Постанова

від 27.09.2023 по справі 903/657/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 903/657/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС"

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 (колегія суддів: Розізнана І. В. - головуючий, Грязнов В. В., Бучинська Г. Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС"

про стягнення 8 205,84 євро,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА") звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС" (далі - ТОВ "ВЛАДТРАНС"), в якій просило стягнути з відповідача 8 205,84 євро, а також судові витрати у справі.

1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.02.2023 (суддя Шум М. С.), залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 903/657/22, в позові ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" відмовлено повністю.

1.3. 26.05.2023 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення, в якій ТОВ "ВЛАДТРАНС" просило стягнути з ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" на користь ТОВ "ВЛАДТРАНС" витрати на правову допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи № 903/657/22 у Північно-західному апеляційному господарському суді, в розмірі 25 000,00 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали

2.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 903/657/22.

2.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у договорі про надання правової допомоги № 1/24-03/2023 від 24.03.2023 немає детального опису послуг, які підлягають наданню адвокатом згідно з договором про надання правничої допомоги; в акті прийому передачі послуг за договором про надання правової допомоги немає детального опису виду/назви робіт, послуг, не зазначено час, який адвокатом було витрачено для надання відповідної послуги/виконання роботи, а також їх вартість окремо щодо кожної послуги/роботи. Суд апеляційної інстанції зауважив, що інформація, зазначена в копії детального опису робіт адвоката Симчука Н. В. у справі № 903/657/22, зокрема, загальний перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не може визначити на підставі зазначених доказів, які саме роботи (послуги) надавались адвокатом, яка їх вартість, скільки часу ним витрачено, та пересвідчитися, що заявлені витрати та наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критеріям реальності та співмірності таких витрат.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22, ТОВ "ВЛАДТРАНС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22, справу направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

3.2. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції з порушенням вимог статей 244, 281 Господарського процесуального кодексу України постановив за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення ухвалу, проте повинен був ухвалити судове рішення у формі постанови. ТОВ "ВЛАДТРАНС" також зауважує, що оскаржувана ухвала постановлена без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21, від 03.02.2022 у справі № 910/17183/20 (щодо застосування статей 126- 129 Господарського процесуального кодексу України); від 24.01.2023 у справі № 912/2620/21 (щодо застосування статей 244, 281 Господарського процесуального кодексу України). Крім того, скаржник мотивує доводи касаційної скарги висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржувану у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

4.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

4.5. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

4.6. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

4.7. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4.8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

4.9. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.10. За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

4.11. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.12. Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

4.13. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

4.14. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

4.15. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.16. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

4.17. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

4.18. Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

4.19. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

4.20. Колегія суддів установила, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 903/657/22 апеляційну скаргу ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

4.21. ТОВ "ВЛАДТРАНС" звернулося 26.05.2023 до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" на користь ТОВ "ВЛАДТРАНС" витрати на правову допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи № 903/657/22 у Північно-західному апеляційному господарському суді, в розмірі 25 000,00 грн.

4.22. Суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви представника ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 903/657/22.

4.23. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження понесених витрат відповідача на професійну правничу допомогу представником відповідача разом із заявою надано: копію договору про надання правової допомоги №1/24-03/2023 від 24.03.2023; копію акта прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги № 1/24-03/2023 від 24.03.2023; копію детального опису робіт адвоката Симчука Н. В. у справі № 903/657/22; копію платіжної інструкції від 30.03.2023 № 196.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що у договорі про надання правової допомоги № 1/24-03/2023 від 24.03.2023 немає детального опису послуг, які підлягають наданню адвокатом згідно з договором про надання правничої допомоги; в акті прийому передачі послуг за договором про надання правової допомоги № 1/24-03/2023 від 24.03.2023 немає детального опису виду/назви робіт, послуг та не зазначено час, витрачений адвокатом для надання відповідної послуги/виконання роботи, а також їх вартість окремо щодо кожної з послуг/робіт. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що інформація, яка міститься в копії детального опису робіт адвоката Симчука Н. В. у цій справі, зокрема, загальний перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу з кожного виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції наголосив, що подання детального опису є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не може визначити на підставі зазначених доказів, які саме роботи (послуги) надавались адвокатом, яка їх вартість, скільки часу ним витрачено, та пересвідчитись, що заявлені витрати та наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критеріям реальності та співмірності таких витрат.

4.24. Скаржник, не погодившись із постановленою ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, зазначає, що суд апеляційної інстанції з порушенням вимог статей 244, 281 Господарського процесуального кодексу України постановив за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення ухвалу, проте повинен був ухвалити судове рішення у формі постанови. ТОВ "ВЛАДТРАНС" також зауважує, що оскаржувана ухвала постановлена без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 912/2620/21, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21, від 03.02.2022 у справі № 910/17183/20 (щодо застосування статей 126- 129, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України).

4.25. Колегія суддів зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.26. У постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 912/2620/21, на яку посилається скаржник, Суд, розглядаючи в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Норма-Трак" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022, якою відмовлено у задоволенні заяви ПП "Норма-Трак" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ПП "Норма-Трак" на рішення суду першої інстанції у справі № 912/2620/21, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі № 912/2620/21 скасував.

Верховний Суд у зазначеній постанові у справі № 912/2620/21, установивши, що ПП "Норма-Трак" подало до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, зокрема, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з дотриманням строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, зазначив таке:

"31. Суд апеляційної інстанції розглянув цю заяву відповідача щодо розподілу витрат по суті (не лишив її без розгляду через пропуск строків), але замість ухвалення додаткового рішення, постановив ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.

32. Тому, зважаючи на вимоги пункту 3 частини 1 статті 244 та частини 1 статті 281 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду такої заяви ПП "Норма-Трак" повинен був ухвалити саме додаткове рішення - додаткову постанову, а не ухвалу.

33. Зважаючи на викладене, постановлення Центральним апеляційним господарським судом ухвали про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат є порушенням норм процесуального права - пункту 3 частини 1 статті 244 та частини 1 статті 281 Господарського процесуального кодексу України".

4.27. Колегія суддів установила, що правовідносини у справі № 912/2620/21 є подібними із правовідносинами у справі № 903/657/22, що розглядається. Предметом розгляду в суді апеляційної інстанції в обох справах були заяви відповідачів про ухвалення додаткового рішення у справі за результатами перегляду рішення суду першої інстанції по суті справи в суді апеляційної інстанції. У зазначених справах № 912/2620/21 і № 903/657/22, суд апеляційної інстанції розглядав заяви відповідачів щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті.

4.28. Колегія суддів зазначає, що за змістом частин 1, 4 статті 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 зазначеної норми суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

4.29. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

4.30. Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

4.31. Відповідно до частини 1 статті 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статті 34 та глави 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

4.32. Таким чином, наведені положення Господарського процесуального кодексу України визначають правові підстави для ухвалення додаткового рішення (у формі рішення, постанови чи ухвали) до судового рішення, ухваленого у справі за результатами розгляду справи по суті. При цьому таке додаткове рішення має бути ухвалене в тому самому порядку, що й судове рішення (у формі рішення, постанови чи ухвали).

4.33. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: пункту 3 частини 1 статті 244 та частини 1 статті 281 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтованими, оскільки за результатами розгляду заяви відповідача у цьому випадку суд повинен був ухвалити додаткову постанову.

4.34. У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що договір про надання правової допомоги від 24.03.2023 № 1/24-03/2023 передбачав загальний перелік послуг, які можуть надаватися клієнту в межах розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Згідно з додатком № 1 до договору від 24.03.2023 № 1/24-03/2023, як зазначає скаржник, було визначено фіксований розмір гонорару, який був сплачений ТОВ "ВЛАДТРАНС". Перелік робіт, як зауважує скаржник, вказаний в детальному описі робіт адвоката Симчука Н. В. у справі № 903/657/22. Тому скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про неможливість визначити на підставі поданих ТОВ "ВЛАДТРАНС" доказів, які саме роботи (послуги) надавалися адвокатом, яка їх вартість.

4.35. У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши касаційні скарги фізичних осіб, зокрема, на додаткове рішення (за результатами розгляду заяви фізичних осіб про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу) та додаткову постанову (за результатами розгляду заяви ТОВ "Аксіома" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу), дійшла таких висновків:

"168. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

169. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, на яку послався суд апеляційної інстанції в ухвалі, що оскаржується ТОВ "ВЛАДТРАНС".

4.36. Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 922/1964/21 (щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу) є подібними із правовідносинами у справі № 903/657/22, що розглядається. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, тому неправильно застосував положення частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, які мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключним правом учасника справи, що подає такий опис.

4.38. Отже, незазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у разі, якщо умовами договору про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксований розмір оплати, не є самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на професійну допомогу.

4.39. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції, обмежившись лише посиланням на ненадання ТОВ "ВЛАДТРАНС" доказів про те, які саме роботи надавалися адвокатом, яка їх вартість, скільки часу ним витрачено, дійшов помилкового висновку про недоведеність ТОВ "ВЛАДТРАНС" заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд апеляційної інстанції не з`ясував фактичні обставини, пов`язані з наданням адвокатом Симчуком Н. В. правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги, та відповідність її детальному опису робіт і акту приймання-передачі.

4.40. Оскільки суд касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не може встановлювати обставини, необхідні для вирішення питання про те, чи підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ "ВЛАДТРАНС", а також оцінювати надані докази, справу належить передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для розгляду заяви ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення.

4.41. З урахуванням наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали та передачі справи до Північно-західного апеляційного господарського суду для розгляду заяви ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що на цій стадії судового провадження решта доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не розглядаються.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22 наведеним положенням не відповідає.

5.3. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду у цій справі слід скасувати, справу № 903/657/22 передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 903/657/22.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС" задовольнити.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22 скасувати, справу № 903/657/22 передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 903/657/22.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак