Постанова

від 09.01.2024 по справі 906/374/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09 січня 2024 року Справа № 906/374/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Селянсько-фермерського господарства "Едельвейс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023

(ухвалене о 12:50 год. у м. Житомирі, повний текст складено 29.09.2023)

у справі № 906/374/23 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна"

до Селянсько-фермерського господарства "Едельвейс"

про стягнення 5 966 972 грн 35 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Карпин П.Й., Мостовий О.В.;

від відповідача - Явон А.В., Марцун Х.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" про стягнення 5 966 972 грн 35 коп., з яких: 4 774 624 грн 75 коп. основного боргу, 864 020 грн 14 коп. пені, 328 327 грн 46 коп. 19% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу №TMU-045TB-21 сільськогосподарської техніки від 26.07.2021, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Також, позивач нарахував та заявив до стягнення суми пені та 19 % річних.

Крім того, після подання позовної заяви, позивач звернувся до суду із клопотанням від 29.08.2023 про закриття провадження у справі в частині стягнення 4 774 624 грн 75 коп. основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору у цій частині, оскільки після відкриття провадження відповідачем погашено суму основного боргу в розмірі 4 774 624 грн 56 коп.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 25.09.2023 у справі №906/374/23 позов задовольнив частково. Закрив провадження у справі №906/374/23 в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 4 774 624 грн 56 коп. Зменшив розмір пені до 300 000 грн та 19% річних до 3% річних - до 51 841 грн 21 коп. Стягнув з Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна": 0 грн 19 коп. основного боргу, 300 000 грн пені, 51 841 грн 21 коп. 3% річних, 89 504 грн 59 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовив.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу №TMU-045TB-21 сільськогосподарської техніки від 26.07.2021 було передано відповідачу Жниварку для кукурудзи Olimac Drago 8 рядна (Case IH 5130) б/в та Зернозбиральний комбайн Case IH AF5140, б/в на загальну суму 6 313 173 грн 40 коп.

Врахувавши умови Договору, а саме, що сторони визначили суму платежів в еквіваленті іноземної валюти долару США, суд вказав, що позивачем поставку товару здійснено на загальну суму 235 000 доларів США, а відповідачем були здійснені проплати на загальну суму 105 726,54 доларів США, а тому суд дійшов висновку, що неоплаченим станом на час звернення з позовом у цій справі, залишився товар на суму 129 273,46 доларів США, що еквівалентно 4 774 624 грн 75 коп.

З огляду на те, що після відкриття провадження у справі відповідачем було погашено заборгованість на загальну суму 4 774 624 грн 56 коп., суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення з відповідача 4 774 624 грн 56 коп. основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України та стягнення з відповідача решти боргу в сумі 0 грн 19 коп.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 864 020 грн 14 коп. пені та 328 327 грн 46 коп. 19% річних, суд вказав, що їх нарахування є вірними, а вимоги такими, що заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Суд критично оцінив твердження відповідача щодо звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, через форс-мажорні обставини, оскільки ним не доведено причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань за Договором №TMU-045TB-21 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки. Крім того, суд вказав, що відповідач не дотримався порядку, встановленого п. 6.2. Договору, щодо повідомлення позивача про обставини непереборної сили.

В той же час, користуючись правом, наданим ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, з урахуванням ступеня виконання відповідачем зобов`язання, зменшення у нього прибутку, мобілізацію його працівників, а також виходячи із таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, статус відповідача, який має важливе значення у забезпеченні продовольчої безпеки держави як сільськогосподарське підприємство, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені до 300 000 грн та 19% річних до 3% річних - до 51 841 грн 21 коп.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 509, 530, 549, 610, 611, 612, 617, 625, 627, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні".

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Селянсько-фермерське господарство "Едельвейс" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 у справі №906/374/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було застосовано норми ст. 617 ЦК України та ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України щодо наявності реальних, підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки матеріалами справи чітко доводиться, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили. Крім того, судом не застосовано до правовідносин норми Закону України від 15.03.2022 № 2120-ІХ.

Відразу ж після початку російської агресії, по-перше не обов`язково було повідомляти позивача про настання вказаних обставин непереборної сили про які було повідомлено в усіх засобах масової інформації, а документи, що підтверджують такі обставини стали відразу ж публічно доступними включаючи і лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України, а по-друге, весь адміністративний апарат СФГ "Едельвейс" був тимчасово евакуйований до більш безпечних місць, і повернулися на початку квітня 2022 року коли була знята загроза вторгнення російських військ на територію Житомирської області, таким чином: робота підприємства в цей період фактично була заморожена, окрім деяких відділів які працювали виключно задля підтримання та недопустимості знищення тваринництва, що також зазначалося в поданих до суду документах, але суд цього не врахував.

Висновок суду про те, що відповідач нібито не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки спростовується матеріалами справи, а саме: списком мобілізованих працівників СФГ "Едельвейс"; Актами приймання транспортних засобів та техніки СФГ "Едельвейс"; звітами про реалізацію продукції за 2021 та 2022 роки з яких вбачається відсутність ринків збуту та зменшення в 2022 році доходу на 50% в порівнянні з у 2021 роком; довідками СФГ "Едельвейс" адресованими ГУ ДПС у Житомирській області, якими підтверджується відсутність реалізації продукції, і як наслідок зменшення сплати ПДВ.

Зауважує, що з початку повномасштабної війни постраждав український бізнес, в тому числі і підприємство СФГ "Едельвейс". Підприємство не отримало кошти за поставлений ще до війни товар, не маючи ринків збуту сільськогосподарської продукції, були мобілізовані працівники підприємства в кількості 16 (шістнадцяти) чоловік, передано в розпорядження Збройних Сил України техніку підприємства, підприємство зазнало фінансових труднощів, і як наслідок, неможливість вчасно здійснити черговий платіж згідно умов Договору.

За наведеного скаржник вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам, справи, тому воно на підставі ст. 277 ГПК України в частині задоволених позовних вимог має бути скасоване та ухвалене нове рішення в цій частині.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" також звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 у справі №906/374/23 змінити в частині відмовлених в стягненні сум пені та відсотків річних, ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані такими аргументами.

На дату звернення ТОВ "Тайтен Машинері Україна" із позовом до Господарського суду Житомирської області залишок неоплаченої вартості товару за договором становив 129 273,46 доларів США, що в перерахунку відповідно до п. 2.4. Договору складало 4 774 624 грн 75 коп.

Лише після пред`явлення позову та постановлення судом ухвали про відкриття провадження у цій справі, відповідач здійснив погашення суми основного боргу. При цьому, СФГ "Едельвейс" відмовились оплатити заборгованість за договором у досудовому порядку.

Прострочення Відповідача тривало значний проміжок часу, зокрема з 02.09.2022 до 28.08.2023), тобто майже один рік.

Якщо взяти до уваги відсоткове співвідношення між сумою боргу за договором, що існувало станом на день звернення позивача до суду та заявлені до стягнення суми пені та 19% річних, то вбачається, що розмір донарахувань становить менше 25% від простроченої суми боргу.

Військова агресія російської федерації однаковою мірою вплинула як на відповідача, так і на позивача, що не може свідчити про наявність підстав для зменшення заявлених сум пені та 19% річних адже вказане ставить СФГ "Едельвейс" у більш привілейоване становище, ніж ТОВ "Тайтен Машинері Україна".

Крім того, ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував інтереси обох сторін.

Відповідач не надав жодного доказу, який би вказував про збитковість підприємства як у 2021, так і у 2022 роках чи об`єктивну неможливість вчасно та у повній мірі виконати свої зобов`язання за Договором - оплатити товар, водночас СФГ "Едельвейс" надало документи, які свідчать про протилежне - стабільне матеріальне становище та достатність коштів для оплати товару.

Більше того, відсутність коштів в будь-якому разі не може звільняти відповідача від виконання господарських зобов`язань, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для зменшення суми пені та 19% річних, оскільки фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ суб`єкта господарських відносин є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

Відповідач жодним чином не обґрунтував наявність підстав для зменшення розміру пені, не надав належних та достатніх доказів та і взагалі не заявляв відповідного клопотання у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції зменшуючи розмір 19% річних до 3% річних послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та керувався тим, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Однак, посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 є безпідставним, оскільки фактичні обставини цієї справи № 906/374/23) та справи, яка переглядалася Великою Палатою Верховного Суду є відмінними, що, відповідно, виключає можливість застосування відповідних висновків до спірних правовідносин у цій справі.

Тому, ТОВ "Тайтен Машинері Україна" не погоджується із висновками суду першої інстанції, у частині відмови у стягненні пені у розмірі 564 020 грн 14 коп. та 19% річних у розмірі 276 486 грн 25 коп., оскільки судом було неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а рішення у цій частині вважає незаконним та необґрунтованим.

Селянсько-фермерське господарство "Едельвейс" подало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вважає останню необґрунтованою, а її доводи надуманими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні цієї справи.

Вказує, що відповідач, до подання позову в цій справі, вчиняв заходи досудового врегулювання спору.

Продовжує, що СФГ "Едельвейс" мало право на невиконання зобов`язання до моменту закінчення військового стану, але з урахуванням позиції добросовісності господарської діяльності і співробітництва та з метою збереження репутації підприємства станом на 23.08.2023 року підприємство СФГ "Едельвейс" навіть в умовах воєнного стану з урахуванням всіх труднощів змогло зібрати повну суму необхідну для погашення заборгованості за договором і відразу ж її сплатили не дивлячись на дії з боку представників ТОВ "Тайтен Машинері Україна".

Твердженням позивача щодо відсутності скрутного становища СФГ "Едельвейс", спростовується матеріалами справи та поданими у встановленому законодавством порядку доказами.

Отримання Селянським (фермерським) господарством "Едельвейс" сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин від Торгово-промислової палати України не є обов`язковим за наявності листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Щодо неповідомлення позивача про встановлення таких обставин про настання обставин непереборної сили, то саме в триденний термін Торгово-промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 виставила інформацію на своєму офіційному сайті повідомляючи при цьому всіх, в тому числі і ТОВ "Тайтен Машинері Україна".

Позовна вимога про сплату основної суми боргу в тому числі 0,19 грн., які СФГ "Едельвейс" недоплатило через помилку бухгалтера і неузгодженість суми комісії банку є передчасною і не могла бути розглянута і задоволена судом до закінчення військового стану в Україні.

Завдання обставинами непереборної сили будь-яких незручностей підприємству ТОВ "Тайтен Машинері Україна" жодним документом чи іншим доказом в матеріалах справи не доведено.

Просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Тайтен Машинері Україна" без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 у справі в частині закриття провадження про стягнення заборгованості в сумі 4 774 624 грн 56 коп., і зменшення розміру пені та зменшення відсотків річних залишити без змін.

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 09.01.2024 представники відповідача підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі свого довірителя. Вважають, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи та ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права. Також, заперечили проти доводів апеляційної скарги позивача. Вважають рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 в справі № 906/374/23 в частині зменшення сум пені законним та обґрунтованим. Просили апеляційну скаргу СФГ "Едельвейс" задовольнити, а апеляційну скаргу ТОВ "Тайтен Машинері Україна" залишити без задоволення та скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким в позові відмовити.

Представники позивача в судових засіданнях заявили, що з доводами відповідача не погоджуються, вважають їх безпідставними. При цьому, підтримали доводи апеляційної скарги ТОВ "Тайтен Машинері Україна", вважають рішення суду першої інстанції в частині зменшення відсотків річних та пені незаконним та необґрунтованим. Просили апеляційну скаргу СФГ "Едельвейс" залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ "Тайтен Машинері Україна" задовольнити та змінити рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 в частині стягнених сум відсотків річних та пені.

Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково та скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені до 300 000 грн та 19% річних до 3% річних до 51 841 грн 21 коп. та відмови в стягненні 132 010 грн 07 коп. пені та 276 486 грн 25 коп. відсотків річних та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 26.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (продавець) та Селянським (фермерським) господарством "Едельвейс" (покупець/відповідач) укладено Договір №TMU-045TB-21 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (далі Договір; т. 1, а. с. 48-58).

Згідно з п.1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (далі - товар) згідно з умовами оплати які викладені в п.2.3.

За умовами п.1.2 Договору, товар постачається на умовах DDP (Інкотермс 2010), адреса: с. Громада Любарський р-н Житомирська обл., в строк до 03.08.2021, при умові 10% оплати товару.

Згідно з п.2.1 Договору сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - USD (надалі еквівалент), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору. Загальна сума договору складається з суми всіх платежів, здійснених покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків згідно договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що на момент підписання цього договору загальна вартість товару становить 6 359 100 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 059 8500 грн.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 235 000 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

На момент підписання цього договору вартість кожної одиниці товару становить:

1. Зернозбиральний комбайн Case ІН AF5140, № YGG014293, б/в - 5 709 660 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 951 610 грн.

Грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті становить 211 000 доларів США (двісті одинадцять тисяч доларів США 00 центів), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

2. Жниварка для кукурудзи Olimac Drago 8 рядна (Case III 5130), №235612, б/в - 649 440 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 108 240 грн.

Грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті становить 24 000 доларів США (Двадцять чотири тисячі доларів США 00 центів), який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

Сторони домовились, що розміри курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів, які застосовуються при визначенні грошового еквіваленту за цим Договором, визначаються на підставі даних оприлюднених на Українському Фінансовому сервері (http://minfin.com.ua). У разі виникнення суперечок достатнім доказом існування курсу МВРУ на визначену дату є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена продавцем та засвідчена підписом уповноваженої особи продавця та його печаткою.

За умовами пункту 2.3 Договору, сторони встановлюють, що протягом терміну дії Договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях в наступному порядку:

2.3.1. платіж в розмірі 635 910 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 30.07.2021.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 23 500 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

2.3.2. платіж в розмірі 2 225 685 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 01.12.2021.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 82 250 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

2.3.3. платіж в розмірі 1 271 820 грнь, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 01.09.2022.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 47 000 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

2.3.4. платіж в розмірі 2 225 685 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 01.12.2022.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 82 250 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4. Договору, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від продавця, покупець зобов`язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем. При передачі товару обов`язково складається акт приймання-передачі, в якому вказується стан товару на момент передачі.

В пункті 5.1 Договору сторони погодили, що права та обов`язки сторін цього договору виникають в момент його підписання та припиняються належним виконанням сторонами всіх його умов, а також в інших випадках, передбачених законом.

Договір підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору купівлі-продажу №TMU-045TB-21 сільськогосподарської техніки від 26.07.2021, позивачем на підставі Актів приймання-передачі техніки №1 від 02.08.2021 та №2 від 03.08.2021 було передано Жниварку для кукурудзи Olimac Drago 8 рядна (Case IH 5130) б/в та Зернозбиральний комбайн Case IH AF5140, б/в на загальну суму 6 313 173 грн 40 коп., що підтверджується видатковою накладною №43 від 02.08.2021 на суму 643 392 грн та видатковою накладною №44 від 03.08.2021 на суму 5 669 781 грн 40 коп. (т. 1, а. с. 57-62).

Вказані видаткові накладні та Акти підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач підтверджує, що відповідачем проведено оплату переданого товару лише частково на загальну суму 2 858 775 грн, що еквівалентно 105 726,54 доларам США, а саме: 30.07.2021 - на суму 633 090 грн, що було еквівалентно 23 552,46 доларам США на переддень здійснення платежу; 15.12.2021 - на суму 1 000 000 грн, що було еквівалентно 36 920,80 доларам США на переддень здійснення платежу; 15.12.2021 - на суму 1 225 685 грн, що було еквівалентно 45 253,28 доларам США на переддень здійснення платежу (т. 1, а. с. 63).

При цьому, позивач звертався до відповідача з листом №126 від 02.09.2022, в якому просив у термін до 07.09.2022 здійснити оплату боргу у повному обсязі (т. 1, а. с. 104).

У відповідь на лист позивача, відповідач у листі №69 від 07.09.2022 повідомив про неможливість вчасно здійснити черговий платіж та зазначив, що неможливість виконання договору зумовлена настанням обставин непереборної сили, які сторони не змогли заздалегідь передбачити (т. 1, а. с. 105).

28.09.2022 позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою №130, в якій просив протягом 5 банківських днів з моменту отримання даної вимоги здійснити оплату товару у розмірі 1 735 912 грн 10 коп. (т. 1, а. с. 110).

У відповіді на досудову вимогу №79 від 28.10.2022, відповідач повідомив позивачу, що неможливість вчасно здійснити черговий платіж покупцем зумовлена настанням обставин непереборної сили, які сторони не могли заздалегідь передбачити. Вказав, що враховуючи добропорядні відносини, які склалися під час співпраці між покупцем і продавцем та той факт, що покупець не відмовляється від виконання зобов`язання за договором, а навпаки гарантує повне його виконання, просив вирішити спір шляхом переговорів (т. 1, а. с. 111).

Оскільки відповідач не в повному обсязі здійснив оплату отриманого товару, позивач звернувся до суду із цим позовом. Крім того, останній нарахував та заявив до стягнення суми пені та відсотків річних.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Вище встановлено, що позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу №TMU-045TB-21 сільськогосподарської техніки від 26.07.2021, на підставі Актів приймання-передачі техніки №1 від 02.08.2021 та №2 від 03.08.2021 позивачем було передано відповідачу Жниварку для кукурудзи Olimac Drago 8 рядна (Case IH 5130) б/в та Зернозбиральний комбайн Case IH AF5140, б/в на загальну суму 6 313 173 грн 40 коп., що підтверджується видатковою накладною №43 від 02.08.2021 на суму 643 392 грн та видатковою накладною №44 від 03.08.2021 на суму 5 669 781 грн 40 коп. (т. 1, а. с. 57-62). Вказані видаткові накладні та Акти підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із приписами ч. 1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами пункту 2.3 Договору, сторони встановлюють, що протягом терміну дії Договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях в наступному порядку:

2.3.1. платіж в розмірі 635 910 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 30.07.2021.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 23 500 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

2.3.2. платіж в розмірі 2 225 685 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 01.12.2021.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 82 250 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

2.3.3. платіж в розмірі 1 271 820 грнь, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 01.09.2022.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 47 000 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

2.3.4. платіж в розмірі 2 225 685 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 01.12.2022.

Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 82 250 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ "міжбанк", "курс продажу") на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 27 грн 06 коп. за один долар США.

Отже, відповідач зобов`язаний був оплатити переданий позивачем товар таким чином: платіж в розмірі 635 910 грн, що еквівалентно 23 500 доларів США - в строк до 30.07.2021, платіж в розмірі 2 225 685 грн, що еквівалентно 82 250 доларів США - в строк до 01.12.2022, платіж в розмірі 1 271 820 грн, що еквівалентно 47 000 доларів США - в строк до 01.09.2022, платіж в розмірі 2 225 685 грн, що еквівалентно 82 250 доларів США - в строк до 01.12.2022.

Відповідно до пункту 2.4 Договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату за цим договором на підставі рахунків продавця, які ним виписані з урахуванням п. 2.3. договору таким чином, що сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов`язань за пунктом 2.3, визначається шляхом множення зазначеного в цьому пункті грошового еквіваленту в іноземній валюті, на відповідний курс продажу долару США на МВРУ (що вказаний у графі "міжбанк, "курс продажу") на момент закриття торгів, на день, який передує дню фактичного здійснення платежу покупцем, при цьому, підписання додаткових угод та надсилання повідомлень покупцю не вимагається.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено оплату переданого товару лише частково на загальну суму 2 858 775 грн, що еквівалентно 105 726,54 доларам США, а саме: 30.07.2021 - на суму 633 090 грн, що було еквівалентно 23 552,46 доларам США на переддень здійснення платежу; 15.12.2021 - на суму 1 000 000 грн, що було еквівалентно 36 920,80 доларам США на переддень здійснення платежу; 15.12.2021 - на суму 1 225 685 грн, що було еквівалентно 45 253,28 доларам США на переддень здійснення платежу (т. 1, а. с. 63).

Отже, враховуючи здійснену позивачем поставку товару на загальну суму 235 000 доларів США, а також здійснені відповідачем проплати на загальну суму 105 726,54 доларів США (23 552,46+36 920,80+45 253,28), неоплаченим станом на час звернення з позовом у цій справі, залишився товар на суму 129 273,46 доларів США, що еквівалентно 4 774 624 грн 75 коп. (станом на 15.03.2023 на МВРУ на день закриття торгів, що передує дню звернення з позовною заявою та становить 36,9343 грн.).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як убачається із позиції відповідача, зайнятою стороною, останній не заперечує та фактично визнає заборгованість у вказаному розмірі.

За положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносно посилання скаржника на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Натомість, предметом Договору №TMU-045TB-21 від 26.07.2021 є купівля-продаж сільськогосподарської техніки, а тому на спірні правовідносини не розповсюджуються приписи п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. При цьому, розстрочення платежу за товар не змінює суть правовідносин та не призводить до поширення на них норм законодавства щодо позики.

Отже, посилання відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є помилковим.

Крім того, після відкриття провадження у справі СФГ "Едельвейс" було здійснено погашення заборгованості в загальній сумі 4 774 624 грн 56 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: №2188 від 28.07.2023 на суму 3 454 398 грн 40 коп., №2457 від 28.08.2023 на суму 1 320 226 грн 16 коп. та банківською випискою від 28.07.2023 (т. 1, а. с. 211-212, 221-222).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4 774 624 грн 56 коп. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За наведеного, оскільки на час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не виконав в повному обсязі, доказів сплати заборгованості в сумі 0,19грн (4 774 624 грн 75 коп. - 4 774 624 грн 56 коп.) суду першої інстанції не надав, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 0,19 грн основного боргу.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 864 020 грн 14 коп. пені та 328 327 грн 46 коп. 19% річних.

Відповідач, заперечує проти позову в цій частині, оскільки вважає на нарахування позивачем відсотків річних та пені безпідставними, так як невиконання зобов`язання було зумовлене форс-мажорними обставинами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, у випадку прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього Договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період нарахування пені). Пеня нараховується за весь період прострочення аж до моменту фактичної оплати всієї суми заборгованості. Період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком, визначеним ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Позивачем було нараховано відповідачу 864 020 грн 14 коп. за період з 02.09.2022 по 10.03.2023.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені (т. 1, а. с. 10-14), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства та є арифметично правильним.

Також, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пункту 7.2 Договору, сторони домовились, що у разі прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного з платежів), встановлених умовами цього договору покупець сплачує продавцю 19% річних від простроченої суми та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 328 327 грн 46 коп. 19% річних (т. 1, а. с. 15-16), а перевіривши такий розрахунок, судом не встановлено помилок в його обрахуванні.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення його від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

На підтвердження наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) відповідач посилається на очевидність та загальновідомість військової агресії проти України.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення в країні воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Розділом 6 Договору передбачено обставини непереборної сили. Зокрема, за умовами пункту 6.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за повне, або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, а саме: паводок, землетрус, інші стихійні лиха, ембарго, технічні аварії, війна або військові дії, страйки (крім персоналу сторін), рішення уряду щодо введення мита, інших обмежень, рішення органів центральної влади, за умови якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань по цьому договору внаслідок дій непереборної сили, зобов`язана в трьохденний термін письмово повідомити іншу сторону про настання припинення наведених вище обставин. Повідомлення має бути підтверджене довідкою територіального органу Торгово-промислової палати України.

Торгово-промислова палата України, листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Суд зауважує, що вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Однак, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем умов п.6.2. Договору щодо письмового повідомлення позивача в трьохденний термін про настання обставин непереборної сили. Також відповідачем не надано виданого Селянському (фермерському) господарству "Едельвейс" Торгово-промисловою палатою України сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, який би підтверджував неможливість виконання зобов`язань саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором №TMU-045TB-21 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки.

Доводи відповідача щодо необов`язковості таких дій, оскільки обставини збройної агресії російської федерації проти України є загально відомими, не спростовують обов`язку відповідача діяти у відповідності до умов Договору.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 зазначено, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

У постанові від 28.08.2023 у справі № 910/6234/22 Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт настання форс-мажору підтверджений листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Наведеним вище спростовуються твердження відповідача про звільнення його від відповідальності в зв`язку із форс-мажорними обставинами та інші твердження щодо відсутності необхідності повідомити позивача про настання таких обставин.

Тому, суд першої інстанції вірно критично оцінив заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем пені та 19% річних, в основу яких покладено наявність форс-мажорних обставин.

Щодо зменшення судом розміру 19 % річних, апеляційний господарський суд враховує таке.

Суд першої інстанції, з огляду на мобілізацію працівників відповідача, вилучення його транспортних засобів державою, зменшення обсягів реалізації продукції та прибутку дійшов висновку, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, дійшов висновку про зменшення розміру 19% річних до 3% річних - до 51 841 грн 21 коп.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Суд враховує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України).

Як унормовано частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Апеляційний господарський суд вказує, що укладаючи Договір купівлі-продажу №TMU-045TB-21 сільськогосподарської техніки від 26.07.2021, погоджуючи всі його умови, зокрема беручи на себе певні зобов`язання, відповідач мав усвідомлювати наслідки їх невиконання, які також погоджені сторонами та відповідають нормам законодавства.

У зазначеній вище постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частини другої статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Апеляційний господарський суд бере до уваги те, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити лише розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. При цьому, за висновком Великою Палати Верховного Суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Також, суд враховує, що правовідносини у справі № 902/417/18 та № 906/374/23 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, зокрема у правовідносинах в справі №902/417/18 сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% та 96% річних, в той час як в справі № 906/374/23 відповідальність за Договором за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання встановлена лише у вигляді пені та змінено розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України до 19% річних.

Крім того, суд апеляційної інстанції зважає на те, що у справі № 902/471/18 заявлений розмір відсотків річних становив 89,25% від суми основного боргу, а в справі № 906/374/23 розмір заявлених до стягнення пені та 19% річних становіть 6,87% від суми заборгованості.

Тому, апеляційний господарський суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо зменшення розміру відсотків річних та часткове задоволення позову в цій частині.

Щодо зменшення пені, апеляційний господарський суд зауважує таке.

Згідно з приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Крім того, суд зауважує, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути повністю подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Суд зауважує, що можливість зменшення штрафних санкцій є саме дискреційними повноваженнями суду, які застосовуються ним, з врахуванням конкретних матеріалів окремо визначеної справи, навіть за відсутності відповідного клопотання учасника справи.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" було затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, які затверджувалися Верховною Радою України.

Окремо суд враховує, що після звернення позивача до суду із цим позовом, відповідач погасив майже всю суму основного боргу, а залишок в розмірі 0,19 грн був викликаний несвідомою помилкою та не впливає критично на оцінку ступеня виконання зобов`язання.

Крім того, суд враховує, що станом на 01.06.2023 в СФГ "Едельвейс" з штату мобілізовано 16 працівників та вилучено на потреби держави транспортні засоби підприємства, що підтверджується списком мобілізованих працівників та Актами приймання транспортних засобів та техніки (т. 1, а. с. 180, 182-186).

Суд зважає на те, що СФГ "Едельвейс" за 2022 рік у порівнянні з 2021 роком було реалізовано вдвічі менше продукції у зв`язку з відсутністю ринків збуту та підприємством отримано на 50% менше виручки, що підтверджується звітами про реалізацію продукції за 2021 та 2022 роки (т. 1, а. с. 173-179).

Також, у зв`язку з відсутністю реалізації продукції у СФГ "Едельвейс" зменшилась сплата ПДВ, про що свідчать довідки відповідача адресовані ГУ ДПС у Житомирській області (т. 1, а. с. 172).

При цьому, враховуючи баланс інтересів, зокрема, що наслідки збройної агресії російської федерації мали місце, як в господарській діяльності відповідача, так і в господарській діяльності позивача, суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами, враховуючи відносини, що склалися між сторонами, з огляду на те, що відповідачем повністю виконане зобов`язання по основному боргу перед позивачем, та керуючись засадами цивільного законодавства, завданням та засадами господарського судочинства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру пені до 432 010 грн 07 коп. (50% від нарахованої позивачем), що буде оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Такий розмір неустойки, не буде джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а її сплата буде стимулюванням для відповідача в подальшому не допускати порушення зобов`язань перед своїми контрагентами, в тому числі і позивачем.

В той же час, зменшення пені до 300 000 грн (до 34,72% від нарахованої позивачем) не враховує балансу інтересів сторін та може мати наслідком нівелювання мети існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд констатує, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 328 327 грн 46 коп. 19 % річних та 432 010 грн 07 коп. пені (50% від нарахованої позивачем) .

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна", викладені в апеляційній скарзі, частково підтверджуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

В той же час, доводи апеляційної скарги Селянсько-фермерського господарства "Едельвейс" не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Селянсько-фермерського господарства "Едельвейс", часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна", скасування Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 у справі №906/374/23 в частині зменшення розміру пені до 300 000 грн та 19% річних до 3% річних до 51 841 грн 21 коп. та відмови в стягненні 132 010 грн 07 коп. пені та 276 486 грн 25 коп. відсотків річних та ухвалення в цій частині нового рішення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянсько-фермерського господарства "Едельвейс" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 у справі №906/374/23 скасувати в частині зменшення розміру пені до 300 000 грн та 19% річних до 3% річних до 51 841 грн 21 коп. та відмови в стягненні 132 010 грн 07 коп. пені та 276 486 грн 25 коп. відсотків річних.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2023 у справі №906/374/23 залишити без змін, виклавши п. п. 3-4 його резолютивної частини в редакції:

"3. Зменшити розмір пені до 432 010 грн 07 коп.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" (13132, Житомирська область, Житомирський район, село Громада, вулиця Польова, будинок 5, код 13576776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, вулиця Машинобудівників, будинок 1, код 38379774): 0,19 грн основного боргу, 432 010 грн 07 коп. пені, 328 327 грн 46 коп. 19 % річних, 89 504 грн 59 коп. витрат по сплаті судового збору.".

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Едельвейс" (13132, Житомирська область, Житомирський район, село Громада, вулиця Польова, будинок 5, код 13576776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, вулиця Машинобудівників, будинок 1, код 38379774) - 9 190 грн 94 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання цієї постанови.

7. Справу № 906/374/23 надіслати Господарському суду Житомирської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" січня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.