Рішення

від 21.09.2023 по справі 172/113/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/113/23

Провадження № 2/172/22/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2023 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г.

за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Комунального некомерційного підприємства «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 померла матір ОСОБА_7 , 1960 року народження. 18 квітня 2021 року ОСОБА_7 стало зле, погіршилося самопочуття, вона подзвонила дітям, поскаржилася на слабкість та задишку. Була викликана швидка медична допомога, фельдшер якої надав першу медичну допомогу та рекомендував наступного дня звернутися до КНП "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" для госпіталізації у зв`язку з різким погіршенням самопочуття хворої та наявністю інших істотних захворювань, в тому числі, цукрового діабету, ішемічної хвороби серця. ОСОБА_7 протягом багатьох років хворіла цукровим діабетом 2 типу, була інсулінозалежна та внаслідок ускладнень у неї була ампутована права нижня кінцівка.

Сімейний лікар хворої Чумаченко О.І. була у відпустці, тому 19.04.2021 року ОСОБА_7 оглянула лікар КНП "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_9 , яка поміряла тиск, перевірила температуру, зробила сатурацію, після чого повідомила, що хвору потрібно госпіталізувати до терапії. Після цього, лікар ОСОБА_9 надала направлення на кардіограму серця, яку зробити не виявилося можливим, так як зі слів лікарів, апарат яким робили кардіограму серця зламався під час того, як робили кардіограму ОСОБА_7 . У зв`язку з неможливістю зробити кардіограму, ОСОБА_4 звернувся за допомогою до заступника головного лікаря КНП "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_6., але той віднісся до проблеми у встановленні повного діагнозу зневажливо, відповівши, що усі питання лише до сімейного лікаря, а не до нього. Також в кабінеті лікаря, медичною сестрою було зроблено ОСОБА_7 експрес-тест на коронавірусну інфекцію covid-19, результат тесту був позитивний. Після тесту лікар ОСОБА_9 прийняла рішення передати ОСОБА_7 іншому лікарю - ОСОБА_3 і видала направлення на госпіталізацію у відділення, де утримуються хворі на covid-19. Також лікар ОСОБА_9 передала медичну картку хворої лікарю ОСОБА_3 . Лікар ОСОБА_3 сказав ОСОБА_7 , щоб вона зробила рентген легенів, після чого, він віддасть їй медичну картку. ОСОБА_7 зробило рентген легенів. ОСОБА_3 оглянув знімок та повідомив, що легені не уражені, а проблеми зі здоров`ям у неї через серцево-судинну недостатність. Також додав, що в лікарні місць для госпіталізації немає, тому він випише препарати для лікування вдома.

В поясненнях на ім`я головного лікаря КНП "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_3 зазначив, що амбулаторне, а не стаціонарне лікування ОСОБА_7 узгодив із заступником головного лікаря ОСОБА_6 . В результаті відмови від госпіталізації по наявному направленню, ОСОБА_7 поїхала додому і при цьому у неї була її медична картка, в якій знаходився позитивний результат тесту із захворювання на covid-19. Фельдшер за місцем проживання ОСОБА_7 в с. Дебальцеве відмовилася надавати медичні послуги після того як побачила в картці позитивний результат експрес-тесту на захворювання на covid-19.

Згодом після звернення ОСОБА_4 на гарячу лінію МОЗ, до ОСОБА_7 було направлено іншого фельдшера з с. Григорівка, який зробив їй ін`єкції, проте хвороба розвивалася дуже стрімко і 22 квітня 2021 року після опівдня ОСОБА_7 стало дуже зле та була знову викликана швидка медична допомога. Фельдшер швидкої оглянув знімок та повідомив, що ОСОБА_7 потрібна термінова госпіталізація, так як відповідно до знімку у неї була виражена пневмонія, а погіршення стану здоров`я не пов`язане із проблемами серця, а пов`язане з захворюванням на covid-19. На шляху до лікарні в автомобілі швидкої медичної допомоги ОСОБА_7 почала задихатись, їй провели всі необхідні реанімаційні заходи, але врятувати життя не вдалося і вона померла.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 36 від 23.04.2021 року за результатами розтину тіла було констатовано: коронавірусне захворювання covid-19, двобічна вірусна пневмонія, легенева серцева недостатність.

Враховуючи вище зазначені обставини, ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до Національної служби здоров`я та із заявою про порушення кримінальної справи в поліцію. Головний лікар КНП «Васильківський центр ПМСД» Швайка С. у листі-відповіді від 30.06.2021 року на запит т.в.о. голови Національної служби здоров`я України А. Віденського повідомила, що у закладі на лікарській конференції (протокол № 2 від 06.05.2021 року) проведено розбір даного випадку (обставин, що призвели до смерті ОСОБА_7 ) та вжиті необхідні заходи для недопущення ускладнень супутніх захворювань та обмеження прав пацієнтів на медичне обслуговування за програмою медичних гарантій; винесено догану заступнику головного лікаря з медичного обслуговування населення ОСОБА_6 за відсутність контролю роботи лікарів ЗПСЛ щодо ведення хворих з тяжкими проявами супутніх захворювань та винесено догану сімейному лікарю ОСОБА_3 за невиконання в повному обсязі вимог наказу МОЗ України від 19.03.2018 року "Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги".

30 червня 2021 року за заявою ОСОБА_4 . Дніпропетровською обласною прокуратурою було відкрите кримінальне провадження № 42021040000000420 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК України (відповідальність за ненадання допомоги хворому, якщо воно спричинило його смерть або інші тяжкі наслідки). В рамках розслідування кримінального провадження був отриманий висновок експерта № 194 від 07.10.2022 року про проведену судово-медичною експертною комісією Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР" експертизу за матеріалами кримінального провадження № 42021040000000420. Відповідно до висновків цієї експертизи ОСОБА_7 були зроблені рентген обстеження органів грудної порожнини, експрес-тест на covid-19, ЕКГ. Не зроблено загальний аналіз крові, коагулограму, не визначено рівень глюкози, не взято аналіз на ПЛР до CQVID-19. Проте ці аналізи були б узяті за умови негайної госпіталізації до стаціонару і обстеженні в стаціонарних умовах. Згідно з аналізом наданої медичної та судово-медичної документації, даних додаткового судово-гістологічного дослідження (№ 7162 від 20.09.2022) комісія експертів встановила, що ОСОБА_7 мала тяжкий стан внаслідок тяжких захворювань на інсулінозалежний цукровий діабет, діабетичну мікомакроангіопатія, атеросклероз судин, оклюзію правої поверхневої стегнової артерії та стенози глибокої артерії до 65%, ампутаційну куксу правого стегна (ампутація 11.03.16), ішемію кукси 4 ступеню, стенози таоклюзію великогомілкових артерій зліва, ішемію лівої нижньої кінцівки 2Аступеню, ішемічну хворобу серця, кардіосклероз атеросклеротичний лівошлуночкову серцеву недостатність, застійні явища в легенях, правобічний гідроторакс. При гістологічному дослідженні встановлено: дифузне альвеолярне ураження, виражений васкуліт, тромби в дрібних гілках легеневої артерії, внутрішньо - альвеолярний набряк, значно виражена емфізема легень; гострий вогнищевий інтерстиційний ексудативний міокардит, паренхіматозна дистрофія міокарда, дрібно-вогнищевий кардіосклероз, гіпертрофія міокарда; гострий проліферативний інтракапілярний гломерулонефрит, паренхіматозна дистрофія нирок, хронічний вогнищевий інтерстиційний нефрит в зонах гломеруолосклерозу та проміжного склерозу, розповсюджений гломерулосклероз, дрібновогнищевий проміжний нефросклероз; гостре венозне повнокров`я у печінці, паренхіматозна зерниста дистрофія печінки, жирова дистрофія печінки. Враховуючи захворювання, якими ОСОБА_7 хворіла за життя, станом на момент звернення 19.04.2021 року до ЗПСМ № l, хвора потребувала негайної шпиталізації та лікування в умовах стаціонару. Призначене лікування було б адекватним лише для пацієнтів з легким чи середньо-тяжким перебігом, без наявності цілого ряду тяжких проявів цукрового діабету, серцевої судинної недостатності, ішемії кукси правого стегна та лівої нижньої кінцівки. 3а загальним станом хвора потребувала негайної шпиталізації та лікуванню лише в умовах стаціонару. Комісійне рішення лікаря ЗПСМ № 1 ОСОБА_3 із залученням завідуючого АЗПСМ щодо можливості ведення пацієнтки амбулаторно було невірним, мала місце недооцінка стану коморбідності, оскільки хвора ОСОБА_7 належала до групи ризику, протягом багатьох років хворіла цукровим діабетом II типу, інсулінозалежна та мала ускладнення, до яких призвів цукровий діабет - ампутація правої нижньої кінцівки, мікомакроангіопатіянижніх кінцівок, ішемічну хворобу серця, що не відповідало стандартам ведення похилих коморбідних пацієнтів з COVID-19 (Стандарти медичної допомоги).

Також, у вище зазначеній експертизі вказано, що однозначно зробити висновок, що невчасна шпиталізація призвела до смерті, з огляду на раптове погіршення стану в машині швидкої допомоги, на тлі тяжких захворювань, якими вона хворіла до 19.04.2021, не можливо.

Орієнтуючись на неможливість надати експертами однозначний висновок, слідчим поліції була винесена постанова про закриття кримінального провадження, яку оскаржено.

Проте, є абсолютно очевидним, що і відповідачем КНП "Васильківський центр ПМСД", і судово-медичною експертною комісією Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР" встановлено, що, замість того, щоб за наявним направленням негайно госпіталізувати ОСОБА_7 для стаціонарного лікування встановленої гострої коронавірусної інфекції СОVID-19, замість повноцінного дообстеження хворої, замість врахування великої кількості вже наявних встановлених хвороб ОСОБА_7 , та проігнорувавши виражену пневмонію на рентгенівському знімку, працівники КНП "Васильківський центр ПМСД" лікар ОСОБА_3 за погодженням із заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення ОСОБА_6 відправили тяжко хвору ОСОБА_7 додому на амбулаторне лікування, яке закінчилося смертю хворої у віці 61 рік.

Отже досліджені та встановлені беззаперечні факти того, що ОСОБА_7 була тяжко хворою в час її звернення за медичною допомогою до КНП «Васильківський центр ПМСД», нездужання ОСОБА_7 на гостру коронавірусну хворобу COVID-19 було підтверджено тестом, а рентгенівський знімок, який оглядав лікар ОСОБА_3 , вказував на виражену пневмонію, медична картка свідчила про вже наявні численні важкі захворювання ОСОБА_7 , хвору направили лікуватись вдома, проігнорувавши призначення на госпіталізацію, вищевказані лікарі допустили грубе порушення стандартів ведення похилих коморбідних пацієнтів з COVID-19 (Стандарти медичної допомоги).

Позивачі вважають, що грубе порушення зазначеними працівниками КНП «Васильківський центр ПМСД» стандартів медичної допомоги ведення похилих пацієнтів з COVID-19 негативно позначилося на процесі лікування їх матері, а фактична відмова госпіталізувати їх хвору матір при наявному направленні на госпіталізацію та при наявному встановленому тяжкому діагнозі, при наявних додаткових тяжких хвороб була неприпустимою помилкою, за яку лікарі отримали догани. Ця груба нічим невиправдана помилка працівників лікувального закладу призвела до моральних страждань позивачів, оскільки їх матір померла, не отримавши ні належного обстеження, ні стаціонарного лікування. Ще перебуваючи з матір`ю у лікарні, її син ОСОБА_4 був морально пригнічений зневажливим ставленням як лікаря ОСОБА_3 , так і заступника головного лікаря ОСОБА_6 , які не поставилися до хворої з усією належною увагою, а поставилися формально, проігнорувавши навіть те, що хворій на діабет 2 ступеня людині не зроблено аналіз крові та кардіограму. Ще більше моральне пригнічення позивачі отримали через те, що фактично, матір та їх було введено в оману лікарем ОСОБА_3 , який оглянувши рентгенівський знімок, сказав, що легені не уражені, а вже потім, фельдшер швидкої медичної допомоги повідомив, що на рентгенівському знімку явно виражена пневмонія. До цього часу позивачі пригнічені і знедолені через втрату матері, через її смерть, якої можливо, могло і не бути, якщо вона б отримала належне лікування та догляд у лікарні.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивачів по 250000,00 грн. кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівниками відповідача порушенням ними галузевих стандартів ведення похилих коморбідних пацієнтів з COVID-19 при лікуванні ОСОБА_7 , а також судові витрати у справі.

Ухвалою від 27.01.2023 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.04.2023 року провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 42021040000000420 від 30.06.2021 року.

Ухвалою від 27.04.2023 року за клопотанням представника позивача провадження було поновлене та продовжено розгляд цивільної справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав.

Крім того, головний лікар КНП «Васильківський ЦПМСД» Швайка С.В. надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 посилається на експертно-медичне дослідження, де, зокрема, зазначено, що враховуючи, що смерть хворої настала раптово під час транспортування, скоріш за все вона була обумовлена тромбозом легень (що підтверджується наявністю тромбів у судинах легень за висновком гістолога КЗ «ДОСМЕ» ДОР») чи серцевою недостатністю, тому навіть вчасна шпиталізація вірогідно не могла б запобігти летальному випадку. Також посилається на постанову слідчого від 26.12.2022 року про закриття кримінального провадження № 42021040000000420 від 30.06.2021 року про закриття провадження за відсутності складу кримінального правопорушення.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що після огляду ОСОБА_7 показань для госпіталізації виявлено не було, температура була 36,5?С, тиск 120/90, сатурація 97%. Тест на COVID-19 був лише експрес. Стан хворої був легкий, а не середній чи тяжкий. Ним було виписане електронне направлення на госпіталізацію, у разі погіршення стану здоров`я пацієнтки.

Третя особа ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він не практикуючий лікар, а заступник головного лікаря, він не оглядає хворих і не призначає їм лікування. В його обов`язки входить допомогти в робочий час організувати транспортування хворих на стаціонарне лікування до лікарень м. Павлоград або м. Синельникове, з`ясувавши попередньо чи є у них вільні місця в стаціонарі. Направлення виготовляється в електронному вигляді, а пацієнт отримує смс-повідомлення з яким можна їхати до лікарні.

Також треті особа надали письмової пояснення щодо предмета спору, в яких позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона фельдшер в с. Дебальцеве. 19.04.2021 року близько 15:00 год. до неї в телефонному режимі звернулася ОСОБА_7 з проханням зробити укол від серця, сказала, що була у лікарні і їй призначили, бо важко дихати. Коли вона побачила амбулаторну карту ОСОБА_7 , де був позитивний результат тесту на COVID-19 і направлення на госпіталізацію, то ін`єкцію відмовилася зробити, оскільки у неї був відсутній спецодяг і вона працювала з багатьма людьми, рекомендувала ОСОБА_7 звернутися до стаціонару, але остання сказала, що їй не зручно у лікарні. В подальшому ін`єкції ОСОБА_7 робила ОСОБА_11 . ОСОБА_7 знала з 1994 року, за медичною допомогою не зверталася до неї близько 3 років до цього випадку. В картці призначень лікаря практично не було, на окремому аркуші були написані назви препаратів.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона медична сестра Григорівської амбулаторії. У кінці робочого дня їй подзвонила головний лікар Швайка С. і повідомила, що ОСОБА_7 треба робити ін`єкції двічі на день. Декілька дні вона робила ін`єкції, останній раз вранці 22.04.21, а близько 16:00 год. їй сказали, що ОСОБА_7 забрала швидка медична допомога. До цього випадку ОСОБА_7 за медичною допомогою до не ї не зверталася і вона ОСОБА_7 не знала. Бачила на аркуші паперу призначення лікаря ОСОБА_3 .

Допитаний як свідок ОСОБА_13 пояснив в суді, що фельдшер швидкої медичної допомоги КП «ДОР». На зміні надійшов виклик у с. Дебальцеве о ОСОБА_7 . Коли приїхали, оглянули хвору, виявили пневмонію і вирішили госпіталізувати у лікарню. Під час транспортування у хворої настала біологічна смерть. Коли приїхали до ОСОБА_7 , вона зустріла їх на порозі будинку, провела у будинок, де розказала про свою хворобу. Потім з будинку вийшла самостійно за допомогою милиць і дійшла сама до автомобіля ШМД. Вкололи їй дексаметазон і дали кисень. По дорозі до лікарні розмовляла. Втрата свідомості і зупинка серця відбулися раптово. Смерть була схожа на тромбоз легеневої артерії чи розрив аорти.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є дітьми померлої ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження.

Відповідно до медичної карти ОСОБА_7 19.04.2021 року вона звернулася до КНП «Васильківський ЦПМСД» зі скаргами на виражену задишку протягом приблизно 5 днів. Температура тіла пацієнта 36,5?С, артеріальний тиск 120/90, сатурація кисню 97%. Експрес-тест на COVID-19 - позитивний. Позагоспітальна правобічна пневмонія. Супутній діагноз: ішемічна хвороба серця - кардіосклероз атеросклеротичний, цукровий діабет, 2 тип, інсулінозалежний. Направляється на госпіталізацію до інфекційного відділення.

19.04.2021 року лікарем КЗ «Васильківський ЦПМСД» виписане електронне направлення № 4158-7787-1148-6337 пацієнту ОСОБА_7 на госпіталізацію. Послуга: «Стаціонарне лікування загального напрямку».

Згідно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За висновками клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації, що створена наказом від 08.06.2021 року № 102-вд, встановлено, що комісійне рішення лікаря ЗПСМ ОСОБА_3 із залученням завідуючого АЗПСМ щодо можливості ведення пацієнтки амбулаторно не було вірним, оскільки мала місце недооцінка стану коморбідності, бо хвора ОСОБА_7 належала до групи ризику (протягом багатьох років хворіла цукровим діабетом ІІ типу, інсулінозалежна, мала ускладнення, до яких призвів цукровий діабет - ампутація правої нижньої кінцівки, мікомакроангіопатія нижньої кінцівки, ішемічна хвороба серця), тому таке рішення не відповідало стандартам Медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19), дата оновлення - березень 2021 року. Безпосередня причина смерті - легенево-серцева недостатність на тлі двобічної вірусної пневмонії, обумовленої коронавірусною інфекцією, вірус ідентифікованою. Причинно-наслідковий зв`язок між наданим лікуванням лікарем ЗПСМ ОСОБА_3 з наслідками настання смерті ОСОБА_7 не встановлено.

30.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом ймовірних неправомірних дій працівників КНП «Васильківський центр ПМСД» Васильківської селищної ради Дніпропетровської області під час надання медичної допомоги ОСОБА_7 , які ймовірно призвели до смерті останньої. Попередня правова кваліфікація правопорушення за ч. 2 ст. 139 КК України. Постановою слідчого СВ ВП № 1 Синельниківського РУП від 26.12.2022 року кримінальне провадження № 42021040000000420 було закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27.02.2023 року постанову слідчого про закриття кримінального провадження було скасовано, матеріали провадження направлені до ВП № 1 Синельниківського РУП ГУНП в області для здійснення досудового розслідування.

Станом на день ухвалення судового рішення у цивільній справі № 172/113/23 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021040000000420 від 30.06.2021 року триває.

На підставі постанови слідчого СВ ВП № 1 Синельниківського РУП від 30.08.2022 року, винесеної в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42021040000000420, була проведена комісійна судово-медична експертиза, за результатами якої складений висновок експерта № 194 від 07.10.2022 року.

Згідно з висновком експерта № 194 від 07.10.2022 року, який міститься в матеріалах цивільної справи, враховуючи захворювання, якими ОСОБА_7 хворіла за життя, стан на момент звернення 19.04.2021 до ЗПСМ № 1, хвора потребувала негайної шпиталізація та лікування в умовах стаціонару. Призначене лікування було б адекватним лише для пацієнтів з легким чи середньо-тяжким перебігом, без наявності цілого ряду тяжких проявів цукрового діабету, серцево-судинної недостатності, ішемії кукси правого стегна та лівої нижньої кінцівки. Враховуючи, що смерть хворої настала раптово під час транспортування, скоріш за все, вона була обумовлена тромбозом легень (що підтверджується наявністю тромбів у судинах легень за висновком гістологічного дослідження чи серцевою недостатністю, тому навіть вчасна шпиталізація, вірогідно, не могла б запобігти летальному наслідку. Вирішальним в настанні смерті було ускладнення тяжких захворювань, які розвинулися раніш, тому прямий причинний зв`язок між діями медичних працівників і настанням смерті немає. Враховуючи ступінь розвитку тяжких захворювань у хворої, з огляду на тяжкий загальний стан хворої, який розвивався, як мінімум, декілька років, реальної можливості запобігти настанню смерті у медичних працівників не було. Комісійне рішення лікаря ЗПСМ ОСОБА_3 із залученням завідуючого АЗПСМ щодо можливості ведення пацієнтки амбулаторно було не вірним, мала місце недооцінка стану коморбідності, бо хвора ОСОБА_7 належала до групи ризику (протягом багатьох років хворіла цукровим діабетом ІІ типу, інсулінозалежна, мала ускладнення, до яких призвів цукровий діабет - ампутація правої нижньої кінцівки, мікомакроангіопатія нижньої кінцівки, ішемічна хвороба серця), що не відповідало стандартам ведення похилих комор бідних пацієнтів з COVID-19 (Стандарти Медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19), дата оновлення - березень 2021 року).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 16, 23, 1167 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

В ході розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_7 19.04.2021 року звернулася до лікарні зі скаргами на виражену задишку протягом деякого часу, сімейний лікар оглянув ОСОБА_7 та зробивши експрес-тест на COVID-19, який виявився позитивним, прийняв рішення направити хвору до інфекційного кабінету. Лікар ОСОБА_3 оглянувши пацієнтку та ознайомившись з результатами рентгенологічного знімку легенів, не виявив показань для госпіталізації ОСОБА_7 до стаціонару (температура, тиск, сатурація були в межах норми, легені не уражені), призначив останній лікарські препарати та разом з цим виписав електронне направлення з можливістю звернення до лікарні у разі погіршення стану здоров`я. У подальшому ОСОБА_7 стало погано і в кареті швидкої медичної допомоги вона померла. Результати судово-медичного висновку експерта № 194 вказують на те, що навіть вчасна шпиталізація, вірогідно, не могла б запобігти летальному наслідку, оскільки смерть хворої була обумовлена тромбозом легенів і вирішальним у настанні її смерті було ускладнення тяжких захворювань, які розвинулись раніше, тому прямого причинного зв`язку між діями медичних працівників і настанням смерті немає.

При цьому, суд зауважує, що позивачами до суду наданий висновок експерта № 194 не у повному обсязі, відсутні 9-та і 17-та сторінки висновку.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позивачами не доведений причинно-наслідковий зв`язок між діями медичних працівників щодо не госпіталізації ОСОБА_7 до лікарні у день її звернення та смертю останньої.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи, що причинно-наслідковий зв`язок між діями лікарів КНП «Васильківський ЦПМСД» та настанням смерті ОСОБА_7 не встановлено, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Комунального некомерційного підприємства «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28.09.2023 року.

Суддя І.Г. Битяк