Рішення

від 20.09.2023 по справі 634/389/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023м. ХарківСправа № 634/389/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом В.о. керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до 1.Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків 2. ОСОБА_1 , с.Михайлівка, Олександрівський район, Донецька область 3. Фермерського (селянське) господарства "Криниці", с.Великі Бучки, Сахновщинський район, Харківська область про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки та повернення земельної ділянки за участю представників:

прокурор: Клейн Л.В. (посв.);

відповідача-1: Чернявський А.В.;

відповідача-2: Селезень С.В., адвокат;

відповідача-3: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Сахновщинського районного суд Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , фермерського (селянського) господарства «Криниці» про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накази та оспорювані договори є незаконними, оскільки вони вчинені з порушенням вимог законодавства.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 вересня 2021 року позовні вимоги керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Фермерського (селянського) господарства «Криниця» про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави були задоволені.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 216-СГ від 09.07.2015 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 47,0000 га розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області .

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га для ведення фермерського господарства.

Визнано недійсним договір оренди землі від 19.05.2017 року б/н укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га розташованої на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області за межами населених пунктів який зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2017 року номер запису про інше речове право 20654967.

Визнано недійсним договір суборенди землі від 19.07.2017 року б/н укладений між ОСОБА_1 та Фермерським (селянським) господарством «Криниця», яким передано в суборенду земельну ділянку кадастровий номер 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га розташованої на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області за межами населених пунктів який зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 року номер запису про інше речове право 21533618.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ФГС «Криниця» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадатру в Харківській області земельну ділянку кадастровий номер 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га розташовану за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01.02.2023 провадження у справі за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного Управління Держгеокадаструу Харківськійобласті, ОСОБА_1 , Фермерського (селянського) господарства «Криниця» про скасування наказів, визнання недійсним идоговорів оренди та суборенди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави закрито, рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 вересня 2021 року скасовано.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.03.2023 цивільну справу №634/389/20 направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області (Держпром,8 під`їзд, майдан Свободи, 5/1, м. Харків, 61024).

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 справу передано для розгляду судді Жельне С.Ч.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.05.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 09.06.2023 об 11:00.

Під час підготовчого провадження сторонами до суду були подані наступні документи:

15.05.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12008), в якому вказує, що прокурором не доведено будь-якого фактичного та правового обґрунтування пропуску строку позовної давності. Прокурор, пред`являючи вимоги про визнання та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області фактично заявляє їх, як пред`явлення держави (держави в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області), що не відповідає ч.1 ст.45 ГПК України. Вважає, що за вимогами про визнання договору оренди недійсними Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не є належним відповідачем, оскільки у зв`язку із змінами нормативно-правового регулювання земельних відносин та внесення змін до ЗК України, не є стороною цього договору.

04.07.2023 від другого відповідача ( ОСОБА_1 ) до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№17244), в якому вказує на те, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки матеріали не містять доказів звернення до уповноваженого Органу чи відсутність такого органу. Прокурором не доведено, що станом на момент розгляду заяв ОСОБА_1 про передачу земельних ділянок в оренду існували передбачені ст.123 Земельного кодексу України підстави для відмови для передачу земельних ділянок в оренду. Вказує на відсутність підстав визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки.

07.07.2023 прокуратура до суду надала письмові пояснення (вх.№17655), в яких наголошує на правомірності заявлених прокурором вимог стосовно визнання незаконними та скасування наказів суб`єкта владних повноважень щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

26.07.2023 прокуратурою до суду надано відповідь на відзив (вх.№19665).

16.08.2023 від прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.21814) щодо обставин застосування строків позовної давності, про які було заявлено у відзиві на позовну заяву Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області .

25.08.2023 від прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.№22741).

Вказані заяви сторін після їх дослідження ,були долучені судом до матеріалів справи.

Розгляд справи в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи в умовах дії в Україні воєнного стану.

Протокольною ухвалою від 30.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.09.2023 о 13:30.

05.09.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх.№23808).

Протокольною ухвалою від 13.09.2023 на підставі ч.2 ст.202 ГПК України відкладено розгляд справи по суті на 20.09.2023 об 11:40.

18.09.2023 від другого відповідача ( ОСОБА_1 ) надійшла заява (вх.№25147) з додатковими поясненнями по справі.

19.09.2023 прокуратура Харківської області надала до суду письмові пояснення (вх. 25343).

У судовому засіданні 20.09.2023 прокурор підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні 20.09.2023 проти задоволення позову заперечували повністю.

Представник відповідача-3 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст.120,121 ГПК України.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою у даній справі суд зазначає наступне.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина другастатті 4 ЦПК України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина третястатті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщозахистцих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»у редакції, чинній на час звернення до суду).

Наявністьпідстав для представництвамає бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертоїстатті цього ж Закону).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, щоякщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначиввідсутністьоргану, до компетенції якого віднесені повноваження здійснюватизахистзаконних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертоїстатті 23 ЗаконуУкраїни «Про прокуратуру»застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів державине здійснюєабоненалежним чином здійснюєсуб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі№ 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лишетоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разівідсутностітакого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурорзазначаєпро це в позовній заяві, і в такому разі прокурорнабуваєстатусу позивача (абзац 2 частини п`ятоїстатті 56 ЦПК України).

Прокурор вказав, що є позивачем, бо Головне управління Держгеокадастру у Харківській області - один зі співвідповідачів, накази якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства.Цим прокурор обґрунтовуваввідсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

З урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено відповідачем Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке розпорядилося, як вказує прокурор, спірною земельною ділянкою в порушення вимог законодавства, а отже прокурор має право звернутися до суду для захисту відповідних інтересів держави.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

15. 06. 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держземагенства у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Сахновщинської селищної ради - 50 га, Дер-Надеждинської сільської ради - 19 га, Тавежнянської сільської ради - 47 га для передачі в оренду на 49 років, до якої додав, зокрема копію диплому про освіту, обґрунтування розміру земельної ділянки відповідно до наданого бізнес-плану по виробництву сільськогосподарської продукції ФГ «Михайлівське», копії паспорту.

Наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 216-СГ від 09.07.2015 року ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Сахновщинської селищної ради на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, орієнтовною площею 47 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 8249 - СГ від 18.05.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради, Сахновщинської селищної ради Харківської області, та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 39,1139 га, у тому числі рілля площею 39,1139 га, за кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Тавежнянської сільської ради на території Сахновщинського району Харківської області.

19.05.2017 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 39,1139 га , за кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, у тому числі рілля із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, строком на 7 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2017 року, номер запису про інше речове право: 20654967.

Відповідно до п.2 вищевказаного договору оренди земельної ділянки в оренду передається земельна ділянка державної власності, за кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) (п. 15).

Право оренди за вказаними договорами було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 24.05.2017 року.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №13016-СГ від 29.06.2017 року ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду ФГ «Криниці» земельну ділянку загальною площею 39,1139 га, у тому числі рілля площею 39,1139 га, за кадастровим номером 6324886500:02:000:0439.

19.07.2017 року між ОСОБА_1 та Ф(С)Г «Криниці» укладено договір суборенди землі площею 39,1139 га, сільськогосподарські угіддя (рілля), кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 року, номер запису про інше речове право: 21533618.

Згідно п. 3.1. договір укладено строком на 7 (сім) років), починаючи із дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права суборенди у порядку, передбаченому законодавством), але не більше ніж строк дії оренди за основним договором землі.

Відповідно п. 4.1. суборендна плата за один повний рік користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 9% від грошової оцінки землі, що становить 87987 грн 75 коп з урахуванням ПДВ 20%.

Згідно п. 5.1., 5.2 земельна ділянка передається в суборенду для ведення суборендарем товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування товарної сільськогосподарської продукції). Цільове призначення земельної ділянки : землі сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 216-СГ від 09.07.2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та № 8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим надання у користування (оренду) ОСОБА_1 , а в подальшому - в суборенду Ф(С)Г «Криниці», земельної ділянки з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га відбулося незаконно, з порушенням вимог земельного законодавства. Вважає, що ОСОБА_1 не мав наміру створення фермерського господарства та використання земель за призначенням, адже при зверненні із заявою про надання в оренду земельної ділянки не підтверджено наявність у нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку землі. Оскільки накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 216-СГ від 09.07.2015 та № 8249-СГ від 18.05.2017 року прийнято усупереч положень ст. ст.122,123,124,134,150,186,186-1 Земельного кодексу України, ст. 7, 8, 14 Закону УкраїниПро фермерське господарство(в редакції, що діяла на той час), останні підлягають скасуванню, договір оренди землі від 19.05.2017 року б/н укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним. Договір суборенди землі від 19.07.2017 року б/н укладений між ОСОБА_1 та Фермерським (селянським) господарством «Криниця», з огляду на невідповідність вищевказаних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вимогам чинного законодавства та визнання недійсним укладеного на його підставі оренди землі від 19.05.2017, у відповідності до положень ст. ст.203,215,216,228 ЦК Українипідлягає визнанню недійсним та, як наслідок, підлягає поверненню земельна ділянка за кадастровим номером 6324886500:02:000:0439.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону УкраїниПро фермерське господарство(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спорусуд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типувиробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедуроюбез проведення земельних торгів.

