а саме: спільний представницький орган профспілок (пункт 1.2., 1.3. Колективного договору, преамбула Галузевої угоди),

визначений порядок ухвалення рішень за наслідками такого контролю (пункти 2.6., 2.10.2., 5.4.4., 12.3. Галузевої угоди),

тому висновок суду першої інстанції про те, що вказані положення не можуть бути застосованими при вирішені цього спору, - є помилковим.

Відповідно до статті 36 Закону №1045-XIV профспілки, їх об`єднання, здійснюючи представництво та захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, повинні додержуватися Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, а також виконувати колективні договори та угоди, які вони уклали, та взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону №1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

При розгляді справ, пов`язаних з вимогами профспілкового чи іншого, уповноваженого на представництво трудовим колективом органу, про розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити з того, що згідно зі статтею 45 КЗпП України така вимога може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір (пункт 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Колегія апеляційного суду вважає, що рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) має прийматися у чітко визначений спосіб, уповноваженим органом та з додержанням встановленої Колективним договором та Галузевою угодою процедури.

Оскаржуване рішення пленуму Центральної ради Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» від 04 листопада 2020 року у якому відповідачем висунута вимога до Міністерства інфраструктури України про розірвання трудового договору з позивачем - не узгоджувалося шляхом попередніх переговорів та консультацій сторонами-підписантами Галузевої угоди та ухвалено не спільним колективним органом профспілок, а відповідачем одноособово.

Як вбачається з матеріалів справи, Галузеву угоду укладали профспілки працівників цивільної авіації України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів в особі спільного представницького органу, а саме: Професійною спілкою авіапрацівників України, Професійною спілкою - Асоціацією льотного складу цивільної авіації України, Всеукраїнською профспілкою «Федерації профспілок авіаційних диспетчерів України» (відповідач), Всеукраїнською профспілкою «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації та зв`язку України».

Проте рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір з позивачем ухвалене лише однією із профспілок, що уклали Галузеву угоду, відповідачем у справі Всеукраїнською профспілкою «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації та зв`язку України».

З огляду на встановлене, колегія апеляційного суду вважає, що відповідачем порушено не тільки умови Колективного договору та Галузевої угоди, але і принципи рівності всіх профспілок між собою, баланс прав трудових колективів - і в односторонньому порядку, без обговорення цього питання єдиним представницьким органом в умовах репрезентативності, - ухвалено оскаржуване рішення.

За наявності на підприємстві декількох профспілкових організацій, які здійснюють представництво і захист прав та інтересів членів профспілок, їх виборні органи на відповідному рівні договірного регулювання повинні узгоджувати свої дії для досягнення своїх статутних цілей і завдань в питанні захисту інтересів членів своїх профспілок для уникнення можливого прийняття рішення, яке б суперечило правам та інтересам членів іншої профспілкової організації, оскільки за законом профспілки є рівними у своїх правах. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 266/4331/17.

Оскільки, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що відповідач не має повноважень на одноособове звернення до роботодавця з вимогою про розірвання трудового договору з позивачем, тому підстави для такого звернення визначені у статті 33 Закону №1045-XIV, - апеляційним судом не перевіряються та не оцінюються.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підсумовуючи викладене, апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Ємельянова В.Р., представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Калмикова О.В. задовольнити, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин 1,13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Стягнути із Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн та на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статі 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням «ДІГРЕВІТІ ЛІГАЛ» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 15 листопада 2021 року.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за вказаним договором за період з 21 грудня 2021 року по 23 вересня 2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 23 вересня 2022 року щодо виконання вказаного договору, рахунок від 10 лютого 2022 року, квитанція №125 від 23 вересня 2022 року про сплату позивачем адвокатських послуг.

Заява про розрахунок суми судових витрат разом з доданими документами було направлено всім учасникам справи (а.с. 6-22 т. 2).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає задоволенню, то колегія апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат на правову допомогу у розмірі 48 000 грн.

Щодо апеляційної скарги представника Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» - адвоката Петришака А.Я. нарішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року в частині відмови у стягненні з позивча ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, то з огляду на те, що позовні вимоги задоволені, то відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ємельянова Володимира Романовича задовольнити.

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - Калмикова Олексія Вікторовича задовольнити.

Апеляційну скаргу представника Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» - адвоката Петришака Андрія Ярославовича залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» від 04 листопада 2020 року з вимогою про розірвання трудового договору з виконувачем обов`язків директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - ОСОБА_1 .

Стягнути із Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000 грн.

Стягнути із Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн.

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», ЄДРПОУ 21670897, пр. Повітрофлотський, буд. 76А, офіс 327, м. Київ, 03151;

Третя особа: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, ЄДРПОУ 19477064, Аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, 08300.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 26 вересня 2023 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська