Рішення

від 11.09.2023 по справі 523/16339/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/16339/22

Провадження №2/523/999/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого - судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про застосівання приписів ст.261ч2,3 ст.264 ЦК України, про витребування нерухомого майна,

за участю : представника позивача адвоката Гайдай О.В.

Установив

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гайдай Олега Васильовича звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про застосівання приписів ст. 261 ч. 2,3 ст. 264 ЦК України, про витребування нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно постанови Одеського апеляційного суду від 20.04.2021 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року (справа №523/70/17) про визнання припиненим строку дії іпотечного договору, про визнання недійсним договорів - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними. В цій частині ухвалено нове судове рішення.

Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 20 жовтня 2016 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та ОСОБА_3

Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20 жовтня 2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрований в реєстрі за №2397.

Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 20 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг».

Визнано недійсним Договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення від 20 жовтня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та ОСОБА_2 .

Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрований у реєстрі за №2399.

В решті рішення залишено без змін.

Таким чином, лише 20 квітня 2021 року судом апеляційної інстанції було встановлено порушення прав позивача ОСОБА_1 стосовно нерухомого майна, якого його було позбавлено за визнаними у судовому порядку недійсними договорами переуступки прав вимоги де стороною є ОСОБА_2 за кредитним та іпотечним договорами укладеними між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль та. ОСОБА_1 , а це створює підстави для застосування судом припису ч.ч.2,3 ст.264 ЦПК України наявність поважності пропуску позовної давності і переривання перебігу позовної давності з 04.01.2017 року та з 01.07.2021 року, і таким чином саме з 20.04.2021 року, а потім і з 01.07.2021 року розпочинається перебіг позовної давності до вимоги про витребування нерухомого майна від ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, представник позивача просить: витребувати у ОСОБА_2 нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101894351101) по АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 17 січня 2023 року відкрито загальне позовне провадження з викликом сторін в судове засідання по цивільній справі за № 523/16339/22.

Ухвалою суду від 26 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про витребування нерухомого майна.

Представник позивача - адвокат Гайдай О.В. в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про розгляд справи обізнаний належним чином.

Відповідач надав 29 серпня 2023 року заяву в порядку ст. 267 ЦПК України та просив застосувати наслідки спливу позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про застосівання приписів ст. 261 ч. 2, 3 ст.264 ЦК України, про витребування нерухомого майна та відмовити у задоволенні позову в пвоноум обсязі.

Зазначив, що оскільки позивач дізнався про порушення свого права 03 липня 2017 року, тому строки позовної давності у спірних правовідносинах сплили 03 липня 2020 року, а з зазначеним позовом до суду до ОСОБА_2 позивач звернувся 27 грудня 2022 року, що вже поза межами позовної давності у спірних правовідносинах. (т.2, а.с. 8-10).

Враховуючи вимогист. 223 ЦПК Українита ст.6 КонвенціїПро захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача ОСОБА_2 , оскільки останній повідомлений про розгляд справи належним чином.

З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, вислухав представника позивача адвоката Гайдай О. В., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, згідно постанови Одеського апеляційного суду від 20.04.2021 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року (справа №523/70/17) про визнання припиненим строку дії іпотечного договору, про визнання недійсним договорів - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними. В цій частині ухвалено нове судове рішення.

Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 20 жовтня 2016 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та ОСОБА_3

Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20 жовтня 2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрований в реєстрі за №2397.

Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 20 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг».

Визнано недійсним Договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення від 20 жовтня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» та ОСОБА_2 .

Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 20 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрований у реєстрі з а №2399.

В решті рішення залишено без змін (т. 1, а.с. 10-13).

Відповідачем ОСОБА_2 заявлено заяву про застосування строку позовної давності.

Можливість задоволення позовних вимог залежить від їх своєчасного пред`явлення, тобто дотримання строків позовної давності звернення до суду.

Відповідно до приписів статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коди особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими, особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов.

Аналіз стану інформованості особи, вираженого дієсловами «довідалась» та «могла довідатись» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правова позиція: Постанова ВП ВС від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17; Постанова від 26.11.2019 року по справі № 914/3224/26, Постанова від 19.11.2019 року по справі № 911/3680/17).

Позивач, крім того, повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, за змістом статті 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012.

Право власності на спірне майно було зареєстроване за відповідачем 28 листопада 2016 року, строки позовної давності у спірних правовідносинах сплили 28 листопада 2019 року.

Навіть, якщо припустити, позивач не знав про порушення свого права з 28.11.2016 року, то 03 липня 2017 року позивач отримав рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 35955147 на нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258, 0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . У своєму рішенні державний реєстратор зазначив, що вказане майно з 28.11.2016 року зареєстроване за ОСОБА_2

07 липня 2017 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/70/17 за заявою ОСОБА_1 суд наклав арешт на нежилі приміщення першого поверху загальною площею 258, 0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 . Окрім того, 21 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, якою, залучив ОСОБА_2 як співвідповідача, проте, єдиними вимогами до ОСОБА_2 було визнання недійсним договору комісії на вчинення правочинів щодо придбання зрава вимоги за кредитним договором та договором забезпечення від 20.10.2016 року між ГОВ «Арма Факторинг» та ОСОБА_2 , та договору про йдступлення права вимоги за за договором іпотеки, що укладений ОСОБА_3 та > ОСОБА_4 .

Відтак, навіть, якщо позивач не зміг дізнатися про те, що його право орушено 28.11.2016 року, то стовідсотково Позивач знав про порушення свого права вже 03 липня 2017 року.

В межах строку позовної давності позивач мав змогу та право подати позов про захист свого права власності, уточнити свої вимоги в рамках справи № 523/70/17, що він не зробив і жодного разу не ставив перед судом питання про порушення свого права власності.

Оскільки позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права 03 липня 2017 року, то строки позовної давності у спірних правовідносинах сплили 03 липня 2020 року, а з позовом до суду до ОСОБА_2 позивач звернувся 27.12.2022 року, що вже поза межами позовної давності у спірних правовідносинах.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати строки позовної давності суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звертався. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде вставлено, що право або охоронюваний законом інтересах особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.04.2022 року у справі №523/15572/16-ц.

Відтак, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 , були відсутні перешкоди, для реалізації права на доступ до суду, в межах строків позовної давності, а оскільки такі були пропущенні, то суд має відмовити у задоволенні позову з цієї підстави.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Керуючись ст.ст. 2,5,7-8, 10-13,17-18,131,76-82,89, 211, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про застосування приписів ст.261 ч.2,3 ст.264 ЦК України, про витребування у ОСОБА_2 нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 258,00 кв.м. , розташованих в будинку АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об,єкта нерухомого майна 1101894351101) - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днівз дняйого проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складно повне рішення.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2023 року.

Суддя