Постанова

від 12.09.2023 по справі 911/2315/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. Справа№ 911/2315/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бондар Л.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 12.09.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 (повний текст складено 05.06.2023)

у справі №911/2315/22 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Приватного підприємства «Бутан Плюс»

до 1. Головного управління Національної поліції у Київській області,

2. Державної казначейської служби України;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратас»

про стягнення 724 701,69 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «Бутан Плюс» (далі, позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області (далі, відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі, відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача вартості вилученого газу та майнової шкоди у загальному розмірі 724 701,69 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що 10.08.2017 у ході проведення обшуку в рамках кримінального провадження №42017111100000108 слідчим СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області було вилучено 45 тисяч літрів скрапленого газу, що належали позивачу. ПП «Бутан Плюс» не має відношення до названого кримінального провадження, однак означене тимчасово вилучене майно позивачу повернуто не було, у зв`язку з чим Приватне підприємство «Бутан Плюс» вказувало на наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на його користь вартості вилученого газу та майнової шкоди у вищевказаному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратас» (далі, третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №911/2315/22 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Бутан Плюс» 649 083 (шістсот сорок дев`ять тисяч вісімдесят три) грн 46 коп. майнової шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено до стягнення з Головного управління Національної поліції у Київській області в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9 736 (дев`ять тисяч сімсот тридцять шість) грн 25 коп.

Приймаючи назване рішення, суд встановив, що позивач у передбаченому законом порядку довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме довів неправомірність дій відповідача-1, що полягають у невиконанні вимог ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 у справі №359/1871/20 та обов`язку з повернення вилученого у позивача майна, наявність шкоди у вигляді реальних збитків, визначених виходячи з вартості вилученого та неповернутого майна у розмірі 649 083,46 грн, та причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача-1 і заподіяною позивачу шкодою.

Водночас, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Приватного підприємства «Бутан Плюс» про стягнення шкоди (збитків) у розмірі 75 618,23 грн, що становить суму штрафу в розмірі 64 908,35 грн та 10 709,88 грн судового збору, стягнутих з позивача за рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2019 у справі №911/679/19, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що заявлена до стягнення сума шкоди (збитків) у розмірі 75 618,23 грн. понесена позивачем саме внаслідок протиправної поведінки відповідачів. Більш того, позивачем взагалі не надано суду доказів на підтвердження фактичного виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2019 у справі №911/679/19 та сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Газ» штрафу в розмірі 64 908,35 грн та 10 709,88 грн судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 12.06.2023 (про що свідчить відбиток штемпелю Укрпошти на конверті) Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №911/2315/22 в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до того, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неповно з`ясовані обставини справи.

Відповідач-1 наголошує на тому, що вилучене із заправки АЗС «Р.О.К.» обладнання (у тому числі належний позивачу скраплений газ) було передане на відповідальне зберігання до ТОВ «Ратас», яке зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Салютна, 27, кв. 16, директором якого є Зеленін Геннадій Миколайович, та зберігалось на орендованому вказаним товариством майданчику за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 10. Для фіксації передачі обладнання Зеленін Г.М. написав власноручно розписку та затвердив її мокрою печаткою, тому скраплений газ, вартість якого позивач просить стягнути з відповідачів як шкоду, було передано на відповідальне зберігання ТОВ «Ратас» та саме на цю особу покладено обов`язок схоронності майна та повернення його власнику.

Також скаржник зазначає, що позивачем не надано до позовної заяви жодних первинних документів, які підтверджують факт придбання ним скрапленого газу на відповідну суму та у відповідній кількості, які у подальшому незаконно, на думку позивача, вилучались та не повертались позивачеві в ході здійснення кримінального провадження №42017111100000108, та документів, які підтверджують співмірність кількості і вартості вилученого майна та заявленої до стягнення суми збитків.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

27.06.2023 відповідач-2 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд задовольнити вимоги апеляційної скарги відповідача-1. Відповідач-2 зазначив, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Відповідно, Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів. Таким чином, на переконання відповідача-2, стягнення шкоди через Казначейство є необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.

Крім того, відповідач-2 наголосив, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання дій працівників поліції протиправними або неправомірними, внаслідок чого порушено право позивача. Таким чином, судом при ухваленні рішення про стягнення шкоди не доведено наявності усіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі й вини, а посилання суду на необхідність застосування статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, які не потребують доведення вини, є безпідставними.

31.07.2023 електронною поштою та 04.08.2023 засобами поштового зв`язку позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд у її задоволенні відмовити.

У відзиві позивач наголосив на тому, що згідно вимог частини 1 статті 40 Кримінального процесуального кодексу України відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження. Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 у справі №359/1871/20 (провадження № 1-кс/359/527/2020) зобов`язано слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. у кримінальному провадженні №12019110100001582 від 17.09.2019 повернути Приватному підприємству «Бутан Плюс» вилучене в ході проведення обшуку за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, майно, що належить ПП «Бутан Плюс», а саме: скраплений газ у кількості 45 тисяч літрів. Проте, вказане судове рішення не виконане, а численні заяви та клопотання позивача щодо виконання вимог цієї ухвали керівництвом Бориспільського ВП ГУНП проігноровані. Особа ж, якій слідчим було передане майно на зберігання (ТОВ «Ратас» у даному випадку), не несе жодної відповідальності за його зберігання перед власником.

Наразі скраплений газ у кількості 45 000 літрів позивачу не повернуто, правові підстави для його неповернення або зволікання у його поверненні відсутні.

Стосовно первинних документів, що підтверджують факт придбання позивачем скрапленого газу на відповідну суму та у відповідній кількості, то до матеріалів справи додані копія договору поставки нафтопродуктів №03/08-17 від 03.08.2017, лист до договору №03/08-17 від 03.08.2017, копія видаткової накладної №18385 від 03.08.2017, копія товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №000005846 від 03.08.2017.

Щодо аргументів, викладених відповідачем-2 у відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що залучення органу Казначейства до справи зумовлене компетенцією, до якої належить казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснення Казначейством безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надала, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №911/2315/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/2315/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №911/2315/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

26.05.2023 матеріали справи №911/2315/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №911/2315/22 залишено без руху, роз`яснено Головному управлінню Національної поліції в Київській області, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у сумі 16 305,79 грн.

05.07.2023 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла заява про поновлення процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви. В обґрунтування поданої заяви скаржник зазначив, що ним були надіслані платіжні доручення на сплату судового збору до ГУ ДКСУ в Київської області, однак станом на сьогоднішній день неможливо здійснити сплату судового збору у визначений в ухвалі суду строк у зв`язку з відсутністю фінансування на відповідні цілі.

11.07.2023 на виконання вимог ухвали суду від 28.06.2023 до суду апеляційної інстанції від Головного управління Національної поліції в Київській області через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №13332 від 06.07.2023 про сплату судового збору у сумі 16 305,79 грн.

Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, подане ним клопотання про поновлення процесуального строку на усунення недоліків поданої скарги, дату платіжної інструкції №13332 про перерахування судового збору, дослідивши матеріали справи №911/2315/22, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №911/2315/22, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 22.08.2023.

У судове засідання, призначене на 22.08.2023, з`явився представник Головного управління Національної поліції в Київській області.

Також у судове засідання з`явилася Тихонова А.М., зазначивши, що є представником позивача в даній справі. Однак, судом встановлено, що у матеріалах справи міститься ордер серії АІ №1303053 на представництво адвокатом Тихоновою А.М. інтересів ПП «Бутан Плюс» у Господарському суді Київської області. Ордеру на представництво інтересів ПП «Бутан Плюс» у Північному апеляційному господарському суді адвокатом суду не надано.

Представники Державної казначейської служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратас» до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 розгляд апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №911/2315/22 відкладено на 12.09.2023.

У судовому засіданні 12.09.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 12.09.2023 з`явилися представники позивача та відповідача-1.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача-2 в системі «Електронний суд».

Водночас, копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у даній справі направлялася судом на юридичну адресу ТОВ «Ратас» (04111, м. Київ, вул. Салютна, буд. 27, кв. 16), про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції та витяг із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення на адресу третьої особи.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, ТОВ «Ратас» належним чином повідомлялося судом про розгляд апеляційної скарги, однак витягом із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення на адресу ТОВ «Ратас» підтверджується, що відповідне відправлення не було вручене ТОВ «Ратас» під час доставки з відміткою «інші причини».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності осіб, що не з`явилися.

Відповідач-1 у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву залишити без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно Договору №03/08-17 поставки нафтопродуктів від 03.08.2017 Приватне підприємство «Бутан-Плюс» придбало у ТОВ «Енерджі Газ» газ скраплений (зріджений) вуглеводний у кількості 45 075,24 л вартістю 649 083,46 грн з ПДВ, на підтвердження чого у матеріалах справи наявні копії вказаного договору, листа вих.№4 від 15.08.2017 до нього, видаткової накладної №18385 від 03.08.2017 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №000005846 від 03.08.2017.

Факт придбання позивачем вказаного товару (газу) у ТОВ «Енерджі Газ» встановлений також у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 у справі №911/679/19, яким присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Бутан-Плюс» на користь ТОВ «Енерджі Газ» 649 083,46 грн основного боргу, 64 908,35 грн штрафу та 10 709,88 грн судового збору.

Із матеріалів справи, а також відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2017 у справі №359/5299/17 (провадження №1кс/359/1206/2017) клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні №42017111100000108 задоволено; надано дозвіл на проведення обшуку прокурорам Бориспільської місцевої прокуратури, які включені до групи прокурорів у кримінальному провадженні №42017111100000108 від 19.04.2017, та слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області у вказаному кримінальному провадженні із залученням спеціалістів Головного управління Держпраці у Київській області та Головного управління ДСНС України у Київській області за місцем функціонування АГЗС, що належить ТОВ «ТАЙМ-ГАЗ» (код ЄДРПОУ 40157693) за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, з метою виявлення, фіксації та вилучення майна, а саме: машини, механізми, установки підвищеної небезпеки для здійснення господарської діяльності щодо автомобільних газозаправочних станцій, цистерн (резервуарів) для зберігання скрапленого газу, скраплений газ, який міститься в цистернах (резервуарах), заправну колонку, електронасосні агрегати та інші машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки за допомогою яких здійснюється подача скрапленого газу, а також документів, які підтверджують право на експлуатацію вищевказаного майна.

10.08.2017 слідчим 3-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Чеботарьовим Є.В. проведено обшук за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61. Зі змісту відповідного протоколу обшуку від 10.08.2017 вбачається, що в ході означеної слідчої дії вилучено газовий модуль у складі газової бочки; скраплений газ 3 980 літрів; гідроватний насос марки «BASEEFA 02ATEX 00 15 X» та «BROOK Crompton Huddersfield UK w-EF 100 LS» № 3745; паливну роздатну колонку марки «АDAST» типу v-LINE 8991 622/LPG, зав. № 840/14; газову бочку білого кольору з написом «Пропан-Бутан», яка має маркування «ПО Белгородхимат Алексеевский завод химического машиностроения» зав. № 487, 1988 року випуску; касовий апарат POS MINI № TN 80080559; грошові кошти в сумі 1 350 гривень; пульт керування колонкою з маркуванням CHANG HOP SRM - 403 E Universal Remote; чеки про проведення розрахункових операцій; скраплений газ з бочки № 2 у кількості 21 680 літрів.

У вказаному протоколі містилися пропозиції та зауваження особи, яка обшукується або особи, яка займає приміщення, що обшукується (директора регіону ТОВ «ТАЙМ-ГАЗ» ОСОБА_2 ), за змістом яких останній не погодився із показниками лічильника автоцистерни при відкачуванні скрапленого газу в ємності АТЗП та вказав, що на зберіганні в ємкості знаходиться 45 000 літрів скрапленого газу.

Однак, як вказує позивач у позові, з моменту вилучення майна (скрапленого газу у кількості 45 т), що належить йому, слідчим не було подано слідчому судді клопотання про накладення арешту на нього. У кримінальному провадженні №42017111100000108, в ході якого вилучено майно позивача, було складено та направлено до суду обвинувальний акт відносно невідомих Приватному підприємству «Бутан Плюс» осіб, а 15.10.2019 позивач з Єдиного державного реєстру судових рішень дізнався про постановлення судом вироку в цій справі. У позові Приватне підприємство «Бутан Плюс» вказує, що воно не мало жодного відношення до кримінальної справи №42017111100000108, а відтак матеріали обшуку ПП «Бутан Плюс» були виділені в інше кримінальне провадження - №12019110100001582, в якому жодних слідчих дій зі службовими особами підприємства позивача не проводилося.

Разом із тим, тимчасово вилучене майно Приватного підприємства «Бутан Плюс» - скраплений газ у кількості 45 000 літрів, речовим доказом у кримінальному провадженні №12019110100001582 визнано не було.

Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 у справі №359/1871/20 зобов`язано слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. у кримінальному провадженні №12019110100001582 від 17.09.2019 повернути Приватному підприємству «Бутан Плюс» вилучене в ході проведення обшуку за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, майно, що належить ПП «Бутан Плюс», а саме: скраплений газ у кількості 45 тисяч літрів.

Однак неодноразові звернення та клопотання позивача щодо повернення йому вищенаведеного вилученого майна були залишені СВ Бориспільського ВП ГУНП без задоволення.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що внаслідок незаконних дій органів слідства було грубо порушено його право приватної власності, а незаконно вилучене майно не було повернуто позивачу впродовж п`яти років.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Предметом позову в даній справі є вимога про відшкодування майнової шкоди, заподіяної (завданої), як зазначає позивач, незаконними (протиправними) рішеннями, діями та бездіяльністю службової особи органу досудового розслідування.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками у відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу положень статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з викладеного, позивач повинен належними, допустимими та достовірними доказами довести неправомірність дій державного органу/його посадової чи службової особи, факт спричинення такими діями збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у даній справі, є саме протиправність дій (бездіяльності) відповідача-1, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди позивачу, оскільки відсутність такого елемента делікту як протиправна поведінка свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Як встановлено судом вище, на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.07.2017 у справі № 359/5299/17 (провадження №1кс/359/1206/2017) слідчим 3-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Чеботарьовим Є.В. 10.08.2017 проведено обшук за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, за результатами якого складено відповідний протокол обшуку та вилучено газовий модуль у складі газової бочки; скраплений газ 3 980 літрів; гідроватний насос марки «BASEEFA 02ATEX 00 15 X» та «BROOK Crompton Huddersfield UK w-EF 100 LS» № 3745; паливну роздатну колонку марки «АDAST» типу v-LINE 8991 622/LPG, зав. № 840/14; газову бочку білого кольору з написом «Пропан-Бутан», яка має маркування «ПО Белгородхимат Алексеевский завод химического машиностроения» зав. № 487, 1988 року випуску; касовий апарат POS MINI № TN 80080559; грошові кошти в сумі 1 350 гривень; пульт керування колонкою з маркуванням CHANG HOP SRM - 403 E Universal Remote; чеки про проведення розрахункових операцій; скраплений газ з бочки №2 у кількості 21 680 літрів.

Водночас, у вказаному протоколі містилися пропозиції та зауваження особи, яка обшукується або особи, яка займає приміщення, що обшукується (директора регіону ТОВ «ТАЙМ-ГАЗ» ОСОБА_2 ), за змістом яких останній не погодився із показниками лічильника автоцистерни при відкачуванні скрапленого газу в ємності АТЗП та вказав, що на зберіганні в ємкості знаходиться 45 000 літрів скрапленого газу.

За змістом статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог частини 5 статті 171 Кримінального процесуального кодексу України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Однак, з моменту вилучення майна, що належить позивачу (45 000 літрів скрапленого газу), слідчим не було подано слідчому судді клопотання про накладення арешту на нього, матеріали обшуку ПП «Бутан Плюс» були виділені в інше кримінальне провадження - №12019110100001582, в якому жодних слідчих дій із службовими особами підприємства позивача не проводилося. Разом із тим, тимчасово вилучене майно Приватного підприємства «Бутан Плюс» - скраплений газ у кількості 45 000 літрів, речовим доказом у кримінальному провадженні №12019110100001582 визнано не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як вбачається із матеріалів справи, зважаючи на протиправну бездіяльність слідчого Бориспільського відділу ГУ НП України у Київській області, яка проявилась у неповерненні тимчасово вилученого майна, позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з відповідною скаргою на дії слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області.

Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 у справі №359/1871/20 (провадження №1-кс/359/527/2020) означену скаргу задоволено.

При постановленні цієї ухвали суд, зважаючи на зміст клопотання адвоката Приватного підприємства «Бутан Плюс», виходив з того, що у місті Переяслав-Хмельницький Київської області по вул. Золотоніське шосе, 61, позивач використовував частину земельної ділянки та обладнання на підставі договору оренди від 01.03.2017 №16/3, де Приватне підприємство «Бутан Плюс» зберігало вилучений 10.08.2017 скраплений газ у кількості 45 000 літрів, придбаний за Договором. Дозвіл ГУ Держпраці у Київській області у вказаний період був чинний.

Разом із тим, в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку слідчому надано дозвіл на відшукання та вилучення речей і документів, пов`язаних з діяльністю саме ТОВ «ТАЙМ-ГАЗ».

У ході проведення обшуку представників Приватного підприємства «Бутан Плюс» за місцем його проведення не було, оскільки підприємство не здійснювало господарську діяльність з реалізації скрапленого газу, і на місці АЗГС не містилося всіх підтверджуючих документів належності вилученого газу Приватному підприємству «Бутан Плюс» за місцем його зберігання.

У кримінальному провадженні №42017111100000108, в ході якого вилучено майно позивача, було складено та направлено до суду обвинувальний акт відносно невідомих Приватному підприємству «Бутан Плюс» осіб, а 15.10.2019 позивач з Єдиного державного реєстру судових рішень дізнався про постановлення судом вироку в цій справі. Жодних слідчих дій із службовими особами підприємства не проводилося.

11.02.2020 слідчому СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасову Є.В. у порядку статті 220 Кримінального процесуального кодексу України направлено клопотання про повернення тимчасово вилученого майна з наданням документів, підтверджуючих походження та належність вилученого майна позивачу, що є підставою для повернення тимчасово вилученого майна.

Станом на час звернення до слідчого судді з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна його законне джерело походження доведено Приватним підприємством «Бутан Плюс», що свідчить про наявність підстав для його повернення, оскільки дозволу на вилучення в ході обшуку саме майна Приватного підприємства «Бутан Плюс» не надано, а на майно арешт не накладався.

За наведених обставин слідчий суддя у справі №359/1871/20 дійшов висновку про те, що бездіяльність слідчого Бориспільського відділу ГУ НП України у Київській області Черкасова Є.В., яка проявилась у неповерненні тимчасово вилученого майна, є протиправною, а вилучене у Приватного підприємства «Бутан Плюс» майно, а саме: скраплений газ 45 000 літрів, підлягає поверненню особі, у якої його було вилучено.

Враховуючи наведене, ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 у справі №359/1871/20 зобов`язано слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. у кримінальному провадженні №12019110100001582 від 17.09.2019 повернути Приватному підприємству «Бутан Плюс» вилучене в ході проведення обшуку за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, майно, що належить ПП «Бутан Плюс», а саме: скраплений газ у кількості 45 тисяч літрів.

Означена ухвала в установленому законом порядку набрала законної сили, докази її оскарження чи скасування у матеріалах справи відсутні.

Із матеріалів справи також вбачається, що ухвала від 05.03.2020 у справі №359/1871/20 була направлена на виконання до Бориспільського ВП ГУНП в Київській області.

Листом від 24.04.2020 представник Приватного підприємства «Бутан Плюс» адвокат Пишний М.М. звернувся до слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. з клопотанням про повернення вилученого у позивача майна - скрапленого газу в кількості 45 000 літрів, а також просив повідомити представника позивача про дату, час і місце повернення належного Приватному підприємству «Бутан Плюс» майна.

Листом від 28.05.2020 №10323 слідчий СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасов Є.В. повідомив Приватне підприємство «Бутан Плюс» про розгляд його клопотання щодо повернення вилученого в ході обшуку скрапленого газу в кількості 45 000 літрів та зазначив, що позивач може отримати означене майно, попередньо узгодивши дату та час зі слідчим у телефонному режимі.

У позовній заяві Приватне підприємство «Бутан Плюс» вказувало на те, що позивачу не вдалося встановити телефонний зв`язок зі слідчим за номером, зазначеним у листі від 28.05.2020 року № 10323. Разом із тим, наступного дня представники позивача особисто з`явилися до Бориспільського ВП та виявили, що місцезнаходження належного позивачу скрапленого газу в кількості 45 000 літрів працівникам поліції не відоме.

Зважаючи на невиконання слідчим СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасовим Є.В. вимог ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 359/1871/20, адвокат Приватного підприємства «Бутан Плюс» Пишний М.М. звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Київській області зі скаргою від 03.06.2020 на дії вищенаведеного слідчого, в якій просив притягнути його до відповідальності.

Крім того, аналогічна за змістом скарга від 03.06.2020 про притягнення слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. до відповідальності за ненадання у встановлені КПК України строки відповіді на клопотання від 24.04.2020 про повернення вилученого майна, а також зобов`язання Черкасова Є.В. надати відповідь на вищенаведене клопотання, була направлена представником позивача прокуророві Київської області.

Водночас, у матеріалах справи наявна копія адресованого адвокату Приватного підприємства «Бутан Плюс» листа слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є.В. від 11.07.2020 №12891, за змістом якого з метою виконання ухвали №359/1871/20 слідчим слідчого відділу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області вжито заходів щодо встановлення місцезнаходження вилученого в ході обшуку скрапленого газу в кількості 45 000 літрів та прийнято рішення щодо приєднання клопотання позивача про повернення вилученого майна до матеріалів кримінального провадження №12020110100000764 від 02.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 388 Кримінального кодексу України. У цьому листі також було вказано, що на даний час проводяться слідчі (розшукові) дії, спрямовані на повне, об`єктивне, неупереджене досудове розслідування з метою встановлення місцезнаходження вилученого майна та повернення його володільцю.

З матеріалів справи також вбачається, що адвокатом Приватного підприємства «Бутан Плюс» Тихоновою А.М. на адресу Бориспільського ВП ГУНП в Київській області в рамках кримінального провадження № 12019110100001582 був направлений адвокатський запит від 27.08.2021 №Аз-706 з проханням негайно виконати вимоги ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 у справі №359/1871/20 та повернути Приватному підприємству «Бутан Плюс» вилучене в ході проведення обшуку за адресою: Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Золотоніське шосе, 61, належне позивачу майно - скраплений газ у кількості 45 000 літрів, а також повідомити про дату отримання цього майна уповноваженими представниками власника.

Вищенаведеними листами та адвокатськими запитами Приватного підприємства «Бутан Плюс» підтверджується факт неодноразових звернень позивача з вимогами повернути вилучене в нього майно.

У той же час відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження факту повернення Приватному підприємству «Бутан Плюс» скрапленого газу в кількості 45 000 літрів.

Більше того, у відзиві на позовну заяву Головне управління Національної поліції у Київській області визнало, що наразі вимоги ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 у справі №359/1871/20 відповідачем-1 не виконані.

Вищенаведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність правових підстав для неповернення позивачу його майна або зволікання у його поверненні та підтверджують факт неправомірності поведінки відповідача-1 у даному випадку.

Судом встановлено, що вказана неправомірна поведінка відповідача-1 призвела до завдання позивачу шкоди у вигляді вартості неповернутого (втраченого) майна на суму 649 083,46 грн, яка підтверджена первинними документами (зокрема, копією видаткової накладної від 03.08.2017 №18385, доданою до відповіді на відзив на позовну заяву) та рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2019 у справі №911/679/19, що набрало законної сили.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач у передбаченому законом порядку довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, у тому числі протиправну поведінку відповідача-1, завдану Приватному підприємству «Бутан Плюс» шкоду в розмірі вартості фактично втраченого належного позивачу майна на суму 649 083,46 грн; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілими за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою), визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Таким органом у цій справі є Головне управління Національної поліції у Київській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна, а також Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Статтею 56 Господарського процесуального кодексу України врегульовано участь у справі представника.

Відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі № 242/4741/16-ц Велика Палата дійшла висновку, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав, з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є Держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Приписами статей 25, 43 Бюджетного кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України передбачено, що забезпечення казначейського обслуговування бюджетних коштів, а також здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, покладено саме на Державну казначейську службу України та її територіальні органи.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Державна казначейська служба України, як центральний орган виконавчої влади.

Зазначеним спростовуються доводи відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу в даній справі.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 під час розгляду справи судом першої інстанції посилався на те, що належний позивачу скраплений газ у кількості 45 000 літрів був вилучений та переданий на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАТАС» (третя особа у справі), де зберігався на орендованому ним майданчику за адресою: місто Бориспіль, вулиця Запорізька, 10. Оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю «РАТАС» - Зеленін Г.М. власноручно написав розписку про отримання відповідного майна та скріпив її мокрою печаткою, відповідач-1 вказував на те, що скраплений газ, стягнення вартості якого фактично становить предмет спору в даній справі, був переданий на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «РАТАС», і саме на цю юридичну особу законом покладено обов`язок схоронності спірного майна та повернення його власнику.

Аналогічні доводи викладені відповідачем-1 в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, відхиляє зазначені доводи відповідача-1 з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 168 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 (далі - Порядок №1104) визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку №1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з п.п. 1-26 цього Порядку.

Згідно пунктів 7, 8 Порядку (у редакції, чинній на момент вилучення майна позивача) вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження.

Речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об`ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією, крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру.

Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

Відповідальною за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що призначається наказом керівника такого органу або слідчого підрозділу відповідно до повноважень. Згідно із зазначеним наказом з числа посадових осіб органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, призначається також особа, яка заміщує відповідальну особу в разі її відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин, та особа, в якої на відповідальному зберіганні знаходиться дублікат ключів від обладнаного приміщення чи спеціального сейфа.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно у разі скасування арешту прямо передбачено у чинному законодавстві.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме слідчий орган є відповідальною особою за зберігання речей, які тимчасово вилучені, не зважаючи на те, кому саме у подальшому на відповідальне зберігання було передано майно.

Більше того, як вірно наголосив місцевий господарський суд, на підтвердження факту передачі вилученого у позивача майна (45 000 літрів скрапленого газу) на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «РАТАС» відповідачем-1 надано суду копії зберігальних розписок директора третьої особи Зеленіна Г.М.. Проте зі змісту означених документів не вбачається факту передачі слідчим на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «РАТАС» скрапленого газу саме в кількості 45 000 літрів.

Враховуючи, що державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, суд констатує, що встановлений судовим рішенням і законом обов`язок повернення майна відповідачем-1 не виконаний.

Відтак, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено неправомірність дій відповідача-1, що полягають у невиконанні вимог ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 у справі №359/1871/20 та обов`язку з повернення вилученого у позивача майна, наявність шкоди у вигляді реальних збитків, визначених виходячи з вартості вилученого та неповернутого майна, та причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача-1 і заподіяною позивачу шкодою, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 649 083,46 грн, що складають вартість неповернутого товару, підлягають задоволенню, висновки місцевого господарського суду з приводу чого є обґрунтованими.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог Приватного підприємства «Бутан Плюс» про стягнення шкоди (збитків) у розмірі 75 618,23 грн, що становлять суму штрафу в розмірі 64 908,35 грн та 10 709,88 грн судового збору, присуджених до стягнення з позивача за рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2019 у справі №911/679/19.

Так, як вказано вище, саме на позивача покладено обов`язок доведення наявності збитків та протиправності поведінки їх заподіювача. Крім того, обов`язковим є доведення й причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та збитками.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що заявлена до стягнення сума збитків у розмірі 75 618,23 грн завдана позивачу саме внаслідок протиправної поведінки відповідачів.

Так, зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2019 у справі №911/679/19 вбачається, що Приватне підприємство «Бутан Плюс» визнало пред`явлені до нього в рамках цієї справи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Газ» у повному обсязі (у тому числі вимоги про стягнення нарахованої суми штрафу в розмірі 64 908,35 грн). Будь-яких заперечень проти означених вимог чи клопотань про зменшення нарахованої суми цієї штрафної санкції Приватним підприємством «Бутан Плюс» у справі №911/679/19 заявлено не було.

Крім того, Приватним підприємством «Бутан Плюс» не було доведено належними доказами неможливості сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Газ» суми боргу за поставлений позивачу скраплений газ у розмірі 649 083,46 грн у добровільному (позасудовому порядку), що виключало б понесення покупцем витрат на відшкодування сплаченого у справі №911/679/19 судового збору в сумі 10 709,88 грн та нарахованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Газ» суми штрафу.

В обґрунтування вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь позивача майнової шкоди у розмірі 64 908,35 грн штрафу та 10 709,88 грн судового збору, Приватне підприємство «Бутан Плюс» посилалося на те, що на момент вилучення майна позивач зі своїм постачальником не розрахувався, оскільки не реалізував вилучений товар.

Однак, за умовами пункту 2.3. Договору, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Газ», відпуск товару постачальником здійснюється при 100 % передоплаті на підставі рахунку-фактури протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання. Якщо постачальник здійснив відвантаження партії товару до отримання попередньої оплати від покупця, то покупець зобов`язаний повністю оплатити поставлений товар протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати відвантаження товару.

Враховуючи наведені положення Договору, а також зважаючи на факт поставки позивачу скрапленого газу в кількості, зокрема, 45 000 літрів загальною вартістю 649 083,46 грн згідно з видатковою накладною від 03.08.2017, позивач зобов`язаний був оплатити цей товар до 08.08.2017 включно.

Разом із тим, за наявними у матеріалах справи документами цей товар був вилучений у позивача лише 10.08.2017, тобто після настання кінцевого строку розрахунку з постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Газ» за вказаним Договором, що свідчить про необґрунтованість посилань позивача на неоплату такого товару внаслідок не реалізації вилученого товару на користь третіх осіб.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог Приватного підприємства «Бутан Плюс» про стягнення на його користь грошових коштів у загальному розмірі 75 618,23 грн.

З огляду на вищевикладене, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову в даній справі є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують та фактично дублюють заперечення відповідача-1 проти позову, які були викладені у відзиві на позовну заяву під час розгляду справи судом першої інстанції та були мотивовано відхилені останнім.

Інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача-1 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Київській області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №911/2315/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі №911/2315/22 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Національної поліції в Київській області.

Матеріали справи №911/2315/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка