Постанова
від 23.01.2024 по справі 903/648/23
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/648/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"

на додаткову ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2023 (суддя Слободян О. Г.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 (головуючий суддя Грязнов В. В., судді Тимошенко О. М., Розізнана І. В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 903/648/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" і 2) фізичної особи-підприємця Яцеленка Валентина Володимировича

про визнання недійсним договору оренди,

ВСТУП

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (далі - позивач, ТОВ "Ковельська ОТБ") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська міжрайбаза" (далі - відповідач-1, ТОВ "Ковельська міжрайбаза") та фізичної особи - підприємця Яцеленка Валентина Володимировича (далі - відповідач-2, ФОП Яцеленко В. В.), в якому просило суд визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 32. Також позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати по справі. Зазначив, що орієнтовна сума судових витрат, які позивач поніс та очікує понести в зв`язку з розглядом справи, становить 25 000,00 грн.

2. В подальшому позивач подав до суду заяву про відмову від позову, яку місцевий господарський суд задовольнив. Після цього відповідач-1 звернувся до суду із заявою про стягнення з ТОВ "Ковельська ОТБ" судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), до якої були долучені докази на підтвердження їх понесення. Суди попередніх інстанцій подану заяву задовольнили.

3. У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі позивач стверджує про незаконність прийнятих судами рішень. З урахуванням доводів касаційної скарги перед судом касаційної інстанції у цьому провадженні в основному постали питання дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які узагальнено можна сформулювати таким чином:

- за яких умов можливим є стягнення з позивача судових витрат у випадку відмови позивача від позову та закриття провадження у справі?

- чи встановлює чинний ГПК України конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості в контексті покладення на нього судових витрат при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову?

4. Про вирішення вказаних питань та результати касаційного провадження далі у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

5. Як вже коротко зазначалося вище, ТОВ "Ковельська ОТБ" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ТОВ "Ковельська міжрайбаза" та ФОП Яцеленко В. В. про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди нерухомого майна від 06.05.2022 № 32.

6. Ухвалою Господарського суд Волинської області суду від 19.09.2023 закрито провадження у справі на підставі положень пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом).

7. В подальшому, до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "Ковельська міжрайбаза" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ТОВ "Ковельська ОТБ" понесених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 500,00 грн.

8. Додатковою ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.09.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023, згадану заяву ТОВ "Ковельська міжрайбаза" про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено. Стягнуто з ТОВ "Ковельська ОТБ" на користь заявника 27 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

9. Не погодившись із судовими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволенні заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

10. Скаржник вказує на те, що саме по собі подання заяви про відмову від позову не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його правом, передбаченим нормами ГПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. В цій частині доводів посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 543/408/17.

11. Отже, скаржник посилається на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, що вбачається із висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17 та від 19.04.2021 у справі № 924/804/20. Водночас, заява ТОВ "Ковельська міжрайбаза" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не була обґрунтована неправомірними діями позивача та до неї не було долучено відповідних доказів на їх підтвердження. При цьому стверджує про те, що суд апеляційної інстанції в основу свого рішення поклав власні доводи щодо необґрунтованості дій позивача, на які відповідач-1 не посилався.

12. На переконання скаржника, за зазначених обставин самостійне встановлення судом апеляційної інстанції необґрунтованості дій позивача призвело до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом та порушило закріплений у статтях 2, 14 ГПК України принцип диспозитивності.

13. При цьому скаржник зазначає, що до закінчення судового засідання ТОВ "Ковельська міжрайбаза" не заявило про намір подати вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.

14. Також вказує на неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статей 129, 130 ГПК України, викладених у постановах від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 12.07.2021 у справі №903/317/20, додатковій постанові від 17.03.2023 у справі № 910/7169/18 та додатковій ухвалі від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17.

15. З огляду на що, скаржник у касаційній скарзі зазначає про порушення судами попередніх інстанції норм статей 129, 130 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Узагальнені доводи інших учасників справи

16. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

17. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Так, статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

19. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).

20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

21. У статті 130 ГПК України "розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.

22. Частина третя статті 130 ГПК України встановлює, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

23. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 130 ГПК України).

24. Зі змісту зазначеної норми можна дійти висновку, що у випадку відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, відповідач має право заявити про відшкодування позивачем понесених витрат.

25. При цьому, сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, а саме статей 129 - 130 ГПК України, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною по відношенню до загальних правил розподілу судових витрат, встановлених статтею 129 ГПК України. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додаткових ухвалах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 12.07.2021 у справі № 903/317/20, від 12.07.2021 у справі № 903/254/20, від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, на які, серед іншого, посилається скаржник на обґрунтування доводів касаційної скарги.

26. Отже, за змістом частини п`ятої статті 130 ГПК України однією із умов для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, мають бути необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

27. Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22.

28. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відмічає, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом послідовна та стала правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, від 02.09.2021 у справі № 922/2568/20, від 23.12.2021 у справі № 910/16777/20 та від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.

29. Водночас суд касаційної інстанції також враховує й іншу сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21 та від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17).

30. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

31. Як встановлено судом першої інстанції, у заяві про відмову від позову представник позивача вказав, що позов ТОВ "Ковельська ОТБ" є вмотивованим та обґрунтованим, що не виключає можливості визнання недійсним договору на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом. Після закриття підготовчого провадження відповідачем - ТОВ "Ковельська міжрайбаза" подані нові докази, про існування яких позивачу не було відомо і які суперечать зібраним позивачем доказам, що позбавляє позивача досягти мети, з якою було подано позовну заяву. Просив суд закрити провадження у справі.

32. Надаючи оцінку діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості/необґрунтованості в розумінні приписів, які містяться у статті 130 ГПК України, суд першої інстанції врахував, що розгляд цієї справи неодноразово відкладався, у судовому засіданні 19.09.2023 з розгляду справи по суті, після з`ясування обставин справи, заслуховування пояснень представників сторін та дослідження доказів, на стадії судових дебатів представник позивача заявив про відмову від позову, подавши суду письмову заяву.

33. Погоджуючись з відповідними висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції додатково відзначив, що провадження у справі тривало 3 місяці, було проведено 4 судових засідання, в яких позивач постійно підтримував свої позовні вимоги, та враховуючи заперечення на долучення доказів, наявність яких призвела до відмови позивача від позову на стадії судових дебатів - апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість дій позивача у спірному випадку.

34. Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що такі дії позивача не можуть свідчити про його обґрунтованість дій при зверненні із цим позовом.

35. Доводи касаційної скарги щодо недоведення відповідачем-1 того, що позивач діяв недобросовісно зводяться лише до намагання надати іншу оцінку відповідній заяві відповідача-1 та діям позивача під час подачі позову у цій справі, ніж було зроблено господарськими судами попередніх інстанцій, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на статтю 300 ГПК України.

36. При цьому, суди врахували, що заяву ТОВ "Ковельська міжрайбаза" було подано у встановлений ГПК України строк, а наявні у матеріалах справи та додані до заяви докази (договір про надання правничої допомоги від 27.06.2023, ордер ВК № 1005657 від 19.07.2023, посвідчення адвоката України від 19.02.2015, акт про надання послуг від 20.09.2023, рахунок від 20.09.2023 № 5/09 на суму 27 500,00 грн та докази надіслання заяви про ухвалення додаткового рішення сторонам) підтверджували обґрунтованість розміру заявленої до стягнення суми за надані адвокатом послуги.

37. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України.

38. Довід скаржника про порушення судом апеляційної інстанції принципу диспозитивності у зв`язку з встановленням необґрунтованості дій позивача, наявність яких відповідач не доводив, визнається Верховним Судом безпідставним, оскільки надання оцінки діям позивача, що призвели до закриття провадження у справі у зв`язку з його відмовою від позову, на предмет їх обґрунтованості/необґрунтованості, є обов`язком суду у подібних ситуаціях та не свідчить про порушення судом принципу диспозитивності.

39. Твердження скаржника про те, що відповідач повинен був заявити саме про компенсацію здійснених ним витрат, а не про розподіл судових витрат, також відхиляються Верховним Судом, оскільки: по перше - відповідну заяву ТОВ "Ковельська міжрайбаза" було подано у встановлений ГПК України строк; по друге - стаття 130 ГПК України, та, зокрема, частина п`ята цієї статті, якою керувались суди, також визначає порядок розподілу судових витрат (у т. ч. витрат на професійну правничу допомогу), а отже зазначений довід не може свідчити про незаконність оскаржуваних судових рішень і бути підставою для їх скасування.

40. Відтак, здійснивши касаційне провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що вказані висновки судів попередніх інстанцій цілком узгоджуються із наведеними вище приписами ГПК України та висновками суду касаційної інстанції щодо них. Повноважень переоцінити подану відповідачем-1 заяву та оцінені судами докази суд касаційної інстанції немає, а тому і підстави вважати, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування у даному випадку є неправильним відсутні.

41. Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення жодним чином не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 130 ГПК України, викладеним у постановах (додатковій постанові, додатковій ухвалі) Верховного Суду, на які скаржник посилається у касаційній скарзі (пункти 11, 14 цієї постанови), а навпаки ухвалені з їх дотриманням.

42. З огляду на що, підставність зауважень ТОВ "Ковельська ОТБ" до прийнятих у цій справі додаткової ухвали і постанови не підтвердилась. Допущених судами порушень норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильних рішень не виявлено.

43. Крім цього, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає доцільним вказати, що при прийнятті даної постанови керується, зокрема, принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі позивачем не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

45. Враховуючи наведені положення законодавства та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ТОВ "Ковельська ОТБ" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі додаткова ухвала і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2023 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 903/648/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення23.01.2024
Оприлюднено02.02.2024
Номер документу116698093
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —903/648/23

Постанова від 23.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Ухвала від 08.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Судовий наказ від 19.12.2023

Господарське

Господарський суд Волинської області

Слободян Оксана Геннадіївна

Постанова від 30.11.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Грязнов В.В.

Ухвала від 23.11.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Грязнов В.В.

Ухвала від 19.10.2023

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Грязнов В.В.

Рішення від 28.09.2023

Господарське

Господарський суд Волинської області

Слободян Оксана Геннадіївна

Ухвала від 22.09.2023

Господарське

Господарський суд Волинської області

Слободян Оксана Геннадіївна

Ухвала від 19.09.2023

Господарське

Господарський суд Волинської області

Слободян Оксана Геннадіївна

Ухвала від 22.08.2023

Господарське

Господарський суд Волинської області

Слободян Оксана Геннадіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні