Постанова

від 19.09.2023 по справі 336/907/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.09.2023 Справа № 336/907/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 336/907/23 Головуючий у1інстанції: Петренко Л.В.

№ 22-ц/807/1205/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар Смокотіна В.С.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційноюскаргою ОСОБА_1 в особі адвоката Лугового Бориса Владленовича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі адвоката Лугового Бориса Владленовича до Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ

В січні 2023 року ОСОБА_1 в особі адвоката Лугового Б.В. звернулася до суду із позовом до Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 03.03.1997 року вона прийнята на роботу до Запорізького виробничого управління меліорації та водного господарства (в подальшому зазначена юридична особа неодноразово реорганізовувалась, на даний час «БУВР річок Приазов`я»). В подальшому працювала на різноманітних посадах заступника начальника відділу економіки, інженера ІІ-ої категорії виробничо-технічного відділу, інженера 1-ої категорії виробничо-технічного відділу, спеціаліста 1-ої категорії виробничо-технічного відділу, провідного інженера проектно кошторисної групи виробничо-технічного відділу, провідного інженера виробничо-технічного відділу, провідного інженера з експлуатації за ремонту виробничо-технічного відділу.

17.11.2022 відповідачем видано наказ №83 «Щодо необхідності внесення змін у структуру і штатний розпис», яким з штатного розпису було виведено уci відділи та підрозділи відповідача, в тому числі відділ з управління інфраструктурою в якому на посаді провідного інженера з організації та ремонту працювала позивачка. Тим же наказом в штатний розпис введено нові служби та підрозділи.

29.11.2022 відповідач повідомив позивачку про звільнення з 01.02.2023 у зв`язку з виключенням посади провідного інженера з експлуатації та ремонту відділу з управління інфраструктурою зі штатного розпису. При цьому, відповідач зазначив, що звільнення відбудеться з неможливості переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю вакантних посад, які б могли бути запропоновані виходячи з наявної професії, спеціальності та міста розташування підрозділів.

09.12.2022 позивачка подала заперечення на вказане повідомлення, в якому послалась на те, що у неї тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві та вона є інвалідом ІІ-ої групи.

23.12.2022 відповідач надав відповідь на заперечення, в якій зазначив, що наявність інвалідності не дає переважного права для залишення на роботі, можливості запропонувати іншу посаду не має.

30.12.2022 позивачка, на підставі наказу №56к, звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників, тобто на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України.

Представник вважає, що звільнення позивачки є незаконним, у зв`язку з чим вона підлягає поновленню на роботі.

Позивачка отримала вищу освіту за спеціальністю виготовлення будівельних виробів та конструкцій. Підвищувала свою кваліфікацію в галузі стандартизації та якості виробництва. Крім того, прослухала відповідний курс та здобувала відповідну кваліфікацію за напрямом «Кошторисна справа + АВК -5». На адвокатський запит відповідачем надано штатні розписи з 01.01.2023 та з 01.02.2023. Порівняння зазначених розписів свідчить, що за виключенням керівництва та групи «управління» при керівництві, решти відділів повністю перетворювались. Зазначені зміни передбачені наказом відповідача №83 від 17.11.2023.

Відповідно до штатного розпису відповідача, який прийнято на підставі наказу відповідача № 83 від 17.11.2023, було введено штатні одиниці які позивачка відповідно до своєї кваліфікації могла б займати: - Служба з управління державною власністю та державних закупівель провідний інженер з проектно-кошторисної роботи, - Служба забезпечення роботи систем та охорони праці - провідний інженер охорони праці. Однак, зазначені посади позивачці запропоновані не були, як і будь-які інші.

Відповідач при здійсненні змін у штатному розписі не врахував переважне право позивачки на залишення на роботі, не запропонував їй іншу роботу на підприємстві, тобто не дотримався, передбаченої процедури звільнення з підстав п. 1. ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середньою заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку та час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки, до вирішення судом рішення має розраховуватися виходячи з середньоденної заробітної плати 380 гривень.

Посилаючись на вищезазначене просила суд, визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади «провідний інженер з організації експлуатації та ремонту» Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я на підставі наказу №56к від 30.12.2022 року, поновити ОСОБА_1 на посаді «провідний інженер з організації експлуатації та ремонту» Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2022 року по дату розгляду справи, виходячи з середньоденного заробітку 380,00 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі та допустити судове рішення до негайного виконання в частині визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду ОСОБА_1 в особі адвоката Лугового Б.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 03 березня 1997 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Запорізького виробничого управління меліорації та водного господарства (нині - БУВР річок Приазов`я) на посаду заступника начальника - начальник відділу економіки, про що в трудовій книжці міститься запис під № 14.

ОСОБА_1 має вищу освіту за спеціальністю виготовлення будівельних виробів та конструкцій, що підтверджується дипломом № 025949 від 29 червня 1972 року.

Підвищувала свою кваліфікацію в галузі стандартизації та якості виробництва, що підтверджується посвідченням від 31 травня 1975 року.

В подальшому ОСОБА_1 переводилася на різні інженерні посади та з 01 жовтня 2019 року обіймала посаду провідного інженера з організації експлуатації та ремонту відділу з управління інфраструктурою, про що в трудовій книжці міститься запис під № 28.

Відповідач посилався на те, що з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, фактично увесь південний регіон Запорізької області знаходиться у тимчасовій окупації. Виконувати установчі завдання по забезпеченню потреб щодо подачі води та надавати послуги водокористувачам на територіях ведення активних бойових дій, підвідомчими управліннями, стало неможливо та небезпечно для здоров`я та життя працівників.

Внаслідок вказаних вище обставин виникла істотна зміна обсягів діяльності, що призвело до необхідності запровадження кардинальних змін в діяльності БУВР річок Приазов`я, що і було викликано необхідністю внесення змін до структури та штатного розпису.

17 листопада 2023 року керівництвом БУВР річок Приазов`я видано наказ №83 «Щодо необхідності внесення змін у структуру і штатний розпис», яким внесено зміни до організації структури та штатного розпису загального фонду з 01.02.2023 року.

Як зазначав відповідач, вказані зміни стосувались усіх відділів та підрозділів БУВР річок Приазов`я, в тому числі і Відділ з управління інфраструктурою, в якому на посаді провідного інженера з організації експлуатації та ремонту - працювала ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним наказом.

Наказом № 86 від 24 листопада 2022 року внесено зміни до наказу від 17 листопада 2022 року № 83, а саме змінено п. 1.2та викладено в іншій редакції.

Адміністрацією БУВР річок Приазов`я, під особистий підпис, повідомлено працівників у встановлений законом строк, про можливе вивільнення, внаслідок виключення посад зі штатного розпису з 01.02.2023.

Повідомлення від 29.11.2022 року, з урахуванням двохмісячного строку, було адресовано також провідному інженеру з організації експлуатації та ремонту відділу з управління інфраструктурою - ОСОБА_1 . Повідомлення отримано позивачем особисто 29.11.2022 року, що підтверджується її підписом.

Позивач не заперечує отримання такого повідомлення, проте посилається на те, що їй не було запропоновано будь-яку іншу роботу, незважаючи на те, що вона тривалий час сумлінно працювала в установі та є інвалідом.

Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, зазначав, що на час звільнення не було вільних посад, які могли б запропонувати позивачці з огляду на її фах.

Судова колегія звертає увагу на те, що внаслідок зміни штатного розпису фактично не відбулося зменшення кількості працівників, а деякі посади в регіонах незважаючи на окупацію цих територій збереглися у штатному розписі та залишаються вільними.( а.с. 62-63 т.2).

Представник відповідача зазначав, що при вирішенні панн про працевлаштування вивільнених працівників,в тому числі ОСОБА_1 , досліджувалося питання про переважність прав працівників щодо залишення на роботі, з`ясовувалися питання можливості виконання працівниками тієї чи іншої роботи.

Разом з тим, судова колегія вважає переконливими доводи позивача про те, що їй не пропонувалася жодна посада.

Так, з повідомлення про майбутнє звільнення , яке було здійснене ще 29 листопада 2022 року, ОСОБА_1 була повідомлена про те, що її звільнення відбудеться на підставі наказу БУВР річок Приазов`я від 29 листопада 2022 року № 46 к «Про попередження про заплановане звільнення» попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади провідного інженера з організації експлуатації та ремонту відділу з управління інфраструктурою, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, внаслідок виключення даної посади зі штатного розпису з 01.02.2023 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

При цьому у зазначеному повідомленні вже заздалегідь було зазначено, що звільнення відбувається виходячи з неможливості переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю вакантних посад, які б могли бути запропоновані виходячи з наявної професії, спеціальності та міста розташування підрозділів.

09 грудня 2022 року позивачка подала заперечення на вказане повідомлення, в якому послалась на те, що у неї тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві та вона є інвалідом ІІ групи.

23 грудня 2022 року за № 1240/05-05 відповідач надав відповідь на заперечення, в якій зазначив, що наявність інвалідності не дає переважного права для залишення на роботі, керівництво БУВР річок Приазов`я не має можливості запропонувати іншу посаду, яка б відповідала кваліфікації позивача.

При цьому відповідачем не наводився перелік вільних посад для виключення сумнівів у тому, що позивач не здатна обіймати ці посади та для надання позивачці можливості надати власні доводи та документи, які підтверджували б її можливість обійняти ці посади з урахуванням кваліфікації..

Посилання відповідача на те, що вони ретельно перевіряли можливість працевлаштування працівників, в тому числі позивачки, спростовується тим, що попередження про безальтернативне звільнення їй було доведено в той же день, коли було видано наказ про попередження запланованого звільнення.

Наказ щодо необхідності внесення змін у структурі і штатний розпис від 17.11.22 року передбачав виведення зі штатного розпису численних посад, проте він же містив застереження про створення комісії для створення пропозицій про комплектування нового штатного розпису.

На той час новий штатний розпис не був затверджений, а попередній наказ від 17.11.22року згодом ще піддавався коригуванню.

Про наявність нових посад, які мали створюватися внаслідок змін, позивач також не попереджалася, не була ознайомлена з ними.

Набрання чинності оновленим штатним розписом має відбуватися в такі строки, аби були дотримані вимоги ст. 32 КЗпП щодо попередження працівника не пізніше ніж за 2 місяці в разі зміни істотних умов праці, зокрема, системи та розміру оплати праці, зміни розрядів і найменування посад тощо.

Фактично позивач не мала можливості на час звільнення ознайомитися з новими посадами, які мали бути ведені в оновлений штатний розпис.

Згідно з листом Мінпраці від 27.06.2007 р. № 162/06/187-07 штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. У штатному розпису містяться назви посад, чисельність персоналу і оклади щодо кожної посади. Прийняття, затвердження керівником підприємства штатного розпису проводиться шляхом видання спеціального локального нормативного акта (наказу), що визначатиме кількість працівників кожної професії з розподілом штатних одиниць за структурними підрозділами підприємства.

Розроблення штатного розпису має здійснюватися на основі внутрішніх організаційно-нормативних документів (чинна структура і чисельність, положення з оплати праці) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Класифікатора професій ДК 003-2010 (назви посад і професій мають відповідати назвам у Класифікаторі).

У даному випадку новий шатний розпис було затверджено лише у лютому 2023 року.

За неспростованими поясненнями позивачки, працівникам, які мали були скорочені, пропонувалося написати заяви про скорочення терміну попередження та звільнення наприкінці грудня.

Тож 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 подано заяву адміністрації БУВР річок Приазов`я про бажання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників, та просила звільнити її 30 грудня 2022 року.

Судова колегія враховує, що на цей час позивач вже була неодноразово, в тому числі на її звернення, повідомлена про відсутність для неї вільних посад ані в старому, ані в майбутньому новому штатному розписі.

Наказом БУВР річок Приазов`я від 30.12.2022 №56к був припинений трудовий договір з працівником ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава - заява ОСОБА_1 про скорочення строку попередження про майбутнє звільнення позивач була ознайомлена із зазначеним наказом 30.12.2022 та отримала його.

30 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу від 30.12.2022 року № 56к, про що в трудовій книжці міститься запис під № 29.

На адвокатський запит керівництво БУВР річок Приазов`я повідомило, що наказом БУВР річок Приазов`я від 30.12.2022 №56к був припинений трудовий договір з працівником ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава - заява ОСОБА_1 про скорочення строку попередження про майбутнє звільнення. Адміністрацією БУВР річок Приазов`я не пропонувалось ОСОБА_1 переведення на іншу посаду внаслідок відсутності посади у новому штатному розписі Управління та відсутності відповідної кваліфікації та надано перелік вакантних посад у БУВР річок Приазов`я станом на грудень 2022 року.

Відповідно до даного переліку у БУВР річок Приазов`я були вакантними наступні посади: провідний аудитор, уповноважений з антикорупційної діяльності, провідний фахівець із зв`язків з громадськістю та пресою, начальник відділу водних відносин та басейнової взаємодії, начальник відділу техногенно-екологічної безпеки, провідний інженер з використання водних ресурсів, провідний інженер з організації експлуатації та ремонту, інженер з організації експлуатації та ремонту 1 категорії, провідний фахівець з публічних закупівель, начальник відділу енергоефективності, заступник начальника відділу енергоефективності, інженер-енергетик 1 категорії, інженер з транспорту 1 категорії, фахівець з питань цивільного захисту, начальник відділу господарсько-технічного забезпечення, хімік 0,5 од., провідний економіст 2 од., провідний бухгалтер, провідний гідрогеолог, технік-гідрогеолог 1 категорії, замірник, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування ІІІ розряду, бурильник ручного буріння 0,5 од., провідний інженер з транспорту, підсобний робітник, водій автотранспортних засобів.

Наявність та перелік вакантних посад не доводилися до відома позивачки, висновок про те, що вона не може їх обіймати зроблено без будь-якого спілкування з позивачкою та з`ясування наявності у неї відповідної освіти та знань.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідачем не доведено, що у нього не було можливості перевести позивачку на іншу роботу тим більше з урахуванням того, що внаслідок зміни у штатному розписі загальна кількість працівників відповідача не змінилася.

Законодавчі гарантії для працівників передбачають, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судова колегія виходить з того, що відповідачем не були дотримані права позивачки, позаяк на час попередження її про звільнення і відсутність для неї вільних посад, відповідач не мав ані нового штатного розпису, ані відомостей про бажання працівників, які вивільняються, перейти на новостворені посади, ані вимог, які ставилися б до новостворених посад тощо.

За таких умов попередження позивачки про її наступне звільнення за відсутності будь-яких прийнятних для неї посад свідчить про порушення порядку звільнення працівника та порушення його трудових прав.

З огляду на викладене, судова колегія вважає позов обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судова колегія враховує, що ці вимоги є похідними від позову про поновлення на роботі та визнання звільнення таким, що не відповідає закону, а відтак підлягають задоволенню.

Заявлені позивачкою вимоги про стягнення середнього заробітку у розмірі з розрахунку 380 гр. на день, не суперечать наданій відповідачем довідці про розмір заробітку позивачки; визначена нею сума не перевищує зазначену у довідці відповідача.

Судова колегія виходить з того, що час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення становив 188 робочих днів, а відтак стягненню на користь позивачки підлягає (188х380) 71440 гр.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2023 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати таким що не відповідає закону звільнення ОСОБА_1 з посади «провідний інженер з організації експлуатації та ремонту» на підставі наказу Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я № 56 від 30.12.2022 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді «провідний інженер з організації експлуатації та ремонту» Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я .

Стягнути з Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 71440 гр. (сімдесят одна тисяча чотириста сорок гр..).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2023 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков