Ухвала

від 28.09.2023 по справі 520/14424/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа №520/14424/19

адміністративне провадження № К/9901/12349/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛЕФАНТ» до Харківської міської ради, Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, треті особи: комунальне підприємство «Харків-Сигнал», Головне управління Національної поліції в Харківській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛЕФАНТ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року (суддя - Мороко А. С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: П`янової Я. В., Перцової Т. С., Русанової В. Б.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

У грудні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛЕФАНТ» (далі також - позивач, ОСББ «ЕЛЕФАНТ») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради, Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, треті особи: Комунальне підприємство «Харків-Сигнал» (далі також - КП «Харків-Сигнал»), Головне управління Національної поліції в Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

- визнати протиправними дії Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо погодження схеми організації дорожнього руху по вул. Дерев`янка в районі вул. Нижньої Сокільницької;

- визнати протиправними дії Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, а саме: надання доручення КП «Харків-Сигнал» встановити дорожні знаки (3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», табличок 7.3.1 та 7.3.2 до дорожніх знаків) згідно зі схемою організації дорожнього руху по вул. Дерев`янка в районі вул. Нижньої Сокільницької, що оформлено листом від 24 вересня 2019 року № 2994/0/78-19;

- зобов`язати Харківську міську раду Харківської області звільнити територію міста Харкова від встановлених згідно зі схемою організації дорожнього руху по вул. Дерев`янка в районі вул. Нижньої Сокільницької дорожніх знаків 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», табличок 7.3.1 та 7.3.2 до дорожніх знаків та технічного засобу регулювання (організації) дорожнього руху (шлагбауму), який встановлено на внутрішньоквартальному проїзді до житлових будинків з вулиці Дерев`янка в місті Харкові.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу надходили скарги від мешканців будинку № 34 по вулиці Професорській в м. Харкові, в якій зазначалось, що поблизу багатоквартирного житлового будинку № 34 по вул. Професорській в місті Харкові знаходиться сектор приватних будинків, де нещодавно встановлено шлагбаум та забороняючі дорожні знаки при в`їзді зі сторони вулиці Дерев`янка, які повністю блокують рух не тільки автотранспорту, але й пішоходів, та перешкоджають вільному проходу і проїзду до багатоквартирного житлового будинку № 34 по вулиці Професорській в місті Харкові. У вказаній колективній скарзі вказувалось, що раніше до цих багатоквартирних житлових будинків по вулиці Професорській в місті Харкові можливо було проїхати як зі сторони вулиці Комітетської, так і зі сторони вулиці Дерев`янка через приватний сектор забудови. Однак, після того, як було встановлено зазначений вище шлагбаум на проїжджій частині дороги та відповідні йому дорожні знаки, які забороняють рух всіх без виключення транспортних засобів, проїхати до свого житлового будинку мешканці можуть лише значно віддаленою дорогою зі сторони вулиці Комітетської, що створює для них незручності.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, яке було залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідачі в спірних правовідносинах діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Схема організації дорожнього руху по вул. Дерев`янка в районі вул. Нижньої Сокільницької складена та затверджена відповідно до норм чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо погодження схеми організації дорожнього руху по вул. Дерев`янка в районі вул. Нижньої Сокільницької та визнання протиправними дій Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, а саме: надання доручення КП «Харків-Сигнал» встановити дорожні знаки (3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», табличок 7.3.1 та 7.3.2 до дорожніх знаків) згідно зі схемою організації дорожнього руху по вул. Дерев`янка в районі вул. Нижньої Сокільницької, що оформлено листом від 24 вересня 2019 року № 2994/0/78-19. Суди зазначили, що позивачем не доведено факт порушення своїх прав шляхом прийняття спірної схеми організації дорожнього руху, зокрема зауважено, що до матеріалів справи надано фрагмент генерального плану міста Харкова, з якого вбачається, що місцевість, яка означена позивачем як дорога, не визначена на плані ні як вулиця, ні як дорога, ні як проїзд тощо. Суди попередніх інстанцій указали, що встановлені спірні дорожні знаки та шлагбаум не позбавляють права мешканців будинку ОСББ «ЕЛЕФАНТ» реалізувати право вільного пересування вулицями міста, зокрема, за наявності дороги зі сторони вулиці Комітетської, що не заперечується самим позивачем.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

08 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про законність оскаржених дій відповідачів. Під час вирішення спору суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 604/476/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 820/3498/18, від 21 серпня 2020 року у справі № 634/820/16-а.

Позиція інших учасників справи

До Верховного Суду надійшли відзиви інших учасників справи на касаційну скаргу, у яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзиви зводяться до законності та обґрунтованості оскаржених судових рішень. Зазначено, що оскаржені позивачем дії відповідачів вчинені з дотриманням вимог закону, а незгода кількох осіб з оспореними діями не є підставою вважати їх незаконними чи протиправними.

Рух касаційної скарги

08 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСББ «ЕЛЕФАНТ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у цій адміністративній справі.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.04.2021 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Єзерова А. А., суддів: Коваленко Н. В., Стародуба О. П.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року клопотання ОСББ «ЕЛЕФАНТ» про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ОСББ «ЕЛЕФАНТ» строк на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у цій справі. Відкрито касаційне провадження, витребувано із Харківського окружного адміністративного суду матеріали справи № 520/14424/19.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року задоволено заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Єзерова А. А., Коваленко Н. В., Стародуба О. П. у справі № 520/14424/19. Відведено суддів Касаційного адміністративного суду Єзерова А. А., Коваленко Н. В., Стародуба О. П. від розгляду справи № 520/14424/19. Матеріали справи № 520/14424/19 передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду для визначення складу суду у Верховному Суді.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н. Богданюк від 11 серпня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у справі № 520/14424/19 (номер провадження К/9901/12349/21).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М. - для розгляду цієї адміністративної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Висновки Верховного Суду

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас Верховний Суд наголошує, що системний аналіз норм адміністративного процесуального законодавства свідчить, що під час вирішення справ суди враховують не будь-які висновки Верховного Суду, а ті, які висловлені Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також є однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження позивач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 604/476/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 820/3498/18, від 21 серпня 2020 року у справі № 634/820/16-а (далі також - справи, на які посилається скаржник).

З огляду на доводи касаційної скарги спірним у справі, яка розглядається, є питання щодо законності дій відповідачів щодо погодження схеми організації дорожнього руху по вул. Дерев`янка в районі вул. Нижньої Сокільницької та надання доручення КП «Харків-Сигнал» встановити дорожні знаки (3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено», табличок 7.3.1 та 7.3.2 до дорожніх знаків) згідно зі схемою організації дорожнього руху по вул. Дерев`янка в районі вул. Нижньої Сокільницької, в контексті наявності чи відсутності порушеного права позивача оскаржуваними діями відповідачів.

Варто зауважити, що у справах, на які посилається скаржник, позивачами були суб`єкти підприємницької діяльності, які оскаржували рішення органів місцевого самоврядування про заборону або обмеження руху автомобілів по визначеним вулицям (дорогам) відповідних населених пунктів, що створило для позивачів у цих справах перешкоди у здійсненні їх підприємницької діяльності. Ці перешкоди обґрунтовувалися відсутністю інших шляхів під`їзду автомобілів до місць здійснення позивачами у цих справах відповідної підприємницької діяльності.

На відміну від зазначених обставин, у справі, яка розглядається, ОСББ «ЕЛЕФАНТ» в інтересах мешканців багатоповерхового житлового будинку обґрунтовувало порушення їх прав оспореними діями відповідачів тим, що встановлені обмеження утворюють для них дискомфорт, який полягає в необхідності під`їзду до їх будинку по іншій дорозі.

Указане свідчить про неподібність підстав звернення до суду із позовами в зазначених скаржником справах та у цій справі.

Крім того, у справах, на які посилається скаржник, судами було встановлено, що заборону або обмеження руху автомобілів було встановлено по конкретно визначених вулицях (дорогах), якими позивачі у цих справах користувались до винесення оспорених рішень про відповідні обмеження.

На відміну від указаних обставин, у справі, яка розглядається, суди установили, що до матеріалів справи надано фрагмент генерального плану міста Харкова, з якого вбачається, що місцевість, яка означена позивачем як дорога, де встановлено заборону руху та шлагбаум, взагалі не визначена на плані ні як вулиця, ні як дорога, ні як проїзд. Також судами в цій справі установлено, що право мешканців відповідного багатоповерхового будинку на пересування автомобільним транспортом до свого будинку або від нього у напрямку до вулиці Дерев`янка в районі вул. Нижньої Сокільницької не могло бути належним чином реалізоване і до затвердження спірної схеми дорожнього руху в зв`язку з відсутністю у цьому відрізку приватного сектору автомобільної дороги як такої у розумінні чинного законодавства України.

Указане свідчить про неподібність відмінність (протилежність) встановлених обставин в зазначених скаржником справах та у справі, яка розглядається.

Також, Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

В межах розгляду цієї справи суди на підставі встановлених фактичних обставин справи встановили відсутність порушеного права позивача оскаржуваними рішеннями та недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами, що саме по собі відрізняє обставини цієї справи від тих справ, зокрема і справ, на які посилається скаржник, де позовні вимоги відповідними доказами доведені.

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що правовідносини у цій справі та у справах, за наслідками розгляду яких Верховним Судом винесено постанови постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 604/476/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 820/3498/18, від 21 серпня 2020 року у справі № 634/820/16-а - є різними, мають різне правове регулювання і не є подібними.

Додатково варто наголосити, що посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Отже, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які покликається скаржник, стосуються правовідносин, що не є подібними до тих, з яких виник спір у цій справі, та не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судами норм права при ухваленні судових рішень щодо яких подано касаційну скаргу у цій справі, у значенні пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат розгляду доводів скаржника, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 339, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження № К/9901/12349/21 у справі № 520/14424/19 за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛЕФАНТ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕЛЕФАНТ» до Харківської міської ради, Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, треті особи: комунальне підприємство «Харків-Сигнал», Головне управління Національної поліції в Харківській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

Л.О. Єресько

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду