Рішення

від 25.09.2023 по справі 906/374/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/374/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Карпин П.Й. - довіреність від 22.07.2022,

від відповідача: Явон А.В. - адвокат, довіреність від 02.01.2023,

Марцун Х.М., - довіреність від 03.04.2023, наказ про прийняття на роботу №13 від

11.05.2014,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна"

до Селянсько-фермерського господарства "Едельвейс"

про стягнення 5 966 972,35грн.

В судовому засіданні 30.08.2023 оголошувалась перерва до 25.09.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" про стягнення 5 966 972,35грн, з яких: 4 774 624,75грн основного боргу, 864 020,14грн пені, 328 327,46грн 19% річних, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20.04.2023.

Ухвалою суду від 20.04.2023 відкладено підготовче засідання на 17.05.2023.

Ухвалою суду від 17.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 09.06.2023.

У зв`язку з тим, що суддя Кравець С.Г. приймала участь у семінарі, який організовано Національною школою суддів України, розгляд справи №906/347/23, призначений на 09.06.2023, не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.06.2023 підготовче засідання призначено на 29.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/374/23 до судового розгляду по суті на 30.08.2023 року.

30.08.2023 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання від 29.08.2023 про закриття провадження у справі в частині стягнення 4 774 624,75грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору у цій частині.

30.08.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання від 30.08.2023 про приєднання до справи письмових доказів з доданими документами.

В судовому засіданні 30.08.2023 оголошувалась перерва до 25.09.2023.

Представник позивача в судових засіданнях 30.08.2023 та 25.09.2023 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві від 16.03.2023, просив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 0,19грн основного боргу, 864 020,14грн пені та 328 327,46грн 19% річних задовольнити. Також повідомив, що відповідачем було сплачено 4 774 624,56грн заборгованості та просив закрити провадження в цій частині.

Представник відповідача в судових засіданнях 30.08.2023 та 25.09.2023 визнав наявність боргу в сумі 0,19грн, однак заперечив проти задоволення позову; просив у стягненні заявлених сум відмовити. Зазначив, що відповідачем було сплачено 4 774 624,56грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (продавець/позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Едельвейс" (покупець/відповідач) укладено договір №TMU-045TB-21 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (далі - договір) (а.с. 48-58).

Згідно з п.1.1 вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (далі по тексту товар) згідно з умовами оплати які викладені в п.2.3.

За умовами п.1.2 договору, товар постачається на умовах DDP (Інкотермс 2010), адреса: с. Громада Любарський р-н Житомирська обл., в строк до 03 серпня 2021р., при умові 10% оплати товару.

Згідно з п.2.1 договору, сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - USD (надалі еквівалент), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору. Загальна сума договору складається з суми всіх платежів, здійснених покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків згідно договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що на момент підписання цього договору загальна вартість товару становить 6 359 100,00 гривень (шість мільйонів триста п`ятдесят дев`ять тисяч сто грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 1 059 850,00 гривень.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 235 000,00 доларів США (двісті тридцять п`ять тисяч доларів США 00 центів), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27,06 гривень за один долар США.

На момент підписання цього договору вартість кожної одиниці товару становить:

1. Зернозбиральний комбайн Case ІН AF5140, № YGG014293, б/в - 5 709 660,00 гривень (П`ять мільйонів сімсот дев`ять тисяч шістсот шістдесят грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 951 610,00 гривень.

Грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті становить 211 000,00 доларів США (двісті одинадцять тисяч доларів США 00 центів), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27,06 гривень за один долар США.

2. Жниварка для кукурудзи Olimac Drago 8 рядна (Case III 5130), №235612, б/в - 649 440,00 гривень (Шістсот сорок дев`ять тисяч чотириста сорок грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 108 240,00 гривень.

Грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті становить 24 000,00 доларів США (Двадцять чотири тисячі доларів США 00 центів), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27,06 гривень за один долар США.

Сторони домовились, що розміри курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів, які застосовуються при визначенні грошового еквіваленту за цим Договором, визначаються на підставі даних оприлюднених на Українському Фінансовому сервері (http://minfin.com.ua). У разі виникнення суперечок достатнім доказом існування курсу МВРУ на визначену дату є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена продавцем та засвідчена підписом уповноваженої особи продавця та його печаткою.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4. договору, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від продавця, покупець зобов`язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем. При передачі товару обов`язково складається акт приймання-передачі, в якому вказується стан товару на момент передачі.

В пункті 5.1 договору сторони погодили, що права та обов`язки сторін цього договору виникають в момент його підписання та припиняються належним виконанням сторонами всіх його умов, а також в інших випадках, передбачених законом.

Даний договір підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач, посилаючись на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №TMU-045TB-21 сільськогосподарської техніки від 26.07.2021 року, просив стягнути з відповідача 4 774 624,75грн основного боргу, 864 020,14грн пені та 328 327,46грн 19% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 07.04.2023 проти суми 4 774 624,75грн основного боргу не заперечує, однак суми 864 020,14грн пені та 328 327,46грн 19% річних вважає безпідставно нарахованими; просить у позову відмовити. Вказує, що не дивлячись на непередбачувані труднощі підприємство СФГ "Едельвейс" не відмовляється від виконання зобов`язання за договором, а навпаки гарантує повне його виконання. Зазначив, що підприємство СФГ "Едельвейс" ні в якому разі не намагалося скористатися даною ситуацією, і у відповіді на лист від 07 вересня 2022 року, і у відповіді на досудову вимогу від 22 жовтня 2022 року, письмово повідомляли позивача, що у зв`язку з військовим станом підприємство СФГ "Едельвейс" саме у період визначений договором не може погасити дану заборгованість, але при цьому чекати закінчення військового стану підприємство СФГ "Едельвейс" не мало наміру, а лише просило позивача пролонгувати терміни здійснення чергового платежу не застосовуючи відповідальність за прострочення термінів оплати. Вказує, що позовна заява написана із застосуванням повного спектру штрафних санкцій, застосування яких в умовах військового стану є, з боку позивача, як мінімум не логічним, а головне таким, що суперечить нормам чинного законодавства і умовам даного договору.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу №TMU-045TB-21 сільськогосподарської техніки від 26.07.2021 року, на підставі Актів приймання-передачі техніки №1 від 02.08.2021 та №2 від 03.08.2021 було передано Жниварку для кукурудзи Olimac Drago 8 рядна (Case IH 5130) б/в та Зернозбиральний комбайн Case IH AF5140, б/в на загальну суму 6313173,40грн, що підтверджується видатковою накладною №43 від 02.08.2021 на суму 643392,00грн та видатковою накладною №44 від 03.08.2021 на суму 5669781,40грн (а.с.57-62). Вказані видаткові накладні та Акти підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договоромкупівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч.1 ст.694 ЦК України).

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами пункту 2.3 договору, сторони встановлюють, що протягом терміну дії Договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях в наступному порядку:

2.3.1. платіж в розмірі 635 910,00 гривень (шістсот тридцять п`ять тисяч дев`ятсот десять грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 30 липня 2021 року.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 23 500,00 доларів США (Двадцять три тисячі п`ятсот доларів США 00 центів), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27,06 гривень за один долар США.

2.3.2. платіж в розмірі 2 225 685,00 гривень (два мільйона двісті двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 01 грудня 2021 року.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 82 250,00 доларів США (Вісімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят доларів США 00 центів), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27,06 гривень за один долар США.

2.3.3. платіж в розмірі 1 271 820,00 гривень (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча вісімсот двадцять грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 01 вересня 2022 року.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 47 000,00 доларів США (Сорок сім тисяч доларів США 00 центів), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27,06 гривень за один долар США.

2.3.4. платіж в розмірі 2 225 685,00 гривень (два мільйона двісті двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється ПОКУПЦЕМ до 01 грудня 2022 року.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 82 250,00 доларів США (Вісімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят доларів США 00 центів), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27,06 гривень за один долар США.

Отже, відповідно до положень ч.1ст.530 ЦК України, узгоджених в п.2.3 договору умов щодо строків оплати, відповідач зобов`язаний був оплатити переданий позивачем товар наступним чином: платіж в розмірі 635 910,00грн, що еквівалентно 23 500 доларів США - в строк до 30.07.2021 року, платіж в розмірі 2 225 685,00 гривень, що еквівалентно 82 250 доларів США - в строк до 01.12.2022 року, платіж в розмірі 1 271 820,00 гривень, що еквівалентно 47 000 доларів США - в строк до 01.09.2022 року, платіж в розмірі 2 225 685,00 гривень, що еквівалентно 82 250 доларів США - в строк до 01.12.2022 року.

Відповідно до пункту 2.4 договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату за цим договором на підставі рахунків продавця, які ним виписані з урахуванням п. 2.3. договору таким чином, що сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов`язань за пунктом 2.3, визначається шляхом множення зазначеного в цьому пункті грошового еквіваленту в іноземній валюті, на відповідний курс продажу долару США на МВРУ (що вказаний у графі "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів, на день, який передує дню фактичного здійснення платежу покупцем, при цьому, підписання додаткових угод та надсилання повідомлень покупцю не вимагається.

Позивач підтверджує, що відповідачем проведено оплату переданого товару лише частково на загальну суму 2858775,00грн, що еквівалентно 105726,54 доларам США, а саме: 30.07.2021 - на суму 633090,00грн, що було еквівалентно 23552,46 доларам США на переддень здійснення платежу; 15.12.2021 - на суму 1000000,00грн, що було еквівалентно 36920,80 доларам США на переддень здійснення платежу; 15.12.2021 - на суму 1225 685,00грн, що було еквівалентно 45253,28 доларам США на переддень здійснення платежу (а.с.63).

Отже, враховуючи здійснену позивачем поставку товару на загальну суму 235000,00 доларів США, а також здійснені відповідачем проплати на загальну суму 105726,54 доларів США (23552,46+36920,80+45253,28), неоплаченим станом на час звернення з позовом у даній справі, залишився товар на суму 129273,46 доларів США, що еквівалентно 4774624,75грн (станом на 15.03.2023 на МВРУ на день закриття торгів, що передує дню звернення з позовною заявою та становить 36,9343).

Позивач звертався до відповідача з листом №126 від 02.09.2022, в якому просив у термін до 07.09.2022 здійснити оплату боргу у повному обсязі (а.с.104).

У відповідь на лист позивача, відповідач у листі №69 від 07.09.2022 повідомив про неможливість вчасно здійснити черговий платіж та зазначив, що неможливість виконання договору зумовлена настанням обставин непереборної сили, які сторони не змогли заздалегідь передбачити (а.с.105).

28.09.2022 позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою №130, в якій просив протягом 5 банківських днів з моменту отримання даної вимоги здійснити оплату товару у розмірі 1735912,10грн (а.с.110).

У відповіді на досудову вимогу №79 від 28.10.2022 року, відповідач повідомив позивачу, що неможливість вчасно здійснити черговий платіж покупцем зумовлена настанням обставин непереборної сили, які сторони не могли заздалегідь передбачити. Вказав, що враховуючі добропорядні відносини, які склалися під час співпраці між покупцем і продавцем та той факт, що покупець не відмовляється від виконання зобов`язання за договором, а навпаки гарантує повне його виконання, просив вирішити спір шляхом переговорів (а.с.111).

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у відзиві на позов наявність заборгованості перед позивачем в сумі 129250,00 дол. США не заперечив, водночас вважає безпідставно нарахованими 864 020,14грн пені та 328 327,46грн - 19% річних.

Разом з цим, з наданих сторонами до справи документів вбачається, що після відкриття провадження у справі СФГ "Едельвейс" було здійснено погашення заборгованості в загальній сумі 4774 624,56грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №2188 від 28.07.2023 на суму 3 454 398,40грн, №2457 від 28.08.2023 на суму 1 320 226,16грн та банківською випискою від 28.07.2023 (а.с.211-212, 221-222).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини в їх сукупності, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4774624,56грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Станом на час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не виконав, доказів сплати заборгованості в сумі 0,19грн (4774624,75грн-4774624,56грн) не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 0,19грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 864 020,14грн пені та 328 327,46грн 19% річних.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 7.1 договору, у випадку прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього Договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період нарахування пені). Пеня нараховується за весь період прострочення аж до моменту фактичної оплати всієї суми заборгованості. Період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком, визначеним ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання зобов`язання відповідачу нараховано пеню в сумі 864020,14грн за період з 02.09.2022 по 10.03.2023 (розрахунок а.с.10-14).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, суд вважає їх нарахування вірними, а вимоги такими, що заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пункту 7.2 договору, сторони домовились, що у разі прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього договору покупець сплачує продавцю 19% річних від простроченої суми та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 328 327,46грн 19% річних (розрахунок а.с.15-16).

Нарахування позивачем 19% річних в сумі 328 327,46грн здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, а їх розрахунок проведено вірно.

Відповідач у відзиві на позов просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на форс-мажорні обставин. З даного приводу суд враховує таке.

Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

На підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) відповідач посилається на очевидність та загальновідомість військової агресії проти України.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення в країні воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Розділом 6 договору передбачено обставини непереборної сили. Зокрема, за умовами пункту 6.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за повне, або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, а саме: паводок, землетрус, інші стихійні лиха, ембарго, технічні аварії, війна або військові дії, страйки (крім персоналу сторін), рішення уряду щодо введення мита, інших обмежень, рішення органів центральної влади, за умови якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань по цьому договору внаслідок дій непереборної сили, зобов`язана в трьохденний термін письмово повідомити іншу сторону про настання припинення наведених вище обставин. Повідомлення має бути підтверджене довідкою територіального органу Торгово-промислової палати України.

Однак, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем умов п.6.2. договору щодо письмового повідомлення позивача в трьохденний термін про настання обставин непереборної сили. Також відповідачем не надано виданого Селянському (фермерському) господарству "Едельвейс" Торгово-промисловою палатою України сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, який би підтверджував неможливість виконання зобов`язань саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором №TMU-045TB-21 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки.

Отже, відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань за договором №TMU-045TB-21 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки.

За наведених обставин заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем пені та 19% річних, в основу яких покладено наявність форс-мажорних обставин, суд оцінює критично та не приймає такі доводи до уваги.

Разом з цим, проаналізувавши доводи відповідача, суд приходить до висновку, що наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, слугують підставою для зменшення пені та 19% річних з огляду на скрутне матеріальне становище господарства, що унеможливило своєчасне проведення розрахунків з позивачем, яке, водночас, фактично в повній мірі спромоглося сплатити позивачу основну заборгованість в процесі розгляду справи, з огляду на що суд враховує таке.

Згідно положень ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно положень ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів, штрафу, пені, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Також суд, вважає за необхідне вказати, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 19 червня 2020 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За наведених обставин, господарський суд враховує, що станом на 01.06.2023 в СФГ "Едельвейс" з штату мобілізовано 16 працівників та вилучено на потреби держави транспортні засоби підприємства, що підтверджується списком мобілізованих працівників та Актами приймання транспортних засобів та техніки (а.с.180,182-186).

Судом також враховується, що СФГ "Едельвейс" за 2022 рік у порівнянні з 2021 роком було реалізовано вдвічі менше продукції у зв`язку з відсутністю ринків збуту та отримано підприємством на 50% менше виручки, що підтверджується звітами про реалізацію продукції за 2021 та 2022 роки (а.с.173-179).

При цьому, у зв`язку з відсутністю реалізації продукції у СФГ "Едельвейс" зменшилась сплата ПДВ, про що свідчать довідки відповідача адресовані ГУ ДПС у Житомирській області (а.с.172).

Дослідивши наведені представником відповідача доводи та проаналізувавши подані докази, суд виходить з того, що стягнення з відповідача пені та 19 % річних у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, статус відповідача, який має важливе значення у забезпеченні продовольчої безпеки держави як сільськогосподарське підприємство, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 300 000,00грн та 19% річних до 3% річних - до 51841,21грн. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 564 020,14грн та 19% річних в сумі 276 486,25грн суд відмовляє.

З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, на переконання суду це є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та річних як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

При цьому, суд також приймає до уваги, що відповідач майже в повному обсязі у добровільному порядку сплатив заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу №TMU-045TB-21 сільськогосподарської техніки від 26.07.2021 року, що свідчить про високий ступінь виконання зобов`язання, а також те, що відповідач не ухиляється від виконання свого обов`язку за договором.

Судом також враховано, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 300 000,00грн та 3% річних в сумі 51841,21грн.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 0,19грн основного боргу, 300 000,00грн пені, 51 841,21грн 3% річних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню. Провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 4 774 624,56грн підлягає закриттю. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі №906/374/23 в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 4 774 624,56грн.

3. Зменшити розмір пені до 300 000,00грн та 19% річних до 3% річних - до 51841,21грн.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" (13131, Житомирська область, Любарський район, с. Громада, вул. Польова 5; ідентифікаційний код 13576776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 1, ідентифікаційний код 38379774):

- 0,19грн основного боргу,

- 300 000,00грн пені,

- 51841,21грн 3% річних,

-89504,59грн витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.09.23

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2 - позивачу рек.) ЄДРПОУ 38379774),

3 - відповідачу (рек.) ЄДРПОУ 13576776.