Рішення

від 28.09.2023 по справі 903/648/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ДОДАТКОВА УХВАЛА

28 вересня 2023 року Справа № 903/648/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська міжрайбаза

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська міжрайбаза

2) Фізичної особи- підприємця Яцеленка Валентина Володимировича

про визнання недійсним договору оренди

за відсутності сторін

встановив: 21.09.2023 на адресу суду від представника відповідача 1 - ТОВ Ковельська міжрайбаза надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить ухвалити додаткове рішення у справі №903/648/23, яким стягнути з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" на користь ТОВ Ковельська міжрайбаза судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27500грн.

Ухвалою суду від 22.09.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду; судове засідання призначено 28.09.2023; повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду заяви; явку учасників справи у судове засідання визнано на їх розсуд.

27.09.2023 від представника позивача - ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обгрунтувано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і відмовою в подальшому від позову. Крім того, відповідач до закінчення судових дебатів не подав заяву про намір заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи. До виходу суду у нарадчу кімнату відповідачем взагалі не було зроблено заяви про подання доказів понесених витрат. Просить відмовити в ухваленні додаткового рішення у справі.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В судове засідання 28.09.2023 учасники справи не з`явилися, що не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши подану заяву та наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" звернувся до суду з позовом до ТОВ Ковельська міжрайбаза та ФОП Яцеленка Валентина Володимировича (відповідачів), в якому просив суд визнати недійсним договір оренди № 32 нерухомого майна, укладений між ТОВ Ковельська міжрайбаза та ФОП Яцеленко Валентином Володимировичем 06.05.2022 року. Також, просив стягнути з відповідачів судові витрати по справі. Зазначив, що орієнтовна сума судових витрат, які позивач поніс та очікує понести в зв`язку з розглядом справи становить 25000грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент укладення оспорюваного договору мав місце умисел сторін, спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел виник у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором, а натомість отримання орендних платежів саме за надання в користування складу металевого площею 587,2 кв. м., та частини складу С-1 площею 415 кв.кв. Оскільки керівником ТОВ Ковельська міжрайбаза і ТОВ Ковельська ОТБ на момент укладення договору була і залишається одна і та ж особа - Сорока Петро Анатолійович, відтак вказана обставина сприяла в укладенні фіктивного правочину.

26.07.2023р. представник відповідача 1- ТОВ Ковельська міжрайбаза надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-75/4393/23), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач (ТОВ Ковельська міжрайбаза) поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи становить 27500грн. витрат на правову допомогу.

22.08.2023р. представник відповідача 1- ТОВ "Ковельська міжрайбаза" надіслав на адресу суду клопотання/заяву про розподіл судових витрат (вх.№01-74/1289/23), в якій зазначив, що керуючись абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України відповідач ТОВ "Ковельська міжрайбаза" робить заяву про розподіл судових витрат по даній справі, зокрема, щодо витрат надання професійної правничої допомоги, які орієнтовно складатимуть 27500грн. Повідомив, що у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України докази понесення витрат (договір, рахунок, акт виконаних робіт) будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У вказаній заяві представник відповідача просив суд прийняти, розглянути та задовольнити заяву про розподіл судових витрат по даній справі. Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи покласти на позивача - ТОВ "Ковельська оптово-торгова база".

Ухвалою суду від 01.08.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 22.08.2023р.

У судовому засіданні 22.08.2023р., за участю представників позивача та представника відповідача 1, судом оголошено перерву до 05.09.2023р.

У судовому засіданні 05.09.2023р., за участю представників позивача, представника відповідача 1 та відповідача 2, судом оголошено перерву до 19.09.2023р.

У судовому засіданні 19.09.2023, після з`ясування обставин справи, заслуховування пояснень представників сторін та дослідження доказів, на стадії судових дебатів представники позивача заявили про відмову від позову, подавши суду письмову заяву.

Відповідно п.1 ч.2 до ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Ухвалою суду від 19.09.2023 закрито провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

21.09.2023 на адресу суду від представника відповідача 1 - ТОВ Ковельська міжрайбаза надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній, посилаючись на ст.126, 129, 130 та 244 ГПК України, просить ухвалити додаткове рішення у справі №903/648/23, яким стягнути з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" на користь ТОВ Ковельська міжрайбаза судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27500грн.

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.3, 5, 6 ст.130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (ч.3 ст.123 ГПК України України).

За положеннями ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору врегульовано положеннями ст. 129 ГПК України.

Так, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: стаття 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та стаття 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

Так, у спірних правовідносинах розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи обставини цієї справи, зокрема, має здійснюватися з огляду на частину п`яту статті 130 ГПК України у системно-логічному зв`язку із частиною четвертою статті 126 ГПК України, та частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Водночас суд звертає увагу, що положення частини 3 статті 130 ГПК України вказують на те, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Тобто право на відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, в даному випадку, надано виключно відповідачу. Вказана процесуальна норма є абсолютно визначеною та розширеного тлумачення не потребує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі N 922/836/21.

Звертаючись з позовом до суду позивач просив визнати недійсним договір оренди №32 нерухомого майна, укладений між ТОВ Ковельська міжрайбаза та ФОП Яцеленко Валентином Володимировичем 06.05.2022 року.

У заяві про відмову від позову представник позивача вказав, що позов ТОВ Ковельська ОТБ є вмотивованим та обгрунтованим, що не виключає можливості визнання недійсним договору на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом. Після закриття підготовчого провадження відповідачем - ТОВ Ковельська міжрайбаза подані нові докази, про існування яких позивачу не було відомо і які суперечать зібраним позивачем доказам, що позбавляє позивача досягти мети, з якою було подано позовну заяву. Просив суд закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.09.2023 закрито провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову. В ухвалі зазначено, що заяви представників позивача про відмову від позову не суперечать інтересам позивача, а тому прийняті судом.

Суд зазначає, що позивач згідно положень господарського судочинства, має право подати до суду заяву про відмову від позову, але повинен розуміти наслідки подання такої заяви, у тому числі і право відповідача на компенсацію здійснених ним витрат пов`язаних з розглядом справи у зв`язку з відмовою позивача від позову на підставі ч.5 ст.130 ГПК України. Оскільки на відміну від розподілу судових витрат згідно положень статті 129 ГПК України, які застосовуються при прийнятті судового рішення, де суд враховує ступінь задоволення позовних вимог, зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, встановлення обставин виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, при закритті провадження у справі в зв`язку з відмовою позивача від позову суд не розглядає справу по суті та не встановлює наявність чи відсутність порушення прав позивача та особу, яка їх порушила.

Суд враховує, що розгляд справи неодноразово відкладався, у судовому засіданні 19.09.2023 з розгляду справи по суті, після з`ясування обставин справи, заслуховування пояснень представників сторін та дослідження доказів, на стадії судових дебатів представники позивача заявили про відмову від позову, подавши суду письмову заяву.

У письмових поясненнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, представник позивача вказує, що відповідачем-1 до закінчення судових дебатів не подано заяву про намір заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи. До виходу суду у нарадчу кімнату відповідачем не було зроблено заяви про подання доказів понесених витрат.

Проте з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача 1 - ТОВ Ковельська міжрайбаза у відзиві на позовну заяву (вх.№01-75/4393/23 від 26.07.2023р.) повідомляв, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач (ТОВ Ковельська міжрайбаза) поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи становить 27500грн. витрат на правову допомогу.

Також, представником відповідача -1 було подано клопотання/заяву про розподіл судових витрат (вх.№01-74/1289/23 від 22.08.2023р.), які орієнтовно складатимуть 27500грн, де було зазначено, що докази понесення витрат (договір, рахунок, акт виконаних робіт) будуть подані суду поротягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Тобто представником відповідача 1 - ТОВ Ковельська міжрайбаза були подані до суду відповідні заяви та докази для здійснення судом розподілу понесених судових витрат у визначеному положеннями ГПК України порядку.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи №903/648/23 на суму 27500грн представником ТОВ Ковельська міжрайбаза надано суду: договір про надання правничої допомоги від 27.06.2023, акт про надання послуг, складений 20.09.2023, рахунок №5/09 від 20.09.2023 на суму 27500грн та докази надіслання заяви про ухвалення додаткового рішення сторонам.

Крім того, в матеріалах справи містяться ордер на надання правничої (правової) допомоги від 19.07.2023, посвідчення адвоката України від 19.02.2015.

Частинами 1-3 ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 та 5 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.30 даного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 27.06.2023 між адвокатом Адвокатським об`єднаням "Рівненська правова компанія" (Адвокатське об`єднання) та ТОВ "Ковельська міжрайбаза" (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги.

Згідно п. 1.1. Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляє інтереси Клієнта в суді першої інстанції у справі Господарського суду Волинської області №903/648/23 за позовом ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" до ТОВ "Ковельська міжрайбаза" та ФОП Яцеленко В.В про визнання недійсним договору оренди. (п.2.1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.2 Договору правничу допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням Клівєнт оплачує в розмірі 27500,00 грн. за представництво інтересів в суді першої інстанції, що включає повний супровід розгляду справи. Оплата за даним Договором здійснюється не пізніше 5-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.

За результатами наданих послуг по Договору між сторонами складено та підписано акт про надання послуг. Акт підписаний сторонами та завірений їх печатками без зауважень.

Зокрема, в акті зазначено, що Адвокатське об`єднання здійснено представництво інтересів Клієнта у справі Господарського суду Волинської області №903/648/23 за позовом ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" до ТОВ "Ковельська міжрайбаза" та ФОП Яцеленко В.В про визнання недійсним договору оренди, що включає повний супровід справи в суді першої інстанції. загальна вартість наданих Клієнту юридичних посгу (правничої допомоги) станвоитьт 27500грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивачем суду не подано.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснивши аналіз поданих відповідачем доказів понесення витрат на правову допомогу, предмета та підстав позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість судових засідань, суд дійшов висновку, що заявлений представником відповідача розмір витрат на правову допомогу - 27500грн, є обгрунтованим. У зв`язку із чим, заява відповідача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська міжрайбаза про ухвалення додатково рішення у справі №903/648/23 задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (37840, Полтавська обл., Лубенський район, село Ковалі Хорольська ТГ, вул.Миру, буд.68, код ЄДРПОУ 38527562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельська міжрайбаза (45000, Волинська обл, місто Ковель, вул.Володимира Кияна, буд.44, код ЄДРПОУ 01744174) 27500грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст.ст.256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 28.09.2023.

СуддяО. Г. Слободян