Статтею 31 Земельного кодексу України(тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1статті 93 Земельного кодексу Україниправо оренди земельної ділянкице засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістомстатті 124 Земельного кодексу Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьоюстатті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьоюстатті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленомустаттею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2статті 134 Земельного кодексу Українине підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин 2, 3статті 123 Земельного кодексу Україниособа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже,статтею 123 Земельного кодексу Україниврегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону УкраїниПро фермерське господарство, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четвертастатті 7 Закону №973-IV).

Таким чином, спеціальнийЗакон №973-IVвизначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбаченихстаттею 123 Земельного кодексу Українидо змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбулаЗакону №973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначенийстаттею 7 Закону №973-IVяк спеціального по відношенню достатті 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до копії листа Південного управління ГУ ДПС у Харківській області №2398/9/20-40-52-02-08 від 30.01.2020, ОСОБА_1 на обліку в контролюючому органі не перебуває та не є засновником будь-яких фермерських господарств.

Згідно копії листа Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, станом на 07.02.2020 року сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми на праві власності за ОСОБА_1 не обліковуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Крім того, через незначний проміжок часу шістдесят днів, ОСОБА_1 уклав договір суборенди спірної земельної ділянки з ФГ «Криниці», що свідчить про мету відповідача отримати земельну ділянку не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду ФГ «Криниці».

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положеньЗемельного кодексу України, положеннями Закону УкраїниПро фермерське господарствота іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 1 Закону №973-IV, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону №973-IV).

За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону УкраїниПро фермерське господарствоправо на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 року у справі № 922/1974/19).

У пунктах 5.17, 5.18 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що зі змісту положень статті 12 Закону УкраїниПро фермерське господарствовбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. З комплексного аналізу норм статей1,5,7,8,12цьогоЗаконуможна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18, від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18).

Однак на момент видання Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області спірних наказів та укладання договору оренди, ОСОБА_2 був фізичною особою, який мав намір в подальшому створити фермерське господарство.

Судом з`ясовано, що згідно інформації з Виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 було створене фермерське господарство «Нива-23» (код ЄДРПОУ45142262) тільки у 2023 році. У своїй заяві на отримання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 не надав обґрунтування можливості обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення орієнтованої площі 39,1139 га. за в

Спірна земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_2 як громадянину на підставі договору оренди, а тому ототожнення цієї фізичної особи з Фермерським господарством«Нива-23», яке було зареєстровано тільки 06.03.2023 в спірних правовідносинах є неправильним. Такий самий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №698/119/18.

Отже, створення громадянином ОСОБА_1 через шість років після отримання оспорюваної земельної ділянки в оренду за договір оренди землі від 19.05.2017 мало на меті спрощене, пільгове отримання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання в обхід передбаченої законом процедури - проведення прилюдних торгів.

Додатково у позовній заяві прокурор звертав увагу на те, що згідно з вимогами статей7,12, «Про фермерське господарство», статей116,118,121,123,124 ЗК Україниправо на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додаткові ділянки громадяни або фермерське господарство можуть отримати на конкурсних засадах через участь у торгах.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №218-СГ від 09.07.2015 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 50,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Харківської області.

У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №3773-СГ від 17.03.2017 затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324855100:04:000:0651, площею 50,0000 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 7 років.

На виконання зазначеного наказу, між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , , 23.03.2017 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років.

Суд зазначає, що дії особи спрямовані, на отримання інших земельних ділянок після отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у передбаченому законодавством спрощеному порядку до моменту реєстрації фермерського господарства, не відповідають критеріям справедливості, добросовісності, розумності та фактично спрямовані на обхід законодавчо встановленого порядку набуття права на земельну ділянку.

Суд враховує, що у випадку отримання земельної ділянки та створення фермерського господарства, як це передбачено законодавством, наступні земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності можуть бути отримані у користування виключно у порядку, передбаченомустаттею 134 Земельного кодексу України, що і підтверджується усталеною практикою суду касаційної інстанції, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі №397/30/17 та від 30.06.2021 у справі №917/1134/19.

Таким чином, ОСОБА_1 , на момент укладення оспорюваного договору реалізував своє право на отримання земельної ділянки і міг претендувати на отримання земельної ділянки № 6324886500:02:000:0439 виключно на конкурентних засадах через участь у земельних торгах.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 із порушенням вимог статей116,121,123,134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону УкраїниПро фермерське господарство, що є підставою для визнання оспорюваного наказу № 8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га для ведення фермерського господарства та його скасування.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконним та скасовання наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 216-СГ від 09.07.2015 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 47,0000 га розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області суд вважає, що зазначене рішення із затвердженням наказом № 8249-СГ від 18.05.2017 проекту землеустрою та укладенням договору оренди землі від 19.05.2017 року вичерпало свою дію.

З урахуванням вищевказаного суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Увідповідності до норм статті 215Цивільного кодексу України підставоюнедійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою ташостоюстатті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначенозагальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечитиЦивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Оскільки договір оренди землі від 19.05.2017 б/н, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 без дотримання чинних на момент його укладення норм права та на виконання незаконного наказу, фактично спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він підлягає визнанню недійсним.

Оскільки суд визнав недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 8249-СГ від 18.05.2017 року та встановив факт недійсності правочинудоговору оренди землі від 19.05.2017 б/н то й договір суборенди землі від 19.07.2017 року б/н укладений між ОСОБА_1 та Фермерським (селянським) господарством «Криниця» також є недійсним, що відповідає загальному правилу - неправомірні дії не породжують правомірні наслідки.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 та ФГС «Криниця» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадатру в Харківській області земельну ділянку кадастровий номер 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га розташовану за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, суд зазначає наступне.

У зв`язку зі змінами земельного законодавства, на підставі ст.15-1,117,122 Земельного кодексу України, Указу Президента від 15.10.2020 №0449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин",постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", ГУ Держгеокадастру у Харківській області здійснено передачу з державної у комунальну власність земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка 6324886500:02:000:0439 площею 39,1139 га, перебуває у власності органу місцевого самоврядування Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області.

Стаття 216 Цивільного кодексу Українивизначає правові наслідки недійсного правочину. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки, прокурор мав обов`язок звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів. Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

Вказана правова позиція також викладена у п.11.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку підлягають задоволенню, оскільки правочин на яких вона була переданавизнаний судом недійсним.

Щодо заявленого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області строку позовної давності.

Відповідно до частини четвертоїстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про застосування позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положеннястатті 267 ЦК Україниі вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» устатті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Відповідач вказує на пропуск прокурором строку позовної давності, оскільки останній звернувся з позовом у березні 2020 року, в той час як оспорювані накази видано Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 09.07.2015№ 216-СГ та 18.05.2017 № 8249-СГ, а спірний договір оренди землі укладено з ОСОБА_1 19.05.2017 року, тобто на час звернення прокурора з позовом сплив передбаченийстаттею 257 ЦК Українизагальний трирічний строк позовної давності.

Разом із тим, суд не може погодитись із вказаним висновком.

Відповідно достатті 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідностатті 6 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди від 19.05.2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно24.05.2017.

Отже, цивільні права та обов`язки сторін у правовідносинах щодо користування спірною земельною ділянкою за договором оренди землівід 19.05.2017 року виникли лише з 24.05.20217 року, тобто з дати його державної реєстрації, а відтак прокурор, як самостійний позивач, міг дізнатися про порушення інтересів держави лише з цього моменту. При цьому до державної реєстрації договору оренди прокурор був позбавлений можливості бути обізнаним як про оспорюваний наказ, на підставі якого укладено вказаний договір, так і про сам договір.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимогст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідност. 74 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Згідност. 77 Господарського процесуального кодексу Україниобставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.Статтею 86 цього ж кодексувизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справаСерявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положеньст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.6,8,19,124,129 Конституції України, ст.ст.12,13,73,74,76-79,91,129,232,233,236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №8249-СГ від 18.05.2017 року про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, з кадастровим номером 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га для ведення фермерського господарства.

Визнати недійсним договір оренди землі від 19.05.2017 року б/н, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ :39792822) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) щодо передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га, розташованої на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, за межами населених пунктів, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.05.2017 року, номер запису про інше речове право 20654967.

Визнати недійсним договір суборенди землі від 19.07.2017 року б/н, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерським (селянським) господарством «Криниці» (код ЄДРПОУ: 30581842), яким передано в суборенду земельну ділянку кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га, розташовану на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, за межами населених пунктів, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 року, номер запису про інше речове право 21533618.

Зобов`язати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерське (селянське) господарство «Криниці» (адреса: 64562, с. Великі Бучки, Сахновщинський район, Харківська область; код ЄДРПОУ: 30581842) повернути державі земельну ділянку, кадастровий номер 6324886500:02:000:0439, площею 39,1139 га, розташовану за межами населених пунктів на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд.21, 8-9 поверх, м.Харків;код ЄДРПОУ:39792822) на користьпрокуратури Харківської області(61050, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3153 грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користьпрокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3153 грн.00 коп.

Стягнути з Фермерського (селянського) господарства «Криниці» (адреса: 64562, с. Великі Бучки, Сахновщинський район, Харківська область; код ЄДРПОУ: 30581842) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" вересня 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне