Рішення

від 20.09.2023 по справі 473/3884/21

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3884/21

РІШЕННЯ

іменем України

"20" вересня 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М.М., при секретарі Лукіянчиній Т.І.

за участю представника позивачів адвоката Коробченко Д.М., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Олександрівська селищна рада Миколаївської області про визнання заповіту недійсним

встановив

21 жовтня 2021 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, та просили визнати недійсним заповіт, який був посвідчений секретарем Воронівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області 18 квітня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за № 168.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що заповіт, який був посвідчений секретарем Воронівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області 18 квітня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за № 168 не відповідає вимогам закону та викликає сумнів справжність підпису ОСОБА_4 на даному документі. Крім того позивачі вважають, що заповіт посвідчений не уповноваженою на то особою, заповіт не був поданий особисто спадкодавцем для посвідчення, спадкодавцю не були роз`ясненні його права. При цьому позивачі просили поновити пропущені строки, оскільки про наявність заповіту вони дізналися в червні 2021 року.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 25 жовтня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

03 листопада 2021 року надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1

17 січня 2022 року надійшли письмові пояснення третьої особи Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.

Ухвалою суду від 14 липня 2022 року по справі призначена судова почеркознавча експертиза.

Ухвалою суду від 29 червня 2023 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 28 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Просив також стягнути судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві від 03.11.2021 року. Крім того просила застосувати строки позовної давності, оскільки позивачі їх пропустили без поважних причин так як про наявність заповіту їм було відомо, ще під час розгляду цивільної справи № 473/1584/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсним заповіту від 19.06.2015 року, рішення по якій було винесено 29.11.2017 року. Просила відмовити в задоволенні позову та стягнути судові витрати.

Представник третьої особи без самостійних вимог Олександрівської селищноїрада Вознесенськогорайону Миколаївськоїобласті в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без участі представника, позов вважає необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , 1945 року народження.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємицями за законом після її смерті та яким 05 червня 2020 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К.Б. були видані Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_4 , на підставі заповіту, який був посвідчений секретарем Воронівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області 18 квітня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за № 168.

Відповідно дост. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1ст. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом маютьдіти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1233, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті; заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки,які можуть йому належати у майбутньому; заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Як вбачається із заповіту, який був посвідчений секретарем Воронівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області 18 квітня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за № 168, ОСОБА_4 заповіла усе своє майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право у власність ОСОБА_1 .

Згідно з частиною другою статті 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу, відповідно до якої у разі, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як на підставу для визнання заповіту недійсним позивачі посилаються на те, що спадкодавець ОСОБА_4 не підписувала оспорюваний заповіт, а також заповіт був складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно з ч. 2ст. 1257 ЦК Україниза позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Однак, перевіривши аргументи позивачів щодо підстав недійсності заповіту, суд зазначає таке.

По-перше, згідно з ч. 2ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу.

Як вбачається з Висновку експерта №22-5958 від 07.11.2022 року, вирішити питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у наданому на експертизу заповіті від 18.04.2003 року, розміщеному в графі «Підпис», самою ОСОБА_4 , чи іншою особою, не виявилося можливим по причині того, що ні збіжні, ні розбіжні ознаки не утворюють сукупності, достатньої для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про виконання досліджуваного підпису самою ОСОБА_4 . Викладене пояснюється таким чином: збіжні ознаки, хоча і чисельні, але за своїм об`ємом та значущістю не утворюють сукупності, яка індивідуалізує підписний почерк виконавця. Розбіжні ознаки не вдалося оцінити однозначно. Крім того вирішення питання в категоричній формі ускладнювалося відсутністю достатньої кількості вільних зразків підпису ОСОБА_4 .

Отже, твердження сторони позивачів, що заповіт не міг бути підписаний ОСОБА_4 не підтверджується жодними належними доказами.

По-друге, як вбачається зі змісту заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 18.04.2003 року секретарем Воронівської сільської ради Апоновою Ольгою Миколаївною, який зареєстрований в реєстрі за № 168, «Заповіт підписано ОСОБА_4 власноручно у моїй присутності. Особу, правоздатність та дієздатність перевірено».

Жодними доказами такі твердження посадової особи не спростовуються.

Що стосується посвідчення заповіту не уповноваженою на то особою, то вказане твердження позивачів також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідно до розпорядження №2-р від 05.01.2002 року Воронівської сільської ради, саме на ОСОБА_9 секретаря сільської ради, покладено обов`язки вчинення нотаріальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша, друга статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на спростування належності ОСОБА_4 підпису на оспорюваному заповіті.

Оскільки позивачі не виконали свого обов`язку з доведення обґрунтованості заявлених позовних вимог, то відсутні підстави для визнання недійсним заповіту.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 267Цивільного кодексу України спливпозовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 3ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відтак, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності. При цьому суд бере до уваги, що значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активного здійснення належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

А особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що положення кодексу про сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові лише за умови його обґрунтованості, тобто за умови наявності порушеного права.

На підставі вимогст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору, витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачами при подачі позову до суду, покладаються на позивачів.

За приписами ч.1, 2 ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження факту надання адвокатом відповідачу професійної правничої допомоги представник відповідача подав копію договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2021 року та квитанції від 01.11.2021 року, від 24.07.2023 року про оплату правової допомоги в сумі 5500 грн. 00 коп., опис робіт з надання правничої допомоги від 01.11.2021 року, розрахунок вартості правничої допомоги від 25.07.2023 року.

Відповідно до ч.4ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторонни, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторонни або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, керуючись принципами справедливості та розумності, суд вважає за можливе стягнути з позивачів на користь відповідача витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 5500 грн.

Керуючись ст.13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, на підставі ст.1217,1233,1235,1236,1247,1254,1257,1261 ЦК України, суд

ухвалив

в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Олександрівська селищна рада Миколаївської області про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень по 2750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) гривні з кожної.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Третя особа: Олександрівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, код 04376162 , Миколаївська область Вознесенський район, смт. Олександрівка вул. Г.Подзігуна 208.

Суддя М.М. Ротар