Постанова

від 21.11.2023 по справі 903/657/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року Справа № 903/657/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 903/657/22

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2023 у справі № 903/657/22 (суддя Шум М.С., повний текст складено 24.02.2023).

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС"

про стягнення 8 205, 84 євро

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО УКРАЇНА" (далі ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА") звернулося до Господарського суду Волинської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС" (далі ТОВ "ВЛАДТРАНС"), в якій просило стягнути із відповідача 8 205, 84 євро, а також судові витрати у справі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.02.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі №903/657/22, в позові відмовлено повністю.

26.05.2023 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення, в якій ТОВ "ВЛАДТРАНС" просить стягнути із ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку із розглядом справи № 903/657/22 у Північно-західному апеляційному господарському суді, в розмірі 25 000 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі №903/657/22 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 903/657/22.

Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 касаційну скаргу ТОВ "ВЛАДТРАНС" задоволено. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22 скасовано, справу передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви ТОВ "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 903/657/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 для розгляду заяви визначено колегію суддів у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В, суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 розгляд заяви призначено на 21.11.2023 о 12:15 год.

ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" надіслало до суду заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в яких вказує, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.09.2023 є такими, що нівелюють попередню практику як Верховного Суду, так і Європейського суду з прав людини в питаннях стягнення понесених витрат на правничу допомогу. Також розглядати справи № 922/1964/21 та № 903/657/22, як подібні не є доцільним, оскільки предмети спору абсолютно різні. В даному випадку справа № 903/657/22, не містить наданих доказів із чітким переліком робіт, детального опису юридичних послуг, що надавалися у справі, часу, витраченого адвокатом на надання послуг із зазначенням їх вартості. Відсутність таких доказів позбавляє апелянта можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та пересвідчитись, що заявлені витрати та наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критеріям реальності та співрозмірності таких витрат. Враховуючи, що по даній справі в суді апеляційної інстанції було лише два судових засідання без участі апелянта та написаний один відзив на апеляційну скаргу, тому заявлена сума витрат не є розумною та не підтверджена необхідними доказами. Враховуючи, що договір на правову допомогу не містить детального опису послуг, які підлягають наданню адвокатом, та у акті приймання-передачі послуг не міститься детального опису виду/назви роботи, послуги та їх вартості окремо по кожній послузі/роботі, а загальний перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що унеможливлює визначення, які саме роботи/послуги надавались адвокатом, яка їх вартість та відповідність критеріям реальності і співрозмірності таких витрат, що свідчить про недоведеність заявником заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" надіслало до суду клопотання про розгляд заяви без його участі.

В судове засідання 21.11.2023 представники сторін не з`явилися, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.

Відповідно до ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду заяви, а також беручи до уваги клопотання позивача про розгляд заяви без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути її у даному судовому засіданні без участі представників сторін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів установила, що постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у справі № 903/657/22 апеляційну скаргу ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Як встановлено апеляційним судом, на виконання вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України, ТОВ "ВЛАДТРАНС" у відзиві на апеляційну скаргу зазначало, що розмір судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 25000 грн. Докази понесення витрат та детальний опис робіт буде наданий суду у строк передбачений ст. 129 ГПК України.

ТОВ "ВЛАДТРАНС" звернулося 26.05.2023 до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути із ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку із розглядом справи № 903/657/22 у Північно-західному апеляційному господарському суді, в розмірі 25 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ "ВЛАДТРАНС" разом із заявою надано: копію договору про надання правової допомоги № 1/24-03/2023 від 24.03.2023; копію акта прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги №1/24-03/2023 від 24.03.2023; копію детального опису робіт адвоката Симчука Н.В. у справі №903/657/22; копію платіжної інструкції від 30.03.2023 № 196.

Тобто заява про ухвалення додаткового рішення із відповідними доказами подана відповідачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 24.03.2023 між ТОВ "ВЛАДТРАНС" (клієнт) та Симчук Н.В. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 1/24-03/2023, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором адвокат надає клієнту правову допомогу в супроводі справи № 903/657/22 у Північно-західному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою ТОВ "ЖЕФКО УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Волинської області від 14.02.2023 у справі № 903/657/22, на умовах та порядку, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатом правової допомоги і фактичні витрати адвоката.

Пункт 1.5. договору містить загальний перелік послуг, які можуть надаватися клієнту в межах розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно п. 7.1. договору за надану адвокатом правову допомогу по справі клієнт сплачує гонорар в розмірі та порядку, визначеними в додатках до цього договору.

Пунктом 1 додатку № 1 до договору від 24.03.2023 № 1/24-03/2023, визначено фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 25 000 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги №1/24-03/2023 від 24.03.2023, адвокатом Симчук Н.В. було надано, а ТОВ "ВЛАДТРАНС" прийняті без будь-яких зауважень правові послуги, надані у Північно-західному апеляційному господарському суді по справі № 903/657/22.

Перелік робіт вказаний в описі робіт адвоката Симчук Н. В. у справі № 903/657/22, а саме: аналіз разом з клієнтом апеляційної скарги, укладення угоди (24.03.2023); аналіз судової практики, що стосується обставин справи (25.03.2023); підготовка відзиву на апеляційну скаргу, обговорення його з клієнтом і реалізація (05-08.04.2023); участь у судових засіданнях (25.04.2023, 25.05.2023); підготовка заяви про винесення додаткового рішення у спразі та її реалізація (26.05.2023).

Відповідно до платіжної інструкції від 30.03.2023 № 196, ТОВ "ВЛАДТРАНС" сплачено адвокату Симчук Н.В. кошти в сумі 25 000 грн.

Проаналізувавши надані суду докази в підтвердження понесених ТОВ "ВЛАДТРАНС" витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника ТОВ"ВЛАДТРАНС".

При цьому,апеляційний суд враховує приписи ч.5 ст. 129 ГПК України щодо критерієв,керуючись якими суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

До того ж, суд відзначає, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи витрати відповідача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, а також те, що адвокат приймав участь у двох судових засіданнях в суді апеляційної інстанції та підготував та подав до суду відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000 грн за рахунок позивача, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши касаційні скарги фізичних осіб, зокрема, на додаткове рішення (за результатами розгляду заяви фізичних осіб про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу) та додаткову постанову (за результатами розгляду заяви ТОВ "Аксіома" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу), дійшла таких висновків:

"168. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

169. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

При цьому Велика Палата Верховного Суду у даній постанові зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, які мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключним правом учасника справи, що подає такий опис.

Отже, не зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у разі, якщо умовами договору про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксований розмір оплати, не є самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на професійну допомогу.

Таким чином, доводи позивача, викладені у запереченнях щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат є такими, що не можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну допомогу.

Також суд вказує, що згідно зі ст. 315 ГПК України за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову, у якій має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що у зв`язку із скасуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22 і передачею заяви на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі понесених відповідачем у зв`язку з розглядом заяви у суді касаційної інстанції, здійснює суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду заяви, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, здійснюючи розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на задоволення касаційної скарги відповідача, судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 903/657/22 у сумі 2 684 грн, сплачений згідно платіжної інструкції від 25.07.2023 № 405 (т. 3, а. с. 22) у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 903/657/22 задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО УКРАЇНА" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 110, код ЄДРПОУ 35894081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС" (44300, Волинська обл., Ковельський р-н., м. Любомль, вул. 1-го Травня, 139, код ЄДРПОУ 38855967) 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО УКРАЇНА" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 110, код ЄДРПОУ 35894081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДТРАНС" (44300, Волинська обл., Ковельський р-н., м. Любомль, вул. 1-го Травня, 139, код ЄДРПОУ 38855967) 2 684 грн судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду.

4. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 24 листопада 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.