Постанова

від 18.09.2023 по справі 926/3692/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2023 р. Справа №926/3692/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства б/н від 06.03.2023 (вх. № 01-05/918/23 від 27.03.2023)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.02.2023 (повний текст рішення складено 13.02.2023, м. Чернівці, суддя С.М. Гушилик С.М.)

у справі № 926/3692/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Чернівці

про стягнення 328 436,14 грн.

за участю представників:

від позивача: Міненко В.М.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось з позовом до Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства про стягнення заборгованості в розмірі 328 436,14 грн, з яких: основна заборгованість 268 183,14 грн, пеня 30 932,75 грн, 3% річних 2 689,15 грн, інфляційні втрати 26 631,10 грн.

Позовна заява обгрунтована тим, що протягом січня-квітня 2022 року позивач поставив відповідачу природній газ на загальну суму 268 183,14 грн, в той час як відповідачем оплата вартості спожитого газу не здійснювався, що призвело до утворення у боржника (відповідача) перед постачальником (позивачем) заборгованості на загальну суму 268 183,14 грн. За порушення основного зобов`язання, позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.02.2023 позов товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задоволено. Суд стягнув з Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства на користь товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України заборгованість в сумі 268 183,14 грн, пеню в сумі 30 932,75 грн, 3% річних в сумі 2 689,15 грн, інфляційні втрати в сумі 26 631,10 грн та 4 926,55 грн судового збору.

Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи вказав, що позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а відповідач за отриманий природній газ не розрахувався у встановлений строк, відтак суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення заборгованості за поставлений природній газ за січень-квітень 2022 року в сумі 268 183,14 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційні втрати, місцевий господарський суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства, є арифметично вірним та підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства подало апеляційну скаргу б/н від 06.03.2023 (вх. № 01-05/918/23 від 27.03.2023), в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.02.2023 у справі № 926/3692/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку апелянта, позивач не надав суду жодних належних і допустимих доказів в обгрунтування заявлених ним щоденних обсягів спожитого відповідачем газу у лютому 2023 року, у зв`язку із чим не довів правомірність застосування різних щоденних тарифів, які коливалися від 31060,94 грн. за тис куб.м. газу до 50632,544 грн. за тис куб м. газу, що спростовує виникнення у відповідача заборгованості за спожитий газ саме у сумі 268 174,93 грн.

Разом з тим, апелянт вказує, що судом не надано належної оцінки доказам відповідача у складі відповіді № 58002.4.1-лв-6315-1122 від 11.11.2022 року оператора газотранспортної мережі АТ «Чернівцігаз» на адвокатський запит, яка доводить, що у відповідача не встановлені технічні засоби для щоденного обліку спожитого газу і передачі даних про це, у зв`язку із цим застосовується місячний період звітування за спожитий газ.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою віднесення відповідача до бюджетних установ.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 18.09.2023 з`явився позивач, надав пояснення, в задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

У судове засідання 18.09.2023 представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомленний.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 року № 880 позивачу надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначена постачальником "останньої надії" строком на три роки.

Відповідач є бюджетною установою (відповідно до Бюджетного кодексу України).

Позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

У відповідності до положень п. 1.3. договору він є договором приєднання та вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За положеннями п.п. 3.1., 3.3. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником, відповідно до розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. - 4.4. договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Пунктами 8.1, 8.2. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

За положеннями п. 11.1. договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (п. 11.3. договору).

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивач надає лист оператора оператора ГТС від 05.07.2022 № ТОВВИХ-22-7030, інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Z868C00O; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ; відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Z868C00O.

За твердженням позивача, протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовувалась гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

Позивач зазначив, що вартість поставленого у період з січня квітня природного газу становить 268 183, 14 грн. Відповідач свої зобов`язання за спірним договором щодо оплати за отриманий природний газ не виконав, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 268 183, 14 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Спір у справі виник щодо поставки на виконання умов договору постачання природного газу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору з січня по квітень 2022 поставлено відповідачу природній газ на загальну суму 268 183, 14 грн.

На виконання умов пункту 4.3. договору постачальник направив на адресу відповідача рахунки на оплату природного газу.

На підтвердження наведених обставин позивач надав суду відповідні списки згрупованих відправлень Укрпошти та фіскальні чеки.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором в частині оплати позивачу за отриманий природній газ, в результаті чого сума заборгованості за січень-квітень 2022 року становить 268 183,14 грн.

Наведене також підтверджується листом оператора ГТС від 05.07.2022 № ТОВВИХ-22-7030, інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Z868C00O; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ; відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Z868C00O.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого природного газу на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм спожитого Споживачем природного газу, відтак, доводи алелянта про недоведеність обсягів спожитого газу оцінюється колегією суддів критично.

Разом з тим, Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 01.10.2021 року по 30.11.2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

В подальшому з 1 грудня 2021 року ціна за природній газ (з урахуванням ПДВ) змінювалась та відповідно до умов договору була оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price та підтверджується наданою до матеріалів справи довідкою від 07.02.2022.

Відтак, позивачем правильно розрахована ціна спожитого відповідачем природного газу за період з січня по квітень 2022.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язанням, за статтею 509 ЦК України, є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а відповідач за отриманий природній газ не розрахувався у встановлений строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 268 183,14 грн підлягають до задоволення.

Пунктами 1,2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт Типового договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати спожитого природного газу, у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов договору нараховано, та заявлено до стягнення пеню в сумі 30 932,75 грн, 3% річних в сумі 2 689,15 грн, інфляційні втрати в сумі 26 631,10 грн.

Судовою колегією перевірено розрахунок нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені, відтак, судова колегія вважає такі нарахування вірними, а тому в цій частині вимоги підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.02.2023 у справі №926/3692/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційних скарг слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства б/н від 06.03.2023 (вх. № 01-05/918/23 від 27.03.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.02.2023 у справі № 926/3692/22 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак