Постанова

від 12.09.2023 по справі 910/11232/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. Справа№ 910/11232/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання: Дюкарєвої І.М.

представники учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року

у справі №910/11232/19 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБТ Енерго"

до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний

механічний завод"

про стягнення 446 561,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ФОП Арутюнов Р.О. (надалі - позивач-1) та ТОВ "ТБТ Енерго" (надалі - позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Експериментальний механічний завод" (надалі - відповідач) про відшкодування позивачу-1 доходів від безпідставно набутого майна у сумі 368 321,21 грн. та повернення позивачу-2 безпідставно набутого майна (грошових коштів) у сумі 78 240,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач-1 з посиланням на положення ст. 1214 ЦК України зазначає, що відповідач без достатньої правової підстави отримав дохід від орендних платежів у період з січня по травень 2019 року у загальній сумі 368 321,21 грн.

Позивач-2, в свою чергу, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 78 240,42 грн., що були сплачені відповідачу, як забезпечувальний платіж на підставі договору оренди нежитлового приміщення №18-39372701005 від 30.11.2018, укладеного між ним та відповідачем, оскільки на час звернення з позовом вказаний договір оренди розірваний.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року у справі №910/11232/19 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ПАТ "Експериментальний механічний завод" на користь ФОП Арутюнова Р.О. 368321,21 грн. грошових коштів отриманих, як дохід від безпідставно набутого майна, 5524,83 грн. судового збору та 52,00 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовлення її до розгляду; присуджено до стягнення з ПАТ "Експериментальний механічний завод" на користь ТОВ "ТБТ Енерго" 78 240,42 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 1921,00 грн. судового збору та 94,20 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовлення її до розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Експериментальний механічний завод" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/11232/19 та прийняти нове, яким у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2020 року апеляційну скаргу ПАТ "Експериментальний механічний завод" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою суду від 09.04.2020 вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ПАТ "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

30.04.2020 року через відділ документального забезпечення суду скаржником на виконання ухвали від 09.04.2020 надано докази сплати судового збору у розмірі 11 168,73 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2023 року поновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року у справі №910/11232/19, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/11232/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.06.2020 року за участю повноважених представників учасників провадження у справі.

У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу позивачі просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

До дати судового засідання через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли додаткові пояснення, а від ФОП Арутюнова Р.О. - заперечення на додаткові пояснення скаржника з подальшими доповненнями до цих заперечень.

У зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020 для розгляду справи №910/11232/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А. судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою суду від 17.06.2020 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/11232/19 за апеляційною скаргою ПАТ "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020.

Іншою ухвалою суду від 17.06.2020 заяву ПАТ "Експериментальний механічний завод" про зупинення провадження у справі №910/11232/19 задоволено; зупинено провадження у справі №910/11232/19 за апеляційною скаргою ПАТ "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №758/14876/19; зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про набрання законної сили рішенням у справі №758/14876/19 та надати відповідні докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 поновлено апеляційне провадження у справі №910/11232/19; задоволено заяву суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю. про самовідвід від розгляду справи №910/11232/19 за апеляційною скаргою ПАТ "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020; матеріали справи №910/11232/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 справу №910/11232/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Копитова О.С.

Ухвалою суду від 14.08.2023 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/11232/19 за апеляційною скаргою ПАТ "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року та призначено її до розгляду на 12.09.2023 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 для розгляду справи №910/11232/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М. судді: Сотніков С.В., Копитова О.С.

Ухвалою суду від 12.09.2023 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/11232/19 за апеляційною скаргою ПАТ "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у відповідності до ч. 6 ст. 120 ГПК України шляхом направлення копії ухвали суду від 14.08.2023 року про призначення справи до розгляду на електронну адресу, докази чого долучено до матеріалів справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 17.06.2020 року зупинено провадження у справі №910/11232/19 за апеляційною скаргою ПАТ "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №758/14876/19.

Судом також встановлено, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.07.2022 цивільну справу №758/14876/19 за позовом ПАТ "Експериментальний механічний завод" до Арутюнова Р.О., державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Тарасенка І.М. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора передано до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває господарська справа №910/6040/21 про банкрутство ПАТ "Експериментальний механічний завод".

Станом на дату проведення судового засідання (12.09.2023 року) справу №758/14876/19 не розглянуто, судового рішення по суті спору не прийнято, тобто причини, які слугували підставою для зупинення розгляду справи №910/11232/19, не відпали.

Разом з тим, колегія суддів у визначеному складі суду вважає за необхідне зазначити, що предметом позову у справі №910/11232/19 є вимога позивача про стягнення доходів від безпідставно набутого майна - спірних приміщень, що належать позивачу, які відповідач здавав в оренду згідно з договорами оренди приміщень від 30.11.2018 року позивачу-2.

Правовою підставою позову є статті 1212, 1214 ЦК України. Посилаючись на договір купівлі-продажу спірних приміщень та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач зазначав, що він є власником спірних приміщень, які використовуються відповідачем безпідставно, а тому має право на дохід, отриманий внаслідок їх використання відповідачем.

Водночас, у межах справи №758/14876/19 розглядається вимога щодо правомірності вчинення державним реєстратором запису в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно на підставі судового рішення, а не правомірності набуття позивачем права власності на майно.

В даному випадку, зібрані у справі №910/11232/19 докази дозволяють суду самостійно з використанням повноважень, визначених господарським процесуальним законом, встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, в тому числі питання набуття позивачем права власності на майно.

Крім того, на відсутність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №758/14876/19 також було наголошено Верховним Судом у своїх постановах від 20.07.2020 року у справі №910/11236/19 та від 08.07.2020 року у справі №910/11234/19, розглянутих за подібних правовідносин, в яких також приймали участь ФОП Арутюнов Р.О. та ПАТ "Експериментальний механічний завод".

Таким чином, враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для повторного зупинення апеляційного провадження у даній справі та вважає за можливе розглянути справу по суті спору за наявними у ній доказами у відсутність представників сторін.

12.09.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.10.2009 між ВАТ "Експериментальний механічний завод", в особі Голови правління - Масліхіна Ігоря Юрійовича, який діяв на підставі Статуту в новій редакції, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С. 12.08.2002 за реєстровим №1354, (продавець) та Арутюновим Р.О. (Покупець) укладено договір купівлі - продажу нежилих будівель, зареєстрований в реєстрі за №2322, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежилі будівлі літ. З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв. м., що знаходяться в місті Києві по вулиці Фрунзе (Кирилівська), будинок під №69.

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору, продаж здійснюється за ціною 3822397,98 грн., яку продавець та покупець вважають вигідною для себе, її розмір не пов`язаний із збігом якихось важких для продавця та покупця обставин і повністю задовольняє їх.

Розрахунок згідно п. 2.1 цього договору може бути проведений у будь-який спосіб, визначений сторонами, який не протирічить чинному законодавству України, у будь-який день після укладання цього договору купівлі продажу, але не пізніше 19 січня 2010 року (п. 2.2).

Відповідно до п. 7.1 договору, право власності на вищевказані відчужувані нежилі будівлі покупець набуває з моменту державної реєстрації відповідно до п. 4 ст. 334 ЦК України після повної сплати суми продажу, зазначеної в п. 2 цього Договору у порядку, передбаченому п. 2.2 цього Договору.

Договір купівлі-продажу нежилих будівель зареєстровано в реєстрі 19.10.2009 за №2322, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л. В., якою встановлено особу громадян, які підписали договір, а також перевірено їх дієздатність, правоздатність та дієздатність ВАТ "Експериментальний механічний завод", повноваження його представника і належність ВАТ "Експериментальний механічний завод" нежилих будівель.

23.08.2016 приватним нотаріусом Скульською Т.А. внесено запис про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 69, від Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до Арутюнова Р.О. (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 310071341).

Як стверджує позивач, тривалий час, а саме: з 16.12.2016 по 19.12.2018 нежилі будівлі літ. З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в місті Києві по вулиці Фрунзе, будинок під номером 69, без достатніх правових підстав перебували у власності відповідача, ці обставини встановлено судом у постанові Вищого адміністративного суду України у справі №826/20057/16 від 08.08.2017 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/2421/18 від 18.12.2018.

19.12.2018 державним реєстратором Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" Подолякою І.П. повторно внесено запис про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 69, від Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до Арутюнова Р.О. (номер запису про право власності: 29550024, індексний номер рішення: 44720821).

Крім того, 30.11.2018 між ПАТ "Експериментальний механічний завод" (орендодавець) та ТОВ "ТБТ Енерго" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) майно, визначене у договорі, за плату на обумовлений строк для використання його у господарській діяльності орендаря.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором орендодавець зобов`язується передати орендарю наступне майно:

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 52,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 1.3 договору зазначено, що орендодавець є власником майна.

Між ПАТ "Експериментальний механічний завод" та ТОВ "ТБТ Енерго" підписано акт прийому-передачі майна в оренду, який є додатком №1 від 31.12.2018 року до договору оренди нежитлового приміщення від 30.11.2018 №18-39372701005-ОР.

Згідно із п.3.1 розмір щомісячної орендної плати за користування майном зазначається в додатку №4 до договору.

Додатком №4 від 10.12.2018 до договору оренди нежитлового приміщення від 20.11.2018 №18-39372701005-ОР визначено розмір щомісячної плати за користування майном.

Відповідно до пункту 3 вказаного додатку розмір щомісячної плати за користування майном становить 78 240,42 грн. з ПДВ.

Також, п.3.9 договору оренди встановлено, що після підписання договору та не пізніше дня підписання акту приймання-передачі майна в оренду, орендар сплачує орендну плату в розмірі щомісячної орендної плати (незалежно від дати передачі майна в оренду), що передбачено в п.3.1 договору та забезпечувальний платіж, який дорівнює розміру місячної орендної плати зазначеної в п.3.1 договору.

Після закінчення терміну дії та/або розірвання договору забезпечувальний платіж може бути зарахований в рахунок оренди за останній місяць оренди або використаний орендодавцем на відшкодування збитків, що виникли внаслідок дій або бездіяльності орендаря та/або пов`язаних з ним третіх осіб, в процесі експлуатації майна, що орендується, та/або систем комунікації і обладнання будівлі в цілому (п.3.10).

31.01.2019 між ПАТ "Експериментальний механічний завод" та ТОВ "ТБТ Енерго" було підписано додаток №5 до договору оренди 30.11.2018 №18-39372701005-ОР, згідно якого було змінено п. 1.2 договору, а саме встановлено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю наступне майно:

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 354 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, корпус літера "З",

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, корпус літера "Л".

Відповідно до пункту 4 вказаного додатку встановлено, що розмір щомісячної плати за користування майном становить 96 693,62 грн. з ПДВ.

31.01.2019 між ПАТ "Експериментальний механічний завод" та ТОВ "ТБТ Енерго" було підписано акт прийому передачі майна з оренди (додаток №6), згідно якого орендар повернув орендодавцю частину нежитлового приміщення загальною площею: 52,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, корпус літера "А", та акт прийому передачі майна в оренду (додаток №7), згідно якого орендодавець передав орендарю частину нежитлового приміщення загальною площею: 354 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, корпус літера "З".

Так, на виконання умов договору відповідачем позивачу-2 виставлено наступні рахунки на оплату оренди, які відповідно оплачені останнім, а саме:

- рахунок від 30.11.2018 №1234 (оренда за січень 2019 року) на суму 78240,42 грн. та від 03.12.2018 №1235 (забезпечувальний платіж) на суму 78240,42 грн. сплачено згідно платіжного доручення від 03.12.2018 №635 у загальній сумі 156 480,84 грн.;

- рахунок від 28.01.2019 №27 (оренда за лютий 2019 року) на суму 96693,62 грн. сплачено згідно платіжного доручення від 12.02.2019 №769;

- рахунок від 21.02.2019 №92 (оренда за березень 2019 року) на суму 96693,62 грн. сплачено згідно платіжного доручення від 05.03.2019 №831;

- рахунок від 21.03.2019 №146 (оренда за квітень 2019 року) на суму 96693,62 грн. сплачено згідно платіжного доручення від 05.04.2019 №887;

- рахунок від 19.04.2019 №204 (оренда за травень 2019 року) на суму 96693,62 грн. сплачено згідно платіжного доручення від 26.04.2019 №929.

27.05.2019 між ФОП Арутюновим Р.О. та ТОВ "ТБТ Енерго" підписано додатковий договір до договору №18-39372701005-ОР від 30.11.2018 згідно якого змінено сторону орендодавця, а саме на ФОП Арутюнова Р.О.

28.05.2019 між ФОП Арутюновим Р.О. та ТОВ "ТБТ Енерго" підписано договір про розірвання договору оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР від 30.11.2018 і згідно акту прийому передачі позивач-2 повернув позивачу-1 вказані вище нежитлові приміщення.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач-1 зазначає, що відповідач, не будучи власником нежитлових будівель в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, безпідставно отримував орендні платежі за договором оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР від 30.11.2018, що, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача грошових коштів, які відповідач отримав без достатньої правової підстави у період з січня по травень 2019 року як орендні платежі.

Позивач-2, в свою чергу, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки на даний час договір оренди нежитлового приміщення від 30.11.2018 №18-39372701005 розірвано, відповідач безпідставно утримує грошові кошти в сумі 78240,42 грн., що були сплачені позивачем-2, як забезпечувальний платіж на підставі зазначеного договору.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року у справі №910/11232/19 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ПАТ "Експериментальний механічний завод" на користь ФОП Арутюнова Р.О. 368321,21 грн. грошових коштів отриманих, як дохід від безпідставно набутого майна, 5524,83 грн. судового збору та 52,00 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовлення її до розгляду; присуджено до стягнення з ПАТ "Експериментальний механічний завод" на користь ТОВ "ТБТ Енерго" 78 240,42 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 1921,00 грн. судового збору та 94,20 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовлення її до розгляду.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, які підтверджені відповідними доказами та правомірністю наданих позивачами розрахунків.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду та не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.

У частині четвертій статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства (частина 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають із моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Як встановлено судом, відповідно до договору купівлі-продажу №2322 від 19.10.2009 Арутюнов Р.О. набув право власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69.

19.12.2018 до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про право власності Арутюнова Рубена Оганесовича на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69. Зазначені відомості підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.11.2019 №189428418.

Судом також встановлено, що 30.11.2018 між ПАТ "Експериментальний механічний завод" (орендодавець) та ТОВ "ТБТ Енерго" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю:

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 52,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

31.01.2019 між ПАТ "Експериментальний механічний завод" та ТОВ "ТБТ Енерго" було підписано додаток №5 до договору оренди 30.11.2018 №18-39372701005-ОР, згідно якого орендодавець передав орендарю:

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 354 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

За своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Нормою ч. 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як було зазначено вище, позивачем-2 за період з грудня 2018 по квітень 2019 року на виконання умов договору оренди, було перераховано на користь відповідача 543 255, 32 грн., з яких: 465 014,90 грн. орендні платежі за січень-травень 2019 року та 78 240,42 грн. забезпечувальний платіж.

Разом з тим, 19.12.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №29550024 про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, до Арутюнова Р.О .

Частиною 1 ст. 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Таким чином, позивач є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі (позивачу-2),а отже виходячи з приписів ст.317 ЦК України, саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, в тому числі шляхом передання його в оренду іншим особам.

При цьому, позивач-1 спірне майно в оренду не передавав та нікого, в тому числі і відповідача, не уповноважував на передачу цього майна в оренду, доказів зворотнього матеріали справи не містять та судом не встановлено.

Відтак, наведене дає підстави для висновку про те, що майно, передане відповідачем в оренду позивачу-2, було набуте та збережене (та передане в оренду) відповідачем безпідставно, що свідчить про наявність у позивача-1, як законного власника майна, підстав вимагати у відповідача відшкодування доходів, що були фактично отримані чи могли бути отримані з цього майна за заявлений позивачем період.

Частиною 1 ст. 1212 і пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Таким чином, законним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивач-1 з 19.12.2018 є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі, то відповідно, майно було набуте та збережене (та передане в оренду) відповідачем безпідставно. Відтак, позивач має право вимагати у відповідача відшкодування доходів від орендної плати за період з січня по травень 2019 року, які отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Розраховуючи суму позову, позивач-1 виходив з розміру орендованого приміщення, а також розміру орендної плати за договорами оренди, укладеними між відповідачем та позивачем-2.

З поданих сторонами документів вбачається та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору оренди позивачем-2 за спірний період було перераховано на користь відповідача 465 014,90 грн. з призначенням платежу: оплата за оренду нежитлового приміщення та 78 240,42 грн. забезпечувальний платіж.

З огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з місцевим судом про доведеність позивачем обставин щодо отриманого відповідачем доходу за передання частин нежитлового приміщення загальною площею: 52,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, корпус літера "А", загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, корпус літера "Л" та загальною площею: 354 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, корпус літера "З" у розмірі 465 014, 90 грн.

Суд наголошує на тому, що приписи ст. 1214 Цивільного кодексу України встановлюють правило, за якого дохід, отриманий від майна, що набуте або збережене особою без достатньої правової підстави, підлягає відшкодуванню цією особою з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Аналізуючи наявну у матеріалах справи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 по справі №826/2421/18 та довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №167687875 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач був обізнаний про володіння частиною вказаних вище нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, без достатньої правової підстави, оскільки був стороною у вказаній справі.

Зважаючи на те, що між сторонами існував спір щодо правомірності проведення позивачем державної реєстрації права власності на нерухоме майно в рамках розгляду адміністративної справи №826/2421/18, судова колегія вважає, що з моменту проголошення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 18.12.2018 про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено ПАТ "Експериментальний механічний завод" в задоволенні його позову, останній з названої дати був обізнаним про безпідставність перебування у його володінні відповідного майна.

Оскільки судом встановлено, що з 19.12.2018 законним власником орендованих приміщень був позивач, а відповідач продовжував приймати від третьої особи орендні платежі від здавання чужого майна в оренду, достеменно знаючи про реєстрацію права власності на орендоване майно за ФОП Арутюновим Р.О., то наведені обставини дають підстави для висновку про обізнаність скаржника про те, що у спірний період (з січня по травень 2019 року) він зберігав майно, передане в оренду, без достатньої правової підстави,

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини щодо отриманого відповідачем доходу за передання майна за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, корпус літ. А, Л, З, розмір такого доходу в силу ст. 1214 ЦК України повинен бути відшкодований позивачу-1.

Обставини щодо обізнаності відповідача про безпідставність перебування у його володінні спірного майна було також було встановлено судами першої та апеляційної інстанції у справах №910/10624/19, №910/11236/19, №910/12089/19 та №910/11234, правовідносини у яких подібні правовідносинам у справі, що наразі переглядається, та у яких також приймали участь ФОП Арутюнов Р.О. та ПАТ "Експериментальний механічний завод".

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження його доводів про те, що у період з 28.12.2018 по травень 2019 року будівля перебувала у власності відповідача.

При цьому є безпідставним посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі №640/5124/19, оскільки така постанова не є рішенням суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а тому відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є підставою для реєстрації права власності відповідача на будівлю.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідачем не надано документів, на підставі яких згідно вимог ст. 328 ЦК України набувається право власності та на підставі яких згідно ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Водночас, позивачем надано суду відповідні докази, а наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна підтверджує, що позивач з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи в суді першої інстанції був власником будівлі.

Таким чином, судовою колегією визнаються встановленими обставини, які є предметом доказування у даній справі, а саме: обставини перебування будівлі, в тому числі, приміщення в її складі, в період з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи в суді першої інстанції у власності позивача; обставини володіння, користування та розпорядження відповідачем майном, яке на праві власності належить позивачу; обставини обізнаності відповідача (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє будівлею без достатньої правової підстави, з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем.

Отже, вимога позивача-1 про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна у сумі 368 321,21 грн. є обґрунтованою в межах заявлених вимог, а відтак правомірно стягнута судом першої інстанції з відповідача.

Посилання відповідача на те, що позивач повинен був письмово повідомити орендаря про заміну сторони у зобов`язанні починаючи з 19.12.2018, тоді як відсутність такого повідомлення свідчить про безпідставність позовних вимог, судом відхиляються, оскільки предметом спору у даній справі є відшкодування доходу, отриманого відповідачем від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності позивачу, а спірні правовідносини регулюються приписами ст. 1214 ЦК України, яка таких дій від позивача не вимагає.

Доводи скаржника про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки договір купівлі-продажу майна, яке є предметом договору оренди, позивач-1 укладав як фізична особа та статус фізичної особи-підприємця позивач-1 набув лише в 18.10.2016 року, а статус платника ПДВ - 01.07.2019 року, судом відхиляється з огляду на таке.

Згідно статті 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Наявність статусу підприємця свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач-1 здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495.

Враховуючи вищенаведене, позивач-1 має законне право придбати майно, що є предметом договору оренди, як фізична особа, та в подальшому використовувати його у своїй господарській діяльності, а тому цей спір пов`язаним із господарською діяльністю позивача-1.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційна інстанція вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за своїм суб`єктним складом спір у даній справі підпадає під дію статті 4 ГПК України, його предмет охоплюється статтею 20 ГПК України, а право (інтерес) позивача підлягає судовому захисту у господарському суді, що спростовує протилежні доводи апелянта.

Посилання скаржника на те, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень не містить посилань на придбання його для здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для висновку про неналежність цього спору до юрисдикції господарських судів, оскільки він пов`язаний із здійсненням позивачем його господарської діяльності, зокрема, можливості отримання прибутку з надання в оренду нежитлових приміщень (КВЕД 68.20).

Доводи відповідача про те, що в суму грошових коштів, одержану відповідачем у спірний період, увійшли 20 % податку на додану вартість, що не є доходом у розумінні приписів статей 14 та 136 Податкового кодексу України, є безпідставними, оскільки положення даних норм закону регулюють питання податкових правовідносин, що є відмінним від правовідносин цивільного характеру щодо безпідставно набутих коштів.

Крім того, з огляду на встановлені вище судом обставини розірвання 28.05.2019 договору оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР від 30.11.2018 та повернення позивачем-2 нежитлових приміщень за ним, суд першої інстанції дійшов правовірного висновку про те, що відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти в сумі 78 240,42 грн., що були сплачені позивачем-2, як забезпечувальний платіж на підставі зазначеного договору, а тому вони мають бути повернуті останньому на підставі ст.1212 ЦК України.

Таким чином, оскільки грошові кошти у наведених сумах на користь позивачів-1,2 не сплачено і доказів такої сплати відповідачем суду не надано, колегія суддів погоджується з місцевим судом про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витраті зі сплати судового збору та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в порядку ст.129 ГПК України правомірно покладено на відповідача шляхом їх стягнення на користь позивачів.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року у справі №910/11232/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 року у справі №910/11232/19 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 28.09.2023 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

С.В. Сотніков