Рішення

від 07.09.2023 по справі 910/6095/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2023Справа № 910/6095/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електроінду стрія" (69037, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 39-А)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естар Україна" (02660, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 87, офіс 19)пророзірвання договору та стягнення 246 021 грн 70 коп.Представники сторін:від позивачаЄмець А.Ю.від відповідачаКостін К.М.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електроіндустрія" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естар Україна" про розірвання договору та стягнення 246 021 грн 70 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач свої зобов`язання за договором № 177/172 від 28.10.2022 не виконав та товар у визначений строк не поставив, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України. Також позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 234 830 грн 00 коп. попередньої оплати, 6 575 грн 24 коп. штрафу, 1 080 грн 86 коп. 3 % річних та 3 535 грн 60 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

08.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/6095/23 та позовну заяву прийнято до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.06.2023.

16.05.2023 на адресу електронної пошти Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

30.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

31.05.2023 на адресу електронної пошти Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

30.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 12.06.2023.

05.07.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 виправлено допущені у вступній частині ухвалах Господарського суду від 20.04.2023, від 11.05.2023, від 12.06.2023 та від 10.07.2023 по справі № 910/6095/23 описки.

В судове засідання 07.09.2023 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 07.09.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електроіндустрія" (позивач у справі, покупець за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естар Україна" (відповідач у справі, постачальник за договором) було укладено договір № 177/172, відповідно до умов якого постачальник в строки та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується давити, і передати у власність покупцю електротехнічне обладнання (в подальшому обладнання) у відповідності з Специфікацією (додатком № 1 до договору), яка є невід`ємною тиною цього договору, а покупець у свою чергу зобов`язується прийняти і оплатити обладнання на умовах передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 2.2 договору постачальник здійснити поставку обладнання та передати його у власність покупця в строки передбачені розділом 4 цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість обладнання розрахована на підставі Специфікації (додаток №1) та складає: 1 174 150 грн 00 коп.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили порядок оплати: не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами нього договору та отримання відповідного рахунку від постачальника покупець сплачує постачальнику 20% вартості обладнання, оплату у розмірі 234 830 грн 00 коп.; 70% вартості обладнання у розмірі 821 905 грн 00 коп. покупець сплачує по готовності обладнання до відвантаження з заводу виробника згідно листа від постачальника; статочний розрахунок 10% вартості обладнання у розмірі 117 415 грн 00 коп. покупець сплачує по факт прибуття обладнання на склад постачальника перед відвантаженням покупцю.

Поставка обладнання здійснюється за рахунок покупця. Поставка обладнання здійснюється на об`єкт покупця за адресою експлуатації обладнання: м. Запоріжжя,вул.. Новобудов 9б (пункт 4.1 договору).

У відповідності до пункту 4.2 договору строк поставки обладнання становить не більше 30 робочих днів з дати перерахування предоплати за обладнання.

Згідно з пунктом 10.4. договору сторони дійшли згоди, що договір набуває юридичної сили з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку договір діє до моменту виконання сторонами всіх своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено наданими позивачем доказами, що на виконання умов договору на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № Е-00402 від 28.10.2022 позивачем платіжним дорученням № 308 від 31.10.2022 було перераховано на розрахунковий рахунок продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Естар Україна" грошові кошти у сумі 234 830 грн 00 коп.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як зазначено позивачем, відповідачем поставка товару в обумовлені договором строки, а саме до 12.12.2022, здійснена не була.

Листом № 23/2023 від 23.12.2022 відповідач зазначає, що з огляду на систематичні ракетні та дронові атаки починаючи з жовтня 2022 року з боку російської федерації на об`єкти критичної інфраструктури України та у зв`язку з цим планові та позапланові відключення світла, виникнення перебоїв у роботі митного пропуску, призупинення процедури розмитнення з боку митних органів на пунктах митного контролю, які є для відповідача, як постачальника генераторів, обставинами непереборної сили, останній не має можливості здійснити постачання обладнання у строк, визначений договором.

Листом № 1/2501 від 25.01.2023 відповідачем було повідомлено позивача про відвантаження обладнання з заводу виробника та про необхідність здійснити оплату 70 % вартості обладнання.

Листом № 1/0602 від 06.02.2023 відповідачем було повідомлено позивача про готовність обладнання до відвантаження покупцю 06.02-08.02.2023 та про необхідність здійснити оплату 80 % вартості обладнання.

Листом № 23/04 від 07.02.2023 позивач, враховуючи невиконання пункту 4.2 договору та керуючись листом № 23/2022 від 23.12.2022, просить відповідача розірвати договір № 177/172 від 28.10.2022 та повернути раніше сплачену суму попередньої оплати у розмірі 234 830 грн 00 коп.

09.03.2023 позивач листом № 23/11 звернувся до відповідача з досудовою претензією, відповідно до якої, у зв`язку з розірванням договору вимагає повернення суми попередньої оплати у розмірі 234 830 грн 00 коп. та сплати штрафу за порушення строку поставки товару.

Листом № 0903/4 від 09.03.2023 відповідач повідомив позивача, що готовий розглянути пропозицію щодо розірвання договору з 09.03.2023 та повернення сплаченого авансового платежу у сумі 234 830 грн 00 коп., після надання Товариством з обмеженою відповід альністю "Науково-виробниче підприємство "Електроінду стрія" у відповідь на даний лист письмового дозволу відповідачу на реалізацію дизель-генератора ESTAR BES -275 SA вартістю 1 174 150,00 грн. з ПДВ. і, відповідно, після його реалізації, відповідач зобов`язується не пізніше 3-х банківських днів перерахувати на користь позивача розмір авансового платежу у сумі 234 830 грн 00 коп., без сплати штрафних санкцій.

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов`язання за договором № 177/172 від 28.10.2022 не виконав та товар у визначений строк не поставив, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України. Також позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 234 830 грн 00 коп. попередньої оплати, 6 575 грн 24 коп. штрафу, 1 080 грн 86 коп. 3 % річних та 3 535 грн 60 коп. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 234 830 грн 00 коп. як передоплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені часиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

При цьому припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки у строк оплаченого позивачем товару, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повернення сплачених позивачем коштів відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 234 830 грн 00 коп. боргу за непоставлений товар (попередньої оплати) підлягають задоволенню.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору.

В силу приписів частини 1 статті 188 Господарського кодексу України, статей 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Істотним порушенням умов договору яке, згідно з позовними вимогами, свідчить про наявність підстав для розірвання договору, є те, що відповідач не поставив товар у строк визначений договором. Відповідачем дану обставину не спростовано.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, а відповідачем не спростовано факт істотного порушення останнім умов договору, а відтак, і свідчить про наявність передбачених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одержання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

З огляду на наведене, вимоги позивача щодо розірвання договору № 177/172 від 28.10.2022 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до пункту 1 статті 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення строку поставки постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,05% від суми, яка частково або повністю сплачена за обладнання згідно пункту 3.2 договору за кожний день затримки.

Як вбачається з матеріалів справи, товар мав бути поставлений протягом 30 робочих днів з моменту внесення авансу (з 31.10.2022), тобто до 12.12.2022 включно. Але, відповідач не виконав зобов`язання у встановлений строк, чим порушив терміни поставки, у зв`язку з чим повинен сплатити неустойку.

За приписами статей 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому судом враховано, що штрафом, на відміну від пені, яка нараховується пропорційно кількості днів прострочення, є одноразовий платіж, який не залежить від періоду прострочення виконання зобов`язання.

У відповідності до частин 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України закріплено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відтак, з урахуванням змісту пункту 8.1 договору суд зазначає, що "штраф", визначений сторонами як відсоток від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, з огляду на визначений порядок його нарахування, підпадає під поняття пені, що закріплене статтею 549 Цивільного кодексу України, та фактично є також пенею.

Отже, в пункті 8.1 договору існує невідповідність назви штрафної санкції (штрафу) та її реального змісту.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення та розміру пені, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 575 грн 24 коп., нарахованої за період з 13.12.2022 до 06.02.2023 підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Отже закон, зокрема положення статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

Тобто передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати, набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати, як сумою позики, буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України), за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати, у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання, на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 080 грн 86 коп. відсотків річних, нарахованих за період прострочення з 13.12.2022 до 06.02.2023, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 535 грн 60 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 13.12.2022 до 06.02.2023, не підлягають задоволенню, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено нарахування інфляційних втрат за порушення не грошового зобов`язання (термінів поставки товару).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 177/172 від 28.10.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електроіндустрія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естар Україна".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Естар Україна" (02660, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 87, офіс 19, ідентифікаційний код 42424120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електроіндустрія" (69037, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 39-А, ідентифікаційний код 37056792) 234 830 (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять) грн 00 коп. попередньої оплати, 6 575 (шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 24 коп. пені, 1 080 (одна тисяча вісімдесят) грн 86 коп. відсотків річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 321 (шість тисяч триста двадцять одна) грн 29 коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 28.09.2023

Суддя Н.Плотницька